Рішення

від 02.10.2018 по справі 916/1200/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1200/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

за участю представників:

від прокурора: Кірющенко А.В. - за посвідченням

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Корой І.Д. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області (вул. Ярослава Мудрого, буд. №8, м. Роздільна, Одеська обл., 67400) в інтересах держави в особі Захарівської районної ради Захарівського району Одеської області (вул. Центральна, буд. №69, смт. Захарівка, Захарівський район, Одеської області, 66700)

до відповідачів:

1) комунального закладу "Захарівська дитячо-юнацька спортивна школа Захарівського району Одеської області" (вул. Центральна, буд. №71, смт Захарівка, Захарівський район, Одеська обл., 66700)

2) фізичної особи-підприємця Сотнікова Ігора Борисовича (АДРЕСА_1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: комунальної установи "Захарівський районний центр обслуговування закладів освіти, культури та молодіжної політики" (вул. Центральна, буд. №108, смт Захарівка, Захарівський район, Одеська обл., 66700)

про визнання недійсним договору оренди, зобов'язання звільнити нежитлове приміщення

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Захарівської районної ради Захарівського району Одеської області до комунального закладу "Захарівська дитячо-юнацька спортивна школа Захарівського району Одеської області", фізичної особи-підприємця Сотнікова Ігора Борисовича, в якому просить суд:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, укладений 30.12.2017р. між комунальним закладом "Захарівська дитячо-юнацька спортивна школа Захарівського району Одеської області", в особі директора Бадюла Петра Георгійовича та фізичною особою-підприємцем Сотніковим Ігорем Борисовичем, про строкове платне користування нежитловим приміщенням першого поверху одноповерхової будівлі КЗ "Захарівська дитячо-юнацька спортивна школа Захарівського району Одеської області", площею 60 м2, вартістю 17 155,35 (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять грн. 35 коп.) гривень, що розташоване за адресою: вул. Центральна, буд. №71, смт. Захарівка Захарівського району Одеської області, для розміщення магазину;

- зобов'язати фізичну особу-підприємця Сотнікова Ігоря Борисовича звільнити нежитлове приміщення першого поверху одноповерхової будівлі КЗ "Захарівська дитячо-юнацька спортивна школа Захарівського району Одеської області", площею 60 м2, вартістю 17 155,35 (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять грн. 35 коп.) гривень, що розташоване за адресою: вул. Центральна, буд. № 71, смт. Захарівка Захарівського району Одеської області, та повернути його Захарівській районній раді, шляхом підписання акту приймання передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Між комунальним закладом "Захарівська дитячо-юнацька спортивна школа Захарівського району Одеської області", та фізичною особою-підприємцем Сотніковим Ігорем Борисовичем 30.12.2017р. було укладено договір оренди нерухомого майна про строкове платне користування нежитловим приміщенням першого поверху одноповерхової будівлі КЗ "Захарівська дитячо-юнацька спортивна школа Захарівського району Одеської області", площею 60 м2, вартістю 17 155,35 (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять грн. 35 коп.) гривень, що розташоване за адресою: вул. Центральна, буд. №71, смт. Захарівка, Захарівського району Одеської області, для розміщення магазину.

На виконання умов Договору, його сторонами 29.12.2017 складено акт приймання-передачі майна, який скріплено підписами та печатками сторін Договору, що підтверджує фактичну передачу зазначеного приміщення у строкове платне користування орендарю - ФОП Сотніков І.Б.

Відповідно до довідки Комунальної установи "Захарівський районний центр обслуговування закладів освіти, культури та молодіжної політики" від 06.03.2018, балансова вартість усієї будівлі КЗ "Захарівська ДЮСШ", загальною площею 800 (вісімсот) кв.м., станом на 01.03.2018, становила 228 738,00 (двісті двадцять вісім тисяч сімсот тридцять вісім грн. 00 коп.) гривень.

Відповідно до довідки відділу з питань освіти, культури та молодіжної політики Захарівської районної державної адміністрації від 16.03.2018, -і балансова вартість нежитлового приміщення першого поверху одноповерхової, будівлі, площею 60 кв.м., орендованого ФОП Сотніков І.Б. становить 17155,35 грн.

Згідно п.10.1. Договору, термін його дії повинен був тривати до 01.01.2019 включно.

Таким чином, згідно з умовами даного Договору, він є чинним на даний час.

Разом з тим, вказаний Договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Прокуратурою встановлено, що орендоване за вказаним договором приміщення є об'єктом нерухомості закладу освіти, зокрема частиною приміщення дитячо-юнацької спортивної школи, яке передано у користування не за призначенням.

Згідно інформації Комунальної установи "Захарівський районний центр обслуговування закладів освіти, культури та молодіжної політики", балансоутримувачем шкільного майна є Комунальна установа "Захарівський районний центр обслуговування закладів освіти, культури та молодіжної політики".

Крім цього, оспорюваний договір укладений з порушенням вимог Законів України "Про оренду державного та комунального майна" та "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо обов'язкової оцінки вартості об'єкта оренди.

Зі змісту пункту 8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, вбачається, що однією із складових, яка враховується при визначенні розміру річної орендної плати, є вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки.

Отже, саме виходячи з вартості об'єкта оренди визначається орендна плата.

Разом з тим, оцінка орендованого приміщення не проводилась, вартість об'єкта оренди не визначалась, що свідчить про порушення вимог законодавства щодо обов'язкової оцінки орендованого майна, порядку визначення орендної плати, а отже, ефективного використання комунального майна.

З огляду на те, що передача в оренду приміщення закладу позашкільної освіти, що фінансується з бюджету, можливе лише за призначенням, а саме: отримання вихованцями, учнями і слухачами в позашкільних навчальних закладах знань, умінь та навичок, у час вільний від навчання в загальноосвітніх та інших закладах, та частина 4 ст.80 Закону України "Про освіту" є нормою імперативного характеру, якою прямо заборонено використання об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти не за призначенням.

Як випливає безпосередньо зі змісту спірного договору, а також відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, згідно яких до видів діяльності ФОП Сотніков І.Б. не входять види діяльності, пов'язані з навчально-виховним процесом.

Таким чином, ФОП Сотніков І.Б. не використовує орендоване ним нежитлове приміщення в розрізі завдань, які ставляться перед законодавством про освіту в цілому та Законом України "Про освіту" зокрема, оскільки не надає освітніх послуг пов'язаних з навчально-виховним процесом в орендованому приміщенні, використовуючи його для розміщення магазину із продажу автозапчастин.

Також невикористання КЗ "Захарівська ДЮСШ" спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним указаного договору, оскільки чинним законодавством встановлена заборона використання цього приміщення з іншою метою.

Таким чином, за переконання прокурора. вказаний договір укладено усупереч вимог ст.ст.19, 53 Конституції України, ст.80 Закону України "Про освіту", пункту 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01., ст.32, п.п.20, 27 ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

З врахуванням наведеного, заступник керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Захарівської районної ради Захарівського району Одеської області із даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2018р., позовну заяву заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Захарівської районної ради Захарівського району Одеської області було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2018р. прийнято позовну заяву заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Захарівської районної ради Захарівського району Одеської області до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, комунальну установу "Захарівський районний центр обслуговування закладів освіти, культури та молодіжної політики" залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2018р. строк підготовчого засідання було продовжено на 30 днів за ініціативою суду.

Представник прокурора заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, повернуті на адресу суду із відмітками про вручення, свою позицію щодо позову суду не надав.

Представник відповідача - комунального закладу "Захарівська дитячо-юнацька спортивна школа Захарівського району Одеської області" в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, повернуті на адресу суду із відмітками про вручення.

Подав до суду відзив на позов (вх.№14943/18), відповідно до якого позовні вимоги прокурора не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача - фізичної особи-підприємця Сотнікова Ігора Борисовича заявлені прокурором позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№13508/18).

Представник третьої особи в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, повернуті на адресу суду із відмітками про вручення.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно ч.7ст.179 Господарського кодексу України - господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

З огляду на приписи ст.193 Господарського кодексу України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як свідчить ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз.3 п.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Дана позиція також викладена ВАСУ у Роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99р.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст.33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Суд дослідивши позовні вимоги прокурора, встановив, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсними в судовому порядку, з наступних підстав:

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування , право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Крім цього, оспорюваний договір укладений з порушенням вимог Законів України Про оренду державного та комунального майна та Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні щодо обов'язкової оцінки вартості об'єкта оренди.

Так, відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є, зокрема, об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації).

Згідно з абз. 6 ч. 2 ст. 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку оренди майна, що є у комунальній власності.

Статтею 11 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 ГК України оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. З п. 1 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629, відповідно до цієї Методики проводиться оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), що передається в оренду, зокрема, нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень).

Пунктом 2 цієї Методики передбачено, що оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.

Відповідно до п. 19 вказаної Методики у разі оренди нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна здійснюється його незалежна оцінка. Оцінка зазначеного майна проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій або спеціальній вартості. При цьому ринкова і спеціальна вартість визначаються відповідно до вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440. У разі передачі в оренду нерухомого майна, орендодавцем якого є підприємство, висновок про вартість майна затверджується органом, що уповноважений управляти майном такого підприємства, за наявності позитивного загального висновку рецензента про відповідність звіту про оцінку вимогам нормативно- правових актів з питань проведення оцінки.

Згідно з ч. 2 ст. 19 вказаного Закону методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, повноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Зі змісту пункту 8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, вбачається, що однією із складових, яка враховується при визначенні розміру річної орендної плати, є вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки.

Отже, саме виходячи з вартості об'єкта оренди визначається орендна плата.

Разом з тим, оцінка орендованого приміщення не проводилась, вартість об'єкта оренди не визначалась, що свідчить про порушення вимог законодавства щодо обов'язкової оцінки орендованого майна, порядку визначення орендної плати, а отже, ефективного використання комунального майна.

Згідно ст. 22 Закону України Про освіту статус, організаційно-правова форма, тип закладу освіти визначаються засновником і зазначаються в установчих документах закладу освіти. Заклади освіти всіх форм власності мають рівні права і обов'язки у провадженні освітньої діяльності відповідно до законодавства.

Статтею 53 Конституції України передбачено, що держава забезпечує розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання.

Відповідно до ст. 69 Закону України Про освіту , Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері та спрямований на забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості освіти та освітньої діяльності. Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами.

Відповідно до п.2.1 Статуту Комунального Закладу Захарівська дитячо-юнацька спортивна школа Захарівського району Одеської області , дитячо- юнацька спортивна школа Захарівського району є позашкільним навчальним закладом створеним для забезпечення фізичного виховання дітей Захарівського району.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про позашкільну освіту , позашкільний навчальний заклад - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров'я вихованців, учнів і слухачів.

Згідно ч.4 ст.14 Закону України Про освіту , державні заклади позашкільної освіти утворюються центральними органами виконавчої влади та фінансуються за кошти державного бюджету. Інші заклади позашкільної освіти утворюються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, іншими юридичними і фізичними особами, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних та інших працівників.

Згідно ч.1 ст.80 Закону України Про освіту , до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об'єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.80 Закону України Про освіту , об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Згідно з п.3.19. Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально- виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-П, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи I, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

З огляду на те, що передача в оренду приміщення закладу позашкільної освіти, що фінансується з бюджету, можливе лише за призначенням, а саме: отримання вихованцями, учнями і слухачами в позашкільних навчальних закладах знань, умінь та навичок, у час вільний від навчання в загальноосвітніх та інших закладах, та частина 4 ст. 80 Закону України Про освіту є нормою імперативного характеру, якою прямо заборонено використання об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти не за призначенням.

Як випливає безпосередньо зі змісту спірного договору, а також відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно яких до видів діяльності ФОП Сотніков І.Б. не входять види діяльності, пов'язані з навчально-виховним процесом.

