Постанова

від 27.09.2018 по справі 910/1816/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. м.Київ Справа№ 910/1816/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Куксова В.В.

за участю секретаря судового засідання : Цибульського Р.М.

представники сторін: згідно з протоколом судового засідання від 27.09.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазнафтаком" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 (повне рішення складено 25.04.2018) у справі №910/1816/18 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінансти та Кредит" в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантуванян вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінансти та Кредит" Стрюкової І.О.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазнафтаком"

про розірвання договору та стягнення 295 187,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство " Банк " Фінанси та Кредит " в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ " Банк" Фінанси та Кредит " звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про розірвання договору оренди від 28.02.2017 р. № 110 та про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю " Укргазнафтоком " 295187,21 грн., з яких: 191295,00 грн. основний борг, 69315,76 грн. пеня, 8065,73 грн. - 3% річних та 26510,72 грн. збитки від інфляції.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов укладеного договору оренди від 28.02.2017 р. № 110, що є підставою для його розірвання в судовому порядку згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України, стягнення заборгованості з орендної плати, відповідальності за порушення грошових зобов'язань згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України та штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань.

Відповідач у письмовому відзиві проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що строк оренди приміщення закінчився, ним було надано позивачу лист про розірвання договору в односторонньому порядку внаслідок відсутності необхідності у оренді майна, що обумовлено п. 12.4.1 та ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим нарахування позивачем орендної плати та штрафних санкцій - є необґрунтованим та суперечить имогам закону.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 (повне рішення складено 25.04.2018) у справі №910/1816/18 позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінансти та Кредит" в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантуванян вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінансти та Кредит" Стрюкової І.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазнафтаком" про розірвання договору та стягнення 295 187,21 грн. - задоволено, розірвано договір від 28.02.2017 р. №110, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазнафтоком" на користь Публічного акціонерного товариства " Банк "Фінанси та Кредит" в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Стрюкової І.О. 191295 грн. 00 коп. основного боргу, 69315 грн. 76 коп. - 3% річних, 26510 грн. 72 коп. збитків від інфляції, 6189 грн. 81 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивано доведеністю заявлених позовних вимог у повному обсязі та встановленням в судовому порядку фактів порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди.

Не погодившись з вказаним рішенням, скаржник (ТОВ "Укргазнафтаком") звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 (повне рішення складено 25.04.2018) у справі №910/1816/18 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінансти та Кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазнафтоком" про розірвання договору та стягнення 295 187,21 грн. - у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення в частині стягненян пені порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції у наведеній частині було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи у вказаній частині, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема скаржник посилався на те, що строк оренди приміщення закінчився, ним було надано позивачу лист про розірвання договору в односторонньому порядку внаслідок відсутності необхідності у оренді майна, що обумовлено п. 12.4.1 та ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим нарахування позивачем орендної плати та штрафних санкцій - є необґрунтованим та суперечить имогам закону.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазнафтаком" розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазнафтаком" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 (повне рішення складено 25.04.2018) у справі №910/1816/18 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів, з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

19.06.2018 до Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазнафтаком" надійшов супровідний лист з документами на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018, до якого долучено оригінал квитанції №16597599 від 19.06.2018 на підтвердження оплати судового збору в сумі 4857 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят сім) грн. 16 коп.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазнафтаком" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 (повне рішення складено 25.04.2018) відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 07.08.2018.

03.08.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 оголошено переву в судовому засіданні до 11.09.2018.

11.09.2018 розгляд справи №910/1816/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазнафтаком" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 (повне рішення складено 25.04.2018) - не відбувся.

У зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/2837/18 від 10.09.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/1816/18.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.09.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 прийнято справу №910/1816/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазнафтаком" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 (повне рішення складено 25.04.2018) до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Куксов В.В., призначено справу до розгляду в судовому засіданні 27.09.2018.

В судовому засіданні 27.09.2018 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенін позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

28.02.2017 між позивачем ( орендодавцем ) та відповідачем ( орендарем ) був укладений договір оренди №110.

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався передати відповідачу у тимчасове користування нежитлові приміщення з № 1 по № 9 групи приміщень № 85 в літері А, загальною площею 141,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Чигоріна, 55.

Згідно п. 5.2 договору від 28.02.2017 р. № 110 відповідач зобов'язався за користування нерухомим майном щомісячно сплачувати орендну плату в розмірі 21255,00 грн.

Пунктом 5.5 вказаного договору передбачено, що орендну плату відповідач зобов'язаний перераховувати щомісячно шляхом попередньої оплати в термін до 10 числа поточного місяця, в розмірі передбаченому п. 5.2 договору.

