Постанова

від 04.10.2018 по справі 495/127/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/3349/18

Номер справи місцевого суду: 495/127/16-ц

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.

за участі секретаря - Озарчук В.С.

з участю: позивача ОСОБА_2, представника відповідача Міністерства екології та природних ресурсів України, представника третьої особи Науково-дослідна установа Український науковий центр екології моря

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 листопада 2017 року (в складі судді Шевчук Ю.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства екології та природних ресурсів України, треті особи: Науково-дослідна установа Український науковий центр екології моря , директор Науково-дослідної установи Український науковий центр екології моря Коморін Віктор Миколайович про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

08.01.2016 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України (далі-Міністерство), треті особи: Науково-дослідна установа Український науковий центр екології моря (далі-НДУ), директор Науково-дослідної установи Український науковий центр екології моря Коморін В.М. про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, і, остаточно уточнивши позов 04.04.2017 року позивач просив: скасувати з дня його видання наказ Міністерства від 21.10.2015 року про звільнення з 09.09.2015 року з посади виконуючого обов'язки директора НДУ у зв'язку із призначенням у встановленому законодавством порядку директора цієї установи з підстав п.2 ст. 36 КЗпП України; скасувати з дня його видання наказ НДУ від 20.11.2015 року про звільнення з 09.09.2015 року з посади виконуючого обов'язки директора НДУ у зв'язку із призначенням у встановленому законодавством порядку директора цієї установи з підстав п.2 ст. 36 КЗпП України; зобов'язати Міністерство видати наказ про поновлення на роботі на посаді виконуючого обов'язки директора НДУ; зобов'язати Міністерство видати наказ про допуск до службового кабінету; стягнення з НДУ середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 61 780,38 гривень.

08.01.2016 року позивач подав заяву про поновлення строку для звернення із позовом з підстав поважності причин пропуску строку.

Позов обґрунтовано наступним.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.10.2015 року наказ Міністерства від 12.08.2013 року про припинення повноважень викорнуючого обов'язки директора НДУ зі звільненням з підстав п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України, а також наказ НДУ від 26.03.2015 року скасовані з моменту їх видання. Зазначене судове рішення набрало чинності і сторонами не оскаржувалось. 19.11.2015 року Міністерство видало наказ про скасування наказу від 25.03.2015 року про звільнення позивача й поновило його з 26.03.2015 року на посаді виконуючого обов'язки директора НДУ. В той же день 19.11.2015 року Міністерство видало інший наказ про звільнення позивача з посади директора НДУ з 09.09.2015 року та призначення на посаду директора НДУ Коморіна В.М., а 20.11.2015 року директором НДУ видано наказ про оголошення наказу щодо звільнення позивача з роботи з 09.09.2015 року із посиланням на наказ Міністерства від 19.11.2015 року. Відповідачі не виконали рішення суду від 21.10.2015 року.

Посилаючись на те, що; позивач був поновлений на посаді виконуючого обов'язки директора НДУ на підставі рішення суду4 відповідачі фактично не виконали рішення суду4 законодавством не передбачено виключень в тому чи пройшов конкурс робітник або інша особа або інші обставини, які відповідач зазначає на власний розсуд; видача відповідачами наказів від 19.11.2015 року і від 20.11.2015 року про звільнення позивача не відповідає вимогам п.6 ч.1 ст. 40 КЗпП України; Коморін В.М. повинен бути звільнений з посади; позивача призначено на роботу за безстроковим договором; позивача не ознайомлено із наказами про звільнення; записи у трудовій книжці щодо виданих наказів відсутні; зміст наказів не вирішують питання виплати грошових коштів; будь-які розрахунки із позивачем не здійснювались; середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за 17 місяців становить 61 780,38 гривень, позивач просив позов задовольнити.

Представники Міністерства та НДУ позов не визнали і надали письмові заперечення.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.01.2017 року задоволено заяву Міністерства про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.06.2016 року і скасовано заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.06.2016 року із призначенням справи для розгляду у загальному порядку (а.с.130-135 т.1, а.с.145-147 т.2).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.11.2017 року ОСОБА_2 у позові відмовлено у повному обсязі.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду від 13.11.2017 року скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову, скасувати наказ від 21.10.2015 року Міністерства, скасувати наказ НДУ від 20.11.2015 року, зобов'язати Міністерство видати наказ про поновлення на роботі, зобов'язати Міністерство видати наказ про допуск позивача до службового кабінету, стягнути з НДУ середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 61 780,38 гривень.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 зазначив: 19.11.2015 року Міністерство видало наказ про його звільнення з посади виконуючого обов'язки директора НДУ з підстав призначення на цю посаду Коморіна В.М.; рішення суду від 21.10.2015 року про поновлення позивача не роботі не виконано; суд не надав оцінки доводам позивача про необґрунтованість його звільнення, зокрема залишив поза увагою положення п.6 ч.1 ст. 40 КЗпП України; має місце порушення норм матеріального права на підставі яких базується рішення суду і позиція апелянта не спростована; строк позовної давності не пропущений, а рішення суду у цій частині є помилковим.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

Представник відповідача Міністерства у відзиві на скаргу зазначив: апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції є немотивованим та необґрунтованим і не відповідає фактичним обставинам; рішенням суду від 21.10.2015 року ОСОБА_2 поновлено на роботі і на виконання цього рішення Міністерство 19.11.2015 року видало наказ №403-0 про поновлення ОСОБА_2 на посаді виконуючого обов'язки директора НДУ, а у подальшому Міністерство 19.11.2015 року видало наказ № 403-0 про звільнення ОСОБА_2 у зв'язку із призначенням Коморіна В.М. на посаду директора за результатами проведеного конкурсу; 12.08.2013 року, наказом Міністерства №387-0, ОСОБА_2 призначено на посаду виконуючого обов'язки директора НДУ на період з дати видачі наказу тимчасово до призначення директора цієї установи у порядку, передбаченому чинним законодавством; у подальшому, за результатами конкурсу директором НДУ обрано Коморіна В.М., при цьому ОСОБА_5 документів для проходження конкурсу на посаду директора не подавав й відповідно участі в конкурсі не брав, умови проведення та самі результати проведеного конкурсу не оскаржував; наказом від 10.09.2015 року №338-0 Коморіна В.М. призначено директором НДУ за результатами конкурсу; згідно із ст. 23 КЗпП України трудовий договір, укладений на визначений строку, встановлений за погодженням сторін, є строковим договором, а відповідно до ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку; трудовий договір із ОСОБА_2 від 12.08.2013 року був строковий; посада директора НДУ була вакантною, а її зайняття, відповідно до вимог законодавства, передбачало оголошення конкурсу і за результатами конкурсу на посаду призначено Коморіна В.М.; посилання суду на наказ від 21.10.2015 року є неправильним, оскільки предметом розгляду був наказ від 25.03.2013 року, тоді як у даній справі предметом розгляду є наказ №403-0 від 19.11.2015 року, виданий з підстав ст. 36 п.2 КЗпП України; у даному випадку мало місце звільнення позивача, яке відбулося з різних обставин та різних підстав; позивач отримав наказ від 19.11.2015 року про звільнення 25.11.2015 року, а із позовом до суду звернувся 08.01.2016 року, тобто з пропуском строку звернення і викладені позивачем у заяві обставини пропуску строку не є поважними.

Відповідач НДУ в особі Коморіна В.М. у відзиві на скаргу зазначив: апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню, а рішення суду повинно бути залишено без змін; наказом Міністерства від 12.08.2013 року ОСОБА_2 призначено на посаду виконуючого обов'язки директора НДУ, а наказом Міністерства від 25.03.2015 року були припинені повноваження ОСОБА_2 зі звільненням з роботи з підстав п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України; ОСОБА_2 оскаржив своє звільнення від 25.03.2015 року і на підставі рішення суду від 21.10.2015 року ОСОБА_2 було поновлено на роботі; наказом Міністерства від 10.09.2015 року, за результатами проведеного конкурсу, Коморіна В.М. призначено на посаду директора НДУ; 19.11.2015 року Міністерство, а 20.11.2015 року НДУ, на виконання рішення суду від 21.10.2015 року, відповідно видали накази про поновлення ОСОБА_5 на посаді виконуючого обов'язки директора НДУ і про його звільнення з цієї посади з підстав припинення строкового договору та обрання за конкурсом Коморіна В.М. на посаду директора НДУ; ОСОБА_2 був призначений тимчасово на період призначення директора НДУ у порядку, встановленому законом; між позивачем і Міністерством укладався строковий трудовий договір до призначення директора установи, у встановленому законом порядку; 20.06.2015 року був оголошений конкурс на посаду директора НДУ, ОСОБА_2 не виявив бажання брати участь у конкурсі і 10.09.2015 року, за результатами конкурсу, на посаду директора НДУ призначений Коморін В.М.; фактично позивач вимагає поновлення його на посаді виконуючого обов'язки директора НДУ, якої не існує, оскільки з 10.09.2015 року призначено на посаду директора НДУ, тобто особу, яка пройшла конкурс; ОСОБА_2 пропустив строк на звернення із позовом за захистом порушеного права і поважні причини пропуску строку відсутні.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

( встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

Наказом Міністерства від 12.08.2013 року ОСОБА_2 призначено на посаду виконуючого обов'язки директора НДУ тимчасово, на період до призначення директора зазначеної установи, у встановленому законодавством порядку (а.с.31,58 т.1,а.с.156 т.3).

Наказом Міністерства від 25.03.2015 року припинені повноваження ОСОБА_2 зі звільненням його з роботи з підстав п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Заочним рішеннямБілгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.10.2015 року ОСОБА_2 поновлено на роботі (а.с.7-9 т.1).

19.11.2015 року Міністерство, а 20.11.2015 року НДУ, на виконання рішення суду від 21.10.2015 року, відповідно видали накази про поновлення ОСОБА_5 на посаді виконуючого обов'язки директора НДУ і про його звільнення з цієї посади з підстав припинення строкового договору (п.2 ст. 36 КЗпП України) та обрання за конкурсом Коморіна В.М. на посаду директора НДУ (а.с.10,11,31 зворот,41-44,59 т.1).

Відповідно до п.1.1 Статуту - уповноваженим органом управління НДУ є Міністерство, а згідно із п.п.8.1,8.2 Статуту НДУ - управління установою здійснюється її директором, який призначається на посаду Уповноваженим органом управління, у встановленому законодавством порядку і на умовах, визначених контрактом (а.с.174-188 т.1, а.с.138-155 т.3).

Положення стосовно того, що директор НДУ призначається на посаду Уповноваженим органом управління містяться в п.10 п.п.14 Положення про Міністерство (а.с.208 т.1).

20.05.2015 року оголошено про проведення конкурсного відбору на посади керівників підприємств та установ, які належать до сфери управління Міністерства (а.с.119,120,158,159 т.3).

Згідно протоколу №7 від 18.08.2015 року постійно діючої комісії для проведення конкурсного відбору претендентів на посади керівників державних підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління Міністерства, переможцем на посаду в НДУ визначено Коморіна В.М. (а.с.164-167 т.3).

Позивач ОСОБА_2 не брав участі у конкурсному відборі претендентів на посади керівників державних підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління Міністерства (а.с.160-162 т.3).

У встановленому законом порядку, позивач ОСОБА_2 не оскаржив результати конкурсного відбору.

Між сторонами виникли правовідносини з припинення трудового договору, які регулюються нормами КЗпП України.

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з того, що ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України із дотриманням норм матеріального права, а тому позовні вимоги є необґрунтованими (а.с.211-216 т.3).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині з таких підстав.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.Трудовий договір може бути: на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. ст. 21 ч.1, 23 ч.1 п.2, ч.2 КЗпП України).

Підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (п.п.2,3 ст. 23) крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (ст. 36 ч.1 п.2 КЗпП України).

Судом першої інстанції встановлено і відповідає дійсним обставинам справи, що 12.08.2013 року позивача ОСОБА_2 призначено на посаду виконуючого обов'язки директора НДУ тимчасово, на період до призначення директора зазначеної установи, у встановленому законодавством порядку.

18.08.2015 року постійно діючою комісією для проведення конкурсного відбору претендентів на посади керівників державних підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління Міністерства, переможцем на посаду директора в НДУ визначено Коморіна В.М. (а.с.164-167 т.3).

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 12.08.2013 року призначено на посаду виконуючого обов'язки директора НДУ тимчасово, на період до призначення директора зазначеної установи, у встановленому законодавством порядку, за результатами конкурсу переможцем на посаду директора НДУ визначено Коморіна В.М., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові з підстав недоведеності позовних вимог.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з виключенням з мотивувальної частини рішення суду висновку про пропуск позивачем строку позовної давності зважаючи на наступне.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (ст. ст. 233, 234 КЗпП України).

За загальними нормами цивільного судочинства сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

При цьому, порушене право особи підлягає захисту у разі пропуску строку позовної давності шляхом поновлення пропущеного строку на звернення із позовом до суду.

Оскільки недоведені (необґрунтовані) вимоги позивача строком позовної давності не захищаються, суд відмовляє у позові саме з підстав недоведеності (необґрунтованості) вимог і не веде мови щодо строків позовної давності.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи позивача у скарзі про те, що суд не надав оцінки його доводам про необґрунтованість звільнення, зокрема залишив поза увагою положення п.6 ч.1 ст. 40 КЗпП України; має місце порушення норм матеріального права на підставі яких базується рішення суду і позиція апелянта не спростована, - не заслуговують на увагу, оскільки позивача звільнено не з підстав п.6 ч.1 ст. 40 КЗпП України, а з підстав п. 2 ч.1 п.36 КЗпП України.

12.08.2013 року позивача призначено на посаду виконуючого обов'язки директора НДУ тимчасово, на період до призначення директора зазначеної установи, у встановленому законодавством порядку. За результатами конкурсу переможцем на посаду директора НДУ визначено Коморіна В.М., а тому позивача обґрунтовано звільнено з посади виконуючого обов'язки директора НДУ у зв'язку із закінченням строку трудового договору, на який він приймався.

Доводи і аргументі представників Міністерства та НДУ щодо відсутності підстав для задоволення позову прийняті судом апеляційної інстанції до уваги.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Зважаючи на те, що не встановлено порушень трудових прав позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч.1 п.п.1-4, ч.4 ЦПК України).

Оскільки недоведені (необґрунтовані) вимоги позивача строком позовної давності не захищаються, суд відмовляє у позові саме з підстав недоведеності (необґрунтованості) вимог і не веде мови щодо строків позовної давності, висновок суду про пропуск позивачем строку позовної давності підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення суду.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові за необґрунтованістю вимог, судове рішення у цій частині постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду у цій частині без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 141 ч.ч.ч1,2,7 ЦПК України).

Зважаючи на те, що позивач у даній справі звільнений від сплати судових витрат, понесені відповідачем витрати можуть бути компенсовані за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.п.1,2, 375, 376 ч.ч.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Виключити з мотивувальної частини рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 листопада 2017 року висновок суду про пропуск позивачем строку позовної давності, в іншій частині рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 08.10.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Г.Я. Колесніков