Постанова

від 05.12.2018 по справі 910/22260/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/22260/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорш Україна" - Бєляєва О.А.,

Приватного акціонерного товариства

"Страхова компанія "УНІКА" - Лаухіної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорш Україна"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 (у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Руденко М.А.)

у справі № 910/22260/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорш Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

про стягнення 2 386 530,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорш Україна" (далі - ТОВ "Хорш Україна") звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (далі - ПрАТ "СК "УНІКА") про стягнення 2 386 530,11 грн страхового відшкодування за договором добровільного комплексного страхування на транспорті від 12.09.2015 № 011158/4002/0000064 (далі - договір страхування).

Позов обґрунтовано тим, що 04.06.2016 під час з'їзду з напівпричепу тралу, який знаходився на території тракторної бригади № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім" (далі - ТОВ "Аграрний дім"), сталося перекидання сільськогосподарського оприскувача Horsch Leeb PT 330, застрахованого за договором страхування, внаслідок чого це майно будо пошкоджено. Відповідно до умов договору страхування зазначені обставини є страховою подією, проте, відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на відсутність підстав для визнання зазначеної події страховим випадком.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "СК "УНІКА" на користь ТОВ "Хорш Україна" страхове відшкодування у розмірі 2 346 817,28 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 35 202,26 грн і витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 49 167,98 грн. У решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 9, 20, 25 Закону України "Про страхування", дійшов висновку, що позивачем належними і допустимими доказами доведено факт настання страхової події, виконання страхувальником умов договору страхування щодо надання страховику відповідних документів на підтвердження цього факту та наявність правових підстав для виплати страхового відшкодування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення, виходив із відсутності передбачених умовами договору страхування та законом підстав для виплати позивачу страхового відшкодування, оскільки обставини, за яких було пошкоджено застраховане майно, не є страховою подією.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у листопаді 2018 року ТОВ "Хорш Україна" подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 залишити в силі.

Касаційну скаргу ТОВ "Хорш Україна" обґрунтовує, зокрема, тим, що судом апеляційної інстанції не враховано тієї обставини, що погоджена сторонами договору страхова сума призначена для покриття абсолютно всіх страхових ризиків страхувальника, зокрема й "інші випадки", які чітко не визначені умовами договору, але охоплюються підпунктом "е" пункту 1.3.1 договору страхування, отже, судом неправильно визначено обсяг страхових ризиків, погоджений сторонами цього договору; висновки суду про те, що випадок, який стався із застрахованим майном, не є дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП) не ґрунтується на умовах договору страхування та суперечить Правилам дорожнього руху, оскільки подія відбулася під час руху транспортного засобу та внаслідок такої події було завдано матеріальних збитків, що підтверджено документально, та підлягає кваліфікації як страховий випадок; неповідомлення страхувальником страховика про передачу застрахованого майна в оренду відповідно до умов договору страхування не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "СК "УНІКА" просить поновити строк на подання відзиву як пропущеного з поважних причин. Водночас відповідач зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і просить залишити це судове рішення без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів вважає клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню на підставі статті 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Під час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 12.09.2015 між ПрАТ "СК "УНІКА" (страховик) і ТОВ "Хорш Україна" (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 011158/4002/0000064, відповідно до умов якого предметом договору в частині добровільного страхування наземного транспорту є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - сільськогосподарським оприскувачем Horsch Leeb PT 330, реєстраційний номер 09466АІ, (далі - ТЗ).

У пункті 3.1 договору визначено, що страховими ризиками по страхуванню КАСКО вважаються: незаконне заволодіння ТЗ (пункт 3.1.1); ДТП, у тому числі викид каменів чи інших фракцій з-під коліс транспорту (пункт 3.1.2); протиправні дії третіх осіб, за виключенням "незаконного заволодіння" (пункт 3.1.3); стихійне лихо (пункт 3.1.4); пожежа, вибух або самозаймання (пункт 3.1.5); самовільне падіння дерев, каміння або інших предметів, напад тварин тощо (пункт 3.1.6).

Відповідно до пункту 3.2 договору страховим випадком по страхуванню КАСКО є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у пункті 3.1 договору.

У пункті 6.3 договору встановлено, зокрема, такі обов'язки страхувальника: при укладенні договору надати страховику інформацію про всі обставини, що мають суттєве значення для визначення ступеню страхового ризику, та надалі інформувати страховика про будь-яку зміну ступеню страхового ризику (пункт 6.3.2); під час дії договору протягом 5 (п'яти) робочих днів письмово повідомити страховика про нові обставини, які впливають на ступінь страхового ризику (… передача ТЗ в оренду (суборенду), прокат, заставу, лізинг (сублізинг), користування …), або зміну даних, зазначених у пункті 1.10 договору (пункт 6.3.3 договору).

При укладенні договору (пункт 1.10 "Додаткові дані про ТЗ") страхувальник повідомив, що застрахований ТЗ в оренді чи прокаті не знаходиться (пункт 1.10.7), та зазначив, що особисто використовує застрахований ТЗ (пункт 1.10.8).

Відповідно до пункту 6.1.3 договору страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до пункту 11.1.6 договору страхування невиконання страхувальником умов договору страхування є підставою для відмови у виплаті йому страхового відшкодування.

У зв'язку з настанням 04.07.2016 події, внаслідок якої було пошкоджено застрахований ТЗ - сільськогосподарський оприскувач Horsch Leeb PT 330, позивач звернувся до відповідача із заявою № 1 про виплату страхового відшкодування, повідомивши, що пошкодження сталося внаслідок ПДТО (протиправних дій третіх осіб) (т. 1 а.с. 80).

ПрАТ "СК "УНІКА" у листі від 15.05.2017 № 3294 повідомило про відмову у виплаті страхового відшкодування за договором страхування з посиланням на те, що перелік страхових ризиків, передбачений пунктом 3.1. договору, є вичерпним і випадок, що стався з застрахованим транспортним засобом, не підпадає під жоден із них.

Причиною виникнення спору між сторонами у справі стало питання наявності чи відсутності підстав для виплати страхового відшкодування за договором страхування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" та статті 979 ЦК договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховим випадком визначено подію, передбачену договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За положеннями статті 988 ЦК і статті 20 Закону України "Про страхування" обов'язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.

Позивач вважає відмову відповідача у здійсненні виплати страхового відшкодування неправомірною, оскільки пошкодження застрахованого сільськогосподарського оприскувача Horsch Leeb PT 330 сталося в результаті ДТП і така подія передбачена пунктом 3.1.2 договору страхування як обставина, з настанням якої у відповідача виникає обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування.

Так, відповідно до пунктів 3.1, 3.1.2 договору страхування страховим ризиком по страхуванню вважається ДТП, яка за визначенням, наведеним у пункті 2.2 цього договору, є подія, що відбулася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди або спричинено матеріальний збиток.

Згідно з Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами), які відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, дорожньо-транспортна пригода це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Як установлено судом апеляційної інстанції, згідно з листом ТОВ "Хорш Україна" від 18.11.2016 № 108, направленим на адресу ПрАТ "СК "УНІКА", позивач повідомив, що за договором оренди ТОВ "Хорш Україна" передало компанії-орендарю оприскувач, всі витрати і відповідальність за перевезення якого були віднесені за рахунок орендаря, при цьому на період перевезення предмета страхування дозволів на перевезення великогабаритного вантажу орендар у поліції не отримував і договору перевезення не укладав (т. 1 а.с. 120).

За змістом рапорту Гуляйпільського відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП у Запорізькій області від 04.07.2016 № 2070, роздрукованого 04.07.2016 о 16:59, 04.07.2016 о 16:45 до цього відділення поліції зі служби "102" надійшло повідомлення від громадянина Чабанюка І.М. про те, що 04.07.2016 близько 16:25 біля току тракторної бригади № 1, яка належить ТОВ "Аграрний Дім" по вул. Урожайній у м. Гуляйполе під час перевезення з тралу впав сільськогосподарський оприскувач, внаслідок чого останній зазнав механічних пошкоджень, постраждалих немає (т. 1 а.с. 84).

При виїзді на місце події слідчо-оперативною групою було встановлено, що 04.07.2016 близько 13:00 при вивантаженні з тралу "ІВЕКО" сільськогосподарського оприскувача Horsch Leeb PT 330 реєстраційний номер 09466АІ допущено його перекидання, внаслідок чого оприскувач було пошкоджено.

Наявність таких обставин зафіксовано також у висновку про результати розгляду звернення Чабанюка І.М., затвердженого начальником Гуляйпільського відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП у Запорізькій області 04.07.2016 № 1557.

Ці обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи документами: висновком про результати розгляду звернення Чабанюка І.М. від 04.07.2016 № 1557 (т. 1 а.с. 42), поясненнями механізатора ПАТ "Аграрний Дім" Яланського С.Г. - особи, яка перебувала за кермом оприскувача (т. 1 а.с. 100), поясненнями Чабанюка І.М. - начальника служби охорони ПАТ "Аграрний Дім" (т. 1 а.с. 76), поясненнями працівника ПАТ "Аграрний Дім" Шамрая С.Д. (т. 1 а.с. 85), наданими оперуповноваженому Гуляйпільского відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП у Запорізькій області.

На вимогу служби охорони ПАТ "Аграрний Дім" механізатора ПАТ "Аграрний Дім" Яланського С.Г. направлено в Гуляйполівську районну лікарню для проходження медичного огляду із зазначенням причини огляду: перебування на роботі у нетверезому стані. За висновком медичного огляду, перевірка стану водія на алкотесті засвідчила тверезість водія (т. 1 а.с. 104-105).

За встановлених судом апеляційної інстанції обставин, які підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, у тому числі рапортом Гуляйпільського відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП у Запорізькій області від 04.07.2016 № 2070, листами Гуляйпільського відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП у Запорізькій області від 30.09.2016 № 7847/71/0116 та № 7848/71/0116, падіння сільськогосподарського оприскувача Horsch Leeb PT 330 не кваліфікувалося як ДТП.

Посилання ТОВ "Хорш Україна" на те, що неоформлення працівниками поліції цієї події як ДТП не здійснювалося, а протокол разом зі схемою ДТП не складалися за обставин відсутності уповноваженої особи (співробітника) у сфері забезпечення дорожнього руху, відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки змістом рапорту Гуляйпільського відділення поліції Пологівського відділу ГУНП у Запорізькій області від 04.07.2016 № 2070 підтверджено включення до складу слідчої оперативної групи працівника ВДАІ РУ Верескуна (т. 1 а.с. 84), а у довідці цього відділення поліції від 30.09.2016 № 7848/71/0116 наведено інформацію щодо повідомлення про подію сектору дорожньої поліції Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області.

За загальними правилами процесуального закону, закріпленими у статтях 74, 76, 77, 86 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодні докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надаючи правову оцінку зазначеним доказам, а також доводам і запереченням сторін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що дорожній рух це процес руху по дорогах транспортних засобів та учасників дорожнього руху, до яких належать, зокрема, водії та пасажири транспортних засобів та які використовують автомобільні дороги, вулиці або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Оскільки водій застрахованого ТЗ за обставин, що склалися, не здійснював будь-яких дій як учасник процесу дорожнього руху відповідно до Правил, а лише здійснював управління цим засобом безпосередньо на напівпричепі тралу з метою його транспортування (перевезення) під час якого і відбулося його перекидання та пошкодження, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати таку подію ДТП, а відтак і страховим випадком відповідно до пунктів 3.1, 3.1.2 договору страхування.

З урахуванням положень чинного законодавства та умов договору страхування, у разі якщо подія, яка настала, може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, у страховика виникає обов'язок здійснити страхове відшкодування.

Водночас у пункті 4.1.1 договору страхування сторони визначили, що страховими випадками не є пошкодження або знищення ТЗ, якщо вони сталися внаслідок, зокрема, перевезення ТЗ будь-якими видами транспорту, крім випадків, коли таке перевезення викликане неможливістю руху ТЗ своїм ходом через несправність і здійснюється спеціально обладнаним для цього евакуатором.

Вирішуючи спір у межах предмета і підстав заявленого позову, у сукупності оцінивши надані сторонами докази та встановлені фактичні обставини у справі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подія, яка сталася 04.07.2016 і внаслідок якої було пошкоджено майно позивача, не є страховим випадком у розумінні положень договору страхування, а тому у відповідача відсутній обов'язок щодо виплати на користь позивача обумовленої договором суми страхового відшкодування.

При цьому суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи, викладені у касаційній скарзі ТОВ "Хорш Україна", щодо подання позивачем достатніх доказів для кваліфікації події як страховий випадок і відсутності підстав для подання інших доказів, які підтверджують факт настання такої події як ДТП, відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на те, що за вимогами процесуального закону кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому відповідно до статті 77 ГПК обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції неправильно визначено обсяг страхових ризиків, погоджений сторонами цього договору, а саме, не враховано умови пункту 1.3.1 договору, який передбачає й "інші випадки", є безпідставними, оскільки наведеними обставинами позовні вимоги не обґрунтовувалися, а суд розглядав справу в межах заявлених вимог і підстав позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи щодо неповного з'ясування обставин справи та неналежної оцінки судом апеляційної інстанції доказів не приймається судом касаційної інстанції до уваги, оскільки з огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Інші доводи касаційної скарги містять посилання на обставини, що не були предметом дослідження, а відтак до уваги не приймаються з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК.

Разом із тим колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що ТОВ "Хорш Україна" не позбавлено права звернутися до суду з позовом до особи, діями якої позивачу завдано шкоди, за наявності підстав для такого звернення та за умови підтвердження належними та допустимими доказами факту порушення його прав і законних інтересів.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ "Хорш Україна" про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскарженого судового акта не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування законної постанови апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорш Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 910/22260/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий