Ухвала

від 26.09.2018 по справі 910/4744/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

26.09.2018Справа № 910/4744/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М ., при секретарі судового засідання Мартинюк М.О ., розглянувши матеріали господарської справи

за скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661)

на дії та рішення державного виконавця Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (04208, м. Київ, ПРОСПЕКТ ГОНГАДЗЕ, будинок 5-Б; код ЄДРПОУ 34482497) Галунько Л.І.

про визнання дій протиправними щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.06.2018р. у ВП № 54672303, визнання постанови недійсною та зобов'язання ВДВС відновити виконавче провадження.

у справі №910/4744/17

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут арматуро будування"

2) Адвокатського об'єднання "Арсенал"

про визнання договору недійсним

Представники сторін:

від скаржника (стягувач, позивач): Маслюк Л.М. - довіреність №165/10 від 29.05.2018 року;

від боржника (відповідач): не з'явилися;

від ВДВС: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.07.2017 року Господарським судом міста Києва на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі № 910/4744/16, яке набрало законної сили 14.07.2017, видано наказ про стягнення з адвокатського об'єднання "Арсенал" (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 39-41, офіс 45, ідентифікаційний код 38538307) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) витрати по сплаті судового збору в сумі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

Через канцелярію Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла скарга на дії та рішення державного виконавця Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Галунько Л.І.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/1500 від 16.08.2018 у зв'язку із відпусткою судді Головіної К.І. призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи №910/4744/17, за результатом проведення якого вищевказану скаргу передано для розгляду судді Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 року розгляд скарги призначено на 26.09.2018 року.

В судове засідання 26.09.2018 року представники ВДВС та боржника не з'явилися, про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, однак, у відповідності до положень ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У судовому засідання 26.09.2018 року представник скаржника скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

Дослідивши матеріали скарги в їх сукупності та заслухавши пояснення представника скаржника, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва перебуває виконавче провадження ВП № 54672303 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.07.2017 № 910/4744/17 щодо стягнення з Адвокатського об'єднання Арсенал (ідентифікаційний код 38538307) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (ідентифікаційний код 24584661) витрат по сплаті судового збору у сумі 800,00 грн.

Постанова про відкриття даного виконавчого провадження винесена 11.09.2017 року державним виконавцем Ясінською К.М. В подальшому виконавче провадження передано державному виконавцю Галунько Л.І., яка 04.04.2018 року винесла постанову про арешт коштів боржника.

07.08.2018 на адресу ДП НАЕК Енергоатом надійшла постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.06.2018 року. У вказаній постанові зазначено, що коштів та майна боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявлено. Даною постановою було повернуто ДП НАЕК Енергоатом наказ Господарського суду міста Києва від 14.07.2017 року на виконання рішення від 26.06.2017 у справі №910/4744/17 про стягнення витрат по сплаті судового збору у сумі 800 грн.

З діями державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого листа ДП НАЕК Енергоатом не погоджується, та вважає, що постанова винесена незаконно та безпідставно.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення скарги з огляду на наступне.

Згідно ст. 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України Про виконавче провадження .

Згідно з ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (2 червня 2016 року №1404-VIII) Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі судових наказів (п.1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року №1404-VIII).

Згідно з нормами частини 1 та пунктами 1, 3 частини 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження (№1404-VIII) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

При цьому статтею 18 Закону України Про виконавче провадження виконавцю надано широке коло прав для реалізації покладених на нього обов'язків. Серед прав виконавця зазначено, крім іншого, право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п.1. ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження (від 2 червня 2016 року №1404-VIII) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

Згідно з ч. 9 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження (від 2 червня 2016 року №1404-VIII) у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження (від 2 червня 2016 року №1404-VIII) стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19 1 та 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч. 4 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року №1404-VIII).

Частиною 4 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження (від 2 червня 2016 року №1404-VIII) передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до частин 1-2 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження (від 2 червня 2016 року №1404-VIII) виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року №1404-VIII).

Частиною 2 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження (від 2 червня 2016 року №1404-VIII) передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року №1404-VIII).

Статтями 8, 9 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Розділом 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі по тексту - Інструкція) передбачений порядок виконання рішень немайнового характеру

Враховуючи викладене та наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов до висновку що державним виконавцем не дотримано вимог ст. 18, 54, 53 Закону України Про виконавче провадження (від 02.06.2016 року №1404-VIII) та розділу 9 Інструкції.

Здійснені державним виконавцем дії для виконання наказу суду не є вичерпними, виконавчою службою незважаючи на норми чинного законодавства України та численні звернення стягувача, не в повному обсязі реалізовано надані їй права та обов'язки та не застосовано усі можливі, передбачені законом, заходи для досягнення необхідного позитивного результату - виконання судового наказу.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 та пункт мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 по справі № 11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України" від 09.12.2010).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Як вбачається з матеріалів справи у постанові вказано, що виконавчий документ повернуто на підставі п.2 ч. 1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , згідно якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, для того, щоб повернути виконавчий документ стягувачеві, державний виконавець повинен здійснити заходи щодо розшуку майна та переконатися у його відсутності.

Згідно ч.2 ст.37 Закону України Про виконавче провадження виконавець повинен скласти акт про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 ч. 1 цієї статті. Тобто, державний виконавець повинен спочатку скласти акт про те, що у боржника майно відсутнє, однак у матеріалах виконавчого провадження такий акт відсутній.

У матеріалах виконавчого провадження наявні постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.09.2017, постанова про арешт майна боржника від 11.09.2017, постанова про арешт коштів боржника від 04.04.2018, та заяви стягувача про надання інформації.

Окрім того, у матеріалах виконавчого провадження також міститься відповідь Державної фіскальної служби України №1028964845 від 12.09.2017 року щодо номерів рахунків, відкритих АО Арсенал у фінансових установах. Згідно відповіді у АО Арсенал відкрито 8 банківських рахунків.

Відповідь Державної Фіскальної служби України датована 12.09.2017 року, а постанова про арешт коштів боржника винесена лише 04.04.2018 року - через більше ніж 6 місяців.

Згідно відповіді ПАТ КБ Приватбанк від 20.04.2018 №20.1.0.0/7- 20180417/6181 на постанову державного виконавця від 04.04.2018 про арешт коштів АО Арсенал повідомлялося, що арешт на кошти накладений у сумі 1131,00 грн., на рахунку АО Арсенал достатньо коштів для виконання постанови.

Таким чином, 20.04.2018 року на кошти боржника на рахунку ПАТ КБ Приватбанк був накладений арешт, грошових коштів було достатньо для погашення заборгованості. Однак, державний виконавець не стягнув ці кошти, а через 4 місяці повернув виконавчий документ стягувачеві з підстав відсутність коштів та майна у боржника.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження (від 02.06.2016 року №1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Крім того, положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року гарантують кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. При цьому, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі Шмалько проти України (заява №60750/00): для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду , а відповідно до рішення від 17.05.2005р. по справі Чіжов проти України (заява №6962/02): на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці .

Відтак, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року право особи на судовий упродовж розумного строку без жодних невиправданих затримок розповсюджуються в тому числі на стадію виконання рішення як невід'ємну складову частину судового розгляду, забезпечення якого в Україні покладається на державну виконавчу службу та державних виконавців.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що державним виконавцем в порушення присів ст.ст. 2, 5,18,28,36, 37, 38 Закону України Про виконавче провадження , винесено постанову ВП №54672303 від 07.06.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

Суд зазначає, що державним виконавцем виконавчі дії вчинялися не належним чином, що потягло за собою передчасний висновок про необхідність винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з чим спірну постанову слід визнати недійсною, а дії державного виконавця щодо винесення вказаної постанови протиправними.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання (ч. 2 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження )

У частині вимог скарги про зобов'язання відновити виконавче провадження №54672303 слід відмовити, оскільки визнання оскаржуваної постанови незаконною (недійсною) є підставою для відновлення виконавчого провадження та проведення виконавчих дій в подальшому відповідно вимог чинного законодавства.

Отже, за результатами розгляду скарги суд дійшов до висновку про обґрунтованість скарга, доводи скаржника визнаються судом правомірними, а тому скарга підлягає частковому задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 233-235, 339, 343 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом задовольнити частково

2. Визнати протиправними дії державного виконавця Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ганунько Л.I. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 07.06.2018 ВП №54672303.

3. Визнати недійсною постанову державного виконавця Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Галунько Л.I. про повернення виконавчого документу стягувачу від 07.06.2018 ВП №54672303.

4. В решті задоволення скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили 26.09.2018 року та відповідно до ст. 256 та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту ухвали: 11.10.2018 року