Постанова

від 07.02.2019 по справі 1540/3834/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/3834/18

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.

суддів: Кравченка К.В., Єщенка О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель запасу державної власності на території Задунаївської сільської ради Арцизького району Одеської області (кадастровий номер земель запасу НОМЕР_2).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перелік законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є вичерпним та передбачений ст. 118 Земельного кодексу України. Відповідачем вже тричі було надано неправомірну відмову на законні клопотання позивача. Всі три відмови були обумовлені підставами не передбаченими ст. 118 Земельного кодексу України. Зазначене підтверджується також рішеннями суду, якими перша та друга відмови були визнані протиправними, оскільки такі відмови обумовлені підставами не передбаченими ст. 118 Земельного кодексу України.

Позивач зазначає, що в діях відповідача вбачається явне зловживання своїми повноваженнями, та зневага до судових рішень прийнятих в рамках даної справи, у зв'язку з чим Позивач вважає єдиним засобом ефективного захисту його прав - зобов'язати Відповідача прийняти єдине юридично можливе та правомірне рішення у даній ситуації, а саме - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення запитуваної земельної ділянки, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871) про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - задоволено.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель запасу державної власності на території Задунаївської сільської ради Арцизького району Одеської області (кадастровий номер земель запасу НОМЕР_2).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. та 80 коп.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності дій відповідача.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції не враховано той факт, що відмовляючи позивачу у передачі земельної ділянки у власність відповідач діяв з підстав відсутності бажаної земельної ділянки у переліку земельних ділянок для безоплатної передачі у власність, висвітленому на сайті Головного управління, а тому рішення відповідача є правомірним та не підлягає скасуванню. Крім того, відповідач зазначив, що задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління прийняти відповідне рішення з питання, віднесеного законодавством до його повноважень, є грубим порушенням вимог статті 6 Конституції України, оскільки суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції них органів.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням від 15.08.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель запасу державної власності на території Задунаївської сільської ради Арцизького району Одеської області. У клопотанні позивач зазначив орієнтовний розмір земельної ділянки - 2,0 га, цільове призначення земельної ділянки, додав графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та вказав кадастровий номер земельної ділянки з масиву якої Позивач хотів би отримати землю.

Рішенням Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 17.10.2016 року "Про надання відповіді" № Р-13635/0-5799/6-16 позивачу надано відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року, скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене у листі від 17.10.2016 року № Р-13635/0-5799/6-16 "Про надання відповіді", яким ОСОБА_2 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з підстав того, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області в своєму листі від 17.10.2016 року № Р-13635/0-5799/6-16 "Про надання відповіді, не вказало жодної законної підстави для такої відмови, що передбачені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

04.03.2017 року ОСОБА_2 подав повторне клопотання до відповідача, у якому зазначив, що відмову Держгеокадастру було скасовано відповідним судовим рішенням, визнано її протиправною та наполягав на повторному розгляді первісного клопотання від 15.08.2016 року, яке позивач додав до повторного клопотання, разом із рішенням суду.

27.04.2017 року відповідачем було надано відповідь № Р-5174/0-3376/6-17 на повторне клопотання позивача від 04.03.2017 року, якою позивачу повторно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому друга відмова за змістом була абсолютно ідентична першій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року визнано протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеської області від 27.04.2017 р. № Р-5174/0-3376/6-17 про надання відповіді. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Одеській області розглянути заяву ОСОБА_2 від 15.08.2016 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель запасу державної власності на території Задунаївської сільської ради Арцизьеого району Одеської області" в порядку, встановленому приписами Конституції України, ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду, відповідно до яких законом визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зазначена у рішенні Головного управління Держгеокадастру в Одеської області від 27.04.2017 р. № Р-5174/0-3376/6-17 не передбачена приписами ст. 118 Земельного кодексу України.

З наведених підстав позивач 27.10.2017 року втретє звернувся до відповідача із клопотанням про повторний розгляд первісного клопотання від 15.08.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Листом №Р-24756/0-12351/6-17 від 12.12.2017 року позивачу відмовлено у передачі земельної ділянки у власність з підстав відсутності бажаної земельної ділянки у переліку земельних ділянок для безоплатної передачі у власність, висвітленому на сайті Головного управління. В листі зазначено, що з метою забезпечення раціонального використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, дотримання вимог законодавства, прозорості діяльності системи управління земельними ресурсами, запобігання виникненню корупційних факторів та уникненню надання переваг одному громадянину перед іншим а також, до повного наповнення Державного земельного кадастру інформацією про землі в межах України, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області забезпечуватиме підбір земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації. Перелік таких земельних ділянок висвітлено на сайті Головного управління в розділі перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність. Цей перелік постійно оновлюється.

Також, в листі зазначено, що при формуванні відповідного переліку на послідуючий квартал Головним управлінням буде опрацьовано можливість включення до нього даної земельної ділянки.

Позивач не погодився з правомірністю відмови йому в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить із того, що згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Згідно із п. "б" ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст.121, ч. 6, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

При цьому, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином для отримання земельної ділянки безоплатно у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в наданні такого дозволу, яка має бути вмотивованою.

При цьому, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Листом №Р-24756/0-12351/6-17 від 12.12.2017 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки . Відмову відповідач обґрунтовує наступним: … з метою забезпечення раціонального використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, дотримання вимог законодавства, прозорості діяльності системи управління земельними ресурсами, запобігання виникненню корупційних факторів та уникненню надання переваг одному громадянину перед іншим а також, до повного наповнення Державного земельного кадастру інформацією про землі в межах України, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області забезпечуватиме підбір земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації. Перелік таких земельних ділянок висвітлено на сайті Головного управління в розділі перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність. Враховуючи відсутність бажаної земельної ділянки у наведенному переліку, Головне управління відмовляє у передачі земельної ділянки у власність

Підстава для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, яка зазначена в листі №Р-24756/0-12351/6-17 від 12.12.2017 року не передбачено положеннями ст. 118 Земельного кодексу України, а тому вона є протиправною.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу , що відповідачем не зазначено правове обгрунтування своєї позиції та взагалі не прийнято до уваги за данною справою, зокрема постанову суду від 23.01.2017 року по справі №815/5884/16, яка набрала законної сили 13.02.2017 року, та постанову від 13 липня 2017 року по справі №815/3158/17, яка набрала законної сили 18.08.2017 року, якою адміністративний позов задоволено частково. Та вдруге визнано протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеської області від 27.04.2017 р. № Р-5174/0-3376/6-17 про надання відповіді. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Одеській області розглянути заяву позивача від 15 серпня 2016 року Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель запасу державної власності на території Задунаївської сільської ради Арцизьеого району Одеської області в порядку, встановленому приписами Конституції України, ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена заява з додатками відповідає вимогам ст. 118 Земельного кодексу України.

За відсутності підстав для відмови у задоволенні клопотання від 15.08.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства Відповідач мав би прийняти рішення про його задоволення, проте відповідачем було прийнято рішення про відмову з підстав не передбачених положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.

Щодо посилання відповідач на дискреційність його повноважень, яка виражається в компетенції суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відмова у задоволенні клопотання позивача з підстав не передбачених положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України не може трактуватися як "в межах визначених законодавством".

Як зазначено у рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді №R(80)2, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, суб'єкт може вільно обирати між двома чи більшою кількістю альтернатив, кожна з яких буде правомірною. Якщо ж правомірним може вважатися лише один варіант поведінки, дискреційні повноваження відсутні.

Таке тлумачення суті дискреційних повноважень адміністративного органу наведено у Постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року по справі №826/22282/15.

Передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні не належать до дискреційних, оскільки тільки одне з цих двох видів рішень може мати правову підставу. Обидва варіанти цих рішень не можуть бути одночасно юридично допустимими, оскільки наявність підстав для одного рішення автоматично виключає можливість прийняття іншого рішення, а тому фактично відсутній вільний вибір між ними. Правомірним може вважатися тільки одне з цих двох рішень - те, що відповідає визначеним у законодавстві підставам.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, що при виконані вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у відповідача відсутні дискреційні повноваження на власний розсуд обирати одне з двох передбачених цією статтею рішень, то у даній справі суд має можливість обрати такий спосіб захисту як зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення на користь позивача.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги доводи позивача про те, що обраний ним спосіб захисту порушених прав є обґрунтований, оскільки інші способи захисту вже були застосовані попередніми судовими рішенням, однак вони не призвели до усунення спору між сторонами, і відповідачем не були виконані вимоги ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, що і стало причиною для звернення позивача до суду з позовом, який є предметом розгляду у даній справі.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у відповідача існує обов'язок на виконання вимоги ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, оскільки відсутні докази, які б вказували на існування обставин, з якими Закон пов'язує неможливість надання такого дозволу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що права позивача та інтереси мають бути захищені судом шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель запасу державної власності на території Задунаївської сільської ради Арцизького району Одеської області (кадастровий номер земель запасу НОМЕР_2).

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 лютого 2019 року.

Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Кравченко К.В. Єщенко О.В.