Рішення

від 04.10.2018 по справі 917/426/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2018р. Справа № 917/426/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проспера" (код ЄДРПОУ 35919760, 01042, м. Київ, вул. Тверський тупік, 5а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Овруцький молочноконсервний комбінат" (код ЄДРПОУ 36899405, 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, буд. 82, офіс 24)

про стягнення 118 680,62грн.

Суддя Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Кобець Н.С.

За участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Проспера" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 455/18 від 16.04.2018р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю " Овруцький молочноконсервний комбінат" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 02-0409 від 04.09.2014р. в сумі 118 680,62грн., у тому числі 67 557,95грн. - основний борг, 31 063,70грн. - пеня, 16 727,35грн. - інфляційні втрати та 3 331,62грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо проведення розрахунку за отриманий від позивача товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка до цього часу ним не погашена.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву на позовну заяву (вх. № 4925 від 18.05.2018р. ). Зокрема, вказує, що моментом виникнення обов'язку Покупця оплатити вартість Товару, з якого починається відлік 30-ти календарних днів, після спливу яких відповідач має оплатити товар, є не момент поставки товару, а момент поставки товару та передання постачальником видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних, а також товаросупровідних документів, складених та оформлених належним чином. У зв"язку з невиконанням позивачем умов договору щодо передачі разом з товаром оформлених належним чином товаросупровідних документів, відповідач призупинив оплату поставленого товару, що на думку останнього, виключає порушення законних прав позивача та тягне за собою відсутність підстав для задоволення позову. Також, відповідач стверджує, що позивач безпідставно здійснив нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних, оскільки як вказує, в даному випадку відповідач не є боржником та не має місце прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача, як того вимагає ст. 625 ЦК України. Також відповідач вважає безпідставним нарахування позивачем пені, оскільки, як вказує, строк для здійснення оплати не настав, а тому порушення зобов'язань з боку відповідача відсутнє. Крім цього, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.04.2018р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 917/426/18. Справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання з розгляду справи призначено на 29.05.2018р.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 29.05.2018р. здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 917/426/18 за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 21.06.2018р.

Судове засідання у справі № 917/426/18, призначене на 21.06.2018р., не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді. У зв'язку з цим, судом було визначено нову дату та час проведення підготовчого засідання у справі № 917/426/18 - 20.07.2018р., про що постановлено відповідну ухвалу від 16.07.2018р.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 20.07.2018р. продовжено строк підготовчого провадження № 917/426/18 на 30днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.08.2018р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.08.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 917/426/18. Справу призначено до судового розгляду по суті на 06.09.2018р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.09.2018р. відкладено розгляд справи на 04.10.2018р.

24.09.2018р. від позивача надійшло клопотання (вх. № 8847 від 24.09.2018р.) про розгляд справи по суті за відсутності представника позивача.

Зазначене клопотання не суперечить вимогам чинного законодавства та задовольняється судом.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 06.09.2018р. (поштове відправлення отримано 19.09.2018р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приймаючи до уваги, що сторони у справі були належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а також враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами за відсутності представників сторін.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 04.10.2018р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив наступне.

04.09.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проспера" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (відповідач у справі) укладено Договір поставки № 02-0409 (далі - Договір поставки ) (а.с. 47-48), відповідно до умов якого позивач (за умовами договору - Постачальник) зобов'язався у в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність відповідачу (за умовами договору - Покупець) ароматизатори (надалі - Товар), а Покупець зобов'язався приймати Товар та здійснювати його оплату (п. 1.1 Договору поставки).

Умовами Договору постачання визначено, зокрема, наступне:

- кількість, асортимент, найменування, ціна та загальна вартість відповідної партії Товару встановлюється у видаткових накладних, що мають силу специфікації і є невід"ємною частиною цього Договору (п.1.2. Договору поставки);

- датою поставки Товару є дата, що зазначається у видатковій накладній при отриманні Товару Покупцем. Право власності на Товар, а також всі ризики випадкової загибелі, пошкодження Товару переходять до Покупця, з моменту фактичного отримання Товару Покупцем та підписання уповноваженим представником Покупця видаткових накладних (п. 2.3. Договору поставки);

- Постачальник здійснює поставку Товару на умовах DAP (ІНКОТЕРМС - 2010): навантаження, доставка (транспортні затрати) здійснюються силами та за рахунок Постачальника за адресою/адресами складу Покупця: Житомирська область, м. Овруч, вул. Б. Хмельницького, 92 (п. 2.5. Договору поставки);

- Покупець здійснює оплату вартості товару за ціною вказаною у видатковій накладній. Вартість Товару оплачується на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України - гривні (п. 3.1., п. 3.2. Договору поставки);

- оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі видаткової накладної, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж 30 календарних днів з дати отримання Покупцем Товару та належним чином оформлених товаросупровідних документів (п. 2.4. цього Договору) (п. 3.3. Договору поставки);

- сума Договору становить суму вартості Товару, що зазначена у всіх видаткових накладних на товар, оформлених між сторонами протягом строку дії цього Договору (п. 3.4. Договору поставки);

- за прострочення в оплаті Товару Постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 5.2. Договору поставки).

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору поставки здійснив поставку товару відповідачу, на підтвердження чого надав:

- видаткові накладні: № 70 від 10.06.2016р. на суму 23 850,00грн., № 77 від 23.06.2016р. на суму 23 850,00грн.; № 81 від 14.07.2016р. на суму 23 850,00грн. (а.с. 19-21);

- рахунки на оплату: № АР - 0000313 від 10.06.2016р., № АР - 0000321 від 21.06.2016р., № АР - 0000326 від 14.07.2016р.(а.с. 27-29);

- довіреності на отримання цінностей: № 300 від 10.06.2016р., № 320 від 22.06.2016р., № 338 від 01.07.2016р. (а.с. 23-25).

Загальна сума поставки за вищевказаними видатковими накладними склала 71 550,00грн.

Факт отримання від позивача товару на виконання умов Договору поставки у вказаній позивачем кількості відповідачем не заперечується.

Всупереч взятим на себе договірним зобов'язанням відповідач розрахунок за поставлений товар здійснив частково, в сумі 3 992,05грн., що, як вказує позивач, становить платіж в рахунок оплати за товар згідно видаткової накладної № 70 від 10.06.2016р. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 67 557,95грн.

У зв"язком із простроченням виконання зобов"язання по оплаті товару, позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 25.01.2018р. вих. № 2501-2018 (а.с. 14-16) про сплату боргу на загальну суму 111 909,87грн. (в т.ч. основний борг - 67 557,95грн., пеня - 26 673,40грн., сума інфляції - 14 741,14грн., 3% річних - 2 937,38грн.), яка залишена останнім без виконання.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогою щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки № 02-0409 від 04.09.2018р. р. в сумі 118 680,02грн., з яких 67 557,95грн. - основний борг, 31 063,70грн. - пеня, 16 727,35грн. - інфляційні втрати та 3 331,62грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст. ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли правовідносин, що випливають з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини 1 та 6 ст. 265 ГК України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( редакції, що діяла на момент поставки товару) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, факт поставки позивачем товару відповідачеві підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками юридичних осіб, а також довіреностями на отримання цінностей, виданими уповноваженій особі відповідача (наявні в матеріалах справи).

Загальна сума поставки за вищевказаними видатковими накладними склала 71 550,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення своїх зобов'язання за Договором поставки, оплату поставленого товару здійснив частково, сплативши 3 992,05грн., у зв"язку з чим на момент подання позивачем позову заборгованість відповідача за поставлений товар становить 67 557,95 грн.

Доказів того, що відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару у повному обсязі матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 67 557,95грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов (вх. № 4925 від 18.05.2018р. ), судом відхиляються як необґрунтовані та безпідставні, оскільки наявність печатки та підпису уповноваженої особи покупця (відповідача) на видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( редакції, що діяла на момент поставки товару) , є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Посилання відповідача на відсутність виписаних позивачем податкових накладних спростовується матеріалами справи (а.с. 77-82).

Стосовно товарно - транспортних накладних, на відсутність яких також вказує відповідач, суд зазначає, що товарно - транспортні накладні є типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля і використовуються тільки при перевезенні вантажів вантажним автомобілем. Матеріали справи свідчать, що товарно - транспортні накладні на поставку товару згідно видаткових накладних № 70 від 10.06.2016р., № 77 від 23.06.2016р., № 81 від 14.07.2016р. не виписувались, оскільки товар поставлявся не позивачем, а через кур"єрську службу доставки "Нова пошта", на підтвердження чого позивач залучив до матеріалів справи експрес - накладні кур'єрської служби на поставку товару № 59998032423642 від 13.06.2016р. , № 59998032860500 від 23.06.2016р., № 59998033147531 від 01.07.2016р. (а.с. 76).

Крім цього, суд зауважує, що факт отримання від позивача товару на виконання умов Договору поставки у вказаній позивачем кількості відповідачем не заперечується. Заперечень щодо якості поставленого товару відповідач не заявив. Вказаний товар відповідачем не повернуто.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В п. 5.1 Договору сторони узгодили, що у випадку порушення своїх зобов"язань за цим Договором сторони несуть відповідальність , визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов"язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 31 063,70грн. (розрахунок пені - а.с. 31-32).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 4925 від 18.05.2018р. ) просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог відносно стягнення пені та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. В обґрунтування зазначеного, зокрема, зазначає, що згідно розрахунку суми пені, здійсненого позивачем, нарахування пені останнім проведено з 15.08.2016р., тобто з першого дня прострочення по останній поставці товару на підставі видаткової накладної від 14.07.2016р. З посиланням на приписи ЦК України, відповідач вказує, що строк позовної давності для стягнення пені по видатковій накладній від 14.07.2016р. сплив 15.08.2017р., а отже, як стверджує, за попередніми видатковими накладними - даний строк сплив ще раніше.

Розглянувши клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені , суд дійшов висновку, що воно є обґрунтованим та підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.3. Договору поставки оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі видаткової накладної, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж 30 календарних днів з дати отримання Покупцем Товару та належним чином оформлених товаросупровідних документів (п. 2.4. цього Договору). При цьому, датою поставки Товару є дата, що зазначається у видатковій накладній при отриманні Товару Покупцем (п. 2.3. Договору поставки).

Як свідчать матеріали справи, поставка товару позивачем була здійснена згідно видаткових накладних: № 70 від 10.06.2016р., № 77 від 23.06.2016р., № 81 від 14.07.2016р. Таким чином, починаючи з дати закінчення 30-денного календарного строку з моменту отримання товару по кожній видатковій накладній слід рахувати початок прострочення платежу.

Згідно п. 5.2. Договору поставки за прострочення в оплаті Товару Постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 5.2. Договору поставки).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, починаючи з дати закінчення 30-денного календарного строку з моменту отримання товару у позивача виникло право на нарахування пені протягом наступних шести місяців та можливість звернення з вказаними вимогами до суду протягом року.

Приймаючи до уваги умови Договору поставки та визначений чинним законодавством шестимісячний строк нарахування пені позивач мав право на її нарахування у період:

по видатковій накладній від 10.06.2016р. № 70 - за період з 10.07.2016р. - по 10.01.2017р.;

по видатковій накладній від 23.06.2016р. № 77 - 22.07.2016р. по 22.01.2017р.;

по видатковій накладній від 14.07.2016р. № 81 - 13.08.2016р. - 13.02.2017р.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що позовна давність у один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. п. 3.2., 4.2., 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

З огляду на скорочений строк позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені, то строк позовної давності щодо стягнення пені сплинув, зокрема:

по видатковій накладній від 10.06.2016р. № 70 - 10.01.2018р.;

по видатковій накладній від 23.06.2016р. № 77 - 22.01.2018р.;

по видатковій накладній від 14.07.2016р. № 81 - 13.02.2018р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду до суду із позовною заявою 12.04.2018р.(згідно відомостей на конверті), тобто з пропуском, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строку позовної давності, який встановлено для вимог про стягнення пені.

Статтею 267 ЦК України встановлено наслідки спливу позовної давності. Та у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В абз. 7 пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що оскільки, законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, її може бути викладено, зокрема, у відзиві на позов.

Відповідач, керуючись ст. 267 Цивільного кодексу України, заявив суду про застосування строку позовної давності у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, на підставі матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що на момент подання позову у даній справі, строк позовної давності за вимогами про стягнення пені за порушення термінів оплати товару є пропущеним, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в позові в частині вимог про стягнення пені у повному обсязі, в сумі 31 063,70грн.

Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 16 727,35 грн. інфляційних втрат та 3 331,62 грн - 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов Договору поставки, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до приписів ст. 625 ЦК України.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог про стягнення інфляційних нарахувань ( з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо кожної видаткової накладної, здійсненої проплати та в межах визначеного позивачем періоду) не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі (розрахунок залучено судом до матеріалів справи).

При цьому, при обрахуванні інфляційних судом враховано приписи п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якого, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Також судом здійснено перерахунок 3% річних ( з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо кожної видаткової накладної, здійсненої проплати та в межах визначеного позивачем періоду) та встановлено, що стягненню підлягає сума 3% річних в розмірі 3 329,52грн. (розрахунок залучено судом до матеріалів справи). В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних позов задоволенню не підлягає.

Перевірка правильності розрахунку інфляційних витрат та 3% річних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон".

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 67 557,95грн. основного боргу, 16 727,35грн. інфляційних втрат та 3 329,52грн. 3% річних обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (код ЄДРПОУ 36899405, 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, буд. 82, офіс 24) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проспера" (код ЄДРПОУ 35919760, 01042, м. Київ, вул. Тверський тупік, 5а, п/р 26004052720254 в ПАТ КБ "Приватбанк" Печерська філія, МФО 300711) 67 557,95грн. основного боргу, 16 727,35грн. інфляційних втрат та 3 329,52грн. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 314,23грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10.10.2018р.

Суддя О.О. Ореховська