Рішення

від 02.10.2018 по справі 136/276/18

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/276/18

провадження № 2/136/276/18

РІШЕННЯ

іменем України

"02" жовтня 2018 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

учасники цивільного процесу

позивач ОСОБА_1

представник позивача на підставі довіреності від 06.12.2017 - ОСОБА_2

представник позивача за довіреністю від 27.03.2018 - ОСОБА_3,

представник відповідача за довіреністю від 05.07.2018 - ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача, обґрунтовуючи підставність позову тим, що вона, ОСОБА_1 , являється власником земельної ділянки, площею 3,0491 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області. 10.01.2014 між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" було укладено Договір оренди належної їй земельної ділянки, терміном на 5 років Право оренди, що виникло за цим договором було зареєстроване 23.08.2014 державним реєстратором Липовецького районного управління юстиції Вінницької області за № 6779003.

Позивач вказує у позові, що вказаний правочин нею не підписувався, що вказує на відсутність її волевиявлення на настання правових наслідків за правочином, доручень з даного приводу нікому не давала, що є підставою для визнання такого правочину недійсним та послугувало підставою для звернення до суду із даним позовом, в якому вона просить визнати недійсним вищевказаний договір оренди земельної ділянки та вирішити питання судових витрат.

У визначений судом строк відзиву на позов відповідачем не було надано.

Ухвалою суду від 19.03.2018 за клопотанням представника позивача у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, а на час її проведення провадження зупинено.

26.04.2018 ухвалою суду провадження у справі поновлено, з метою вирішення клопотання експерта, яке задоволено ухвалою суду від 16.05.2018, а провадження у справі знову зупинено на час проведення експертизи.

26.06.2018 поновлено провадження у справі, у зв'язку із надходженням до суду висновку експерта.

До початку розгляду справи представником відповідача було надано заяву про застосування до вимог позивача строків позовної давності, яке мотивоване тим, що відповідач користується належною позивачеві земельною ділянкою з 2014 року, про що позивачеві було достовірно відомо та за 2015 рік останній отримував орендну плату своєчасно та у розмірі визначеному договором, утім до суду звернувся в лютому 2018 року, що свідчить про те, що на момент звернення до суду пропущено строки позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

У судове засідання позивач та її представники не з"явились, надавши заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому вважає за можливе розгляд справи провести в даному судовому засіданні, за відсутності сторін, на підставі зібраних у справі доказів, при цьому не здійснюючи фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, встановив, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН № 027747 (а.с.14), ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 3,0491 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Судом встановлено, що 10.01.2014 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" було укладено Договір оренди земельної ділянки, терміном на 5 років , предметом якого є вищевказана земельна ділянка належна позивачеві (а.с.9-11).

Право оренди земельної ділянки було зареєстроване 23.08.2014 державним реєстратором Липовецького районного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_5

Позивач стверджує у позові, що про існування зазначеного Договору оренди належної їй земельної ділянки не було відомо, вона про нього дізналась у травні 2017 року, правочин вона не підписувала, тобто було відсутнє її волевиявлення на укладення договору та настання юридичних наслідків обумовлених ним, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом, оскільки порушено її права, тому просить суд визнати оскаржуваний правочин недійсним.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст..4 ЦПК України).

За клопотанням представника позивача судом було призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: - чи виконано в оригіналі договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Прилуцьке , в графі Орендодавець підпис ОСОБА_1? чи виконано в оригіналі договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Прилуцьке , в графі Орендодавець підпис з наслідуванням почерку ОСОБА_1?

За результатами проведеної експертизи, 18.06.2018 експертом складено висновок № 2302/2303/18-21, відповідно до якого констатовано, що в оригіналі договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Прилуцьке , в графі Орендодавець підпис виконаний не самою ОСОБА_1, а іншою особою; в оригіналі договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Прилуцьке , в графі Орендодавець підпис виконаний без наслідування почерку ОСОБА_1.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В ході судового розгляду доведено, що спірний договір, укладений від імені орендодавця підписаний не нею, а іншою особою, тобто спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, а тому суд вважає, що наявні усі правові підстави для визнання вказаного договору оренди землі недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Представник відповідача надав до суду письмову заяву, в якій просив суд застосувати до вимог позивача строки позовної давності, у зв"язку із чим в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що позивач дізнався про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди, лише у травні 2017 року, що в розумінні ч. 1 ст. 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Посилання відповідача на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки позивач отримував плату за користування землею, суд вважає такими, що суперечить нормам ст. 261 ЦК України, на що було звернуто увагу у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 квітня 2015 р. у справі № 6-48цс15.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені належними та допустимими доказами, наявність порушених прав позивача встановлена, суд не знаходить підстав для застосування строків позовної давності, тому задовольняє позов у повному обсязі, так як його доведено.

Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до Глави 8 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 16 , 203 , 215 , 216 ЦК України , керуючись ст.ст. 10,13, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, поштовий індекс 22512; РНОКПП - НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" (місцезнаходження: вул. Аграрна (Чапаєва) 1, с. Нова Прилука, Вінницька обл., 22512; ЄДРПОУ - 35622672) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним договір оренди від 10.01.2014, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Прилуцьке , предметом якого є земельна ділянка, загальною площею 3,0491 га, кадастровий номер 0522284000:04:000:0037, право оренди за яким зареєстроване реєстраційною службою Липовецького районного управління юстиції Вінницької області 23 серпня 2014 року, номер запису 6779003.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. , а також витрати за проведення судової експертизи в сумі 2860, 00 грн., а всього 3 564, 80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Апеляційного суду Вінницької області через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Т. Кривенко