Рішення

від 04.10.2018 по справі 911/1254/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1254/18

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімер Трейдінг", 01135, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Жилянська, будинок 101

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гранд Лоджистікс Плюс", 07400, АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автометпрокат", 49000, АДРЕСА_2,

про стягнення 1797081,08 грн. збитків за неналежне виконання умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №2102017/2 від 02.10.2017

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання Н.С. Матраєва

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. №05/07/18 від 05.07.2018);

від відповідача: ОСОБА_3 (ордер КВ №421406 від 26.04.2018);

ОСОБА_4Л.(дов. б/н від 19.10.2017).

від третьої особи: не з'явився.

суть спору:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімер Трейдінг" звернулось до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гранд Лоджистікс Плюс" про стягнення 1 797 081,08грн збитків, до складу яких входять 1486625,92грн вартість недоставленого (втраченого вантажу), 2237,70грн комісійна винагорода банка при купівлі валюти, 301 425,46грн податку на додану вартість при розмитненні товару та 6792грн вартість брокерських послуг при оформленні декларації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав умови укладеного між сторонами договору надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №2102017/2 від 02.10.2017, а саме: в обумовлений договором строк вантаж не був доставлений і, на думку позивача, втрачений, у зв'язку з чим останній поніс збитки в розмірі заявлених позовних вимог.

10.07.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву №159 від 06.07.2018 (а.с. 54, в якому заперечує проти позовних вимог в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості.

Зокрема відповідач зазначає, що розмір заявлених позовних вимог не підтверджено жодним доказом; комісійна винагорода банка не підлягає стягненню з огляду на те, що придбання позивачем валюти відбулось раніше ніж втрата товару; заявлений до стягнення податок на додану вартість при розмитненні товару не може бути включено до суми збитків, оскільки він використаний позивачем як податковий кредит та може бути зменшений у майбутньому; позивачем не доведений причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та понесеними збитками.

10.07.2018 відповідач подав заяву про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автометпрокат, з яким ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гранд Лоджистікс Плюс" уклало договір-заявку на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні №1804-1 від 18.04.2018, та ОСОБА_5 особи-підприємця ОСОБА_6, який за даними відповідача, фактично здійснював перевезення втраченого вантажу.

10.07.2018 відповідач подав зустрічний позов №160 від 10.07.2018 з вимогою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімер Трейдінг" про стягнення 324000,00 грн. заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №2102017/2 від 02.10.2017.

Ухвалою суду від 11.07.2018 вказану зустрічну позовну заяву повернуто заявнику, оскільки первісний та зустрічний позови не є взаємопов'язаними, обґрунтовані різними обставинами, сумісний розгляд первісного позову та зустрічного не сприятиме правильному вирішенню спору та скорішому відновленню прав та законних інтересів сторін, а задоволення зустрічного позову не виключає повного або часткового задоволення первісного позову.

12.07.2018 позивач подав відповідь на відзив №352 від 12.07.2018 (а.с. 110-116), в якій заперечив проти позиції відповідача, викладеній у відзиві з підстав вказаних у відповіді.

12.07.2018 відповідач подав заяву б/н від 12.07.2018 про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автометпрокат" та ОСОБА_5 особи-підприємця ОСОБА_6.

Ухвалою суду від 12.07.2018 залишено без задоволення заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гранд Лоджистікс Плюс" про залучення до участі у справі співвідповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автометпрокат" та ОСОБА_5 особи-підприємця ОСОБА_6 і заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 особи-підприємця ОСОБА_6, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автометпрокат" та повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання.

27.07.2018 відповідач подав клопотання б/н від 27.07.2018 про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке судом було задоволено.

27.07.2018 позивач подав клопотання 27/07 від 27.07.2018 про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке судом було задоволено.

27.07.2018 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, які прийняті судом до розгляду та залучені до матеріалів справи.

30.07.2018 позивач подав клопотання 30/07 від 27.07.2018 про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке судом було задоволено.

30.07.2018 відповідач подав клопотання б/н від 30.07.2018 про витребування додаткових доказів, яке залишено судом без задоволення з підстав необґрунтованості.

Ухвалою суду від 30.07.2018 повідомлено учасників справи, що у підготовчому засіданні постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.08.2018 в і цей день буде розпочато розгляд справи по суті.

16.08.2018 відповідач подав клопотання б/н від 16.08.2018 про призначення судової економічно-бухгалтерської експертизи, яке прийнято судом до розгляду та залучено до матеріалів справи.

16.08.2018 позивач подав клопотання 16/08 від 16.08.2018 про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке судом було задоволено.

16.08.2018 відповідач подав клопотання б/н від 16.08.2018 про продовження строку підготовчого провадження у справі на тридцять днів у зв'язку з необхідністю розгляду клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою суду від 16.08.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - по 19.09.2018 та повідомлено учасників справи, що у підготовчому засіданні було оголошено перерву.

10.09.2018 відповідач подав клопотання б/н від 10.09.2018 про призначення судової економічно-бухгалтерської експертизи, яке прийнято судом до розгляду та залучено до матеріалів справи.

10.09.2018 позивач подав відповідь на клопотання про призначення судової економічно-бухгалтерської експертизи, в якому заперечив проти її призначення з підстав, викладених у відповіді.

Розглянувши в судовому засіданні подані відповідачем клопотання про призначення судової економічно-бухгалтерської експертизи, які обґрунтовані необхідністю дослідження ціни втраченого товару, підтвердження його оплати і обліку нестачі на підприємстві позивача, а також відповідності правил обліку податкової звітності позивача, заслухавши думку представників сторін, а також дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які стосуються заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність необхідності використання спеціальних знань та підстав для призначення судової економічно-бухгалтерської експертизи, оскільки дослідження вказаних в клопотаннях документів не впливає на правильне та об'єктивне вирішення спору по суті, а дослідження доказів оплати товару не потребує спеціальних знань, у зв'язку з чим в задоволенні вказаних клопотань було відмовлено.

У судовому засіданні 04.10.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін суд

встановив:

02.10.2017 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гранд Лоджистікс Плюс" (Виконавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімер Трейдінг" (Замовник) укладено Договір №2102017/2 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір, а.с. 12-17), відповідно до пункту 1.1. якого його предметом є порядок взаємовідносин, які зникають між Замовником і Виконавцем при здійсненні автомобільних перевезень вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами Перевізника шляхом укладання договору по транспортним замовленням (заявкам) Виконавця, та пов'язаних із ними інших послуг.

Відповідно до пункту 1.2. Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок Замовника здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних, транзитних, збірних та інших вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що для здійснення кожного перевезення Замовник в термін не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезень оформлює та передає Виконавцю факсимільним чи електронним зв'язком транспортне замовлення (заявку), складене у довільній формі, але в обов'язковому порядку, що несе в собі наступну інформацію: адреса завантаження та розвантаження вантажу; дата та час подачі автомобіля на завантаження; вага, номенклатура та загальна вартість вантажу, а також, кількість місць та вид пакування; адреси відправника та одержувача вантажу, разом з контактними телефонами та відповідальними особами; адреси проведення митного оформлення в місцях завантаження та розвантаження; бажаний строк доставки вантажу; сума фрахту та запропонована форма, а також терміни оплати за перевезення; пропозиції з перегляду розміру штрафних санкцій за зрив завантаження та простій транспортного засобу; при необхідності, інші особливості перевезень вантажу.

Згідно пунктів 2.3. та 2.5. Договору в 24-х годинний термін після отримання транспортного замовлення (заявки), за допомогою факсимільного чи електронного зв'язку, Виконавець повинен інформувати Замовника про реєстраційні номери транспортного засобу, що буде здійснювати перевезення, і, тим самим, підтвердити прийняття замовлення до виконання, на умовах, викладених в ньому, або, за неможливості здійснення перевезення на умовах, що викладені в транспортному замовленні (заявці), запропонувати Замовнику інші умови здійснення перевезення.

Транспортне замовлення (заявка) є невід'ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним Договором, пріоритетними є умови (відомості), зазначені в транспортному замовленні (заявці) (пункт 2.5. Договору).

Відповідно до пункту 3.2.5. Договору Виконавець зобов'язується забезпечити доставку вантажу в узгоджений Сторонами пункт призначення та передати його уповноваженій особі одержувача вантажу в цілісності за товарно-транспортною накладною (ТТН)/міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) та оригіналами документів про митне оформлення вантажу на шляху його прямування.

Виконавець несе відповідальність за збитки, що виникли внаслідок пошкодження, нестачі, втрати вантажу або через невиконання чи неналежне виконання Виконавцем перевезення або експедиційних дій за угодою. У випадку часткової втрати вантажу Замовника Замовник має право компенсувати ці збитки шляхом утримання відповідної суми з вартості послуг Виконавця, що підлягають оплаті. (пункт 4.2.1. Договору).

Згідно пункту 6.4. Договору він регулюється положеннями Конвенції про договір міжнародних шляхових перевезень вантажів, Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів з використанням книги МПД, а також, матеріальним правом України, у тій його частині, що не суперечить вищезгаданим міжнародним конвенціям.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що він набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2020, що не звільняє сторони від повного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

10.01.2017 між Sabic Sales Europe B.V. (Продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімер Трейдінг" (Покупець) укладений Рамковий договір поставки №SABIC- PM/0717 (Рамковий договір, а.с. 134-145), відповідно до пункту 2.1. якого даний Договір є угодою Сторін про здійснення на регулярній основі поставки товарів в строки та на умовах даного договору, Загальних умов купівлі-продажу і додаткових угод до даного Договору.

Пунктом 5.3. Рамкового договору передбачено, що до тих пір, поки Покупець не сплатить купівельну ціну товарів, право власності на товари зберігається за Продавцем і на вимогу Продавця Покупець зобов'язаний повернути товари Продавцю.

04.04.2018 укладена додаткова угода №9 до Рамкового договору №SABIC- PM/0717 від 10.01.2017 (а.с. 152), згідно умов якої ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімер Трейдінг" на умовах передоплати зобов'язувався придбати у компанії Sabic Sales Europe B.V. поліетилен SABIC LDPE 2100N0W 00900 (надалі - товар) у кількості 220 тон загальною вартістю 231 000,00 євро (вартість 1 тони товару становить 231 000,00 євро / 220 тон =1050,00 євро).

З банківської виписки від 16.04.2018 (а.с. 25) вбачається, що 16.04.2018 позивач придбав у Банку ПУМБ іноземну валюту - євро на загальну суму 69 300,00 євро за курсом 32,17805 (гривень за євро) для подальшого перерахування цих грошових коштів в якості часткової передоплати за товар на підставі Додаткової угоди №9 до Рамкового договору №SABIC- PM/0717; іноземна валюта купувалася трьома рівними частинами по 23 100 євро кожна; сума комісійної винагороди банку склала: 1 118,85 грн. * 2 =2237,70 грн., а вказана валюта придбана позивачем з метою оплати товару, за додатковою угодою №9 від 04.04.2018 до Рамкового договору.

Того ж дня, 16.04.2018 придбана Позивачем іноземна валюта на загальну суму 69 300,00 євро була перерахована на користь Sabic Sales Europe B.V. згідно платіжного доручення №29 від 16.04.2018 (а.с. 26) з призначенням платежу згідно Додаткової угоди №9 до Рамкового договору №SABIC- PM/0717 від 10.01.2017 .

18.04.2018 з метою доставки придбаного згідно Додаткової угоди №9 до Рамкового договору №SABIC- PM/0717 від 10.01.2017 товару між сторонами по справі підписано та скріплено печатками заявку №1804-1 до договору надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №2102017/2 від 02.10.2017, відповідно до умов якої: маршрут Kutno (Польша) - Київ (Україна); місце завантаження - NIJHOF- WASSINK Sp. z o. o. ul. Intermodalna 3, 99-300 Kutno, Poland, tel. 0048-243 575 509; дата, час завантаження - 23.04.2018; відповідальна особа - відправник Sabic Sales Europe B.V.; вантаж - поліетилен LLD; вага, об'єм, кількість піддонів - 20,625 нетто/ 21300 брутто, 15 паллет, 2 машини; місце, адреса розвантаження -м. Бровари, вул. Щолківська, 1; особа відповідальна за розвантаження - ОСОБА_7; ставка за перевезення - 27 000 грн. за авто; порядок і форма оплати - б/н по факту розвантаження авто; наданий автомобіль і митний перехід - 06:00 Shipment 309063855 ДАФ АІ 5060 ЕХ/ АІ 6055 ХК, ОСОБА_8, 13:00 Shipment 309063855, Мерседес АІ 4429 ЕК/ АІ 2536 ХМ, ОСОБА_9, Ягодин; примітки - для митної очистки прибути на термінал ТГО-2 за адресою: м. Київ, вул. Довбуша, 22. Здати документи в Гренаду .

23.04.2018 у м. Кутно (Польща) на автотранспорт, наданий відповідачем у кількості двох машин, завантажено 44 тони з 66 тон придбаного позивачем товару, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) від 23.04.2018 (а.с. 23-24) та не заперечується сторонами по справі.

Вищевказаний товар у кількості 44 тони був ввезений 25.04.2018 на митну територію України на підставі митних декларацій №UА100070/2018/226853 та №UА100070/2018/226854 від 25.04.2018 (а.с. 19-22), відповідно до яких вага кожної з двох партій товару складає 22 тони, разом 44 тони; валюта та загальна сума за рахунком становить 23 100,00 євро * 2 = 46 200,00 євро; сума сплаченого податку на додану вартість становить 150 712,73 грн. * 2 = 301 425,46 грн.

З вищевказаних декларацій вбачається, що митне оформлення товару від імені позивача здійснило ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Гренада 4 , яке виконало свої обов'язки з повного митного оформлення вантажу ВМД №226853 та №226854 належним чином на суму 6792 грн. з ПДВ згідно акта надання послуг №1146 від 25.04.2018 (а.с. 27). В подальшому ці послуги оплачені ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімер Трейдінг" на підставі рахунку №485 від 25.04.2018 відповідно до платіжного доручення №528 від 11.05.2018 (а.с. 28).

Позивач стверджує, що станом на день подання позову відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором щодо доставки Товару до пункту призначення. Вказаний вище товар, що належить позивачу, був розмитнений на митній території України, однак на склад позивача не доставлений.

02.05.2018 позивач направив відповідачу претензію №331 з вимогою компенсувати збитки від втрати Товару, претензія була отримана співробітником відповідач 03.05.2018 під особистий підпис.

У відповідь на претензію №331 від 02.05.2018 відповідач направив позивачу лист №144 від 07.05.2018, в якому, зокрема, вказав, що 26.04.2018 невстановлені особи незаконно заволоділи вантажем позивача, у зв'язку з чим просив останнього надати документи на підтвердження сум збитків, викладених у претензії.

Не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у листі №144 від 07.05.2018, позивач звернувся з даним позовом до суду.

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Частиною першою статті 1 Конвенції визначено, що вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Як вбачається із матеріалів справи місцезнаходженням обох сторін по справі сторін є Україна, а перевезення вантажу здійснювалось з території Польщі на територію України.

Ураховуючи те, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, у якому відповідач виступав перевізником, а втрата вантажу відбулась на території України, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Крім того, зважаючи на положення статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статті 3 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції, оскільки вони мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Згідно частини першої статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим (частина перша статті 20 Конвенції).

Втрата вантажу сторонами не заперечується та додатково підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 1201811013001872, дата реєстрації провадження 29.04.2018 (а.с. 64).

Згідно частин першої та другої статті 23 Конвенції якщо відповідно до положень цієї Конвенції перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.

Як встановлено судом, прийняття вантажу відповідачем та проходження митних процедур підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) від 23.04.2018 (а.с. 23-24) та митними деклараціями №UА100070/2018/226853 і №UА 100070/2018/226854 від 25.04.2018 (а.с. 19-22), відповідно до яких вартість 44 тони втраченого товару становить 46 200 євро, що за курсом купівлі валюти позивачем в Банку Пумб 32,17805 еквівалентно 1486625,92 грн.

Відповідач в ході судового розгляду не заперечував факт недоставляння ввіреного йому вантажу до місця доставки.

Статтею 3 Конвенції закріплено, що перевізник відповідає, як за свої власні дії чи недогляд, за дії і недогляд своїх агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення, коли ці агенти чи особи виконують покладені на них обов'язки.

Таким чином, оскільки відповідач є особою, відповідальною за збитки, завдані замовнику - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімер Трейдінг", позивач має право вимоги про відшкодування збитків від відповідача.

Так, норми даної Конвенції не вимагають доказування позивачем наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення та згідно частини першої статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу викликана обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17 (а саме: дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути), що є підставою звільнення перевізника від відповідальності за втрату вантажу, лежить на перевізнику.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не доведено жодної із наведених обставин для звільнення його від відповідальності за втрату вантажу.

Разом з цим, частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абзац 2 частини першої статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо.

Згідно статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (стаття 934 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України Про транспортно-експедиторські послуги експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно пункту 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди

Нормами статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже до складу збитків, нанесених позивачу внаслідок втрати товару, відноситься вартість втраченого вантажу у сумі 46 200 євро, що за курсом купівлі валюти позивачем в Банку Пумб 32,17805 еквівалентно 1486625,92 грн, та додаткові витрати, понесені позивачем з метою придбання втраченого вантажу, а саме: комісійна винагорода банку за операцію з купівлі іноземної валюти в розмірі 2 237,70 грн. та вартість послуг з митного оформлення товару у сумі 6 792,00 грн., які сплачені позивачем на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Гренада 4 .

Що стосується нарахування збитків у вигляді сплаченого позивачем податку на додану вартість при розмитненні товару суд зазначає наступне.

У разі якщо платником ПДВ, в даному випадку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімер Трейдінг", здійснюється операція зі списання товарно-матеріальних цінностей (в т.ч. вкрадених), які вже не можуть бути використані в межах його господарської діяльності, то такий платник не має права залишити суми ПДВ, сплачені (нараховані) ним при придбанні таких товарів, у складі податкового кредиту, тому платнику необхідно здійснити коригування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 р. V Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 8 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.10 №1002, у розділі І Реєстру відображаються податкові накладні, видані у випадках, визначених пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА від 21.12.2010 №969, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації.

Враховуючи викладене, оскільки платником ПДВ здійснюється операція зі списання товарно-матеріальних цінностей (в т.ч. зіпсованих, вкрадених), то вони починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника податку. Так як під час придбання товарно-матеріальних цінностей (в тому числі зіпсованих, вкрадених) суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то платник податку повинен не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основною ставкою виходячи з вартості придбання таких товарно-матеріальних цінностей (в тому числі зіпсованих, вкрадених).

Таким чином, якщо придбаний товар не використовується у господарській діяльності позивача, зокрема в разі втрати при перевезенні, то позивач нараховує відповідні податкові зобов'язання з податку на додану вартість, тобто втрачає право на податковий кредит.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сплачена позивачем сума податку на додану вартість у загальному розмірі 301425,46 грн. є збитками, оскільки вказані кошти не включаються до податкового кредиту позивача як платника податків і не компенсується, тобто є фактичними додатковими витратами, понесеними позивачем внаслідок порушення зобов'язання відповідачем, що в розумінні частини першої статті 225 Господарського кодексу України є збитками.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідачем не заперечується факт втрати вантажу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гранд Лоджистікс Плюс" (07400, АДРЕСА_1, код 39355178) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімер Трейдінг" (01135, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Жилянська, будинок 101, код 39506700) збитки у сумі 1 797 081 (один мільйон сімсот дев'яносто сім тисяч вісімдесят одна) грн. 08 коп. та судовий збір у сумі 26 956 (двадцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 22 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 12.10.2018