Постанова

від 03.07.2019 по справі 910/1972/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/1972/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Кролевець О.А., Студенець В.І.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

на рішення Господарського суду м. Києва

у складі судді Головіна К.І.

від 01.10.2018 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю., Смірнової Л.Г., Дідиченко М.А.

від 21.01.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс"

до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

про стягнення 892 068, 53 грн.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 20 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" (надалі - Позивач), подав позовну заяву про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (надалі - Відповідач) боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 892068,53 грн., у тому числі 810612,00 грн. інфляційних втрат та 81456,53 грн. 3% річних.

2 . Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 у справі № 901/2026/13 (надалі - рішення суду від 08.08.2013) стягнуто з Відповідача на користь Позивача грошові кошти у розмірі 590651,71 грн., у тому числі 589398,00 грн. основного боргу та 1253,71 грн. 3% річних, витрати по сплаті судового збору у розмірі 11813,03 грн.

3. Оскільки Відповідач не виконав зобов`язання по сплаті боргу, встановленому рішенням суду від 08.08.2013, наявні підстави для стягнення з нього інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми за період прострочення, що відповідно до розрахунку Позивача станом на 19.02.2018 складає 892068,53 грн.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2018 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача інфляційну складову боргу у сумі 428 309 грн. 54 коп., 3 % річних у сумі 53 142 грн. 77 коп., судовий збір у сумі 7 221 грн. 79 коп. У решті позовних вимог - відмовлено.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 апеляційна скарга Відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що у зв`язку з непогашеною заборгованістю Відповідача, яка встановлена рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 у справі № 901/2026/13, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

7. Разом з тим, оскільки Позивачем при здійсненні розрахунків неправильно застосовано положення статті 625 Цивільного кодексу України, у частині нарахування матеріальних збитків не лише на суму основного боргу, а й на 3% річних у розмірі 1253,71 грн. та на суму судового збору у розмірі 11813,03 грн., а також невірно зазначено період, за який нараховуються суми 3% річних та інфляційних втрат, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 19.02.2015 по 19.02.2018, без нарахування матеріальних втрат на 3 % річних та на суму судового збору стягнутих рішення суду від 08.08.2013.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

8. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції були порушені норми статей 251, 253, 256, 257, 625 Цивільного кодексу України, що відобразилося у визначенні невірного періоду нарахування 3% річних та інфляційних, а відповідно і сум стягнення.

10. Крім того, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції було порушено вимоги ч. 3 ст. 198 та ч. 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, не були з`ясовані в повному обсязі, всебічно та об`єктивно обставини справи, які мають істотне значення для вирішення справи, не були дослідженні докази, що стосуються фактів, на які посилався Відповідач, оскільки оцінка судом апеляційної інстанції обставин справи щодо прострочення боржника за грошовим зобов`язанням із оплати поставленого товару за договором поставки №1263 від 14.11.2012, яка оспорювалася сторонами, правова кваліфікація спірних правовідносин та мотиви судового рішення у справі №901/2026/13, не мають преюдиційного значення для розгляду справи №910/1972/18.

11. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що позовна заява обґрунтована невиконанням Відповідачем зобов`язання по сплаті боргу за рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 у справі № 901/2026/13, а сама вимога щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних вираховується не з зобов`язання, що виникли між учасниками договору, а з рішення суду, тому наведене не дає підстави для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України.

12. Позивач відзиву на касаційну скаргу до Суду не подав.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ Й АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. 14 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Южфлотсервіс (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством Державним акціонерним товариством Чорноморнафтогаз (Покупець) укладений Договір поставки №1263 (надалі - Договір поставки), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати (поставити) у визначений строк у власність Покупця товар згідно специфікації №1 до Договору поставки, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити його на умовах, визначених договором.

14. 20 червня 2013 року Позивач звернувся з позовом до Господарського суду Автономної Республіки Крим про стягнення внаслідок неналежного виконання Договору поставки за період з 04.06.2013 по 17.06.2013 з Відповідача грошових коштів у розмірі 593786,00 грн., з яких - 589398,00 грн. основного боргу, 3134,29 грн. пені, 1253,71 грн. 3% річних.

15. Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 у справі №901/2026/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 589398,00 грн. основного боргу, 1253,71 грн. 3% річних та 11813,03 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

16. 20 лютого 2018 року Позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Відповідача матеріальних втрат у сумі 892068,53 грн., у тому числі 810612,00 грн. інфляційних втрат та 81456,53 грн. 3% річних за невиконання зобов`язання по сплаті заборгованості стягнутої рішенням суду від 08.08.2013.

17. Враховуючи неналежне виконання Відповідачем Договору поставки та рішення суду від 08.08.2013, а також заявленого представником відповідача клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2018, залишеному без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019, стягнуто з Відповідача на користь Позивача інфляційну складову боргу у сумі 428309,54 грн. та 3% річних у сумі 53142,77 грн. за період з 19.02.2015 по 19.02.2018.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

18. Цивільний кодекс України

Стаття 256

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 267 частини 3, 4

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Стаття 526 частина 1

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 частина 1

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 612 частина 1

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 частина 2

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

19. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 74 частина 1

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 75 частина 4

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 300 частини 1, 2

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

20. Суд зазначає, що касаційна скарга Відповідача, її доводи, фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Суду, враховуючи вимоги статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

21. Суд відхиляє аргумент скаржника про невірний період нарахування 3% річних та інфляційних, оскільки з позовом до Господарського суду міста Києва Позивач звернувся 20 лютого 2018 року.

22. Тому Суд вважає обґрунтованими висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що при розрахунку періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід обмежуватися 3 роками, які передували подачі позову, відтак відповідні нарахування у вигляді 3% річних та інфляційних втрат мають розраховуватись за період з 19.02.2015 по 19.02.2018.

23. Суд також зазначає, що за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

24. Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення.

25. При цьому Суд також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційної складової боргу у сумі 428309,54 грн. та 3% річних у сумі 53142,77 грн., нарахованих лише на суму основної заборгованості Відповідача, оскільки при здійсненні розрахунку Позивачем до складу основної суми заборгованості, яка стягнута рішенням суду від 08.08.2013, також включено 3% річних та судовий збір, що суперечить вимогам чинного законодавства України, адже 3% річних та судовий збір не є основним боргом на який відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України можуть нараховуватися 3% річних та інфляційні.

26. Суд зазначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, у зв`язку з чим Суд відхиляє необґрунтовані доводи скаржника про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

27. Суд також відхиляє посилання скаржника на ухвалу Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/37663/15 від 28.11.2014 від 15.09.2016, а також ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №6-23223св12 від 07.11.2012, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях не суперечать вищезазначеним ухвалам.

28. Оскільки судовими рішеннями у справі №910/1972/18 встановлено той факт, що Відповідач не виконав умов Договору поставки, доказів на підтвердження часткового або повного виконання судового рішення від 08.08.2013 року суду не надав, суди попередніх інстанцій при здійсненні нарахування 3% річних та інфляційних втрат, правомірно виходили із суми наявної непогашеної заборгованості в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційної складової боргу у сумі 428309,54 грн. та 3 % річних у сумі 53142,77 грн.

29. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

31. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

32. Судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Висновки про правильне застосування норм права

33. За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

34. Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі №910/1972/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Кролевець

В. Студенець