Таким чином, ФОП Сотніков І.Б. не використовує орендоване ним нежитлове приміщення в розрізі завдань, які ставляться перед законодавством про освіту в цілому та Законом України Про освіту зокрема, оскільки не надає освітніх послуг пов'язаних з навчально-виховним процесом в орендованому приміщенні, використовуючи його для розміщення магазину із продажу автозапчастин.

Також невикористання КЗ Захарівська ДЮСШ спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним указаного договору, оскільки чинним законодавством встановлена заборона використання цього приміщення з іншою метою.

Таким чином, вказаний договір укладено усупереч вимог ст.ст.19, 53 Конституції України, ст. 80 Закону України Про освіту , пункту 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01., ст.32, п.п.20, 27 ч.1 ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що заявлені заступником керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області щодо визнання недійсним договір оренди нерухомого майна, укладений 30.12.2017р. між комунальним закладом "Захарівська дитячо-юнацька спортивна школа Захарівського району Одеської області", в особі директора Бадюла Петра Георгійовича та фізичною особою-підприємцем Сотніковим Ігорем Борисовичем, про строкове платне користування нежитловим приміщенням першого поверху одноповерхової будівлі КЗ "Захарівська дитячо-юнацька спортивна школа Захарівського району Одеської області", площею 60 м2, вартістю 17 155,35 гривень, що розташоване за адресою: вул. Центральна, буд. №71, смт. Захарівка Захарівського району Одеської області, для розміщення магазину та зобов'язання фізичної особи-підприємця Сотнікова Ігоря Борисовича звільнити нежитлове приміщення першого поверху одноповерхової будівлі КЗ "Захарівська дитячо-юнацька спортивна школа Захарівського району Одеської області", площею 60 м2, вартістю 17 155,35 (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять грн. 35 коп.) гривень, що розташоване за адресою: вул. Центральна, буд. № 71, смт. Захарівка Захарівського району Одеської області, та повернути його Захарівській районній раді, шляхом підписання акту приймання передачі, підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Суд, керуючись п.п.5 п.5 ст.13 ГПК України зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЛ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р.).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003р.).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням учасників судового процесу, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 3 524,00 грн. слід стягнути з відповідачів на користь прокуратури Одеської області.

Керуючись ст.ст.13, 74, 79, 86, 129, 202, 237, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, укладений 30.12.2017р. між комунальним закладом "Захарівська дитячо-юнацька спортивна школа Захарівського району Одеської області" (вул. Центральна, буд.№71, смт. Захарівка, Захарівський район, Одеська обл., 66700, код 36650151) та фізичною особою-підприємцем Сотніковим Ігорем Борисовичем (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) про строкове платне користування нежитловим приміщенням першого поверху одноповерхової будівлі КЗ "Захарівська дитячо-юнацька спортивна школа Захарівського району Одеської області", площею 60 м2, вартістю 17 155,35 грн., що розташоване за адресою: вул. Центральна, буд. №71, смт. Захарівка Захарівського району Одеської області, для розміщення магазину.

3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Сотнікова Ігоря Борисовича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) звільнити нежитлове приміщення першого поверху одноповерхової будівлі КЗ "Захарівська дитячо-юнацька спортивна школа Захарівського району Одеської області", площею 60 м2, вартістю 17 155,35 (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять грн. 35 коп.) гривень, що розташоване за адресою: вул. Центральна, буд. № 71, смт. Захарівка Захарівського району Одеської області, та повернути його Захарівській районній раді, шляхом підписання акту приймання передачі.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Сотнікова Ігоря Борисовича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь прокуратури Одеської області (вул. Пушкінська, буд. №3, м. Одеса, 65026, код 03528552) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

5. Стягнути з комунального закладу "Захарівська дитячо-юнацька спортивна школа Захарівського району Одеської області" (вул. Центральна, буд.№71, смт. Захарівка, Захарівський район, Одеська обл., 66700, код 36650151) на користь прокуратури Одеської області (вул. Пушкінська, буд. №3, м. Одеса, 65026, код 03528552) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.241 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський