Рішення

від 11.10.2018 по справі 826/10361/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2018 року\ № 826/10361/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Павлючик Д,С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецсантехсервіс

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участі:

представників позивача: Богуш М.М., Коломієць Є.В., Стеценко Д.Л.,

представників відповідача: Борозна М.П., Піонтковська А.О., Малогіна А.О.,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрспецсантехсервіс (далі - ТОВ Укрспецсантехсервіс ) звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2017 року №0024841404 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 459 290 грн. та 114 823 грн. штрафних санкцій та №0024851404, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на 145 871 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після проведеної документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарських операціях з ТОВ Рідмар за період з 01 жовтня 2015 року по 30 листопада 2015 року та господарських операціях з ТОВ Трейд-Вікторі за період з 01 листопада 2016 року по 30 листопада 2016 року відповідачем складено Акт від 05 травня 2017 року №213/26-15-14-04-05/32156805 з висновком про порушення ТОВ Укрспецсантехсервіс пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, через що встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за листопад 2016 року у сумі 145 871 грн. та заниження податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2015 року на загальну суму 459 290 грн.

На підставі висновків Акту винесені податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року, які оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте рішенням відповідача від 01 серпня 2017 року №16774/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Зокрема позивач зазначає, що оскаржувані даткові повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року винесені з підстав непідтвердженості реального здійснення операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна або обсягу матеріальних та людських ресурсів ТОВ Рідмар , ТОВ Трейд-Вікторі , а також відсутності товарно-транспортних накладних на поставку товару.

Позивач стверджує, що на підтвердження реальності виконання сторонами вимог укладених договорів з ТОВ Рідмар та ТОВ Трейд-Вікторі для перевірки були надані договори з додатками, додаткові угоди, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі послуг, оборотно-сальдові відомості, звіти про відвідування об'єктів торгової мережі, фото звіти та рекламні ролики, платіжні доручення, що підтверджують розрахунки за надані послуги не лише з субпідрядниками, а й договори з усіма додатками безпосередньо із замовником будівництв, що дає змогу у повному обсязі відстежити ланцюг надання господарських послуг кінцевому суб'єкту господарювання. Крім того, в частині відсутності товарно-транспортних накладних у взаємовідносинах з товариствами позивач зазначив, що відповідачем не було об'єктивно враховано обставин наявності договірних взаємовідносин між позивачем та зазначеними товариствами, та судової практики з визначення тих документів, які є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей, а саме, не враховано, що товарно-транспортна накладна не є документом, який є обов'язковим відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Відповідач надав суду письмові заперечення щодо позовних вимог, у яких вказав, що під час перевірки було встановлено обставини укладення між позивачем та ТОВ Рідмар , ТОВ Трейдер Вікторі ряду договорів будівельного підряду, проте встановлено також відсутність у зазначених підприємств трудових ресурсів, виробничого обладнання, устаткування, транспортних засобів, складських приміщень, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності та того, що господарські взаємовідносини носять характер фіктивності , створені без мети настання правих наслідків, у зв'язку з чим винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які на думку відповідача є цілком обґрунтованими та правомірними. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою від 23 серпня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду.

В судовому засіданні 12 жовтня 2017 року оголошено перерву для виклику свідка.

02 листопада 2017 року суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 10 листопада 2017 року задоволено клопотання відповідача про вихід з письмового провадження у зв'язку з необхідністю допиту свідків, суд перейшов до розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

13 березня 2018 року розгляд справи відкладався. В судовому засіданні 19 квітня 2018 року оголошено перерву для забезпечення направлення додаткових матеріалів позивачу, у засіданні 24 травня 2018 року розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою представника позивача.

У судовому засіданні 06 червня 2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, з урахуванням пояснень представників сторін, свідка, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 Податкового кодексу України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до чинного податкового законодавства основним завданням контролюючих органів є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків та зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових встановлених законодавством доходів.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 20 по 26 квітня 2017 року на підставі положень підпункту 20.1.14 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарських операціях з ТОВ Рідмар за період з 01 жовтня по 30 листопада 2015 року та господарських операціях з ТОВ Трейд-Вікторі за період з 01 по 30 листопада 2016 року.

Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, через що встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за листопад 2016 року у сумі 145 871 грн. та заниження податку на додатну вартість за період жовтень-грудень 2015 року на загальну суму 459 290 грн.

За результатами перевірки складено Акт №213/26-15-14-04-05/32156805 від 05 травня 2017 року (а.с. 15-49), на який у подальшому позивачем подані заперечення, які у свою чергу залишені без задоволення, а висновки Акту - без змін.

У подальшому відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року №0024841404 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 459 290 грн. та 114 823 грн. штрафних санкцій та №0024851404, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на 145 871 грн.

Висновки Акту від 05 травня 2017 року переважно зводяться до непідтвердженості обставин реальності здійснення позивачем операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна, або обсягу матеріальних та людських ресурсів з ТОВ Рідмар та ТОВ Трейд-Вікторі та відсутності товарно-транспортних накладних на поставку товару. При цьому відповідач стверджує, що між позивачем та зазначеними товариствами відсутнє фактичне здійснення господарської діяльності.

Такі твердження позивач вважає помилковими, хибними, та такими, що базуються на припущеннях податкового органу, не підтвердженими будь-якими доказами, з чим і звертається до суду.

Отже, предметом розгляду у даній адміністративній справі є реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Рідмар , ТОВ Трейд-Вікторі , а також доведеність обставин наявності товарно-транспортних накладних на поставку товару.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та в реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до вимог пункту 201.7 статті 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

На підтвердження обставин реальності здійснення господарських операцій із товариствами Рідмар та Трейд-Вікторі позивачем надано до матеріалів справи наявні у нього первинні документи, а саме: укладені договори поставки з товариствами, додаткові угоди, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі послуг, оборотно-сальдові відомості, звіти про відвідування об'єктів торгової мережі, фото звіти та рекламні ролики, платіжні доручення, що підтверджують розрахунки за надані послуги з субпідрядниками та з Замовником будівництв, які дають можливість відстежити ланцюг надання господарських послуг кінцевому суб'єкту господарювання.

Такі саме документи надавалися під час перевірки уповноваженим представникам ГУ ДФС в м. Києві.

З наданих документів вбачається, що порушень реєстрації платниками ПДВ товариств перевіркою не встановлено, первинні облікові документи між позивачем та товариствам складені відповідно до вимог чинного законодавства без порушень вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в господарських операціях простежується також господарська мета, оскільки результати виконаних робіт товариствами Рідмар та Трейд-Вікторі у подальшому використовувалися та мали вплив на результати господарської діяльності позивача і формування його оподатковуваного доходу.

Отже, ТОВ Рідмар та ТОВ Трейд-Вікторі у спірних правовідносинах на час видачі спірних податкових накладних були-право та дієздатними юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, тобто відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, за якими позивач відніс до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства та встановлених судом фактичних обставин, господарські операції позивача з ТОВ Рідмар та ТОВ Трейд-Вікторі носять реальний характер, опосередковують фактичний рух активів, перебувають у безпосередньому зв'язку з господарською діяльністю та підтверджені належними первинними документами, оскільки позивач виконав умови, передбачені для формування витрат згідно зі статтями 138, 139 Податкового кодексу України

Твердження відповідача про недостатність основних фондів та трудових ресурсів у товариств не може беззаперечно свідчити про фіктивність проведених операцій, оскільки зазначені товариства мають можливість залучати до виконання певних робіт та зобов'язань третіх осіб, а крім зазначеного податковим органом не наведено які саме ресурси необхідні постачальникам для поставки тих послуг, про які йдеться у Акті від 05 травня 2017 року, та не зазначено зв'язку цієї обставини з неможливістю виконати послуги із залученням інших осіб.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних у взаємовідносинах позивача з ТОВ Рідмар та ТОВ Трейд-Вікторі суд зазначає таке.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лис вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платника податків, а тільки встановлюють права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, у тому числі товарно-транспортна накладна і подорожній лист не являються документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.

Зазначене означає, що товарно-транспортна накладна внаслідок вищевказаних положень не є документом, який встановлений як обов'язковий вимогами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, а відтак це вказує на безпідставне та необґрунтоване нормами податкового законодавства посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем зазначеної норми Податкового кодексу України.

Проаналізувавши встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість адміністративного позову ТОВ Укрспецсантехсервіс , оскільки твердження позивача, на які він посилається як на підставу позову, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Суд також враховує позицію, висловлену в рішенні Європейського суду з прав людини, зокрема у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Так, твердження відповідача у даній справі не є достатньо вагомими, чіткими та не узгоджуються з наданими позивачем доказами на підтвердження обставин реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Крім іншого у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції Європейський суд з прав людини визначив що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підстав поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши позовні вимоги на предмет дотримання відповідачем положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач діяв необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Суд, крім іншого вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності, з урахуванням приписів частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ Бочан проти України (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, Волошин проти України , заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, Чуйкіна проти України , заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

У даній справі позивачем виступає ТОВ Укрспецсантехсервіс , яке не є суб'єктом владних повноважень та при подачі адміністративного позову до суду сплатило судовий збір у розмірі 10 799,77 грн. відповідно до платіжного доручення № 18257 від 15 серпня 2017 року.

За таких обставин судові витрати, сплачені ТОВ Укрспецсантехсервіс у зазначеному розмірі, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецсантехсервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0024841404 від 30 травня 2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0024851404 від 30 травня 2017 року

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецсантехсервіс судові витрати у розмірі 10 799,77 грн.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Укрспецсантехсервіс , адреса: 02091, м. Київ, вул. Ревуцького, 11-Г, офіс 237, тел. +380443530959, код 32156805, ПАТ УкрСиббанк р/р 26002502265500, МФО 351005.

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, тел. +380444547004(05), електронна пошта: kyiv.official@sfs.gov.ua.

Суддя В.І. Келеберда