Постанова від 26.09.2018 по справі 910/22260/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2018 р. Справа №910/22260/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "УНІКА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018р. (повний текст складено 26.06.2018р.)

у справі №910/22260/17 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорш Україна"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "УНІКА"

про стягнення 2 386 530,11 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 2 386 530,11 грн. суми страхового відшкодування за договором добровільного комплексного страхування на транспорті №011158/4002/0000064 від 12.09.2015р. строком до 16.09.2016р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2018р. у справі №910/22260/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорш Україна" страхове відшкодування у розмірі 2 346 817,28 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 35 202,26 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 49 167,98 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновками та мотивами, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначав, що при ухваленні рішення суд порушив норми матеріального права, а також надав неправильну кваліфікацію щодо настання страхового випадку без урахування умов договору страхування, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що падіння оприскувача з тралу підпадає під визначення дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), а тому є страховим ризиком згідно пункту 3.1 договору страхування.

Апелянт наголошував, що факт настання страхового випадку за ризиком ДТП не підтверджений документально компетентними органами, а до суду першої інстанції не надавалися документи, на підставі яких суд міг би дійти обґрунтованого висновку, що подія з падіння оприскувача HORSCH LEEB PT 330 з тралу, яка мала місце 04.07.2016р. поблизу тракторної бригади №1, яка належить ТОВ Аграрний дім , по вул. Урожайній в м. Гуляйполе, може бути кваліфікована як дорожньо-транспортна пригода. Апелянт звертав увагу на відсутність у матеріалах справи схеми ДТП, протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності водія транспортного засобу, що скоїв ДТП, пояснень свідків та учасників ДТП, тож за їх відсутності навіть теоретично не можна було кваліфікувати подію як ДТП. Висновок суду про те, що працівники поліції випадково не оформили подію як ДТП, суперечить наявним у справі доказам, у тому числі висновку про результати розгляду звернення №1557 від 04.07.2016р. та листам Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області №7847/71/0116 від 30.09.2016р. та №7848/71/0116 від 30.09.2016р.

На думку апелянта, подія (пошкодження застрахованого ТЗ), що сталася 04.07.2016р. на території ТОВ Аграрний дім за участю сільськогосподарського оприскувача HorschLeebPT 330 д.н.з. 09466АІ, не може вважатися дорожньо-транспортною пригодою у розумінні законодавства, що діяло на момент її виникнення, тож суд помилково дійшов висновку про зворотне, не врахувавши при цьому норми Закону України Про дорожній рух ; Кодексу України про адміністративні правопорушення; Постанови Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. Про Правила дорожнього руху України .

Також апелянт вказував, що на дату настання події - 04.07.2016р. - оприскувач HORSCH LEEB PT 330 , р/н 09466AI, був переданий страхувальником в оренду без відома страховика, що є грубим порушенням умов договору страхування, зокрема пункту 6.3 договору страхування. Вказана обставина підтверджується листом ТОВ Хорш Україна вих. №108 від 18.11.2016р., а також тим фактом, що за кермом оприскувача під час його падіння знаходився співробітник іншої юридичної особи, ТОВ Аграрний дім , та тим, що подія сталася на території ТОВ Аграрний дім . Тож, будь-яке порушення страхувальником умов договору страхування є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, як це передбачено пунктом 11.1.6 договору страхування. Передача оприскувача у користування третій особі, вказував апелянт, істотно підвищує ступінь страхового ризику, а тому умова договору страхування, яка дає страховику право відмовити у здійсненні страхової виплати у зв'язку з порушенням страхувальником обов'язку, передбаченого пунктом 6.3 договору страхування, є істотною.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2018р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018р. відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 06.09.2018р.

05.09.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.

05.09.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018р. розгляд справи відкладено на 20.09.2018р.

17.09.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018р. оголошено перерву до 26.09.2018р.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018р., у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, змінено та сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Руденко М.А.

У судовому засіданні, що відбулось 26.09.2018р., представник відповідача просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві на скаргу позивач зазначав, що відмова страховика від здійснення виплат страхового відшкодування не містила посилань на пункт 6.3 договору страхування і була висловлена пізніше.

Позивач також посилався на умови укладеного договору страхування та стверджував, що страхування транспортного засобу позивача відбулося за всіма можливими страховими ризиками, тож доводи апелянта з приводу того, що заявлений позивачем випадок не підпадає під жоден із ризиків, передбачених умовами договору страхування, є безпідставним і вказує на недобросовісність страховика. Позивач наголошував, що падіння належного йому транспортного засобу відбулося внаслідок його руху власним ходом при з'їзді з напівпричепу тралу. Вказані обставини підтверджувалися поясненнями водія напівпричепу тралу ОСОБА_6 від 04.07.2016р., працівника ПАТ Аграрний дім ОСОБА_7 від 04.07.2016р. та механізатора ПАТ Аграрний Дім ОСОБА_8 - водія оприскувача. До того ж, зазначав позивач, на момент здійснення перевірки за фактом події, яка сталася 04.07.2016р., була відсутня уповноважена особа у сфері забезпечення дорожнього руху, що пояснює відсутність протоколу про фіксування ДТП.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

12.09.2015р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорш Україна" (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №011158/4002/0000064, відповідно до умов якого застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом сільськогосподарським оприскувачем Horsch Leeb PT 330, реєстраційний номер 09466АІ.

