Постанова

від 03.12.2018 по справі 816/2049/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2049/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача Скабука Ю.М.,

представника відповідача Предибайло А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2018, суддя І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 05.10.18 по справі № 816/2049/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Постачання"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ Постачання", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Полтавській області № 0005951405 від 16.05.2018 року в частині нарахування грошового зобов'язання в сумі 8 293 229, 58 грн. (в тому числі податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6 634 583,66 грн. та штрафної санкції в сумі 1 658 645,92 грн.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне рішення суб'єкта владних повноважень ґрунтується на помилкових судженнях контролюючого органу про вчинення платником податків податкових правопорушень.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року вказаний позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення № 0005951405 від 16.05.2018 року, винесене ГУ ДФС в Полтавській області, визнано протиправним та скасовано в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6 634 583,66 грн та в частині визначення штрафної санкції в сумі 1 658 645,92 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема, вказує на те, що у ході документальної позапланової виїзної перевірки працівниками Головного управління ДФС у Полтавській області встановлено порушення позивачем пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 198.1, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України під час формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Ліка-Нова". Зазначає, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Вказує, що згідно отриманої від контролюючого органу за місцем реєстрації ТОВ Ліка - Нова податкової інформації встановлено, що кількість працюючих на підприємстві ТОВ "Ліка-Нова" складає 2 особи у жовтні-листопаді 2017 року, дані про кваліфікацію та можливість виконання працівниками господарських відносин не підтверджені; встановлено відсутність основних засобів, приміщень, виробничих активів тощо для здійснення господарської діяльності; відсутність такого контрагента позивача за податковою адресою (місцезнаходженням).

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 13.02.2018 по 26.02.2018 відповідно до наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 12.02.2018 № 531 посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області на підставі направлень на перевірку від 12.02.2018 №336, №337, № 338, № 339 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Газ Постачання" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 23.12.2016 по 30.12.2017.

За результатами перевірки складено акт від 29.03.2018 № 403/16-31-14-05-09/ 41046125 (далі - акт), в якому відображено порушення позивачем, зокрема:

- 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 198.1, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, п. 5 та 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на суму 6 845 676 грн, в тому числі за вересень 2017 року на суму 849 534 грн, за жовтень 2017 року на суму 1 390 917 грн, за листопад 2017 року на суму 4 605 225 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесене податкове повідомлення-рішення № 0005951405 від 16.05.2018, яким нараховане податкове зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 8 557 095 грн, з них: за основним платежем - 6 845 676 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 711 419 грн.

Не погоджуючись із винесенням вказаного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно пп. 14.1.191 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній у період взаємовідносин позивача з ТОВ "Ліка-Нова" протягом вересня-листопада 2017 року), постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на подану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює норму, згідно якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Досліджуючи питання доведеності факту порушення позивачем пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 198.1, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Твердження податкового органу про наявність у діях платника порушень податкового законодавства обґрунтовувалось ним наявністю сумнівів та відсутністю, як на думку податкового органу, належного документального підтвердження вчинення відповідних господарських операцій.

Як свідчать письмові докази, ТОВ "Газ Постачання" зареєстровано як юридична особа 23.12.2016 державним реєстратором Виконавчого комітету Полтавської міської ради /а.с. 12-13 т.1/, основним видом діяльності підприємства за КВЕД є: 46.71: Оптова торгівля твердими, рідкими, газоподібним паливом і подібними продуктами.

У ході здійснення своєї господарської діяльності ТОВ "Газ Постачання" протягом вересня - листопада 2017 року здійснювало закупку товару у ТОВ "Ліка-Нова".

За договором поставки № 0109/2017 від 01.09.2017, укладеним між ТОВ "Газ Постачання" (Покупець) та ТОВ "Ліка-Нова" (Постачальник), Постачальник зобов'язаний передати у встановлений Договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору /а.с. 62-65 т.1/.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору, товаром, що поставляється за Договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається Сторонами у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору. Асортимент, кількість, вимоги до якості Товару визначаються Сторонами у Специфікаціях.

Відповідно до Специфікації № 1 від 01.09.2017 до вказаного договору /а.с. 66 т.1/ постачальник повинен передати у власність позивача шрот соняшниковий (1400 т.); згідно зі Специфікацією № 2 від 14.10.2017 до вказаного договору /а.с. 67 т.1/ постачальник повинен передати у власність позивача шрот соняшниковий (5500 тон); відповідно до Специфікації №3 від 20.10.2017 до вказаного договору /а.с. 68 т.1/ постачальник повинен передати у власність позивача олію соняшникову (524,52 тон).

Загалом, поставлено контрагентом позивачу шроту та олії на загальну суму 39 807 500 грн, з них ПДВ - 6 634 583 грн 40 коп.

На підтвердження реальності господарських операцій щодо поставки вказаної продукції позивачем надані видаткові накладні /а.с. 69-88 т.1/, податкові накладні /а.с.138-177 т.2/, які належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також посвідчення про якість шроту соняшникового універсального № 1410/-17 від 14.10.2017 /а.с. 89 т.1/, посвідчення про якість олії соняшникової нерафінованої не вимороженої 1 гатунку від 20.10.2017 № 20/10/17 /а.с. 90 т.1/, що видані ТОВ "Дніпроолія".

Судом першої інстанції вірно встановлено, що отримана продукція від ТОВ "Ліка-Нова" в подальшому стала предметом договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції № 0109/17 від 01.09.2017, що укладений між позивачем (Комітент) та ТОВ "Ліка-Нова" (Комісіонер) /а.с.92-94 т.1/.

Відповідно до п. 1.1 Договору комісії № 0109/17 від 01.09.2017 Комітент (ТОВ "Газ Постачання") доручає, а Комісіонер (ТОВ "Ліка-Нова") зобов`язується укласти від свого імені та за рахунок Комітенту угоди з продажу сільськогосподарської продукції за межами України. Асортимент, кількість, ціна, умови поставки визначаються Специфікаціями, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 95- 97 т.1/.

На підтвердження реальність цих господарських правовідносин позивачем надані наступні документи: звіти комісіонера № 1, № 2, № 3 /а.с. 98-100 т.1/, акти передачі на комісію /а.с. 102-120 т.1/, акти надання послуг /а.с. 121-126 т.1/, довіреності на отримання цінностей (шроту та олії) та комісію /127-128 т.1/.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому продукція (шрот та олія), що була предметом договору комісії, експортована Комісіонером ТОВ "Ліка-Нова" контрагентам за межі України - в Індію, в Малайзію, в Італію, в Марокко, що свідчать наявні в матеріалах справи копії митних декларацій, оформлених на Одеській митниці ДФС та Миколаївській митниці ДФС /а.с.129-137 т. 1/, що беззаперечно спростовує твердження відповідача про безтоварність вказаних операцій.

Проаналізувавши надану первинну документацію на підтвердження реальності господарських операції ТОВ "Газ Постачання" по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом з придбання товарів, суд приходить до висновку про підтвердження реальності здійснення таких господарських операцій.

Такого ж висновку дійшло й Полтавське відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл.проф. М.С. Бокаріуса у своєму висновку судово-економічної експертизи по заяві ТОВ "Газ Постачання" /а.с. 2-17 т.2/.

Зокрема, у вказаному висновку зазначено, що заниження об`єкта оподаткування ТОВ "Газ Постачання" за період з 01.02.2017 по 30.12.2017 і донарахування до сплати податків та обов`язкових платежів до бюджету в частині завищення податкового кредиту на суму 6 634 583 грн 66 коп., в тому числі за вересень 2017 року на суму 849 533 грн 66 коп., за жовтень 2017 року на суму 5 785 050 грн, документально не підтверджується. Відображення в бухгалтерському обліку операцій з придбання та подальшої реалізації на експорт товару, придбаного ТОВ "Газ Постачання" у контрагента ТОВ "Ліка-Нова" за період з 01.09.2017 року по 31.12.2017 року, документально підтверджується.

Оцінюючи посилання ГУ ДФС у Полтавській області про наявне відкрите кримінальне провадження стосовно ТОВ "Дніпроолія" (постачальника олії та шроту ТОВ "Ліка-Нова", які в подальшому були реалізовані позивачу), як на підставу для визнання господарських операцій позивача з ТОВ "Ліка-Нова", нереальними, суд виходить з наступного.

Щодо доводів апелянта про наявність кримінального провадження № 42017000000004251, внесеного до ЄДРДР за ознаками правопорушень, передбачених ч.2 ст. 212, ч.2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України, у якому розслідується діяльність службових осіб ТОВ "Дніпроолія", які за попередньої змовою із службовими особами групи підприємств, в тому числі начебто й ТОВ "Газ Постачання", ухиляються від сплати податків, здійснюючи операції з нетиповим експортом, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) 816/809/17 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. У будь-якому разі у ході судового розгляду цієї справи відповідач не надав суду жодних доказів встановлених фактів протиправної поведінки як службових осіб позивача, так і службових осіб його контрагентів. При цьому жодних відомостей про те, що можливі протиправні дії службових осіб ТОВ "Дніпроолія" пов"язані саме із тим епізодом господарської діяльності ТОВ "Газ Постачання", що є предметом судового розгляду у цій справі, суду також не підтверджено.

Отже, твердження відповідача про нереальність господарських відносин ТОВ "Газ Постачання" з посиланням на наявне кримінальне провадження, не ґрунтується ні на нормах закону, ні на будь-яких об'єктивно встановлених та підтверджених доказах.

Не спростовують факту реального виконання господарської операцій й посилання податкового органу на інформацію за результатами податкового контролю контрагента позивача - ТОВ "Ліка-Нова", оскільки можливі порушення податкового законодавства з боку постачальника не є самостійною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією. Інформація, отримана за результатами податкового контролю, фактично є припущеннями податкового органу та, на думку суду, може бути підставою для проведення відповідних перевірок, спрямованих на дослідження повноти і правильності ведення податкового обліку й сплати грошових зобов'язань. Однак таких перевірок у даному разі проведено не було. Відповідач на питання суду не зміг пояснити причин непроведення хоча б зустрічних звірок з контрагентами. Документальні перевірки контрагентів також не проводилися.

Відповідні висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з висновками, викладеними у рішенні по справі "Булвес" АД проти Болгарії, в якому, зокрема, зазначено: "71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Доводи апелянта про відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання у контрагента позивача, колегія суддів відхиляє, у зв'язку з тим, що такий вид діяльності, як торгівля певним товаром, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися шляхом посередництва, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод. Крім того, такі твердження не є достовірними, оскільки зустрічні чи будь-які інші перевірки контрагентів позивача фіскальними органами не проводилися. Відповідні припущення вчинені відповідачем на підставі узагальнюючих податкових інформацій, сформованих на підставі податкової звітності та відомостей з власних баз даних фіскальної служби.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентом ТОВ "Ліка-Нова".

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0005951405 від 16.05.2018 року в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 8 293 229 грн. 58 коп.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 по справі № 816/2049/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) С.С. Резнікова В.В. Старостін Повний текст постанови складено 07.12.2018.