Рішення

від 10.10.2018 по справі 1540/3834/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/3834/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представників позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_3 (65069, м. Одеса, вул. Ростовська, 19, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871) про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель запасу державної власності на території Задунаївської сільської ради Арцизького району Одеської області (кадастровий номер земель запасу 5120482400:01:001:1176).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що перелік законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є вичерпним та передбачений ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідачем вже тричі було надано неправомірну відмову на законні клопотання Позивача. Всі три відмови були обумовлені підставами не передбаченими ст. 118 Земельного кодексу України. Зазначене підтверджується також рішеннями суду, якими перша та друга відмови були визнані протиправними, оскільки такі відмови обумовлені підставами не передбаченими ст. 118 Земельного кодексу України.

Позивач зазначає, що в діях Відповідача вбачається явне зловживання своїми повноваженнями, та зневага до судових рішень прийнятих в рамках даної справи, у зв'язку з чим Позивач вважає єдиним засобом ефективного захисту його прав - зобов'язати Відповідача прийняти єдине юридично можливе та правомірне рішення у даній ситуації, а саме - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення запитуваної земельної ділянки, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 30.08.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

18.09.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що з метою забезпечення раціонального використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, дотримання вимог законодавства, прозорості діяльності системи управління земельними ресурсами, запобігання виникненню корупційних факторів та уникненню надання переваг одному громадянину перед іншим а також, до повного наповнення Державного земельного кадастру інформацією про землі в межах України, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області забезпечуватиме підбір земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації. Перелік таких земельних ділянок висвітлено на сайті Головного управління в розділі перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність. Цей перелік постійно оновлюється. Бажана позивачем земельна ділянка у переліку земельних ділянок для безоплатної передачі у власність, висвітленому на сайті Головного управління відсутня, а тому рішення відповідача є правомірним та не підлягає скасуванню. Крім того, Відповідач зазначив, що задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління прийняти відповідне рішення з питання, віднесеного законодавством до його повноважень, є грубим порушенням вимог статті 6 Конституції України, оскільки суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції них органів.

В судовому засіданні 05.10.2018 року представник Позивача підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви.

В судовому засіданні 05.10.2018 року представник Відповідача заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених в тексті відзиву.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням від 15.08.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель запасу державної власності на території Задунаївської сільської ради Арцизького району Одеської області. У клопотанні Позивач зазначив орієнтовний розмір земельної ділянки - 2,0 га, цільове призначення земельної ділянки, додав графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та вказав кадастровий номер земельної ділянки з масиву якої Позивач хотів би отримати землю.

Рішенням Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 17.10.2016 року Про надання відповіді № Р-13635/0-5799/6-16 Позивачу надано відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року, скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене у листі від 17.10.2016 року № Р-13635/0-5799/6-16 «Про надання відповіді» , яким ОСОБА_3 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з підстав того, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області в своєму листі від 17.10.2016 року № Р-13635/0-5799/6-16 «Про надання відповіді, не вказало жодної законної підстави для такої відмови, що передбачені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

04.03.2017 року ОСОБА_3 подав повторне клопотання до Відповідача, у якому зазначив, що відмову Держгеокадастру було скасовано відповідним судовим рішенням, визнано її протиправною та наполягав на повторному розгляді первісного клопотання від 15.08.2016 року, яке Позивач додав до повторного клопотання, разом із рішенням суду.

27.04.2017 року Відповідачем було надано відповідь № Р-5174/0-3376/6-17 на повторне клопотання Позивача від 04.03.2017 року, якою Позивачу повторно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому друга відмова за змістом була абсолютно ідентична першій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року визнано протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеської області від 27.04.2017 р. № Р-5174/0-3376/6-17 про надання відповіді. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Одеській області розглянути заяву ОСОБА_3 від 15.08.2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель запасу державної власності на території Задунаївської сільської ради Арцизьеого району Одеської області» в порядку, встановленому приписами Конституції України, ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду, відповідно до яких законом визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зазначена у рішенні Головного управління Держгеокадастру в Одеської області від 27.04.2017 р. № Р-5174/0-3376/6-17 не передбачена приписами ст. 118 Земельного кодексу України.

З наведених підстав позивач 27.10.2017 року втретє звернувся до Відповідача із клопотанням про повторний розгляд первісного клопотання від 15.08.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Листом №Р-24756/0-12351/6-17 від 12.12.2017 року позивачу відмовлено у передачі земельної ділянки у власність з підстав відсутності бажаної земельної ділянки у переліку земельних ділянок для безоплатної передачі у власність, висвітленому на сайті Головного управління. В листі зазначено, що з метою забезпечення раціонального використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, дотримання вимог законодавства, прозорості діяльності системи управління земельними ресурсами, запобігання виникненню корупційних факторів та уникненню надання переваг одному громадянину перед іншим а також, до повного наповнення Державного земельного кадастру інформацією про землі в межах України, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області забезпечуватиме підбір земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації. Перелік таких земельних ділянок висвітлено на сайті Головного управління в розділі перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність. Цей перелік постійно оновлюється.

Також, в листі зазначено, що при формуванні відповідного переліку на послідуючий квартал Головним управлінням буде опрацьовано можливість включення до нього даної земельної ділянки.

Позивач не погодився з правомірністю відмови йому в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Згідно із п. «б» ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст.121, ч. 6, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

При цьому, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином для отримання земельної ділянки безоплатно у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в наданні такого дозволу, яка має бути вмотивованою.

При цьому, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено постановою суду від 23.01.2017 року по справі №815/5884/16, яка набрала законної сили 13.02.2017 року,

ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням від 15.08.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель запасу державної власності на території Задунаївської сільської ради Арцизького району Одеської області. У клопотанні ОСОБА_4 зазначив орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, цільове призначення земельної ділянки, додав графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та вказав кадастровий номер земельної ділянки з масиву якої хотів отримати землю.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, зазначена заява з додатками відповідає вимогам ст. 118 Земельного кодексу України.

Крім того, такої підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, яка зазначена в листі №Р-24756/0-12351/6-17 від 12.12.2017 року не передбачено положеннями ст. 118 Земельного кодексу України, а тому вона є протиправною.

За відсутності підстав для відмови у задоволенні клопотання від 15.08.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства Відповідач мав би прийняти рішення про його задоволення, проте Відповідачем було прийнято рішення про відмову з підстав не передбачених положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.

Заперечуючи проти задоволення позову Відповідач посилається на дискреційність його повноважень, яка виражається в компетенції суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Проте відмова у задоволенні клопотання позивача з підстав не передбачених положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України не може трактуватися як в межах визначених законодавством .

Як зазначено у рекомендаціях Комітету ОСОБА_5 Європи стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11.03.1980 року на 316-й нараді №R(80)2, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, суб'єкт може вільно обирати між двома чи більшою кількістю альтернатив, кожна з яких буде правомірною. Якщо ж правомірним може вважатися лише один варіант поведінки, дискреційні повноваження відсутні.

Таке тлумачення суті дискреційних повноважень адміністративного органу наведено у Постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року по справі №826/22282/15.

Передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України повноваження Відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні не належать до дискреційних, оскільки тільки одне з цих двох видів рішень може мати правову підставу. Обидва варіанти цих рішень не можуть бути одночасно юридично допустимими, оскільки наявність підстав для одного рішення автоматично виключає можливість прийняття іншого рішення, а тому фактично відсутній вільний вибір між ними. Правомірним може вважатися тільки одне з цих двох рішень - те, що відповідає визначеним у законодавстві підставам.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, що при виконані вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у Відповідача відсутні дискреційні повноваження на власний розсуд обирати одне з двох передбачених цією статтею рішень, то у даній справі суд має можливість обрати такий спосіб захисту як зобов'язання Відповідача прийняти конкретне рішення на користь позивача.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що обраний ним спосіб захисту порушених прав є обґрунтований, оскільки інші способи захисту вже були застосовані попередніми судовими рішенням, однак вони не призвели до усунення спору між сторонами, і відповідачем не були виконані вимоги ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, що і стало причиною для звернення позивача до суду з позовом, який є предметом розгляду у даній справі.

Суд вважає, що у відповідача існує обов'язок на виконання вимоги ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України прийняти рішення про надання ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, оскільки відсутні докази, які б вказували на існування обставин, з якими Закон пов'язує неможливість надання такого дозволу.

Враховуючи, що такий обов'язок Відповідачем не виконується, суд погоджується з доводами позивача про те, що його права та інтереси мають бути захищені судом шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель запасу державної власності на території Задунаївської сільської ради Арцизького району Одеської області (кадастровий номер земель запасу 5120482400:01:001:1176).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (65069, м. Одеса, вул. Ростовська, 19, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871) про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель запасу державної власності на території Задунаївської сільської ради Арцизького району Одеської області (кадастровий номер земель запасу 5120482400:01:001:1176).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871) на користь ОСОБА_3 (65069, м. Одеса, вул. Ростовська, 19, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. та 80 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.10.2018 року.

Суддя А.А. Радчук.

.