Пунктом 3.1 договору встановлено вичерпний перелік ризиків по страхуванню КАСКО, якими є:

3.1.1 Незаконне заволодіння ТЗ;

3.1.2 Дорожньо-транспортна пригода, в т.ч. викид каменів, чи інших твердих фракцій з-під коліс транспорту;

3.1.3 Протиправні дії третіх осіб, за виключенням Незаконного заволодіння ;

3.1.4 Стихійне лихо;

3.1.5 Пожежа, вибух або самозаймання;

3.1.6 Самовільне падіння дерев, каміння або інших предметів, напад тварин тощо.

Відповідно до пункту 3.2 договору страховим випадком по страхуванню КАСКО є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у пункті 3.1 договору.

Згідно з п. 2.2 договору дорожньо-транспортна пригода - це подія, що відбулася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди або спричинено матеріальний збиток.

Проте відповідно до п. 4.1.1 договору страховими випадками не є пошкодження або знищення ТЗ, якщо вони сталися внаслідок, зокрема, перевезення ТЗ будь-якими видами транспорту, крім випадків, коли таке перевезення викликане неможливістю руху ТЗ своїм ходом через несправність та здійснюється спеціально обладнаним для цього евакуатором.

У відповідності до пункту 6.1.3 договору страхувальник зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Також умовами пункту 11.1.6 договору визначено, що порушення страхувальником умов договору страхування є підставою для відмови у виплаті йому страхового відшкодування.

Пунктом 6.3 договору встановлені такі обов'язки страхувальника:

6.3.2 при укладенні договору надати страховику інформацію про всі обставини, що мають суттєве значення для визначення ступеню страхового ризику та надалі інформувати страховика про будь-яку зміну ступеню страхового ризику;

6.3.3 під час дії договору протягом 5 (п'яти) робочих днів письмово повідомити страховика про нові обставини, які впливають на ступінь страхового ризику (… передача ТЗ в оренду (суборенду), лізинг, користування …), або зміну даних, зазначених в п. 1.10 договору.

При укладенні договору (п. 1.10 Додаткові дані про ТЗ ) страхувальник повідомив, що застрахований ТЗ в оренді чи прокаті не знаходиться (пп. 1.10.7), та зазначив (пп. 1.10.8), що особисто використовує застрахований ТЗ.

Судом апеляційної інстанції з наявного у справі листа №108 від 18.11.2016р. керівництву ПрАТ Страхова компанія Уніка (а.с. 120) установлено, що за договором оренди ТОВ Хорш Україна передало компанії - орендарю оприскувач, всі витрати і відповідальність за перевезення якого були віднесені за рахунок орендаря, при цьому на період перевезення дозволів на перевезення великогабаритного вантажу орендар у поліції не отримував і договору перевезення не укладав.

04.07.2016р. застрахований сільськогосподарський оприскувач Horsch Leeb PT 330 під керуванням співробітника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім" зазнав механічних ушкоджень внаслідок перекидання.

Відповідно до рапорту Гуляйполівського відділення поліції Пологівського відділу ГУНП у Запорізькій області №2010 від 04.07.2016р., роздрукованого 16:59 04.07.2016 із служби 102, до служби 102 надійшло повідомлення від громадянина ОСОБА_9 про те, що 04.07.2016р. близько 16-25 години біля току тракторної бригади №1, яка належить ТОВ Аграрний Дім , по вул. Урожайній в м. Гуляйполе, підчас перевезення з тралу впав сільськогосподарський оприскувач, внаслідок чого останній зазнав механічних пошкоджень, постраждалих не має (а.с. 84).

При виїзді на місце події слідчо-оперативної групи було встановлено, що 04.07.2016р. близько 13:00 год., при вивантаженні сільськогосподарського оприскувача HORSCH LEEB PT 330 реєстраційний номер 09466АІ з тралу допустили перекидання, внаслідок чого оприскувач було пошкоджено.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи Висновком про результати розгляду звернення №1557 від 04.07.2016р. (а.с. 42), поясненнями механізатора ПАТ Аграрний Дім ОСОБА_8 - особа, яка перебувала за кермом оприскувача і механізатор ПАТ Аграрний Дім (а.с. 100), поясненнями ОСОБА_9, начальника служби охорони ПАТ Аграрний Дім (а.с. 76), поясненнями ОСОБА_7 (а.с. 85), наданими оперуповноваженому Гуляйпільского ВП Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області.

На вимогу служби охорони ПАТ Аграрний Дім механізатор ПАТ Аграрний Дім ОСОБА_8 був доправлений в Гуляйполівську районну лікарню для проходження медичного огляду із зазначенням причини огляду: перебування на роботі у нетверезому стані. За висновком медичного огляду стан перевірки на алкотесті засвідчив тверезість водія (а.с. 104-105).

04.07.2016р. водій тралу ІВЕКО ОСОБА_6 слідчою оперативною групою опитаний не був, про що свідчить відсутність таких пояснень на формалізованому бланку.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, а саме: Висновку про результати розгляду звернення №1557 від 04.07.2016р., рапорту Гуляйполівського відділення поліції Пологівського відділу ГУНП у Запорізькій області №2010 від 04.07.2016р., роздрукованого 16:59 04.07.2016 із служби 102, та листів Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області №7847/71/0116 від 30.09.2016р. та №7848/71/0116 від 30.09.2016р., падіння оприскувача не кваліфікувалося як ДТП.

Позивач зазначав, що неоформлення вказаної події працівниками поліції як дорожньо-транспортної пригоди не здійснювалося, а протокол разом зі схемою ДТП не складалися, у зв'язку з відсутністю уповноваженої особи (співробітника) у сфері забезпечення дорожнього руху.

Утім, такі твердження спростовуються наявним у справі рапортом Гуляйполівського відділення поліції Пологівського відділу ГУНП у Запорізькій області, складеним за результатами прийняття повідомлення зі служби 102, зі змісту якого вбачається включення до складу слідчої оперативної групи був працівник ВДАІ РУ Верескуна (а.с. 84), а також довідкою вказаної установи №7848/71/01-16 від 30.09.2016р. (а.с. 78), за змістом якої вбачається повідомлення про подію сектору дорожньої поліції Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області.

У зв'язку з настанням події позивач звернувся до відповідача із заявою №1 про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням сільськогосподарського оприскувача Horsch Leeb PT 330 (а.с. 80), повідомивши, що пошкодження сталося внаслідок ПДТО (протиправних дій третіх осіб).

Натомість у позові позивач вказував, що пошкодження сталося у результаті дорожньо-транспортної пригоди, підчас самостійного руху застрахованого ТЗ, а випадок, який стався із застрахованим транспортним засобом, відноситься до ДТП та вважається страховим ризиком (оскільки падіння оприскувача сталося під час його руху), при цьому неповідомлення страхувальником страховика про передачу ТЗ в оренду не є порушенням договору, оскільки пункт договору (п. 6.3), що встановлює даний обов'язок, є нікчемним. Відмова страховика у виплаті страхового відшкодування є незаконною та порушує договірні зобов'язання страховика.

Листом №3294 від 15.05.2017р. відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування за договором страхування з посиланням на те, що перелік страхових ризиків, передбачений пунктом 3.1 договору, є вичерпним і випадок, що стався з застрахованим транспортним засобом, не підпадає під жоден із них.

Вказане стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 2 386 530,11 грн. суми страхового відшкодування.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов хибного висновку про належність події до дорожньо-транспортної пригоди і не звернув уваги на ту обставину, що сам лише факт руху транспортного засобу не дає підстав вважати подію дорожньо-транспортною пригодою.

Статтею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху автомобільна дорога, вулиця(дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій);

Цим же пунктом Правил дорожнього руху визначено, що учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин.

Учасник дорожнього руху - це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі, тоді як дії водія оприскувача ОСОБА_8 під час управління оприскувачем розташованим на тралі не регулювалися законодавством про дорожній рух.

Крім того, місцевий господарський суд не звернув уваги на ту обставину, що страховим випадком по страхуванню КАСКО сторони домовилися не вважати випадок пошкодження ТЗ, який стався внаслідок перевезення ТЗ будь-якими видами транспорту, крім випадків, коли таке перевезення викликане неможливістю руху ТЗ своїм ходом через несправність і здійснюється спеціально обладнаним евакуатором (підпункт 4.1.1 п. 4.1 договору страхування).

За таких обставин справи колегія суддів вважає, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування заснована на умовах договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 16 Закону України Про страхування , договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Зокрема, ч. 4 ст. 16 Закону України Про страхування встановлено, що договір страхування повинен містити права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

При прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не врахував умов укладеного між сторонами договору, внаслідок чого прийняв незаконне рішення, що є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Твердження апелянта, засновані на передачі позивачем в оренду ТЗ без повідомлення про це страховика, колегія суддів оцінює критично, оскільки такі дії страхувальника не звільняли страховика від виплати страхового відшкодування власнику застрахованого транспортного засобу.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у зв'язку з відмовою у позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018р. у справі №910/22260/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018р. у справі №910/22260/17 скасувати та прийняти нове рішення.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Хорш Україна" у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорш Україна" (09431, Київська область, Ставищенський район, село Полковниче, вул. Поповича, буд. 35; ЄДРПОУ 35402577) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А; ЄДРПОУ 20033533) судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 53 696 (п'ятдесят три тисячі шістсот дев'яносто шість) грн. 92 коп.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи №910/22260/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 28.09.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко