Рішення

від 05.10.2018 по справі 694/740/18

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/740/18

провадження 2/694/458/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

05.10.2018 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області

у складі: головуючої судді Гончаренко Т.В.

з участю секретаря судового засідання Блискавки А.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру, Боровиківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права на земельну частку в порядку спадкування,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що його мати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася в с. Шевченкове Звенигородського району. До смерті мати проживала в с.Юркове Боровиківської сільської Ради Звенигородського району, була членом колгоспу Нива , працювала в колгоспі Нива с. Боровикове до виходу на пенсію та ще працювала перебуваючи на пенсії. З членів колгоспу не вибувала. Земельний сертифікат мати не встигла отримати. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 померла. При житті мати позивача в Боровиківській сільській Раді залишила заповіт, яким все своє майно, що буде належати їй на день смерті вона заповіла позивачу. 23 липня 1997 року в Звенигородській державній нотаріальній конторі позивач отримав свідоцтво про право на спадщину по заповіту, як того вимагала ст.. 548 ЦК УРСР, а саме житловий будинок з надвірними спорудами в с. Юркове, що розташований на земельній ділянці 0.25 га. Вказане свідоцтво позивач зареєстрував у Звенигородському БТІ. На момент розпаювання земель колективної власності КСП Нива отримало Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 13 грудня 1995 року, мати позивача була жива та була членом КСГП Нива с. Боровикове, Звенигородського району. Після отримання Державного акту КПС Нива мати прожила два місяці. В списках членів КСП Нива для обчислення середньої земельної частки, які були складені 18.05.1995 року мати включена під № 242. В списках громадян, членів колективного сільськогосподарського підприємства Нива як додаток до Державного акту, мати значиться під № 231. Міськрайонне управління держгеокадастру у Звенигородському районі та м. Ватутіне листом від 13.04.2018 року за № 31-23-0.171¬549/116-18 дає відповідь, що мати в списках громадян державного акту, які мають право на отримання земельної частки /паю/ не значиться, а тому сертифікат не виготовлявся. Чому мати в одних списках значиться, а в інших її немає позивачу невідомо. Але вона мала право на земельну частку /пай/ як член колгоспу. Таким чином, на момент смерті матері ОСОБА_3 мала право на отримання земельної частки /паю/ , проте за життя не отримала сертифікат на право власності на неї. Разом з тим, враховуючи, що спадщина після смерті матері відкрилась на протязі 6 місяців після смерті тобто до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема правила ЦК УРСР 1963 року, в тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом.

З урахуванням позовних вимог позивач просить визнати за ним право в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Юркове Звенигородського району Черкаської області право на земельну ділянку, яка видавалася членам СТОВ Нива с. Боровикове Звенигородського району Черкаської області в розмір 2,09 га, вартістю 108046,33 грн.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 15.06.2018 року позовна заява була залишена без руху. Позивач вчасно та в повному обсязі усунув недоліки зазначені в ухвалі від 15.06.2018 року (а.с.62).

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 09.07.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання ( а.с.68).

В зазначений в ухвалі про відкриття провадження строк відповідач Головне управління держгеокадастру у Черкаській області 31.07.2018 року направив до суду відзив по вказаній справі в якому зазначив, що невідповідність позовної заяви вимогам ЦПК України та відсутність у позові вимог до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, все це у сукупності позбавляє їх, як відповідача належним чином заперечувати проти позовних вимог позивача. Просять визнати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області неналежним відповідачем (а.с.72-74).

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 05.10.2018 клопотання представника позивача ОСОБА_5 про заміну неналежного відповідача по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру, Боровиківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права на земельну частку в порядку спадкування задоволено. Замінено первісного відповідача Головне управління держгеокадастру у Черкаській області на належного Боровиківську сільську раду Звенигородського району Черкаської області (а.с.89).

Позивач та його представник в підготовче судове засідання не з'явилися. Подали до суду заяву в якій просять провести розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримують та просять їх задоволити.

Представник Боровиківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області сільський голова Красюк А.М. в підготовче судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву в якій позовні вимоги визнав повністю та не заперечує проти їх задоволення.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Коростильова А.В. в підготовче судове засідання не з'явилася. Подала заяву про розгляд справи без її участі. Проти задоволення позову не заперечує.

Враховуючи, що відповідач визнав позов, суд вважає можливим ухвалити рішення у підготовчому засіданні на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача ОСОБА_3 (а.с.9).

Згідно довідки виконавчого комітету Боровиківської сільської ради від 23.04.2018 року за № 104 ОСОБА_3 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року була зареєстрована і проживала в с. Юркове - Боровикове, Звенигородськоого району Черкаської області, на момент смерті проживала одиноко. Єдиним спадкоємцем є син ОСОБА_1 (а. с. 12).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 31-23-0.171-549/116-18 від 13.04.2018 р. вбачається, що відповідно до даних відділу Держгеокадастру у Звенигородському районі відповідно книзі реєстрації сертифікатів на право власності на земельну частку (пай), що видавався КСП НИВА громадянці ОСОБА_3 не видавався сертифікат на право власності на земельну частку (пай). (а.с.10).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.07.1997 ОСОБА_1 отримав у право власності будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1, успадкований після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року(а.с.7).

На момент розпаювання земель колективної власності КСП Нива отримало Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 13 грудня 1995 року. ОСОБА_3 була жива та була членом КСГП Нива с. Боровикове, Звенигородського району. Після отримання Державного акту КПС Нива ОСОБА_3 прожила два місяці. Дана обставина підтверджується і довідкою Боровиківської сільської Ради 134 від 23.04.2018 року та копіями випису з по господарської книги, копією її трудової книжки та підтверджується списком громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства Нива де вона значиться під № 478.

В списках членів КСП Нива для обчислення середньої земельної частки, були складені 18.05. 1995 року ОСОБА_3 включена під № 242.

В списках громадян, членів колективного сільськогосподарського підприємства Нива як додаток до Державного акту ОСОБА_3 значиться під № 231.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до ст.ст. 1,2,3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають, зокрема, особи, які отримали сертифікат на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай). Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємства і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Таким чином, на момент смерті ОСОБА_3 мала право на отримання земельної частки (паю), проте за життя не отримала сертифікат на право власності на неї.

Разом з тим, враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За змістом розділу VІІ вказаного Кодексу прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно із ч.1 ст.1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних (паїв), право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, та громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв) , основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією або рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Крім того, відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2008 р. №2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову (п.24).

Враховуючи те, що відповідач визнав позов в повному обсязі, і таке визнання не суперечить діючому законодавству і не порушує права інших осіб, з урахуванням обставин, що мають істотне значення, суд дістає висновків про необхідність задоволення позову.

Керуючись 524, 525, 548-549 ЦК УРСР, (в редакції 1963 р.), ст. ст. 4, 12, 13, 77-81, 263-265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру, Боровиківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права на земельну частку в порядку спадкування - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Юркове Звенигородського району Черкаської області право на земельну ділянку, яка видавалася членам СТОВ Нива с. Боровикове Звенигородського району Черкаської області в розмірі 2,09 га, вартістю 108046,33 грн.

Повний текст рішення виготовлено 10.10.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області, може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.В.Гончаренко