За порушення строків сплати орендної плати, передбачених п. 5.5 договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язання ( п. 10.2.1 договору ).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання виконує неналежним чином, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 191295,00 грн. за період оренди з травня 2017 року по січень 2018 року включно.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, останньому нараховані пеня в розмірі 69315,76 грн., 3% річних в розмірі 8065,73 грн. та збитки від інфляції в розмірі 26510,72 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 (повне рішення складено 25.04.2018) у справі №910/1816/18 позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінансти та Кредит" в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантуванян вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінансти та Кредит" Стрюкової І.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазнафтаком" про розірвання договору та стягнення 295 187,21 грн. - задоволено, розірвано договір від 28.02.2017 р. №110, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазнафтоком" на користь Публічного акціонерного товариства " Банк "Фінанси та Кредит" в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Стрюкової І.О. 191295 грн. 00 коп. основного боргу, 69315 грн. 76 коп. - 3% річних, 26510 грн. 72 коп. збитків від інфляції, 6189 грн. 81 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивано доведеністю заявлених позовних вимог у повному обсязі та встановленням в судовому порядку фактів порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди.

Проте, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи в апеляційному порядку не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає, що їх зроблено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, за недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи з огляду на наступне.

За договором найму ( оренди ) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. ( ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України ).

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. ( ст. 286 Господарського кодексу України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 12.4 договору сторони погодили, що договір може бути розірвано достроково, зокрема на вимогу орендаря у випадку відсутності подальшої необхідності орендувати нерухоме майно, передане за цим договором (п.п. 12.4.1).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторонами у договорі оренди було обумовлено право орендаря достроковго розірвання договору оренди у випадку відсутності подальшої необхідності орендувати нерухоме майно, передане за цим договором.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи було долучено копію листа № 13/03-01 від 13.03.2018, адресованого позивачу, в якому відповідач посилаючись на п. п. 12.4.1 договору оренди вказував про відсутність подальшої необхідності орендувати приміщення по договору, у зв'язку з чим просив вважати договір розірваним з 13.03.2017. Крім того. у зазначеному лист вказано, що додатком до нього передається акт приймання - передавання (повернення) приміщення від 13.03.2017.

Суд апеляційної інстанції встановви, що на вказаному листі міститься вхідний штапм позивача № 973-г від 13.03.2017 про отримання вказаного листа та доданого до нього акту. Заперечення представника позивача стосовно відсутності відомостей про отримання позивачем вказаного листа з додатком - судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що спростовуються матеріалами справи, зокрема вказаним листом, на якому наявних вхідний реєстраційний штам позивача про прийняття кореспонденції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір оренди в силу приписів ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України та п.п. 12.4.1 договору є розірваним з 13.03.2017 за ініціативою орендаря внаслідок реалізації ним обумовленого договором права на дострокове в односторонньому порядку розірвання договору внаслідок повідомлення позивача листом № 13/03-01 від 13.03.2017. Таким чином, у відповідача обов'язок по сплаті орендної плати по договору припинився у березні 2017 року внаслідок розірвання договору, у зв'язку з чим нарахування позивачем орендної плати за період з травня 2017 року по січень 2018 року - є безпідставним.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 191 295,00 грн. - задоволенню не підлягають, оскільки грошове зобов'язання у відповідача перед позивачем в заявленому до стягнення розмірі 191 295,00 грн. по договору за період з травня 2017 року по січень 2018 року - відсутнє. Крім того, вимога позивача про розірвання договору оренди також задоволенню не підлягає, оскільки вказаний договір є розірваним за ініціативою орендаря з 13.03.2017.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, оскільки грошове зобов'язання у відповідача перед позивачем в заявленому до стягнення розмірі в сумі 191 295,00 грн. за період з травня 2017 року по січень 2018 року - відсутнє, а отже, не є і простроченим, у зв'язку з чим підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України та відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно ст. 625 Цивільного кодексу України - відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання договору оренди, стягнення з відповідача 191 295,00 грн. основного боргу, 69315,76 грн. пені, 8065,73 грн. - 3% річних та 26510,72 грн. збитки від інфляції - задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за результатами перегляду справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, встановив, що висновки суду першої інстанції про задоволенян позову зроблені з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції визнав встановлені обставини справи, які не доведені належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи. З огляду на викладене, оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 (повне рішення складено 25.04.2018) у справі №910/1816/18 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенін позовних вимог повністю.

Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч. 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ч. 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у заоволенін позову повністю.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову судовий збір покладається на позивача, а за подачу апеляційної скарги судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазнафтаком" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 (повне рішення складено 25.04.2018) у справі №910/1816/18 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 (повне рішення складено 25.04.2018) у справі №910/1816/18 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позові Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінансти та Кредит" в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантуванян вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінансти та Кредит" Стрюкової І.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазнафтаком" про розірвання договору та стягнення 295 187,21 грн. - відмовити повністю.

3. Судовий збір за подачу позову покласти на Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінансти та Кредит" в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантуванян вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінансти та Кредит" Стрюкової І.О.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк " Фінанси та Кредит " в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ " Банк " Фінанси та Кредит " Стрюкової І.О. ( 04050, м. Київ, вул. Січових стрільців, 60, код 09807856 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Укргазнафтоком " ( 01021, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 13, офіс 23, код 37244471 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 9 284 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн.. 72 коп.

5. Матеріали справи №910/1816/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 27.09.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

В.В. Куксов