Постанова

від 01.03.2012 по справі 2а-578/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  01 березня 2012 року                     № 2а-578/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Келеберди В.І. при секретарі судового засідання  Віруцькій О.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "НБМ-Запоріжжя" підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" до  Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про  визнання дій протиправними,скасування рішень, зобов'язання вчинити дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач - Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія „НБМ-ЗАПОРІЖЖЯ” підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ»- звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними дій Національної ради України щодо накладення 14.12.2011 року стягнення у вигляді попередження на ДП «Телерадіокомпанія „НБМ-ЗАПОРІЖЖЯ” ПІІ у формі ТОВ «Телерадіокомпанія «НБМ»; скасування рішення Національної ради України № 2824 від 14.12.2011 року; визнання протиправними дій Національної ради України щодо відмови ДП «Телерадіокомпанія „НБМ-ЗАПОРІЖЖЯ” ПІІ у формі ТОВ «Телерадіокомпанія «НБМ»у задоволенні заяв щодо переоформлення та продовження строку дії ліцензії на мовлення НР № 1064-м від 04.01.2010 та дій щодо прийняття рішення № 2844 «Про заяви ДП «ТРК «НБ-Запоріжжя»ПІІ у формі ТОВ «ТРК «НБМ», м. Запоріжжя, щодо переоформлення та продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 1064-м від 04.01.2010)»від 14.12.2011 року; скасування рішення Національної ради України № 2844 «Про заяви ДП «ТРК «НБ-Запоріжжя»ПІІ у формі ТОВ «ТРК «НБМ», м. Запоріжжя, щодо переоформлення та продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 1064-м від 04.01.2010)»від 14.12.2011 року; зобов'язання Національну раду прийняти рішення про продовження на сім років строку дії ліцензії на мовлення НР № 1064-м від 04.01.2010. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав надав пояснення в обґрунтування позову, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях. Відповідач –Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення –заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи та зазначив, що посилання Позивача на Правила розгляду справ, пов'язаних з порушенням телерадіоорганізаціями чинного законодавства та умов ліцензій, затверджених Рішенням Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення №17 від 26.04.2001 є не припустимим, оскільки вказане рішення скасовано. Таким чином, на думку відповідача, застосування до позивача санкцій у вигляді попередження відбулося відповідно до вимог Закону України «Про телебачення та радіомовлення»№3317 в редакції від 12.01.2006. Також, Відповідач зазначив, що оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення Позивач мав санкції у вигляді попереджень, Позивачу відмовлено у продовженні строку дії ліцензії на мовлення. Крім того, Відповідач зазначив, що вимоги позивача стосовно зобов'язання відповідача прийняти рішення про продовження строку дії ліцензії не підлягають задоволенню оскільки прийняття такого роду рішень є дискредиціним повноваженням відповідача, яке не може бути делеговане суду. В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,   ВСТАНОВИВ: Правові засади формування та діяльності, статус, компетенція, повноваження, функції Національної ради та порядок їх здійснення визначаються Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" №538/97-ВР від 23.09.1997 року. Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" № 538 від 23.09.1997, Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами. Національна рада у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про телебачення і радіомовлення", цим Законом, іншими законами України. Частиною 3 статті 7 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" №3759-XII від 21.12.1993 року визначено, що єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - спеціальний конституційний, постійно діючий позавідомчий державний орган. Судом встановлено, що 04 січня 2010 року Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення видано Позивачу ліцензію на мовлення серії НР № 1064-м (надалі по тексту –Ліцензія), вид мовлення - ефірне (телебачення), з використанням частоти/каналу мовлення 64 ТВК у м. Запоріжжі, Р=01 кВт, обсяг мовлення –24 години на добу, строк дії Ліцензії –з 04 січня 2010 року по 29 січня 2012 року (а.с 29-37). Згідно з рядком 52 Додатку до рішення Національної ради «Про затвердження Національною радою Плану проведення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги України на перше півріччя 2011 року»15.12.2010 N 1876 Позивач включений до Плану проведення перевірок на червень 2011 року. Наказом №5/160 від 16.05.2011 Відповідачем створено робочу групу для здійснення планової перевірки діяльності Державного Підприємства «ТРК «НБМ-Запоріжжя»ПІІ у формі ТОВ «ТРК «НБМ». 01.06.2011 Відповідачем здійснено моніторинг діяльності позивача у сфері телебачення та радіомовлення щодо дотримання останнім законодавства України та умов ліцензії, за результатами якого був складений акт моніторингу від 01.06.2011. За результатами планової перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України та умов ліцензії (ефірне телебачення) Відповідачем складено Акт від 15.06.2011 №52(І)/Зп/П С/09-11 (далі –акт перевірки). Як вбачається з Акту перевірки (а.с.41-42) Відповідач дійшов висновку про  порушення Позивачем умов ліцензії та вимог ч. 3 ст. 48 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» № 3759-XII від 21.12.1993 року. Згідно з п. а ч. 1 ст. 59 Закону № 3759-XII, телерадіоорганізація зобов'язана дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії. Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", Національна рада здійснює нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 70 Закону № 3759-XII, Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог, зокрема, законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення. Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 та п.3.4 Інструкції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги України, затвердженої рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 20 листопада 2003 р. № 1481, з метою здійснення визначених законодавством наглядових повноважень Національна рада проводить планові і позапланові перевірки, які здійснюються за рішенням Національної ради. Так, пунктом 3.2 вищевказаної Інструкції про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги України встановлено, що плановим перевіркам підлягають ліцензіати: - у яких минає рік після отримання ліцензії; - термін дії ліцензії у яких закінчується (в цих випадках перевірку має бути проведено не пізніше, ніж за 210 днів до закінчення терміну дії ліцензії). Згідно з п. 3.3 Інструкції про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги України, позаплановою вважається перевірка, не передбачена в планах роботи Національної ради, яка проводиться за наявності таких підстав: - якщо моніторинг Національної ради виявив ознаки порушення ліцензіатом вимог чинного законодавства та/або умов ліцензії (ліцензій); - якщо членами або працівниками Національної ради, що мають відповідні повноваження, зафіксовано ознаки порушень чинного законодавства та/або умов ліцензії (ліцензій); - якщо раніше до ліцензіата застосовано встановлені законодавством санкції; - якщо до Національної ради подано належним чином оформлені звернення (заяви, скарги) громадян, запити від органів державної влади про порушення ліцензіатом вимог чинного законодавства та/чи умов ліцензій (ліцензій). В цих випадках перевірці підлягають факти, які вказані в зверненнях громадян, органів державної влади, чи ознаки порушень законодавства та/чи умов ліцензій (ліцензій), виявлені Національною радою. Частинами 1, 2 статті 71 вказаного Закону № 3759-XII, передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення несуть телерадіоорганізації, провайдери програмної послуги, їх керівники та працівники, інші суб'єкти господарської діяльності, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Винні в порушеннях несуть цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність згідно із законодавством України. Міру відповідальності та відповідні санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлює суд. У визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радо. Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст.72 Закону № 3759-XII, санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення застосовуються за рішенням суду або, у встановлених цим Законом випадках, за рішенням Національної ради. Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону або ліцензійних умов. Національна рада приймає рішення про застосування санкцій на підставі наданих документальних свідчень, актів перевірки чи подання визначених цим Законом органів державної влади. Види санкцій, які можуть бути застосовані до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, визначено частиною 6 статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" №3759-XII від 21.12.1993 року. Так, Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення. Питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії розглядаються на засіданні Національної ради в порядку, визначеному ст. 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" №3759-XII від 21.12.1993 року та ст. 24 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" №538/97-ВР від 23.09.1997 року. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" №3759-XII від 21.12.1993 року за результатами розгляду питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії Національна рада приймає рішення про: а) визнання порушення і застосування передбачених цим Законом санкцій; б) проведення додаткової перевірки; в) відсутність фактів порушення. Судом встановлено, що на підставі матеріалів планової перевірки відповідачем прийнято Рішення № 2824 «Про результати планової перевірки ДП «ТРК «НБМ- Запоріжжя»ПІІ у формі ТОВ «ТРК «НБМ», м. Запоріжжя (НР № 1064-м від 04.01.2010)»(надалі по тексту –Рішення № 2824) від 14.12.2011. Як вбачається зі змісту  Рішення №2824, Відповідачем встановлено порушення Позивачем: умов ліцензії в частині «програмна концепція мовлення», Закону України Про телебачення і радіомовлення: ч.5. ст. 43 (ліцензіат не має права передавати канал мовлення в суборенду іншим організаціям), ч.1. ст. 46 (телерадіоорганізація зобов'язана повідомляти свої вихідні дані); оголошено Позивачу попередження; зобов'язано Позивача протягом місяця привести свою діяльність у відповідність з умовами діючої ліцензії та чинного законодавства та впродовж двох тижнів надати Відповідачу звіт, завізований представником Національної ради у Запорізької області. Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що застосовані до позивача вищевказаним рішенням Національної ради санкції не є адміністративно-господарською санкцією, виходячи з наступних підстав. На думку суду, зазначені в рішенні № 2824 від 14.12.2011 року порушення є порушенням правил здійснення господарської діяльності, за які відповідно до статті 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Оскільки Відповідач в силу закону має право за порушення, передбачені Законом України «Про телебачення і радіомовлення», застосовувати санкції, вказані санкції підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції. Таким чином, санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення мають застосовуватися з урахуванням норм Господарського кодексу України. Порядок застосування адміністративно-господарських санкцій передбачений розділом V Господарського кодексу України, зокрема, главами 24, 27 Господарського кодексу України. Згідно зі статтею 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. За таких обставин твердження представника відповідача, що застосована відповідачем до позивача санкція не є адміністративно-господарської санкцією є безпідставним. Відповідно до викладеного, Національна рада вправі застосовувати адміністративно-господарські санкції до телерадіоорганізацій виключно впродовж шестимісячного строку з моменту виявлення дій, кваліфікованих Відповідачем як правопорушення. Після закінчення вказаного строку, адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані. Відповідно до пункту 2.2 Інструкції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення «Про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги України», затвердженої Рішенням Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення №1481 від 20 листопада 2003 року (в редакції рішення Національної ради від 24 січня 2007 р. №69) акт перевірки - службовий документ, який засвідчує факт проведення перевірки діяльності ліцензіата та фактичні дані, встановлені в ході перевірки. Згідно з пунктом 2.3. цієї ж Інстукції моніторинг –комплекс заходів, спрямованих на фіксацію та аналіз мовлення ліцензіата, який здійснюється шляхом запису, перегляду (прослуховування) теле- (радіо-) програм, що розповсюджуються цим ліцензіатом. У процесі моніторингу заповнюється відповідний Акт. Пунктом 6.1 вказаної вище Інстукції передбачено, що відповідно до ст. 13 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” Національна рада здійснює моніторинг, який є документальним свідченням про діяльність ліцензіата. Відповідно до пункту 3.4. «Порядку розгляду справ, пов'язаних з порушенням телерадіоорганізаціями чинного законодавства та умов ліцензій», затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 26 квітня 2001 року № 17, доказами про порушення телерадіоорганізаціями чинного законодавства України є встановлені факти порушення, на основі яких Національна рада чи інші перевіряючи органи складають акт про наявність правопорушень, причетність до них даної телерадіоорганізації та заходи, які сприятимуть об'єктивному вирішенню питання, а також поясненнями керівника телерадіоорганізації, фахівців, висновками експертів, даними технічних засобів, плівками, касетами, відповідними документами, а також іншими доказами та матеріалами. З системного аналізу вказаних норм вбачається, що акт моніторингу є службовим документом, складеним Відповідачем у результаті проведення комплексу заходів, спрямованих на фіксацію та аналіз мовлення ліцензіата, яким виявляється, фіксується та аналізується діяльність ліцензіаті на наявність та/або відсутність ознак порушень чинного законодавства та/або умов ліцензії (ліцензій) телерадіоорганізаціями. прийняте за наслідками розгляду матеріалів планової перевірки, здійсненої 15.06.2011 року на підставі Акту №52 (І)/Зп/П С/09-11 та акту моніторингу від 01.06.2011 року. Жодних інших порушень, окрім тих, що були виявлені, зафіксовані та встановлені в акті моніторингу від 01.06.2011 року, ні в акті №52 (І)/Зп/П С/09-11 від 15.06.2010 року, ні в рішенні № 2824 відповідачем не наведено. Враховуючи те, що дії Позивача, які кваліфіковані Відповідачем як порушення, були виявлені та зафіксовані 01 червня 2011 року (дата складання акту моніторингу), та в подальшому були відображені в Акті №52 (І)/Зп/П С/09-11 від 15.06.2011 року, суд погоджується з доводами позивача, що передбачений статтею 250 ГК строк застосування санкцій починає перебіг з 01.06.2011 року, та сплинув 01.12.2011 року Враховуючи, що порушення Позивачем умов ліцензії та вимог Закону України «Про телебачення та радіомовлення»виявлені Відповідачем 01 червня 2011 року (дата складання акту моніторингу) в подальшому були відображені в Акті №52 (І)/Зп/П С/09-11 від 15.06.2011 року, суд погоджується з доводами позивача, що передбачений статтею 250 ГК строк застосування санкцій починає перебіг з 01.06.2011 та сплинув 01.12.2011. З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що Відповідачем, в порушення вимог ст. 250 Господарського кодексу України, порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій. Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим пунктом 1 частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. «На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності. Таким чином, суд встановив, що дії відповідача щодо накладення 14.12.2011 року стягнення у вигляді попередження на позивача були вчинені без дотримання критеріїв, встановлених п. 1, п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд також встановив, що рішення Національної ради №2824 «Про результати планової перевірки ДП «ТРК «НБМ- Запоріжжя»ПІІ у формі ТОВ «ТРК «НБМ», м. Запоріжжя (НР № 1064-м від 04.01.2010)»від 14.12.2011 року не відповідає критеріям, встановленим п. 1, п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, суд відзначає, що оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, до яких відноситься відповідач, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Що стосується критерію своєчасності («протягом розумного строку»), то суд зазначає наступне. Одним із критеріїв перевірки адміністративним судом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень є закріплений пунктом 10 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принцип своєчасного, тобто протягом розумного строку, прийняття рішення. Зазначений критерій-принцип означає не лише необхідність дотримання часових рамок, що визначені у нормативно-правових актах, а й ухвалення рішення або вчинення дії протягом розумного строку, без невиправданого для конкретної ситуації зволікання. Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято рішення №2824 з порушенням шестимісячного строку після здійснення моніторингу (за допомогою якого виявляються, фіксуються ознаки порушень вимог ліцензії та чинного законодавства у сфері телебачення та радіомовлення), та більше ніж за 180 днів після складання Акту №52 (І)/Зп/П С/09-11 від 15.06.2011 року. Порядок розгляду справ, пов'язаних з порушенням телерадіоорганізаціями чинного законодавства та умов ліцензій, визначено Правилами розгляду справ, пов'язаних з порушенням телерадіоорганізаціями чинного законодавства та умов ліцензій, затвердженими рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 26 квітня 2001 року № 17 (надалі –Правила). Відповідно до пункту 2.1 Правил Національна рада має право розглядати питання про порушення телерадіоорганізаціями чинного законодавства України та умов, зазначених у ліцензії і, залежно від тяжкості порушення, повторюваності і ступеня потенційної небезпеки, вживати за результатами розгляду такі міри покарання: - оголошувати попередження; - застосовувати штрафні санкції; - тимчасово (до двох місяців) зупиняти дію ліцензії; - подавати до суду справи про позбавлення ліцензії телерадіоорганізації; - подавати справи про порушення законодавства про телебачення і радіомовлення на розгляд прокуратури, суду та Арбітражного суду. Порядок розгляду Національною радою питання про порушення телерадіоорганізацією