Рішення

від 02.10.2018 по справі 825/1461/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 825/1461/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Терехової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Виробничо-торгівельне підприємство художніх виробів "Ярославна" до Управління Держпраці у Чернігівській області про за участю сторін від позивача від відповідача визнання протиправною та скасування постанови ОСОБА_1, діє на підставі ордеру, ОСОБА_2, діє на підставі довіреності № 10-07/2230 від 17.04.2018 ОСОБА_3, діє на підставі довіреності № 10-07/5031 від 03.09.2018 У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Виробничо-торгівельне підприємство художніх виробів Ярославна (надалі також - ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна , позивач) звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому остаточно просить:

- визнати неправомірними дії Управління Держпраці у Чернігівській області щодо проведення позапланового інспекційного відвідування ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна з приводу дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, що проводилось на підставі направлення на проведення перевірки № 31 від 15 січня 2018 року;

- визнати протиправним та скасувати припис № 25-01-022/0033-0020 від 25.01.2018, а саме в частині ...працівників допущено до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органом та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу... .

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області №25-01-022/0033/33 від 16 лютого 2018 року про накладення штрафу уповноваженими особами на ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна в розмірі 446760 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що здійснюючи інспекційне відвідування та накладаючи штраф, інспектор дійшов висновку про те, що працівників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Попову - ОСОБА_8 фактично допущено до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального орану виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу (ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю). Предметом договорів, укладених між позивачем та вказаними вище особами є виконання працівниками певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов'язувався оплатити виконавцеві виконану ним роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цих договорів є отримання певного матеріального результату. За цими договорами працівники не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, вони самі організовують свою роботу і виконують її на власний ризик. Як наслідок, у правовідносинах між позивачем та такими особами (сторонами цивільно - правового договору) містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат. За таких обставин, за своїм змістом договори укладені з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Попова - ОСОБА_8 є саме цивільно-правовими договорами, на які не поширюються норми Кодексу законів про працю України.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1104 від 18 грудня 2017 року Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності до переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності включена Держпраця та її територіальні органи. Однак, позивач звертає увагу, що дана постанова набрала чинності з дня її опублікування, а саме - з 23.02.2018 року. А відтак, інспекційне відвідування, яке було проведено у період з 16 січня 2018 року по 25 січня 2018 року (із зупиненням на 4 робочі дні) є незаконним, адже лише, 23.02.2018 мораторій на проведення перевірок органами Держпраці суб'єктів господарювання перестав поширюватись.

Відповідач у встановлені судом строки направив до суду відзив на позов, в якому позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі та зазначив, що інспекційне відвідування здійснювалося з відома та в присутності Голови правління ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна ОСОБА_9, яка підписала акт перевірки та його примірник, про що свідчать підписи на акті. Будь-яких зауважень до підстав проведення перевірки, відображення її результатів та складених акту і припису Головою правління не заявлено. Крім того, під час здійснення інспекційного відвідування інспектору були надані цивільно-правові договори від 01.01.2017, які укладені між позивачем та громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 зі строком дії по 31 грудня 2017 та щомісячними актами приймання-передачі за період з вересня по грудень 2017 року. Окрім копій договорів були надані також належним чином засвідчені копії наступних документів: 1. табель чергувань контролерів охорони по ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна за вересень, жовтень, листопад та грудень 2017 року із прізвищами ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та Барбаш, з якими на зазначені місяці були укладені так звані цивільно-правові договори; 2. додаток № 3 до Колективного договору ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна на 2017 рік, в якому зазначено і графік роботи контролерів охорони; 3. видаткові касові ордери з відомостями на виплату грошей та відомостями нарахування заробітної плати та утримання податків, в тому числі і по працівниках підрозділу Охорона ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Попова - ОСОБА_8 Вищезазначені документи ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна в комплексі стали підставою для прийняття висновку про наявність між ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Попова - ОСОБА_8 саме трудових відносин, які не оформлені належним чином. Доводи та документи позовної заяви не спростовують зазначеного висновку.

В судовому засіданні представник позивача позов, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, а також заяви про збільшення розміру позовних вимог, позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заяві про зміну підстав позові і збільшення позовних вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що з нею було укладено цивільно-правовий договір, що для неї особисто було вигідно, оскільки вона є пенсіонером. Окрім того, свідок зазначила, що вона вже не працювала в нічний час.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.07.2018 закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

У зв'язку із надходженням на адресу Управління Держпраці у Чернігівській області листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.12.2017 № 9398/04-03 (а.с. 85) Управлінням Держпраці у Чернігівській області видано наказ від 15.01.2018 № 10 Про проведення контрольних заходів , який передбачав проведення інспекційного відвідування, в тому числі і ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна , м. Чернігів, вул. Кирпоноса, буд. 25 (а.с. 87).

В період з 16 по 25 січня 2018 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_3 було проведене інспекційне відвідування ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна на підставі направлення на проведення контрольного заходу від 15 січня 2018 року № 31 (а.с. 88).

За результатами інспекційного відвідування ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна встановлені порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ч. 1, 2, 4 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 116 КЗпП України, ч. 1 ст. 117 КЗпП України, про що складено акт перевірки дотримання законодавства про працю та загальнообов'язкове страхування від 25.01.2018 № 25-01-022/0033 (89-96).

Управління Держпраці у Чернігівській області про призначення розгляду справи за фактом порушення ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна трудового законодавства на 10 год. 30 хв. 16.02.2018 направлено позивачу повідомлення від 06.02.2018 за вих. № 10-04/716 рекомендованим листом № 1403003006892.

З протоколу № 4 від 03.01.2018 вбачається, що Голова правління ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна ОСОБА_9 не згодна із порушеннями, які викладені у акті перевірки (97).

Так, за результатами розгляду акту перевірки Управлінням Держпраці у Чернігівській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16.02.2018 № 25-01-022/0033/33, яка отримана Головою правління ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна ОСОБА_9 16.02.2018, про що свідчить її підпис на постанові (а.с. 98).

Вважаючи протиправними дії відповідача ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна звернулось до суду за захистом своїх прав.

Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 цього КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП України).

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи наведені вище норми права, суд приходить до висновку, що договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовим або цивільно - правовим договором. Основною відмінністю договорів цивільно - правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - Кодексом законів про працю України. Правова основа цивільно - правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають. Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець.

Таким чином, за цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу.

З огляду на матеріали справи між ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Попова - ОСОБА_8 укладались цивільно-правові договори починаючи з жовтня 2017 року по грудень строком на один місяць (а.с. 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49).

Предметом вказаних договорів було надання господарських послуг (прибирання території, прибирання приміщень, прибирання туалетів), виконання підсобних робіт на виробництві.

По закінченню місяця між сторонами підписувались акти здавання-приймання виконаної роботи (а.с. 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50).

Проте, суд звертає увагу на тому, що на перевірку позивачем були надані інші цивільно-правові договори з вказаними вище особами, які були укладені строком дії з 01.01.2017 по 31.12.2017 та щомісячними актами приймання-передачі.

Суд критично відноситься до пояснень представника позивача щодо наявності різних копій цивільно-правових договорів, які були надані інспектору через сильне хвилювання, похилий вік Голови правління та через те, що вона не є юристом і не знає всіх тонкощів юриспруденції.

Окремої уваги заслуговують наявні в матеріалах справи копії таких документів, як: табель чергувань контролерів охорони по ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна за вересень, жовтень, листопад та грудень 2017 року із прізвищами ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та Барбаш, з якими на зазначені місяці були укладені так звані цивільно-правові договори; додаток № 3 до Колективного договору ОСОБА_4 ВТПХВ Ярославна на 2017 рік, в якому зазначено і графік роботи контролерів охорони; видаткові касові ордери з відомостями на виплату грошей та відомостями нарахування заробітної плати та утримання податків, в тому числі і по працівниках підрозділу Охорона ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Попова - ОСОБА_8 (а.с. 111-143).

Враховуючи наявні документи, суд дійшов висновку, що вищевказані цивільно - правові договори містить ознаки трудових договорів і укладені з метою приховання трудові правовідносини між сторонами, внаслідок чого ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Попова - ОСОБА_8О не отримали прав та гарантій, передбачених законодавством про працю.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а саме Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим зазначеною постановою, передбачено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної (абзац дев'ятий підпункту 6 пункту 5).

З 01.01.2018 набрав чинності Закон України Про Державний бюджет України на 2018 рік , п. 9 Прикінцевих положень якого внесено зміни до Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 03.11.2016 року № 1728-VIII та подовжено на 2018 рік дію мораторію на перевірки господарської діяльності. Статтею 6 Закону № 1728-VIII також визначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, саме на уряд з 01.01.2018 покладено обов'язок визначити перелік державних органів, на які не поширюються положення Закону № 1728-VIII, тоді як до 01.01.2018 року ці органи були прямо визначені у ст. 6 зазначеного нормативного акту.

Постановою КМ України від 18.12.2017 р. № 1104 затверджено Перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 03.11.2016 р. № 1728-VIII

Статтею 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено перелік підстав для проведення позапланових перевірок до яких входять: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності); неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Проте частина 2 цієї статті визначає, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Отже перелік підстав для проведення позапланової перевірки, визначений ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності проводяться у спосіб, визначений цим нормативним актом.

Проте суд зауважує, що стаття 3 Закону № 1728-VIII, який є спеціальним по відношенню до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що позапланові перевірки проводяться: 1) з підстави, передбаченої частиною другою цієї статті (за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (далі - Державна регуляторна служба); 2) за письмовою заявою суб'єкта господарювання до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; 3) за рішенням суду; 4) у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання; 5) у разі настання події, що має значний негативний вплив відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; 6) для перевірки виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Вказаний перелік носить вичерпний характер.

Отже, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що проведення контрольних заходів органами Держпраці, у період з 01.01.2018 по 23.02.2018 підпадало під дію Закону № 1728, у ред. п. 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік .

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем було проведено саме позаплановий інспекційний захід, проте в судове засідання контролюючим органом не надано доказів щодо наявності жодної з зазначених вище підстав для призначення такої перевірки.

За таких обставин, оскаржувана постанова та припис відповідача підлягають скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин першої-п'ятої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката на час прийняття рішення судом позивачем не надано жодних документів, а тому у задоволенні вимог про відшкодування витрат на оплату правової допомоги слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На основі системного аналізу викладених правових норм та з урахуванням всього зазначеного, наданих сторонами доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Виробничо-торгівельне підприємство художніх виробів Ярославна підлягають задоволенню щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення позапланового інспекційного відвідування позивача, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу. В свою чергу, припис № 25-01-022/0033-0020 від 25.01.2018 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в цілому. Судові витрати підлягають стягненню в сумі 9520,62 грн. Вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Виробничо-торгівельне підприємство художніх виробів "Ярославна" - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Держпраці у Чернігівській області щодо проведення позапланового інспекційного відвідування Приватного акціонерного товариства "Виробничо-торгівельне підприємство художніх виробів "Ярославна" з приводу дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, що проводилось на підставі направлення на проведення перевірки № 31 від 15.01.2018.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Чернігівській області № 25-01-022/0033-0020 від 25.01.2018.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області № 25-01-022/0033/33 від 16.02.2018 про накладення штрафу уповноваженими особами на Приватне акціонерне товариство "Виробничо-торгівельне підприємство художніх виробів "Ярославна" в розмірі 446760 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо-торгівельне підприємство художніх виробів "Ярославна" судові витрати в сумі 9520 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять) грн 62 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Виробничо-торгівельне підприємство художніх виробів "Ярославна", вул. Кирпоноса, 25,Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 02968541.

Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області, вул. П'ятницька, буд. 39,м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 39779238.

Дата складення повного рішення суду - 11.10.2018.

Суддя Ю. О. Скалозуб