Рішення

від 01.10.2018 по справі 910/1972/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2018Справа № 910/1972/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

про стягнення 892 068,53 грн.

за участю представників:

від позивача: Булгаров О.О.;

від відповідача: Поник В.В., довіреність № 14/2018 від 21.03.18; Варданян А.А., довіреність

№ 16/2018 від 21.03.18

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" (далі - ТОВ "Южфлотсервіс", позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", відповідач) про стягнення матеріальних втрат у сумі 892 068,53 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 901/2026/13, що набрало законної сили, яким з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" було стягнуто заборгованість за договором поставки № 1263 від 14.11.2012 р. Відповідач вказане рішення не виконав, тому останньому були нараховані суми матеріальних втрат, понесених від знецінення грошових коштів.

У позові ТОВ "Южфлотсервіс" просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 810 612,00 грн. та 3 % річних у сумі 81 456,53 грн., нараховані за період з 19.08.2013 р. по 19.02.2018 р., що разом складає 892 068,53 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2018 р. (суддя Мельник В.І.) за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання, сторонам надано строк для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.

У строк, встановлений законом, відповідач надав відзив на позов, у якому проти позову заперечив, вважав його необгрунтованим.

У зв`язку із перебуванням на лікарняному судді Мельника В.І. справу було передано на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого 24.07.2018 р. дана справа передана на розгляд судді Головіній К.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2018 р. суддею Головіною К.І. справу прийнято до свого провадження, розгляд справи був призначений по суті на 13.09.2018 р.

До початку розгляду справи по суті представник відповідача заявив клопотання про витребування від ТОВ "Южфлотсервіс" доказів, що стосуються виконання позивачем господарського зобов'язання з поставки товару за договором № 1263 від 14.11.2012 р.

За результатами розгляду вказаного клопотання суд відмовив у його задоволенні, як у необгрунтованому, оскільки докази з виконання позивачем зобов'язання за вказаним договором не стосуються предмета спору - стягнення матеріальних втрат, а обставини виконання основного зобов'язання вже перевірялись господарським судом Автономної Республіки Крим, про що було винесене відповідне рішення. Отже, такі докази не мають значення для правильного вирішення даного спору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, зазначили, що починаючи з 20.02.2014 р., існують обставини непереборної сили у зв'язку з анексією Автономної Республіки Крим, що спричинило невиконання відповідачем (ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз") своїх зобов'язань з оплати поставленого товару. Також просили застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних, надали свій розрахунок матеріальних втрат.

Суд, розглянувши заяви учасників спору по суті справи, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 14.11.2012 року між ТОВ "Южфлотсервіс" (постачальник) та ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" (покупець) був укладений договір поставки № 1263 (далі - договір поставки). Відповідно до умов цього договору (п. 1.1) постачальник зобов'язується передати (поставити) у визначений строк у власність покупця товар згідно специфікації № 1 до договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити його на умовах, визначених договором.

У подальшому, у зв'язку із порушенням відповідачем умов указаного договору № 1263 від 14.11.2012 р., рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 р. по справі № 901/2026/13, з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ "Южфлотсервіс" була стягнута основна заборгованість у сумі 589 398,00 грн. та 3 % річних у сумі 1 253,71 грн., що виникла у відповідача внаслідок неналежного виконання договору поставки за період з 04.06.2013 р. по 17.06.2013 р., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 11 813,03 грн. (всього 602 464,74 грн.). Вказане рішення набрало законної сили 22.08.2013 р.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вищевказаним рішенням були встановлені обставини невиконання відповідачем умов договору поставки № 1263 від 14.11.2012 р. та визначено обов'язок покупця сплатити позивачу вартість одержаного товару.

Також з матеріалів справи вбачається, що 22.08.2013 р. на виконання вказаного рішення господарським судом Автономної Республіки Крим були видані накази № 901/2026/13, які були пред'явлені до виконання Центральному відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції та які на час розгляду справи є невиконаними.

ТОВ "Южфлотсервіс" вважає, що оскільки відповідач користувався присудженими позивачу грошовими коштами в сумі 602 464,74 грн., то ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" має відшкодувати за це позивачу інфляційну складову боргу у сумі 810 612,00 грн. та 3 % річних у сумі 53 614,76 грн., нараховані за період з 19.08.2013 р. по 19.02.2018 р.

Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як зазначив Пленум Вищого господарського суду України у п. 5.4 Постанови від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, що виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Як вже встановлено, у даному випадку у відповідача виникло грошове господарське зобов'язання на підставі судового рішення, яке боржником - ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" не було виконане.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому системний аналіз положень статтей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу Україні (вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 12.04.2017 у справі № 913/869/14, від 26.04.2017 у справі № 918/329/16).

Так само відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних з моменту невиконання та до повного виконання грошового зобов'язання (судового рішення).

Отже, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Разом з тим, як вбачається із заявлених вимог, позивач здійснив нарахування матеріальних втрат не лише на основний борг у сумі 589 398,00 грн., а й на 3% річних у сумі 1 253,71 грн. та суму судового збору у розмірі 11 813,03 грн., стягнуті судовим рішенням, з чим суд не погоджується з огляду на наступне.

За змістом статтей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Зобов'язальні правовідносини, які належать до грошових, досить різноманітні. Вони можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу, тощо).

Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України, дія якої поширюється, зокрема, на порушення грошового зобов'язання, що існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. Постановлене судом рішення про стягнення основної заборгованості та матеріальних втрат лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. Після винесення вказаного рішення нараховані матеріальні втрати не змінюють свою правову природу та не включаються до суми основного боргу (вказана позиція викладена у Аналізі Верховного Суду України практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві від 01.07.2014 р.).

Отже, положення ст. 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних надають право застосовувати їх лише до суми грошового зобов'язання - основного боргу. Вказаною нормою не надається право на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних знову ж таки на 3 % річних, зокрема, на вже стягнуті рішенням суду, оскільки правова природа 3 % річних є похідною від основного зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов висновку про необгрунтованість вимог в частині нарахування матеріальних втрат на 3 % річних, що були стягнуті рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 р. у справі № 901/2026/13 на суму 1 253,71 грн.

Також суд вважає необгрунтованим нарахування матеріальних втрат на суму судового збору, покладеного вказаним рішенням суду у справі № 901/2026/13 на відповідача в розмірі 11 813,03 грн., оскільки судовий збір не виникає з порушеного зобов'язання (невиконання умов договору поставки № 1263 від 14.11.2012 р.), тобто не є складовою основної заборгованості за договором, а є лише платою за подання відповідного позову до суду у відповідності до Закону України Про судовий збір .

Таким чином, суд вважає, що правомірно заявленими є матеріальні втрати на суму основного боргу у розмірі 589 398,00 грн., стягнутого рішенням господарського суду від 08.08.2013 р. у справі № 901/2026/13.

Разом з тим, у судовому засіданні представник відповідача просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності до суми матеріальних втрат, заявлених за період з 19.08.2013 р. по 19.02.2015 р. (враховуючи, що днем подання позову є 20.02.2018 р.).

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

У п. 5.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

При цьому, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, і таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.04.2018 р. у справі № 908/1394/17).

Отже, до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

У даному випадку встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності щодо нарахування матеріальних втрат суд обраховує за останні три роки, які передували зверненню кредитора (ТОВ "Южфлотсервіс") із даним позовом до ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", тобто з 19.02.2015 р. по 19.02.2018 р. Інша частина матеріальних втрат, нарахованих з 19.08.2013 р. по 18.02.2015 р., за висновком суду стягненню не підлягає у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Здійснивши власний перерахунок матеріальних втрат, зважаючи на встановлені вище обставини у справі, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 428 309,54 грн. та 3 % річних у сумі 53 142,77 грн.

Щодо доводів відповідача про настання з 20.02.2014 р. обставин непереборної сили, які звільняють ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" від відповідальності у вигляді сплати інфляційної складової боргу та 3 % річний, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодекс України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Дана норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності, а саме - випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За змістом ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів (контрактів) на підставі чинного законодавства України, Методики про порядок засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин. Отже, засвідчення форс-мажорних обставин має стосуватись обставин виконання конкретного договору.

Як на доказ, що підтверджує настання у відповідача обставин непереборної сили, останній посилається на сертифікат Торгово-промислової палати України № 2018 від 03.12.2014 р., в якому ТПП України засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" з 27.02.2014 р.

Водночас, суд вважає, що зазначений сертифікат не є належним доказом у справі, оскільки він не засвідчив неможливість виконання зобов'язань за конкретним договором поставки № 1263 від 14.11.2012 р. та не підтвердив неможливість відповідача виконати свої зобов'язання зі сплати матеріальних втрат за цим договором.

Також суд враховує, що прострочення вказаного зобов'язання виникло у ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" ще у 2013 році, і ця обставина встановлена рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 р., тобто майже за рік до настання обставин, на які посилається відповідач.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Южфлотсервіс" про стягнення з відповідача матеріальних втрат є обгрунтованими, проте, вони підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення матеріальних втрат у сумі 892 068,53 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 505, ідентифікаційний код 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, 3А, ідентифікаційний код 26507877) інфляційну складову боргу у сумі 428 309 (чотириста двадцять вісім тисяч триста дев'ять) грн. 54 коп., 3 % річних у сумі 53 142 (п'ятдесят три тисячі сто сорок дві) грн. 77 коп., судовий збір у сумі 7 221 (сім тисяч двісті двадцять одна) грн. 79 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 1 жовтня 2018 року.

Повний текст рішення складений 10 жовтня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.