Рішення

від 25.09.2018 по справі 371/217/17

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.09.2018 Єдиний унікальний № 371/217/17

Провадження № 2/371/18/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі :

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділ у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду, посилаючись на ті обставини, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом вона є власником земельної ділянки площею 4,3303 га, кадастровий номер 3222985900:05:001:0022, яка розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, ДП 22 пай 353, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельну ділянку отримала у спадщину після смерті матері ОСОБА_6, померлої 07 серпня 2014 року.

Після прийняття спадщини їй стало відомо про укладення ОСОБА_6 та СФГ ОСОБА_5 договору оренди земельної ділянки № 40 від 15 червня 2008 року.

Після отримання примірника договору та ознайомлення зі змістом договору вона виявила, що ймовірно договір матір не підписувала. Підпис на договорі не відповідає підпису її матері.

Нею на адресу відповідача було надіслано лист від 08 грудня 2016 року з вимогою протягом 7 календарних днів з моменту отримання вказаного листа повернути на підставі акту приймання-передачі земельну ділянку. Підставою для такої вимоги та повернення земельної ділянки стали обставини відсутності вільного волевиявлення під час підписання договору оренди земельної ділянки.

10 січня 2017 року від відповідача отримано лист, за змістом якого питання про повернення земельної ділянки може бути вирішене лише після закінчення строку дії договору оренди, укладеного СФГ ОСОБА_5 з ОСОБА_6

Оскільки договору оренди землі з СФГ ОСОБА_5 15 червня 2008 року померла ОСОБА_6 не підписувала, просила захистити порушене право шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного селянським (фермерським) господарством ОСОБА_7 та ОСОБА_6 15 червня 2008 року, за яким об'єктом оренди є земельна ділянка площею 4,3303 га, кадастровий номер 3222985900:05:001:0022, розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, ДП 22 пай 353, передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та зобов'язання повернути їй земельну ділянку, яка стала предметом оренди.

В поданих до суду запереченнях проти позову голова СФГ ОСОБА_7 ОСОБА_8 зазначив, що 15 червня 2008 року між СФГ ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір оренди земельної ділянки № 40. Згідно договору орендодавець передала, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку № 353, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області.

Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія РЗ № 318788, виданого Миронівською РДА 21 травня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 298. Договір укладено терміном на 10 років.

Договір зареєстровано 04 вересня 2009 року в Миронівському відділенні Київської обласної філії Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах за №040994960. Згідно п. 41 договору він набирав чинності з моменту його державної реєстрації.

Орендар належним чином виконує всі зобов'язання за договором оренди.

Позивач після оформлення спадкових прав отримала орендну плату за 2014 - 2016 роки, допомогу на поховання матері згідно видаткового касового ордеру № 44 від 29 січня 2015 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Статтею 770 ЦК України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм (оренду), до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Аналогічне правило містить пункт 37 оспорюваного договору оренди.

Сторони договору в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір пройшов відповідну державну реєстрацію, є обов'язковим для спадкоємця померлої сторони договору, підстави для визнання його недійсним відсутні.

05 травня 2017 року представник позивача подав до суду заяву про зміну підстав позову. Заяву обгрунтував посиланням на положення ст. 15 Закону України Про оренду землі , якою були визначені істотні умови договору оренди. Вказав, що укладений договір оренди не містить такої істотної умови як умова щодо збереження стану об'єкта оренди. Передача земельної ділянки за актом приймання-передачі не відбулася, оскільки такий акт відсутній. Договір не містить всіх невід'ємних частин договору оренди, не був нотаріально посвідченим.

У змісті заяви зазначив, що з урахуванням первісної підстави позову існує 4 підстави для визнання договору оренди недійсним: 1) відсутність волевиявлення на укладення договору оренди, оскільки орендодавець ОСОБА_6 його не підписувала; 2) відсутність всіх необхідних істотних умов договору оренду (порушення ст. 15 Закону України Про оренду землі (в редакції, що була чинною на момент укладення договору оренди)), 3) відсутність акту приймання- передачі земельної ділянки за договором оренди (порушення ст. 17 Закону і України Про оренду землі (в редакції, що була чинною на момент укладення договору оренди)), 4) відсутність нотаріального посвідчення договору оренди.

Просив визнати договір оренди земельної ділянки недійсним, застосувати наслідки недійсності правочину, зобов'язати СФГ ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 земельну ділянку площею 4, 3303 га, кадастровий номер 3222985900:05:001:0022, розташовану на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, ДП 22 пай 353.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 20 лютого 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 05 квітня 2017 року до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено відділ у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 23 травня 2017 року призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 28 вересня 2017 року за клопотанням експерта про роз'яснення чи уточнення номера та дати договору, наданого для проведення судової почеркознавчої експертизи, відновлено провадження у справі.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 22 серпня 2018 року відновлено провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позивачем вимоги уточнив, просив визнати оспорюваний договір недійсним з тих підстав, що він не був підписаний орендодавцем, в поясненнях послався на обставини, викладені в поданій до суду позовній заяві, вказав, що наведені ним факти підтверджуються, в тому числі, висновком проведеної у справі судової почеркознавчої експертизи.

Представник відповідача позов не визнала, суду пояснила, що договір оренди виконувався, позивач отримувала орендну плату як до, так і післі смерті ОСОБА_6, земельна ділянка буде повернута позивачу по спливу строку дії договору.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Таким законом є Закон України Про оренду землі , згідно ст. 13 якого договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На підставі ст. ст. 125 і 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування і право оренди земельної ділянки виникає з моменту держреєстрації прав і оформлюється згідно Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що в разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлені наступні обставини.

15 червня 2008 року селянським (фермерським) господарством ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договір оренди земельної ділянки, за яким об'єктом оренди є земельна ділянка площею 4,3303 га, кадастровий номер 3222985900:05:001:0022, розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, ДП 22 пай 353, передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державна реєстрація права оренди була здійснена 04 вересня 2009 року.

Вказані обставини підтверджуються договором оренди земельної ділянки Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 57787473 від 20 квітня 2016 року (а.с.,а.с. 9-13).

Вказаний правочин є вчиненим, оскільки згідно приписів ст.ст. 210, 640 ЦК України правочин, що підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

До 01.01.2013 державній реєстрації підлягали укладені договори оренди.

Вiдносини iз реєстрацiї договорiв оренди землi на час виникнення спiрних вiдносин регулювалися Законом України Про оренду землі № 161-XIV i Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комiтету України по земельних ресурсах вiд 02 липня 2003 року № 174 (зареєстровано в Мiнiстерствi юстицiї України 25 липня 2003 року за № 641/7962).

Відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, у період з 02.07.2003 по 31.12.2010 ведення Державного реєстру земель здійснювалось структурними підрозділами Центру ДЗК.

Згідно з Постановою КМУ від 09.09.2009 № 1021 у період з 01.01.2011 до 01.01.2013 ведення Державного реєстру земель здійснювалось посадовими особами територіальних органів Держземагенства.

З 01.01.2013 державній реєстрації підлягає право оренди, підтверджене укладеним договором оренди, і проводиться ця реєстрація органом державної реєстрації прав, яким є Державна реєстраційна служба України в особі своїх територіальних управлінь.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Оскільки в установленому законом порядку, який діяв на час укладення оспорюваного договору оренди землі, здійснено державну реєстрацію договору оренди, договір набрав чинності, може бути оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтувала тими обставинами, що оспорюваний договор оренди земельної ділянки ОСОБА_6 не підписувала.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою ст. 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Висновком проведеної у справі судово-почеркознавчої екпертизи підтверджена та обставина, що спірний договор оренди земельної ділянки не був підписаний від імені орендодавця ОСОБА_6 нею.

Такі обставини підтверджені висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 6969/6870/18-32 від 27 липня 2018 року (а.с., а.с. 198-205).

Підписанням договору оренди земельної ділянки від імені ОСОБА_6 іншою особою та здійсненням державної реєстрації такого договору без її відому порушено право на вільне укладення договору, вибір контрагента та визначення умов договору.

Оскільки спірний договор оренди земельної ділянки був укладений без волевиявлення ОСОБА_6, в порушення її права на свободу в укладенні договору, суд дійшов висновку про недійсність спірного договору на підставі ч. 3 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Щодо порушення прав позивача суд зазначає наступне.

Позивач є спадкоємцем померлої ОСОБА_6 за заповітом, складеним нею 19 листопада 1996 року, посвідченим секретарем Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області.

15 квітня 2016 року державним нотаріусом Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за змістом якого в порядку спадкування після померлої ОСОБА_6 вона набула право на земельну ділянку площею 4,3303 га, кадастровий номер 3222985900:05:001:0022, розташовану на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, ДП 22, пай 353, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказані обставини підтверджені доданими до позовної заяви заповітом, складеним ОСОБА_6, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 57787473 від 20 квітня 2016 року (а.с.,а.с. 7-11).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Як слідує зі статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Частиною 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином, смерть фізичної особи - орендодавця за загальним правилом не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов'язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі.

Оскільки суд дійшов висновку про недійсність оспорюваного позивачем договору оренди земельної ділянки, в ході розгляду справи встановив, що права та обов'язки за вказаним договором не належали ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини, то такі права і обов'язки не перейшли до позивача в порядку спадкування після її смерті. Права позивача порушені наявністю укладеного договору оренди належної їй земельної ділянки.

Згідно правил ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на вказану правову норму обґрунтованими є вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути належну їй в порядку спадкування земельну ділянку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними.

При подачі позову позивачем було сплачено 1280 гривень судового збору.

Вказані витрати підтверджені документально та згідно з правилами статті 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного ст.ст. 15, 16, 203, 210, 215, 216, 626, 627, 640, 792 ЦК України, ст.ст. 125, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 13, 32 Закону України Про оренду землі , пунктів 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , керуючись 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділ у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та застосування наслідків недійсності правочину задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 40, укладений Селянським (фермерським) господарством ОСОБА_5 та ОСОБА_6 15 червня 2008 року, зареєстрований у Миронівському районному відділі Київської обласної філії Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах 04 вересня 2009 року за № 040994900053, за яким об'єктом оренди є земельна ділянка площею 4,3303 га, кадастровий номер 3222985900:05:001:0022, розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зобов'язати Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 земельну ділянку площею 4,3303 га, кадастровий номер 3222985900:05:001:0022, ДП 22 пай 353, розташовану на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1280 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4, паспорт серії СК700080, виданий Миронівським РВ ГУ МВС України в Київської області 12 грудня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,зареєстроване місце проживання : будинок під номером 35 по вулиці Миру села Потік Миронівського району Київської області.

Відповідач: Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_5,код ЄДРПОУ 20595277, місцезнаходження : будинок під номером 61 по вулиці Преображенська села Потік Миронівського району Київської області.

Третя особа: Відділ у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області,місцезнаходження : будинок під номером 58 по вулиці Соборності мміста Миронівка Київської області.

Дата складання повного тексту судового рішення 05 жовтня 2018 року.

Суддя підпис ОСОБА_9

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук