Ухвала

від 05.10.2018 по справі 173/2193/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/0430/16/18 Справа № 173/2193/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника ТОВ МАК ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТОВМАК ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018040430000530,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від12вересня 2018рокузадоволено клопотання старшого слідчого СВ Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 та накладено арешт шляхом заборони будь-кому розпоряджатись будь-яким чином майном та використовувати посіви сільськогосподарської культури кукурудзи на земельній ділянці сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва к.н. 1221083300:02:005:0001, площею 25,5778 Га, розташовану на території Водянської сільської ради, за межами населеного пункту, поблизу с. Андріївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що в провадженні слідчого СВ Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №12018040430000530від 29.05.2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Під час розгляду клопотання встановлено, що постановою старшого слідчого Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 05.06.2018 року посіви кукурудзи (як матеріальні об`єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин самовільного зайняття земельної ділянки) на самовільно зайнятій земельній ділянці сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва к.н. 1221083300:02:005:0001, площею 25,5778 Га, розташованої на території Водянської сільської ради, за межами населеного пункту, поблизу с. Андріївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного слідчий суддя прийшов до висновку, що посіви сільськогосподарської культури кукурудзи підлягають арешту, з метою забезпечення збереження майна, оскільки воно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, крім того зважаючи на те, що в даному провадженні необхідно провести ряд слідчих та інших процесуальних дій.

Не погоджуючись з цим рішенням слідчого судді, представник ТОВМАК ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018040430000530.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що користування ділянкою 25,5778 га ТОВ МАК проходило за згодою з Водянською сільською радою, на підставі якої, ТОВ МАК оплачувало платежі за фактичне використання цією земельною ділянкою на протязі тривалого часу.

Заборона збирання врожаю може призвести до його пошкодження та заподіяння шкоди на підставі несвоєчасного його збирання.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника ТОВ МАК ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, яка заперечувала проти задоволення цієї апеляційної скарги, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально- протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, згідно із наданими до клопотання слідчого матеріалами Верхньодніпровським ВП СВП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР під № 12018040430000530 від 29.05.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, за фактом того, що посадовими особами ФГ Лоренц та ТОВМАК самовільно зайняті земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що слідчий, подавши клопотання про арешт майна, не дотримався вимог ч.2 ст.171, ч.3 ст. 132 КПК України щодо надання документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, так як за диспозицією ч. 1 ст. 197-1 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. Проте, ні з витягу ЄРДР, ні з наданих до клопотання слідчого матеріалів не має можливості встановити вартість майна, яке належить арештувати, його кількість, не надано належних доказів розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та хто є в цьому кримінальному провадженні законним володільцем або власником земельної ділянки, а тому не зрозуміло, кому саме завдано шкоду.

Суд першої інстанції залишив поза увагою встановлення всіх обставин для накладення арешту.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, а також меж апеляційного розгляду, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу представника ТОВ МАК ОСОБА_7 - задовольнити, ухвалу слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року скасувати та постановити нову ухвалу на підставі ст. 407 КПК України.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 170-173, 309, 310, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТОВМАК ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Верхньодніпровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від12вересня 2018року проарешт майнау кримінальномупровадженні №12018040430000530 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Верхньодніпровського ВПЖовтоводського ВПГУНП вДніпропетровській області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018040430000530.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Дніпровського

Апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4