чинного законодавства визначено Розділом 5 Правил. Так, питання про порушення телерадіоорганізацією чинного законодавства України розглядається в місячний термін з дня одержання (представлення) Національною радою акта про порушення телерадіоорганізацією чинного законодавства України та інших матеріалів (пункт 5.2 Правил). Твердження представника відповідача про те, що Правила втратили чинність у зв'язку з прийняттям нової редакції Закону, оцінюються судом критично, з огляду на наступне. Вказаний підзаконний нормативно-правовий акт станом на час винесення оскаржуваних рішень та станом на час розгляду справи не було визнано таким, що втратив чинність, а тому є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили. Суду не надано доказів на підтвердження того, що Правила було визнано нечинними у встановленому статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України порядку. Посилання представника відповідача на те, що встановлення Правилами строків прийняття рішення суперечить вимогам Закону, суд оцінює критично, з огляду на наступне. Нормами закону не передбачено строків прийняття рішення, відтак, пункт 5.2 Правил, відповідно до якого питання про порушення телерадіоорганізацією чинного законодавства України розглядається в місячний термін з дня одержання (представлення) Національною радою акта про порушення телерадіоорганізацією чинного законодавства України та інших матеріалів, не суперечить вимогам Закону, а, отже, підлягає застосуванню. В той же час, Суд звертає увагу на те, що, керуючись частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту. Судом не встановлено невідповідності пункту 5.2 Правил нормативно-правовим актам вищої юридичної сили. Керуючись вимогами Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд може скасувати правовий акт індивідуальної дії або визнати нечинним нормативно-правовий акт, прийнятий суб'єктом владних повноважень. Оскаржувані рішення не є нормативно-правовими актами, а тому не можуть бути визнані нечинними та у випадку протиправності підлягають скасуванню. Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права . Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду. Відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі –Конвенція) справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Правило про розгляд справ у розумний строк (але не більше двох місяців) міститься також у ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства. Згідно з п. 11 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України розумний строк –це найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.  Відтак, хоча поняття «розумний строк»та визначення граничних строків розгляду у кодексі адміністративного судочинства і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Судом неодноразово оголошувались у судових засіданнях перерви для надання доказів по справі та були витребувані всі матеріали, за розглядом яких відповідачем прийнято оскаржуване рішення. Відповідачем не надано доказів, що свідчать про наявність інших підстав для прийняття рішення про застосування до позивача санкцій. Отже, дії відповідача стосовно прийняття оскаржуваного рішення №2824 від 14.12.2011 року та безпосередньо рішення №2824 «Про результати планової перевірки ДП «ТРК «НБМ- Запоріжжя»ПІІ у формі ТОВ «ТРК «НБМ», м. Запоріжжя (НР № 1064-м від 04.01.2010)»від 14.12.2011 вчинені з порушенням критеріїв, закріплених у ст. 2 КАС України. Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо накладення 14.12.2011 на позивача стягнення у вигляді попередження та скасування рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення № 2824 «Про результати планової перевірки Телерадіокомпанія „НБМ-ЗАПОРІЖЖЯ” підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ»м. Запоріжжя від 14.12.2011 року підлягають задоволенню. Статтею 23 Закону №3759-XII визначено порядок ліцензування мовлення та зазначено, що  ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»(частина 1 статті 23 Закону). Видача ліцензій на мовлення здійснюється на конкурсних засадах (за результатами відкритих конкурсів) або без конкурсів (за заявковим принципом) у випадках, передбачених цим Законом (частина 6 статті 23 Закону). Відповідно до частини 7 статті 23 Закону №3759-XII видача ліцензій на багатоканальне мовлення з використанням радіочастотного ресурсу здійснюється на конкурсних засадах. Відповідно до частини 1 статті 33 Закону,  кожний ліцензіат має право на продовження строку дії ліцензії на мовлення. Частиною 2 статті 33 Закону №3759-XII встановлено, що для продовження строку дії ліцензії на мовлення необхідно не раніше ніж за 210 днів та не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії подати до Національної ради заяву про продовження ліцензії на мовлення відповідно до вимог статті 24 цього Закону. Заяву про продовження строку дії ліцензії, подану раніше ніж за 210 днів до закінчення строку дії ліцензії, Національна рада повертає ліцензіату без розгляду протягом п'яти робочих днів з дня її надходження. Заява про продовження строку дії ліцензії на мовлення розглядається і рішення щодо неї приймається не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії ліцензії (частина 3 статті 33 Закону). Відповідно до частини 4 статті 33 Закону №3759-XII, за результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення про продовження строку дії ліцензії на мовлення або про відмову у продовженні строку дії ліцензії. Протягом п'яти робочих днів після прийняття відповідного рішення Національна рада письмово повідомляє заявника про результати розгляду його заяви. Копія рішення надсилається або видається. У рішенні про відмову у продовженні строку дії ліцензії Національна рада визначає підстави прийняття такого рішення відповідно до вимог частини сьомої цієї статті. Згідно з частиною 7 статті 33 Закону №3759-XII, Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо: а) ліцензіат подав заяву на продовження строку дії ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії; б) протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями; в) ліцензіат не відповідає вимогам статті 9 або частини другої статті 12 цього Закону. Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами по справі, 21 липня 2011 року Позивач звернувся до Національної ради з заявою про видачу (продовження) Ліцензії на мовлення. Частиною 3 статті 33 Закону №3759-XII  встановлено, що заява про продовження строку дії ліцензії на мовлення розглядається і рішення щодо неї приймається не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії ліцензії. Суд відзначає, що заява позивача щодо продовження строку дії Ліцензії мала бути розглянута та по ній мало бути прийнято рішення Національною радою не пізніше 01 грудня 2011 року. Проте, відповідач розглядав заяву позивача і прийняв Рішення щодо неї лише 14 грудня 2011 року, тобто на 13 днів пізніше граничної дати. 14.12.2011 року Відповідачем прийнято рішення  № 2844 «Про заяви ДП «ТРК «НБ-Запоріжжя»ПІІ у формі ТОВ «ТРК «НБМ», м. Запоріжжя, щодо переоформлення та продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 1064-м від 04.01.2010)»(надалі по тексту –Рішення № 2844). Як вбачається зі змісту рішення №2844, Національна рада вирішила: відмовити Дочірньому підприємству «Телерадіокомпанія „НБМ-ЗАПОРІЖЖЯ” підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ», м. Запоріжжя, у задоволенні заяв щодо переоформлення та продовження строку дії ліцензії на мовлення НР № 1064-м від 04.01.2010 (ефірне місцеве телемовлення з використанням 64 ТВК у м. Запоріжжі, Р=01 кВт, обсяг мовлення –24 години на добу), на підставі пункту б) частини 7 статті 33 Закону України «Про телебачення та радіомовлення». Пунктом 2 Рішення передбачено «управлінням: науково-технічного і частотного розвитку та правового забезпечення підготувати матеріали щодо оголошення конкурсу на отримання ліцензії на мовлення з використанням 64 ТВК у м. Запоріжжі, Р=01 кВт, обсяг мовлення – 24 години на добу. Пунктом б частини 7 статті 33 Закону №3759-XII передбачено, що Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями. Таким чином, Суд звертає увагу на те, що підставою для відмови Позивачу у продовженні строку дії ліцензії стало Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №2824 «Про результати планової перевірки ДП «ТРК «НБМ- Запоріжжя»ПІІ у формі ТОВ «ТРК «НБМ», м. Запоріжжя (НР № 1064-м від 04.01.2010)»від 14.12.2011 року, яке прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України та підлягає скасуванню. Відтак, Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 14.12.2011 року № 2844 «Про заяви ДП «ТРК «НБ-Запоріжжя»ПІІ у формі ТОВ «ТРК «НБМ», м. Запоріжжя, щодо переоформлення та продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 1064-м від 04.01.2010)»є безпідставним, а тому суд дійшов висновку про доцільність задоволення вимог позивача щодо скасування даного рішення. Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»після закінчення строку дії ліцензія на мовлення втрачає чинність, за винятком випадків, коли вчасно подана ліцензіатом заява про продовження дії ліцензії на мовлення не була розглянута Національною радою у визначені цим законом строки. У цих випадках ліцензія залишається чинною до прийняття Національною радою рішення про продовження дії ліцензії або про відмову у продовженні дії ліцензії відповідно до вимог цього Закону. Враховуючи вищевикладене, керуючись вимогами чинного законодавства України, враховуючи встановлену Судом протиправність оскаржуваних рішень, Суд з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів Позивача вважає, що позовна вимога щодо зобов'язання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення прийняти рішення про продовження на сім років строку дії ліцензії на мовлення НР № 1064-м від 04.01.2010 (ефірне місцеве телемовлення з використанням 64 ТВК у м. Запоріжжі, Р=01 кВт, обсяг мовлення –24 години на добу) Дочірньому підприємству «Телерадіокомпанія „НБМ-ЗАПОРІЖЖЯ” підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ»(Поштова адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 8-а, офіс 105, ідентифікаційний код: 36447695) підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Так, суд враховує, що в п. 3 рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Згідно із ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду –тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень-єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Відповідно до ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Відтак, з метою з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача та маючи за мету, передбачену ч. 2 ст. 10 Конвенції суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зобов'язання відповідача прийняти рішення про продовження на сім років строку дії ліцензії на мовлення НР № 1064-м від 04.01.2010 (ефірне місцеве телемовлення з використанням 64 ТВК у м. Запоріжжі, Р=01 кВт, обсяг мовлення –24 години на добу) Дочірньому підприємству «Телерадіокомпанія „НБМ-ЗАПОРІЖЖЯ” підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ»(Поштова адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 8-а, офіс 105, ідентифікаційний код: 36447695). Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд дійшов висновку, що відповідачем не довів правомірність прийнятих ним спірних рішень. Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди серед іншого перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи. При розгляді даної справи судом встановлено, що оскаржувані рішення прийнятті без належного обґрунтування та не на підставах, передбачених чинним законодавством України. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В:   1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія „НБМ-ЗАПОРІЖЖЯ” підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ»до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними дії, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії –задовольнити в повному обсязі. 2. Визнати протиправними дії Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо накладення 14.12.2011 року стягнення у вигляді попередження на Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія „НБМ-ЗАПОРІЖЖЯ” підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ». 3. Скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення № 2824 «Про результати планової перевірки Телерадіокомпанія „НБМ-ЗАПОРІЖЖЯ” підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ»м. Запоріжжя»від 14.12.2011 року. 4. Визнати протиправними дії Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо відмови Дочірньому підприємству «Телерадіокомпанія „НБМ-ЗАПОРІЖЖЯ” підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ»у задоволенні заяв щодо переоформлення та продовження строку дії ліцензії на мовлення НР № 1064-м від 04.01.2010 та дії щодо прийняття рішення № 2844 «Про заяви ДП «ТРК «НБ-Запоріжжя»ПІІ у формі ТОВ «ТРК «НБМ», м. Запоріжжя, щодо переоформлення та продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 1064-м від 04.01.2010)»від 14.12.2011 року. 5. Скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення № 2844 «Про заяви ДП «ТРК «НБ-Запоріжжя»ПІІ у формі ТОВ «ТРК «НБМ», м. Запоріжжя, щодо переоформлення та продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 1064-м від 04.01.2010)»від 14.12.2011 року. 6. Зобов'язати Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення прийняти рішення про продовження на сім років строку дії ліцензії на мовлення НР № 1064-м від 04.01.2010 (ефірне місцеве телемовлення з використанням 64 ТВК у м. Запоріжжі, Р=01 кВт, обсяг мовлення –24 години на добу) Дочірньому підприємству «Телерадіокомпанія „НБМ-ЗАПОРІЖЖЯ” підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ»(Поштова адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 8-а, офіс 105, ідентифікаційний код: 36447695) Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України. Суддя                                                                                                В.І. Келеберда Повний текст постанови складено та підписано 01 березня 2012 року.