Рішення

від 25.09.2018 по справі 816/2049/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2049/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Голубенко В.В.

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Постачання" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги:

- про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005951405 від 16.05.2018 року в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 8 293 229 грн 58 коп.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ Постачання" (надалі також - позивач, ТОВ "Газ Постачання") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, призначене підготовче судове засідання /а.с. 2-3 т.1/.

11 вересня 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.05.2018 року в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість за період з вересня 2017 року по листопад 2017 року в сумі 8 293 229 грн 58 коп. було прийняте контролюючим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліка-Нова" (надалі також - ТОВ "Ліка-Нова"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що відповідний контрагент на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, перебував на податковому обліку, позивачем від зазначеного контрагента отриманий відповідний товар (шрот соняшниковий та олія соняшникова), які в подальшому використані у господарській діяльності.

Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із ТОВ "Ліка-Нова" підтверджено належними документами. ТОВ "Газ Постачання" вказано, що висновки перевірки про непідтвердженість реальності здійснення господарських відносин позивача з його контрагентом не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам, сформовані на припущеннях.

Позивачем не оскаржувалося податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.05.2018 року в частині нарахування податкового зобов`язання за листопад 2017 року в розмірі нарахованого зобов`язання з податку на додану вартість на суму 263 865,34 грн. по операціям відповідно до договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції між ТОВ "Газ Постачання" (комітент) та ТОВ "Ліка-Нова" (комісіонер).

У відзиві на позовну заяву /а.с. 143 - 146 т.1/ відповідач стверджував про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в оскаржуваній частині.

Зазначав, що у ході документальної позапланової виїзної перевірки працівниками Головного управління ДФС у Полтавській області встановлено порушення позивачем пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 198.1, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України під час формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Ліка-Нова". Наполягав на тому, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій.

Зазначено про відсутність такого контрагента позивача за податковою адресою (місцезнаходженням); вказано на недостатню кількість працюючих на підприємстві ТОВ "Ліка-Нова" (2 особи) у жовтні-листопаді 2017 року для здійснення поставки шроту та олії, на відсутність у контрагента основних засобів, приміщень, виробничих активів для здійснення відповідної господарської операції, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

Також акцентовано увагу на тому, що аналізом даних органів фіскальної служби встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару у контрагента позивача - ТОВ "Ліка-Нова".

Тому, на думку відповідача, податковим органом правомірно зроблено висновок про заниження даним платником показників податку на додану вартість й донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

23 серпня 2018 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив /а.с.96-100 т.3/.

Додатково пояснено, що господарські відносини позивача з ТОВ "Ліка-Нова" підтверджуються необхідною первинною документацією. Припущення контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентом зроблені без проведення перевірки такого контрагента.

Вказано, що позивач не може нести відповідальність за недодержання податкової дисципліни ТОВ "Ліка-Нова".

31 серпня 2018 року відповідачем до суду подані заперечення на відповідь на відзив /а.с. 102-105 т.3/, у яких додатково пояснено, що сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказам реальності господарських операцій.

Вказано на наявність кримінального провадження № 42017000000004251, внесеного до ЄДРДР за ознаками правопорушень, передбачених ч.2 ст. 212, ч.2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України, у якому встановлено, що службові особи ТОВ "Дніпроолія" (постачальник ТОВ "Ліка-Нова") за попередньої змовою із службовими особами групи підприємств, серед яких і ТОВ "Газ Постачання", ухиляються від сплати податків, здійснюючи операції з нетиповим експортом.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. Надали детальне пояснення щодо фактичних обставин проведення фінансово-господарських операцій із посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

У період з 13.02.2018 по 26.02.2018 відповідно до наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 12.02.2018 № 531 посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області на підставі направлень на перевірку від 12.02.2018 №336, №337, № 338, № 339 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Газ Постачання" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 23.12.2016 по 30.12.2017.

За результатами перевірки складено акт від 29.03.2018 № 403/16-31-14-05-09/ 41046125 /а.с. 17- 46 т.1/ (надалі - акт), в якому відображено порушення позивачем, зокрема:

- 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 198.1, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, п. 5 та 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на суму 6 845 676 грн, в тому числі за вересень 2017 року на суму 849 534 грн, за жовтень 2017 року на суму 1 390 917 грн, за листопад 2017 року на суму 4 605 225 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесене податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.05.2018, яким нараховане податкове зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 8 557 095 грн, з них: за основним платежем - 6 845 676 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 711 419 грн /а.с. 14 т.1/.

Позивач не погодився із податковим повідомленням - рішенням № НОМЕР_1 від 16.05.2018 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість за період з вересня 2017 року по листопад 2017 року в сумі 8 293 229 грн 58 коп. за наслідками господарських правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліка-Нова" , у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржувались.

Відповідач, приймаючи податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 16.05.2018, виходив з доведеності факту порушення позивачем пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 198.1, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній у період взаємовідносин позивача з ТОВ "Ліка- Нова" протягом вересня-листопада 2017 року), постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на подану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює норму, згідно якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд не знаходить у діях платника податків доведених порушень наведених норм закону.

Твердження податкового органу про наявність у діях платника порушень податкового законодавства обґрунтовувалася ним наявністю сумнівів та відсутністю, як на думку податкового органу, належного документального підтвердження вчинення відповідних господарських операцій.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Таким чином, висновок суду про неспроможність тверджень відповідача щодо порушення платником податкового законодавства базується на аналізі наявних документальних доказів фактичного здійснення господарських операцій.

Висновки щодо правозастосування

Судом встановлено, що ТОВ "Газ Постачання" зареєстровано як юридична особа 23.12.2016 державним реєстратором Виконавчого комітету Полтавської міської ради /а.с. 12-13 т.1/, основним видом діяльності підприємства за КВЕД є: 46.71: Оптова торгівля твердими, рідкими, газоподібним паливом і подібними продуктами.

У ході здійснення своєї господарської діяльності ТОВ "Газ Постачання" протягом вересня - листопада 2017 року здійснювало закупку товару у ТОВ "Ліка-Нова".

За договором поставки № 0109/2017 від 01.09.2017, укладеним між ТОВ "Газ Постачання" (Покупець) та ТОВ "Ліка-Нова" (Постачальник), Постачальник зобов'язаний передати у встановлений Договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору /а.с. 62-65 т.1/.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору, товаром, що поставляється за Договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається Сторонами у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору. Асортимент, кількість, вимоги до якості Товару визначаються Сторонами у Специфікаціях.

Відповідно до Специфікації № 1 від 01.09.2017 до вказаного договору /а.с. 66 т.1/ постачальник повинен передати у власність позивача шрот соняшниковий (1400 т.); згідно зі Специфікацією № 2 від 14.10.2017 до вказаного договору /а.с. 67 т.1/ постачальник повинен передати у власність позивача шрот соняшниковий (5500 тон); відповідно до Специфікації №3 від 20.10.2017 до вказаного договору /а.с. 68 т.1/ постачальник повинен передати у власність позивача олію соняшникову (524,52 тон).

Загалом, поставлено контрагентом позивачу шроту та олії на загальну суму 39 807 500 грн, з них ПДВ - 6 634 583 грн 40 коп.

На підтвердження реальності господарських операцій щодо поставки вказаної продукції позивачем надані видаткові накладні /а.с. 69-88 т.1/, податкові накладні /а.с.138-177 т.2/, які належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також посвідчення про якість шроту соняшникового універсального № 1410/-17 від 14.10.2017 /а.с. 89 т.1/, посвідчення про якість олії соняшникової нерафінованої не вимороженої 1 гатунку від 20.10.2017 № 20/10/17 /а.с. 90 т.1/, що видані ТОВ "Дніпроолія".

Судом встановлено, що отримана продукція від ТОВ "Ліка-Нова" в подальшому стала предметом договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції № 0109/17 від 01.09.2017, що укладений між позивачем (Комітент) та ТОВ "Ліка-Нова" (Комісіонер) /а.с.92-94 т.1/.

Відповідно до п. 1.1 Договору комісії № 0109/17 від 01.09.2017 Комітент (ТОВ "Газ Постачання") доручає, а Комісіонер (ТОВ "Ліка-Нова") зобов`язується укласти від свого імені та за рахунок Комітенту угоди з продажу сільськогосподарської продукції за межами України. Асортимент, кількість, ціна, умови поставки визначаються Специфікаціями, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 95- 97 т.1/.

На підтвердження реальність цих господарських правовідносин позивачем надані наступні документи: звіти комісіонера № 1, № 2, № 3 /а.с. 98-100 т.1/, акти передачі на комісію /а.с. 102-120 т.1/, акти надання послуг /а.с. 121-126 т.1/, довіреності на отримання цінностей (шроту та олії) та комісію /127-128 т.1/.

Необхідно зазначити, що в подальшому, як вбачається з матеріалів справи, продукція (шрот та олія), що була предметом договору комісії, експортована Комісіонером ТОВ "Ліка-Нова" контрагентам за межі України - в ОСОБА_5, в Малайзію, в Італію, в Марокко, що свідчать наявні в матеріалах справи копії митних декларацій, оформлених на Одеській митниці ДФС та Миколаївській митниці ДФС /а.с.129-137 т. 1/, що беззаперечно спростовує твердження відповідача про безтоварність вказаних операцій.

Проаналізувавши надану первинну документацію на підтвердження реальності господарських операції ТОВ "Газ Постачання" по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом з придбання товарів, суд приходить до висновку про підтвердження реальності здійснення таких господарських операцій.

Такого ж висновку дійшло й Полтавське відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл.проф. ОСОБА_6 у своєму висновку судово-економічної експертизи по заяві ТОВ "Газ Постачання" /а.с. 2-17 т.2/.

Зокрема, у вказаному висновку зазначено, що заниження об`єкта оподаткування ТОВ "Газ Постачання" за період з 01.02.2017 по 30.12.2017 і донарахування до сплати податків та обов`язкових платежів до бюджету в частині завищення податкового кредиту на суму 6 634 583 грн 66 коп., в тому числі за вересень 2017 року на суму 849 533 грн 66 коп., за жовтень 2017 року на суму 5 785 050 грн, документально не підтверджується. Відображення в бухгалтерському обліку операцій з придбання та подальшої реалізації на експорт товару, придбаного ТОВ "Газ Постачання" у контрагента ТОВ "Ліка-Нова" за період з 01.09.2017 року по 31.12.2017 року, документально підтверджується.

Оцінюючи посилання ГУ ДФС у Полтавській області про наявне відкрите кримінальне провадження стосовно ТОВ "Дніпроолія" (постачальника олії та шроту ТОВ "Ліка-Нова", які в подальшому були реалізовані позивачу), як на підставу для визнання господарських операцій позивача з ТОВ "Ліка-Нова", нереальними, суд виходить з наступного.

Відповідачем у запереченнях стверджувалося про наявність кримінального провадження № 42017000000004251, внесеного до ЄДРДР за ознаками правопорушень, передбачених ч.2 ст. 212, ч.2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України, у якому розслідується діяльність службових осіб ТОВ "Дніпроолія", які за попередньої змовою із службовими особами групи підприємств, в тому числі начебто й ТОВ "Газ Постачання", ухиляються від сплати податків, здійснюючи операції з нетиповим експортом.

Необхідно зазначити з даного приводу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) 816/809/17 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. У будь-якому разі у ході судового розгляду цієї справи відповідач не надав суду жодних доказів встановлених фактів протиправної поведінки як службових осіб позивача, так і службових осіб його контрагентів. При цьому жодних відомостей про те, що можливі протиправні дії службових осіб ТОВ "Дніпроолія" пов"язані саме із тим епізодом господарської діяльності ТОВ "Газ Постачання", що є предметом судового розгляду у цій справі, суду також не підтверджено.

Отже, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про нереальність господарських відносин ТОВ "Газ Постачання" з посиланням на наявне кримінальне провадження, не ґрунтується ні на нормах закону, ні на будь-яких об"єктивно встановлених та підтверджених доказах.

Не спростовують факту реального виконання господарської операцій й посилання податкового органу на інформацію за результатами податкового контролю контрагента позивача - ТОВ "Ліка-Нова", оскільки можливі порушення податкового законодавства з боку постачальника не є самостійною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією. Інформація, отримана за результатами податкового контролю, фактично є припущеннями податкового органу та, на думку суду, може бути підставою для проведення відповідних перевірок, спрямованих на дослідження повноти і правильності ведення податкового обліку й сплати грошових зобов"язань. Однак таких перевірок у даному разі проведено не було. Відповідач на питання суду не зміг пояснити причин непроведення хоча б зустрічних звірок з контрагентами. Документальні перевірки контрагентів також не проводилися.

Відповідні висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з висновками, викладеними у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії, в якому, зокрема, зазначено: "71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Суд ще раз наголошує, що висновки про нереальність господарських правовідносин позивача з його контрагентом зроблені виключно на припущеннях: жодних документів, які б якимось чином підтверджували це - відповідачем не надано.

Перевірок контрагента позивача - ТОВ "Ліка-Нова", стосовно порушень податкового законодавства під час відносин з ТОВ "Газ Постачання" не проведено. За основу висновків контролюючого органу взяті результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ "Ліка-Нова", яка базується на непідтверджених фактах. Вважати, що дії контрагента позивача порушили норми чинного законодавства, також підстав немає, оскільки жодного акту перевірки ТОВ "Ліка-Нова", яким би це було встановлено, відповідачем не надано. Так само відповідачем не доведено, що притягнуто до відповідальності за невиконання податкового законодавства посадових осіб ТОВ "Ліка-Нова".

Доводи відповідача про відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання у контрагента позивача, суд оцінює критично, у зв'язку з тим, що такий вид діяльності, як торгівля певним товаром, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися шляхом посередництва, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод. Крім того, такі твердження не є достовірними, оскільки зустрічні чи будь-які інші перевірки контрагентів позивача фіскальними органами не проводилися. Відповідні припущення вчинені відповідачем на підставі узагальнюючих податкових інформацій, сформованих на підставі податкової звітності та відомостей з власних баз даних фіскальної служби.

Таким чином, суд прийшов до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентом ТОВ "Ліка-Нова".

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 16.05.2018 року в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 8 293 229 грн 58 коп. суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, а отже протиправне і підлягає скасуванню.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Належним способом захисту прав позивача є визнання відповідного податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній частині протиправним та його скасування.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 124 398 грн 44 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 124 398 грн 44 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Постачання" (м.Полтава вул.Балакіна, 20, ЄДРПОУ 41046125) до Головного управління ДФС України в Полтавській області (м.Полтава вул.Європейська, 4 ЄДРПОУ 39461639) задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.05.2018 року, винесене ГУ ДФС в Полтавській області, визнати протиправним та скасувати в частині нарахування грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 6 634 583,66 грн та в частині визначення штрафної санкції в сумі 1 658 645,92 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Постачання" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Полтавській області витрати зі сплати судового збору в сумі 124 398,44 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_5