Рішення

від 11.10.2018 по справі 908/1124/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/41/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2018 Справа № 908/1124/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75) в особі голови ліквідаційної комісії Райківського Станіслава Георгійовича (АДРЕСА_1)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Вега Плюс" (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 74-А)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Янчик М.І. - довіреність б/н від 08.06.2018 р.

від відповідача: Штабовенко Д.В.- Ордер на надання правової допомоги серія ЗП № 60174 від 13.02.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" до Приватного акціонерного товариства "Вега Плюс" про стягнення заборгованості в розмірі 6395117,78 грн., з яких: сума 5936905,40 грн. основного боргу, сума 227977,17 грн. пені, сума 62459,50 грн. 3% річних та сума 167775,71 грн. втрати від інфляції.

В позові позивач посилається на договір поставки № VEGA-HOE-4/2017 від 20.04.2017р. та зазначає, що на виконання умов Договору за Специфікацією № 1 позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 11873810,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 36 від 02.11.2017 р., ТТН № Р36 від 02.11.2017 р., який відповідач своєчасно та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за Договором в сумі 5936905,40 грн. За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі п. 10.4 Договору та ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані санкції. Посилаючись на вищевикладене, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 15.06.2018р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/41/18, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.07.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.06.2018р. зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто Приватному акціонерному товариству "Вега Плюс", м. Запоріжжя.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2018 р. у справі № 908/1124/18 ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.06.2018р. залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.07.2018р. відкладено підготовче засідання на 07.08.2018 р.

Ухвалою суду від 07.08.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30-ть днів - до 15.09.2018р., відкладено підготовче засідання на 11.09.2018 р.

Ухвалою суду від 29.08.2018 р. враховуючи нагальну потребу у перебуванні судді-доповідача у даній справі у відрядженні до м. Київ в період 10.09.2018 р. по 12.09.2018р., про що стало відомо судді після призначення судового засідання у цій справі на 11.09.2018р. відкладено підготовче засідання на 13.09.2018 р.

Ухвалою суду від 13.09.2018 р., суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.10.2018 р.

Відповідач - у письмовому відзиві поти позову заперечив. Зокрема, зазначив, що укладений між сторонами Договір передбачає оплату товару не після прийняття його частини, а після прийняття повної партії товару.

Вказує, що Специфікація була підписана одночасно з укладанням Договору 20.04.2017р. і передбачала поставку партії товару із 12 позицій товарів, кількістю 899 одиниць, на загальну вартість 18 834 104, 01 грн. Строк і умови передачі товару встановлені як 180 робочих днів з дати підписання специфікації, тобто до 09.01.2018р. включно, на умовах DDP м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 4.

Одночасно, відповідач, звертає увагу суду на той факт, що позивачем надано специфікацію з 11 позиціями, замість 12 позицій - а саме відсутня позиція "кільце ущільнююче 22 мм. під свічку", хоча загальна сума специфікації співпадає.

Реальна поставка позивачем такої позиції в кількості 100 шт. підтверджується видатковою накладною № 34 від 27.10.2017р.

В той же час, станом на день складання відзиву дев'ята позиція Специфікації "свічка запалювання" поставлена не в повному обсязі, а саме поставлено лише 100 шт. із 260 шт.; десята позиція Специфікації "кільце ущільнююче 22 мм. під свічку" поставлена не

в повному обсязі, а саме поставлено лише 100 шт. із 500 шт.

Без даного товару ввести в експлуатацію інший неможливо, оскільки він вироблений одним виробником і підходить лише до певного товару.

Умови оплати, згідно Специфікації, встановлені як "100% загальної вартості товару - оплата не пізніше ніж 60 банківських днів з дати передачі товару за видатковою накладною..."

Отже, сторони Договору, системно та узгоджено, укладаючи Договір, виклали свою волю про те, що позивач зобов'язується поставити відповідачу конкретно визначену партію товару в певній кількості та асортименті, і встановили, що повна оплата (100%) може відбуватися виключно після поставки всієї запланованої партії.

Відповідач вважає, що оскільки позивач свого обов'язку поставити товар так і не виконав, то й обов'язку відповідача оплатити всі 100% вартості партії товару також не настало.

Вказує, що на даний час відповідач, намагаючись вирішити конфліктну ситуацію прийнятним для всіх шляхом, сплатив частину вартості отриманого товару. В той же час, відповідач ніколи не відмовлявся від вимог поставити залишок непоставленої партії, про що неодноразово направляв вимоги позивачу, а саме: 20.02.2018 р. відповідач направив позивачу повідомлення про порушення умов договору та вимагав здійснити поставку товару; 23.05.2018 р. відповідач направив позивачу пропозицію щодо врегулювання спірних питань виконання договору, в якій також вимагав здійснити поставку товару.

Однак, всі вимоги поставити товар, що надало б змогу здійснити повну оплату, були проігноровані позивачем.

Також, у письмовому відзиві відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки, посилаючись на наступне:

Так, по-перше, позивач не заявив та не обґрунтував наявність жодних збитків, які він поніс у зв'язку з неотриманням оплати 100% партії товару. Дотримання ж інтересів позивача щодо відшкодування знецінення гривні та отримання плати за користування його коштами враховані у вимогах про стягнення інфляційних витрат та 3% річних.

По-друге, позивач порушив взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару в кількості та асортименті передбаченому договором та не виконав цей обов'язок до цього часу, незважаючи на численні письмові вимоги відповідача.

По-третє, позивач одразу після поставки частини партії товару 02.11.2017р., незважаючи на прийняті на себе зобов'язання здійснювати гарантійне обслуговування протягом 12 місяців з моменту вводу товару в експлуатацію та 18 місяців з моменту поставки товару, того ж місяця, 28.11.2017р., прийняв рішення про припинення - чим фактично в односторонньому порядку відмовився від гарантійного обслуговування.

Так, відповідно до розділу 8 Договору позивач взяв на себе зобов'язання протягом гарантійного строку здійснювати гарантійний ремонт, у разі необхідності гарантійну заміну, поставленого товару та нести витрати, пов'язані з таким гарантійним усуненням недоліків і невідповідностей.

Специфікацією встановлено строк гарантії у 12 місяців з дату початку експлуатації, але не більше 18 місяців з дати передачі товару за видатковою накладною.

Пункт 13.1. Договору передбачає, що договір діє в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Листом № 403 від 16.01.2017р. позивач гарантував відповідачу, що він є офіційним дистриб'ютором виробника товару на території України та має право проводити сервісні роботи для кінцевого користувача, що стало важливим чинником вирішення питання закупки товару саме у позивача.

В той же час, в наслідок початку процедури припинення ТОВ "Хьорбігер Сервіс Україна", наслідком якої буде ліквідація товариства, відповідач значним чином позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору - а саме своєчасного гарантійного обслуговування за рахунок постачальника товару.

Зазначені питання відповідач ставив у своїх листах позивачу від лютого та травня 2018 року, однак вирішені вони так й не були.

Більш того, у червні 2018 року, в процесі вводу в експлуатацію частини товару, отриманого у позивача, було виявлено несправність пристрою DЕ-3000 ТЕRMINAL MODULE P/N 691171-1 S/n 5848, а саме періодична (1-2 години) відмова роботи інтерфейсу зв'язку пристрою.

Листом від 07.06.2018р. відповідач повідомив позивача про несправність та вимагав проведення гарантійного ремонту.

Однак, 19.06.2018р. позивач направив відповідачу лист, в якому замість підтвердження виконання гарантійних зобов'язань, почав вимагати направити несправний товар виробнику у Сполучені Штати Америки та надати комплект супроводжуючих документів, які взагалі не передбачені договором та не можуть бути у відповідача (квитанція на купівлю товару та акт приймання-передачі товару).

Отже, на думку відповідача, сукупність викладених трьох обставин свідчить по те, що даний випадок є винятковим, і інтереси відповідача порушені не менш ніж інтереси позивача (якщо суд, звісно, дійде висновку про їх порушення взагалі). Більш того, саме поведінка та дії позивача сприяли виникненню конфліктної ситуації.

Таким чином, відповідач вважає за можливе просити суд, у разі задоволення вимог позивача, зменшити розмір неустойки на 50% до суми 113 988,58 грн.

Крім того, у своєму відзиві відповідач повністю заперечив проти заявленого розміру судових витрат. Вказує, що позивач не подав жодних розрахунків витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зазначивши лише суму, яку згідно умов договору з АО "Арцінгер" не повинні перевищувати послуги цього об'єднання. Так само не має жодних доказів наявності статусу адвоката у особи, яка підписала позов і її роботи або участі в АО "Арцінгер".

Посилаючись на вищевикладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В свою чергу, позивач у відповіді на відзив проти доводів відповідача заперечив та зазначив, що позивач не порушував умов договору/закону щодо кількості та асортименту поставок за Договором. Починаючи з 03.11.2017р. відповідач зобов'язаний оплатити повну вартість товарів (11 873 810,80 грн.), які він прийняв від позивача за видатковою накладною № 36 від 02.11.2017р. Відповідач не має будь-яких відкладальних обставини для обов'язку платити за отриманий ним товар.

Також, позивач у повному обсязі заперечив проти зменшення розміру неустойки.

Щодо розміру судових витрат позивач зазначив, що на даному етапі доводи відповідача щодо відсутності розрахунків працевитрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача є абсолютно недоречними, адже обсяг правничої допомоги залежатиме від кількості процесуальних документів в справі, судових засідань тощо. Сума 119 813,30 грн. передоплати професійної правничої допомоги, що була внесена позивачем 10.07.2018р., є переоплатою, та на даному етапі процесу є орієнтовною і не може вважатися остаточною. Рахунок-фактура АО "Арцінгер" № 1051/31-1 від 08.06.2018р. підтверджує передоплату. Відносно приналежності підписанта позову, представника позивача ОСОБА_4, до Адвокатського об'єднання "Арцінгер", окрім посилання в довіреності від 23.05.2018р. на договір про надання правової допомоги № 30/4/18 від 30.04.2018р., копія наказу про прийняття на роботу в АО "Арцінгер" ОСОБА_4, надані.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд відхилити помилкові доводи відповідача, викладені у відзиві на позов. Задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. Відшкодувати судові витрати позивача за рахунок відповідача відповідно до розрахунків, що будуть надані за правилами ч. 8 ст. 129 ГПК України.

30.07.2018 р. в господарський суд від позивача надійшла заява, в якій, останній просить визнати позивача таким, що належно виконав вимоги ст. 166 ГПК України та ухвали господарського суду Запорізької області від 03.07.2018 р. у справі № 908/1124/18 в

частині надсилання відповідачеві копії відповіді на відзив. В разі наявності в діях відповідача ознак зловживань процесуальними права і відкладення підготовчого засідання 07.08.2018 р., застосувати до нього заходи процесуального примусу. Заява мотивована тим, що ухвалою господарського суду від 15.06.2018 р. відкрито провадження у справі № 908/1124/18 та встановлено строки для подання до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення. 03.07.2018 р. позивачем було надіслано до ПрАТ "ВЕГА ПЛЮС" відповідь на відзив за адресою, вказаною в ЄДР та всіх наданих відповідачем документах. Докази надсилання відповіді на відзив цінним листом з описом вкладення було надано суду разом із відповіддю, що наявна в справі. При відправці копії відповіді на відзив позивачем було використано адресу місцезнаходження відповідача, що зазначена в ЄДР та відзиві на позов - 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 74-А. Це відповідає положенням ст. 166 ГПК України. Однак, 25.07.2018 р. зазначену відповідь на відзив було повернуто позивачеві за зворотною адресою, оскільки відправлення не було отримане відповідачем. У зв'язку з цим позивач має побоювання, що відповідь на відзив не була отримана відповідачем навмисно. Дана обставина може бути використана відповідачем з метою затягування підготовчого засідання. У випадку, якщо побоювання позивача підтвердяться та відповідачем буде заявлено про відкладення підготовчого засідання з причин неотримання відповіді на відзив, такі дії можуть мати ознаки зловживання процесуальними правами в розумінні ст. 43 ГПК України.

07.08.2018 р. в господарський суд від відповідача надійшло клопотання, в якому останній, ставить під сумнів наданий позивачем письмовий доказ - специфікацію від 20.04.2017р. до договору поставки № VEGA-HOE-4/2017 і просить суд витребувати у позивача її оригінал для дослідження їх у судовому засіданні. Клопотання мотивоване тим, що 20 квітня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № VEGA-HOE-4/2017, згідно якого позивач зобов'язався поставити товар відповідно до Специфікацій до зазначеного Договору. Специфікація була підписана одночасно з укладанням договору 20.04.2017р. і передбачала поставку партії товару із 12 позицій товарів, кількістю 899 одиниць, на загальну вартість 18 834 104, 01 грн. В той же час, позивачем з незрозумілих причин, надано специфікацію з 11 позиціями, замість 12 позицій - а саме відсутня позиція "кільце ущільнююче 22 мм. під свічку", хоча загальна сума специфікації співпадає. Реальна поставка позивачем такої позиції в кількості 100 шт. підтверджується видатковою накладною № 34 від 27.10.17р.

В судовому засіданні 07.08.2018 р. клопотання відповідача було задоволено. Позивач надав суду для огляду оригінал специфікації № 1 доданої позивачем до позову із зазначенням 11 позицій товару. Судом досліджено оригінал вказаного доказу та надано його для ознайомлення представнику відповідача. Також, в судовому засіданні представником позивача надано суду засвідчену копію специфікації № 1 від 20.04.2017 р. до договору поставки № VEGA-HOE-4/2017 із зазначенням 12 позицій товару.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що він не погоджується з позицією позивача про хибність доводів відповідача щодо ненастання строку оплати товару, з огляду на те, що відповідач не вказав у видатковій накладній під час прийому товару про неналежну кількість товару і частково оплатив поставлений товар.

Наголошує, що Договором, узгоджено конкретну партію товару, в певній кількості і встановлено 100% оплату за поставку всієї партії товару.

В той же час, позивачем умови Договору виконані не в повному обсязі, зокрема, не поставлено свічку запалювання (9 позиція специфікації) у кількості 160 шт., кільце ущільнююче 22 мм під свічку (10 позиція специфікації) у кількості 400 шт.

Без товару, який не поставлений, ввести в експлуатацію вже поставлений товар неможливо, оскільки він вироблений одним виробником і працездатність товару в цілому залежить в тому числі від його складових (тобто визначеного специфікацією асортименту).

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що оскільки Позивач свого обов'язку поставити товар, обсяг якого узгоджений у специфікації № 1, так і не виконав, то й обов'язку відповідача оплатити всі 100% вартості товару не настало.

Крім того, позивач, посилаючись на пункт 10.8 Договору, зазначає, що у разі, якщо відповідач не задоволений кількістю/асортиментом товару, він мав вказати про це у видатковій накладній під час прийому товару та вимагати від позивача поставити відсутні товари.

При цьому позивач додатково посилається на ч. 5 ст. 672 ЦК України, відповідно до якої у разі, якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі - продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

В той же час, відповідно до пункту 10.8 Договору, у разі якщо під час прийому-передачі товару будуть виявлені недоліки по кількості та/або асортименту товару, Постачальник (позивач) має надати товар, якого не вистачає, Покупцеві (відповідачу) протягом стандартного строку поставки товару від виробника, при цьому Покупець не має права відмовитися від іншого товару, передача якого узгодження у Специфікації.

Тобто, посилання на пункт 10.8 Договору є помилковим, так як даний пункт не породжує жодних зобов'язань для відповідача про зазначення у видаткових накладних обмовок щодо невідповідності обсягу товару, що поставляється, а навпаки вказує на зобов'язання позивача надати товар якого не вистачає.

Відповідно до специфікації від 20.04.2017 року № 1 між сторонами узгоджено загальну кількість товарів, зокрема, партія товару із 12 окремих позицій товарів, кількістю 899 одиниць, тобто дана специфікація не передбачає розподілу товарів за їх частковим співвідношенням видами, моделями, розмірами, кольорами (асортиментом) так як товар вказаний в даній специфікації можливо експлуатувати (ввести в експлуатацію) тільки за умови поставки повного обсягу товару.

Про можливість експлуатувати поставлений товар тільки за умови поставки повного обсягу товару також свідчить комерційна пропозиція позивача від 02.03.2016 року, зокрема пунктом 3.1 визначений перелік складових необхідних для повної комплектації шафи, з якого вбачається, що свічка запалювання (9 позиція специфікації) є необхідною для вводу шафи в експлуатацію, з чого слідує, що і кільце ущільнююче 22 мм під свічку (10 позиція специфікації) є необхідним для вводу шафи в експлуатацію.

Враховуючи це, посилання позивача на ч. 5 ст. 672 ЦК України - є помилковим, а тому, так як позивачем не поставлено конкретну партію товару в певній кількості, що визначена сторонами у специфікації від 20.04.2017 року № 1, обов'язку відповідача щодо сплати 100% загальної вартості товару не настало.

Щодо права на зупинення передання товару відповідач зауважує, що намагаючись обґрунтувати не поставку товару, позивач посилається на п. 5 ст. 692 ЦК України.

Проте, як раз інше і встановлене договором, зокрема, пункт 10.8 Договору прямо вказує на обов'язок позивача надати товар якого не вистачає, для отримання 100 % оплати товару відповідно до укладеної специфікації, тобто Договором встановлено не зупинення передавання непоставленого товару, а навпаки обов'язок передати товар якого не вистачає для того щоб наступив строк 100% оплати товару.

Проте, попри неодноразові вимоги щодо поставки залишку товару від 20.02.2018 року, від 23.05.2018 року, які направленні позивачу та навіть попри часткову сплату відповідачем поставленого товару, позивачем такі вимоги було проігноровано.

Також, відповідач не погоджується з аргументами позивача, що у разі задоволення його позовних вимог у суду відсутні законні підстави для зменшення розміру неустойки.

Як вже зазначалося у відзиві на позовну заяву, саме поведінка та дії позивача стали підставою виникнення конфліктної ситуації, зокрема, не поставлення всього обсягу товару та в подальшому ігнорування письмових вимог відповідача щодо поставки товару якого не вистачає.

В той же час, 26.04.2017 року відповідачем було укладено договір будівельного підряду під ключ № 452/17 із філією Газопромислового управління Полтавагазвидобування ПАТ Укргазвидобування щодо облаштування УСП Тимофіївка, технічного переоснащення агрегатної автоматики КЦ-2 УСП Тимофіївка. Для виконання вказаних робіт підприємству відповідача необхідно отримати від позивача весь товар обумовлений у специфікації від 20.04.2017 року № 1. Відповідно до пункту 7.3 договору № 452/17, гарантійний строк виконаних робіт встановлюється згідно з чинним законодавством, але не менше 24 місяців від дня прийняття об'єкта, а на устаткування та матеріали відповідно до їх нормативних показників або гарантійних строків заводів-виробників.

Листом від 16.01.2017 року № 403 позивач гарантував виконання сервісних робіт для кінцевого користувача зі збереження усіх гарантійних зобов'язань, що до речі, стало важливим чинником вирішення питання закупки товару саме у позивача.

Проте, вже листом від 19.06.2018 року позивач повідомив про самоусунення від виконання гарантійного зобов'язання за укладеним між сторонами договором.

Також, розпочато процедуру припинення ТОВ Хьорбігер Сервіс Україна , наслідком якої буде ліквідація товариства, відповідач значним чином позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору - а саме своєчасного гарантійного обслуговування за рахунок постачальника товару.

Тобто, поведінка позивача ставить підприємство відповідача в несприятливе положення, адже ПрАТ ВЕГА ПЛЮС взяло на себе зобов'язання з гарантійного обслуговування поставленого позивачем устаткування відповідно до договору з філією Газопромислового управління Полтавагазвидобування ПАТ Укргазвидобування .

Так само, у даному випадку відсутня наявність жодних збитків, які поніс позивач за наслідками цієї конфліктної ситуації, натомість відповідач вживав всі залежні від нього заходи вирішення конфліктної ситуації, зокрема, частково сплатив кошти, хоча не повинен був цього робити до повної поставки товару.

Отже, сукупність викладених обставин свідчить по те, що даний випадок є винятковим, і інтереси відповідача порушені не менш, ніж інтереси позивача.

Щодо розміру судових витрат, відповідач зауважує, що в якості доказів витрат, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом даної господарської справи, позивачем надано договір про надання правової допомоги від 30.04.2018 року № 30/4/18 та рахунок-фактуру АО Арцінтер від 08.06.2018 року № 1051/31-1 на суму 119 813,30 грн. Відповідач не погоджується з доводами позивача, що гонорар за складання позову про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі більше ніж 119813,30 грн. є розумним та відповідає складності справи. Відзначає, що в матеріалах справи взагалі відсутнє свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю на представника позивача ОСОБА_4, а також відсутній ордер на надання правової допомоги. Більш, того ОСОБА_4 відсутній у Єдиному реєстрі адвокатів України, з чого слідує, що представник позивача не є адвокатом, а відтак законодавцем не передбачено компенсацію витрат пов'язаних з здійсненням захисту, представництва або надання інших видів правової допомоги клієнту, особі без статусу адвоката. Враховуючи вищезазначене відповідач просить відмовити у задоволені позовної заяви в повному обсязі.

23.08.2018 р. в господарський суд від відповідача надійшло письмове пояснення, за змістом якого, відповідач просить вважати специфікацію від 20.04.2017 року № 1 на 12 позицій товарів, кількістю 899 одиниць, на загальну вартість 18 834 104,01 грн., яку надано підприємством відповідача, тією, за якою здійснювалась поставка товару в межах договору поставки від 20.04.2017 року № VEGA-HOE-4/2017.

27.08.2018 р. в господарський суд від позивача надійшло письмове пояснення, за змістом якого, позивач не може пояснити факт існування двох версій Специфікацій № 1, проте переконаний, що це не впливає на хід вирішення справи та не є предметом спору.

Предметом даного спору є виключно оплата товару, що був поставлений позивачем відповідачеві та частково сплачений останнім. Кількість, асортимент, вартість, умови поставки та оплати цих позицій є однаковими в обох версіях Специфікації № 1. Більше того, єдина відмінність між двома Специфікаціями № 1 - це товарна позиція без артикулу. Даний товар не поставлявся за видатковою накладною № 36 від 02.11.2017 та не є предметом спору. Таким чином, усі товарні позиції, щодо оплати яких Відповідачем виник цей спір, є однаковими в обох Специфікаціях № 1, а їх поставка підтверджується належно складеними та підписаними зі сторони відповідача первинними документами: видатковою накладною № 36 від 02.11.2017р., товарно-транспортною накладною № Р36 від 02.11.2017р., та довіреністю на отримання товару № 160 від 02.11.2017р. Відтак, обидві із зазначених версій Специфікацій № 1 є дійсними, а обов'язок відповідача сплатити поставлений товар є безумовним та підлягає присудженню.

10.09.2018 р. в господарський суд від позивача надійшло письмове пояснення щодо надання правничої допомоги адвокатом та розміру гонорару. Позивач вважає, що твердження відповідача про завищений та нерозумний гонорар АО "Арцінгер" є хибними та не заслуговують на увагу.

04.10.2018 р. в господарський суд від позивача надійшло письмове пояснення, за змістом яких, ознайомившись з письмовими поясненнями відповідача від 22.08.2018 року та доданими до них документами, позивач вважає за необхідне спростувати доцільність їх долучення, що полягає в наступному.

Щодо банківських виписок: у своїх поясненнях відповідач ніяк не коментує факт часткової оплати за поставлений Товар в сумі 5 936 905,40 грн. (50 % від вартості товару), що без заперечень був прийнятий ним. Більше того, відповідач сам додає банківську виписку за 05.03.2018р., яка підтверджує, що відповідач прямо визнав належність поставки Товару та здійснив оплату позивачеві у розмірі 50 % згідно з рахунком № 37 за видатковою накладною № 36 від 02.11.2017р.

Щодо видаткових накладних № 1 від 15.01.2018р., № 31 від 28.09.2017р., № 34 від 27.10.2017р., № 35 від 31.10.2017р.: предметом даного спору є виключно оплата Товару, що був поставлений позивачем відповідачеві за видатковою накладною № 36 від 02.11.2017р., що підтверджується належно складеними та підписаними зі сторони відповідача первинними документами. Інші первинні документи, оформлені за Договором (в т.ч. надані відповідачем видаткові накладні № 1 від 15.01.2018р., № 31 від 28.09.2017р., № 34 від 27.10.2017р., № 35 від 31.10.2017р.), є неналежними доказами, оскільки не стосуються предмету доказування у даному спорі; не спростовують обов'язок відповідача сплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 36 від 02.11.2017р.

Щодо комерційної пропозиції від 02.03.2016р. - комерційна пропозиція від 02.03.2016р., яку відповідач додає разом із письмовими поясненнями, доцільність долучення якої є хибною, оскільки вона адресована директору ТОВ "ТЕХПРОЕКТ", особі, яка не є стороною даного Договору; втратила юридичну силу після укладання Договору поставки між позивачем та відповідачем (п. 1.3.2 Договору).

Щодо Договору будівельного підряду "під ключ" від 26.04.2017р. - Договір будівельного підряду "під ключ" від 26.04.2017р., укладений між ПАТ "Укргазвидобування" та відповідачем не має відношення та/або посилань на Договір, що є предметом спору та створює окремі, самодостатні права та обов'язки для позивача та відповідача; укладений без участі Позивача.

Отже, будь-які правовідносини за договором будівельного підряду "під ключ" від 26.04.2017р. не впливають на обов'язок відповідача сплатити товар, отриманий ним за Договором.

Відтак, на думку позивача, відповідач недоцільно додає до матеріалів справи неналежні докази, що не мають відношення до предмету спору та не ставлять під сумнів правомірність позиції позивача.

З огляду на положення ч. 2 ст. 207 ГПК України, вищезазначене письмове пояснення залишається судом без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

У судовому засіданні 11.10.2018 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 20.04.2017 р. між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) було укладено договір поставки № VEGA-HOE-4/2017 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити товар Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, яким є обладнання в кількості і асортименті та за ціною відповідно до Специфікацій до цього Договору, які після підписання сторонами стають невід'ємною частиною Договору (далі - Специфікація або Додаток № 1).

Відповідно до п. 2. 1 Договору ціна товару, що продається за цим Договором, зазначається в національній валюті України та змінюється згідно порядку, передбаченого у пункті 3.2. цього Договору.

Загальна вартість товару, що продається за цим Договором, - сума Договору, визначається ціною всього товару, згідно всіх Специфікацій, підписаних між Сторонами протягом дії цього Договору, збільшеної у випадках, передбачених умовами п. 3.2. Договору (п. 2.2 Договору).

Згідно із п. 2.3 Договору загальна вартість відповідної партії товару (сума Специфікації), ціна кожної одиниці партії товару, що продається за цим Договором, зазначаються сторонами у Специфікації на відповідну партію товару та змінюються у

випадках, передбачених умовами п. 3.2. Договору.

За умовами п. 3.1 Договору оплата за товар по цьому Договору здійснюється Покупцем у наступному порядку: оплата за товар по відповідній Специфікації, повинна бути перерахована Покупцем на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 13 "Місцезнаходження, реквізити та підписи Сторін" цього Договору, в строк та порядку, що зазначені сторонами у відповідній Специфікації.

Ціна товару, що вказана в Специфікації до Договору, та розмір зобов'язання з оплати змінюються на мовах, які погоджені та зазначені сторонами у Специфікації. Сторони узгодили, що зміна ціни товару, розміру зобов'язання з оплати, суми Специфікації та відповідно суми Договору на умовах визначених у відповідній

Специфікації не потребує обов'язкового внесення змін до Договору або Специфікації та відображається у видатковій накладній чи змінах до неї та, за необхідності, у розрахунках коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що форма розрахунків: безготівкова.

Відповідно до п. 3.4 Договору зобов'язання Покупця з оплати товару за цим Договором вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Термін і порядок передачі товару узгоджено в розділі 4 Договору:

4.1 Товар по відповідній Специфікації до цього Договору має бути доставлений на склад Покупця або Постачальника не пізніше строку, зазначеного сторонами у Специфікації до відповідної партії товару.

4.2 Адреса пункту (ів) передачі партій товару зазначаються сторонами у Специфікації (ях) до цього Договору.

4.3 Датою фактичної передачі товару Покупцю є дата зазначена в видатковій накладній про приймання-передачу товару, підписаній сторонами або належним чином уповноваженими представниками сторін.

4.4. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару відповідно до 4.3. цього Договору.

Згідно із п. 5.2 Договору Товар передається у кількості та асортименті, що вказані у Специфікаціях до цього Договору та видаткових накладних.

За умовами п. 7.1 Договору прийом - передача товару по якості, комплектності, кількості та асортименту здійснюється у пункті передачі товару на підставі видаткової (их) накладної (их) до цього Договору та за іншими супровідними документами, у

присутності представників двох сторін в день доставки товару у пункт передачі товару або прибуття представників Покупця у пункт передачі для прийняття товару.

Відповідно до п. 7.2 Договору при прийомі товару Покупець має відкрити тару (упаковку) та оглянути весь товар у присутності представника Постачальника, у строк, що не перевищує 4 (чотирьох) годин, на предмет ушкоджень та претензій по зовнішнім дефектам комплектності, якості, кількості та асортименту товару та підтвердити підписом належно уповноваженої особи прийом товару.

Підписом у видатковій накладній Покупець підтверджує факт отримання товару, його при належностей документів (технічний паспорт та/або інструкція з експлуатації та/або гарантійний талон та/або копія сертифікату якості виробника та/або копія сертифікату походження виробника тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, а також відповідність якості, комплектності, кількості, асортименту прийнятого товару вимогам цього Договору (п. 7.3 Договору).

Згідно п. 10.4. Договору за порушення строків оплати, встановлених умовами цього Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника неустойку в розмірі 0,03% від суми заборгованості за кожний день затримки оплати, але не більше загальної суми за весь час прострочення, що дорівнює 5 % від загальної вартості товару по відповідній Специфікації.

20.04.2017р. Сторонами було складено та підписано Специфікацію № 1 до Договору, якою були визначені: перелік Товару, що поставляється загальною вартістю 18 834 104,01 грн. з ПДВ; умови оплати: 100% загальної вартості Товару оплачуються не пізніше 60 банківських днів з дати передачі товару за видатковою накладною згідно з п. 4.3. Договору на підставі рахунку на оплату, наданого Постачальником; строк та умови поставки: DDР - м. Запоріжжя, Інекотермс-2000, 180 робочих днів з дати підписання цієї Специфікації обома Сторонами.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 11873810,80 грн., що підтверджується підписаними обома Сторонами первинними документами: видатковою накладною № 36 від 02.11.2017р., товарно-транспортною накладною № Р36 від 02.11.2017р.

Товар отримано відповідачем за Довіреністю на отримання товару № 160 від 02.11.2017р. (виданої на ім'я ОСОБА_5А.).

За отриманий Товар відповідач 05.03.2018 р. розрахувався частково в сумі 5936905,40 грн., що підтверджується банківською випискою від 31.05.2018 р.

Решта боргу в сумі 5936905,40 грн. залишилась не сплаченою.

Позовні вимоги про стягнення з ПрАТ "Вега Плюс" заборгованості в розмірі 6395117,78 грн., з яких: сума 5936905,40 грн. основного боргу, сума 227977,17 грн. пені, сума 62459,50 грн. 3% річних та сума 167775,71 грн. втрати від інфляції, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 3.1.1 Договору оплата за товар по цьому Договору здійснюється Покупцем у наступному порядку: оплата за товар по відповідній Специфікації, повинна бути перерахована Покупцем на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 13 "Місцезнаходження, реквізити та підписи Сторін" цього Договору, в строк та порядку, що зазначені сторонами у відповідній Специфікації.

За змістом Специфікації № 1, Сторони узгодили наступні умови: перелік Товару, що поставляється загальною вартістю 18 834 104,01 грн. з ПДВ; умови оплати: 100% загальної вартості Товару оплачуються не пізніше 60 банківських днів з дати передачі товару за видатковою накладною згідно з п. 4.3. Договору на підставі рахунку на оплату, наданого Постачальником; строк та умови поставки: DDР - м. Запоріжжя, Інекотермс-2000, 180 робочих днів з дати підписання цієї Специфікації обома Сторонами.

Пунктом 4. 3 Договору встановлено, що датою фактичної передачі товару Покупцю є дата зазначена в видатковій накладній про приймання-передачу товару, підписаній сторонами або належним чином уповноваженими представниками сторін.

Разом з тим, за умовами п. 3.2 Договору ціна товару, що вказана в Специфікації до Договору, та розмір зобов'язання з оплати змінюються на мовах, які погоджені та зазначені сторонами у Специфікації. Сторони узгодили, що зміна ціни товару, розміру зобов'язання з оплати, суми Специфікації та відповідно суми Договору на умовах визначених у відповідній Специфікації не потребує обов'язкового внесення змін до Договору або Специфікації та відображається у видатковій накладній чи змінах до неї та, за необхідності, у розрахунках коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної.

В даному випадку, за видатковою накладною № 36 від 02.11.2017 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 11873810,80 грн.

Вказаний у накладній № 36 від 02.11.2017 р. товар, було отримано уповноваженою особою відповідача за Довіреністю № 160 від 02.11.2017 р. (виданої на ім'я ОСОБА_5А.).

Отже, з урахуванням умов оплати, узгоджених Сторонами в Специфікації № 1 та положень п. 4.3 Договору, 60-тиденний термін оплати сплинув.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати Товару, всупереч вимог закону та умов Договору, належним чином не виконав.

Як свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка, 05.03.2018 р. відповідачем було перерховано відповідачу, в якості оплати за обладнання, суму 5936905,40 грн.

Решта боргу в сумі 5936905,40 грн., відповідачем сплачена не була.

За таких обставин, суд констатує наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми 5936905,40 грн. основного боргу, за поставлений згідно видаткової накладної № 36 від 02.11.2017 р. товар, у повному обсязі.

Доводи відповідача не приймаються судом до уваги з огляду на вищевикладене, а також наступне.

Так, заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що строк оплати отриманого ним товару не наступив, оскільки позивач не здійснив поставку товару в кількості та асортименті відповідно до Специфікації № 1.

За змістом положень ч. 1 ст. 669 ЦК України та ч. 1 ст. 671 ЦК України кількість та асортимент товару, що поставляється, визначається договором.

В даному випадку, в п. 5.2. Договору зазначено, що товар передається у кількості та асортименті, що вказані у Специфікаціях до цього Договору та у видаткових накладних.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що зміна ціни товару, суми договору та Специфікації відображається у видатковій накладній.

Пунктом 10.8 Договору встановлено, що у разі якщо під час прийому-передачі товару будуть виявлені недоліки по кількості та/або асортименту товару, Постачальник має надати товар, якого не вистачає, Покупцеві протягом стандартного строку поставки товару від виробника, при цьому Покупець не має право відмовитися від іншого товару, передача якого узгоджена у Специфікації.

Таке право відповідає змісту ч. 1 ст. 670 ЦК України та ч. 1 ст. 672 ЦК України, що в разі порушення Продавцем умов про кількість/асортимент надають покупцеві право: вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, та прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару, або відмовитися від усього товару, або вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором, або прийняти весь товар.

Термін "стандартний строк поставки" передбачений розділом "Строк та умови передачі товару" Специфікації № 1 від 20.04.2017р. та складає 180 робочих днів з дати її підписання.

У розділі "Умови оплати" Специфікації № 1 від 20.04.2017р. також визначено, що 100 % загальної вартості товару оплачуються протягом 60 банківських днів з дати передачі товару за видатковою накладною.

Отже, кількість та асортимент товару, що поставляється позивачем відповідачу, вказується у видатковій накладній (п. 5.2 Договору); під "100 % загальної вартості товару" (розділ "Умови оплати" Специфікації № 1 від 20.04.2017р.) слід розуміти повну вартість товару, визначену у видатковій накладній (п. 3.2 Договору)

При цьому, у разі наявності у відповідача претензій щодо кількості/асортименту товару, він мав вказати про це у видатковій накладній під час прийому товару та вимагати від позивача у стандартний строк поставити відсутні товари (п. 10.8 Договору, розділ "Строк та умови передачі товару" Специфікації № 1 від 20.04.2017р.).

Проте, про неналежність кількості/асортименту/вартості товару під час його прийняття , відповідачем вказано не було.

Матеріали справи містять лист-повідомлення (вих. № 0220-VP-1 від 20.02.2018 р. ), згідно якого, відповідач повідомив позивача про порушення останнім умов Договору та пропонував зустрітися для вирішення питань, які виникли. 23.05.2018 р. за вих. № 0523- VP-1 відповідачем позивачу було направлено лист-пропозицію щодо врегулювання спірних питань виконання договору.

Разом з тим, відповідних письмових доказів того, що відповідач вимагав від позивача поставки інших товарів за Специфікацією № 1, з дати отримання товару (02.11.2017р.) та протягом стандартного строку поставки , до матеріалів справи відповідачем не надано.

Як вже зазначалось вище, виписка по банківському рахунку ПАТ "Укрсоцбанк" від 31.05.2018р., свідчить, що 05.03.2018р. відповідач частково оплатив вартість отриманого від позивача товару, що без заперечень був прийнятий ним за видатковою накладною № 36 від 02.11.2017р. Такі дії відповідача свідчать про визнання ним належності поставки та наявності обов'язку таку поставку оплатити.

Відповідно до ч. 5 ст. 672 ЦК України, якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Стосовно наявності двох версій Специфікацій № 1, слід зазначити наступне.

Так, присутні у судовому засіданні представники позивача та відповідача факту наявності двох версій Специфікацій № 1, пояснити не змогли.

При цьому, суд зазначає, що предметом даного спору є оплата товару, який був поставлений позивачем відповідачу на виконання умов Договору, згідно видаткової накладної № 36 від 02.11.2017 р., та який, частково був сплачений останнім.

Дослідивши обидві версії Специфікацій № 1, вбачається, що кількість, асортимент, вартість, умови поставки та оплати цих позицій є однаковими в обох версіях Специфікації № 1. Єдина відмінність між двома Специфікаціями № 1 - це товарна позиція без артикулу (кільце ущільнююче 22 мм під свічку у кількості 500 шт.):

Разом з тим, як вбачається із видаткової накладної № 36 від 02.11.2017р. даний товар за вказаною накладною позивачем відповідачу не поставлявся, а тому не є предметом даного спору.

Таким чином, всі товарні позиції, щодо оплати яких відповідачем виник спір, є однаковими в обох Специфікаціях № 1, а їх поставка підтверджується належно складеними та підписаними зі сторони відповідача первинними документами: видатковою накладною № 36 від 02.11.2017р., товарно-транспортною накладною № Р36 від 02.11.2017р., та довіреністю на отримання товару № 160 від 02.11.2017р.

При цьому, в Довіреності № 160 від 02.11.2017 р. зазначено перелік цінностей, які належить отримати, який повністю співпадає з переліком товару, зазначеного у видатковій накладній № 36 від 02.11.2017 р.

Також, суд зважає на наступне:

Відповідно до ст. 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Стаття 184 ЦК України визначає, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Згідно зі ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (ст. 187 ЦК України).

Статтею 188 ЦК України передбачено, що якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку, укладений між Сторонами Договір не свідчить, що він вчинений щодо складної речі (кілька речей, які утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням).

До матеріалів справи не надано доказів того, що перелічені у Специфікації позиції товару є комплектом обладнання і не можуть використовуватися окремо.

Посилання відповідача на комерційну пропозицію позивача від 02.03.2016 р., з якої, нібито, вбачається про можливість експлуатувати поставлений товар тільки за умови поставки повного обсягу товару, оцінюється судом критично, оскільки за змістом п. 13.2 Договору після підписання цього Договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри, факсимільні копії документів, в т.ч. копії самого Договору, та інші документи, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу.

Згідно предмету Договору, позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар , а не партію товару. Так само, Сторонами узгоджено, що оплаті підлягає товар, а не партія товару.

Зі змісту Договору не вбачається, що оплата товару здійснюється після прийняття Покупцем повної партії товару.

При цьому, суд відзначає, що протягом всього часу з моменту отримання Товару і до звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач жодного разу не заперечував проти існування заборгованості за отриманий Товар.

Як вже зазначалось, статті 712 та 692 ЦК України до обов'язків покупця, зокрема, відносять оплату товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку ані законом, ані Договором інше не встановлено. Факт отримання товару в сумі 11873810,80 грн. підтверджений матеріалами справи.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманого від позивача товару.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вказує на правомірність та доведеність заявлених ТОВ "Хьорбігер Сервіс Україна" позовних вимог про стягнення суми основного боргу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 5936905,40грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції за період лютий 2018 р. - квітень 2018 р. в сумі 167775,71грн. та 3% річних за період з 31.01.2018 р. по 07.06.2018 р. в сумі 62459,50 грн., за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, заявлені до стягнення правомірно, а тому задовольняються судом у заявленому розмірі.

Розрахунок втрат від інфляції та 3% річних перевірено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , та визнано вірним.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 10.4 Договору, яким передбачено, що за порушення строків оплати, встановлених умовами цього Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника неустойку в розмірі 0,03% від суми заборгованості за кожний день затримки оплати, але не більше загальної суми за весь час прострочення, що дорівнює 5 % від загальної вартості товару по відповідній Специфікації.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , суд відзначає, що вимога про стягнення пені, за заявлений позивачем період часу з 31.01.2018 р. по 07.06.2018 р. в сумі 227977,17 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд залишає без задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% до суми 113988,58 грн., з огляду на наступне:

Так, обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру пені на 50%, відповідач посилається на те, що по-перше, позивач не заявив та не обґрунтував наявність жодних збитків, які він поніс у зв'язку з неотриманням оплати 100% партії товару. Дотримання ж інтересів позивача щодо відшкодування знецінення гривні та отримання плати за користування його коштами враховані у вимогах про стягнення інфляційних витрат та 3% річних. По-друге, позивач порушив взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару в кількості та асортименті передбаченому договором та не виконав цей обов'язок до цього часу, незважаючи на численні письмові вимоги відповідача. По-третє, позивач одразу після поставки частини партії товару 02.11.2017р., незважаючи на прийняті на себе зобов'язання здійснювати гарантійне обслуговування протягом 12 місяців з моменту вводу товару в експлуатацію та 18 місяців з моменту поставки товару, того ж місяця, 28.11.2017р., прийняв рішення про припинення - чим фактично в односторонньому порядку відмовився від гарантійного обслуговування.

Також, відповідач посилався на укладений 26.04.2017 р. між ним та філією Газопромислового управління Полтавагазвидобування ПАТ Укргазвидобування договір будівельного підряду під ключ № 452/17, щодо облаштування УСП Тимофіївка, технічного переоснащення агрегатної автоматики КЦ-2 УСП Тимофіївка. Зазначав, що для виконання вказаних робіт підприємству відповідача необхідно отримати від позивача весь товар обумовлений у специфікації від 20.04.2017 року № 1.

Листом від 16.01.2017 року № 403 позивач гарантував виконання сервісних робіт для кінцевого користувача зі збереження усіх гарантійних зобов'язань, що стало важливим чинником вирішення питання закупки товару саме у позивача.

Проте, вже листом від 19.06.2018 року позивач повідомив про самоусунення від виконання гарантійного зобов'язання за укладеним між сторонами договором.

Також, розпочато процедуру припинення ТОВ Хьорбігер Сервіс Україна , наслідком якої буде ліквідація товариства, відповідач значним чином позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору - а саме своєчасного гарантійного обслуговування за рахунок постачальника товару.

Тобто, за твердженням відповідача, поведінка позивача ставить підприємство відповідача в несприятливе положення, адже ПрАТ ВЕГА ПЛЮС взяло на себе зобов'язання з гарантійного обслуговування поставленого позивачем устаткування відповідно до договору з філією Газопромислового управління Полтавагазвидобування ПАТ Укргазвидобування .

На думку відповідача, сукупність викладених обставин свідчить по те, що даний випадок є винятковим, і інтереси відповідача порушені не менш, ніж інтереси позивача.

Оцінивши обставини справи та наведені відповідачем доводи, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, на яку посилається відповідач, у разі якщо штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зазначає, що посилання відповідача на ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України є необґрунтованим, оскільки в даному випадку предметом судового дослідження не є вимоги про стягнення збитків, а є вимоги про стягнення основного боргу та санкцій, тобто спір має іншу правову природу.

Положеннями ч. 3 ст. 219 ГК України та ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України встановлено перелік підстав для зменшення штрафних санкцій.

Такими підставами є: сприяння правопорушенню неправомірними діями (бездіяльністю) другої сторони зобов'язання; штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, або порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

В даному випадку, у відносинах з відповідачем позивач діяв відповідно до умов Договору. Неустойка, що заявлена до стягнення з відповідача, складає 227 977,17 грн., отже є значно меншою.

Договір будівельного підряду від 26.04.2017 р., укладений між відповідачем та ПАТ Укргазвидобування , укладений без участі позивача і не має відношення та/або посилань на Договір, що є предметом даного спору та не створює окремі права та обов'язки для позивача та відповідача у справі.

Відтак, будь-які правовідносини за договором будівельного підряду від 26.04.2017 р., укладений між відповідачем та ПАТ Укргазвидобування , не впливає на обов'язок відповідача сплатити товар, отриманий ним за Договором.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України, ст.ст. 6, 627 ЦК України при укладенні господарських договорів сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Викладені відповідачем у своєму клопотанні обставини не спростовують факт наявності його вини у простроченні виконання грошового зобов'язання та не звільняють від належного виконання умов укладеного сторонами договору щодо здійснення оплати за товар в установлені строки.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Також, позивач у позовній заяві просив судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до приписів ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару

адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) та такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу, останнім надано: Договір про надання правової допомоги № 30/4/18 від 30.04.2018р., Додаткову угоду № 4 від 30.05.2018р., Рахунок-фактуру № 1051/31-1 від 08.06.2018 р. на суму 119813,30 грн.; Звіт погодинної роботи юристів на суму 3223,20 Євро; банківську виписку від 11.07.2018 р. про сплату за юридично-консультативні послуги згідно РФ № 1051/31-1 від 08.06.2018 р. на суму 119813,30 грн.

За умовами Договору № 30/4/18 від 30.04.2018р., укладеного між позивачем (Замовником) та Адвокатським об'єднанням Арцінгер (Виконавцем), Виконавець зобов'язався надавати Замовникові правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором та Додатковими угодами до нього, що укладаються Сторонами окремо.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Вартість послуг було погоджено в п. 2 Додаткової угоди № 4 від 30.05.2018 р. до Договору в розмірі 9000,00 Євро, що становить 271440,00 грн.

Відповідно до ст. 126 ГПК України 1. витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

В даному випадку, суд враховує наступні фактори в їх сукупності: об'єм позовної заяви; ціну позову; обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; складність та новизна правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; відсутність вірогідності того, що прийняття доручення перешкоджає прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнює їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт.

Так, зокрема суд відзначає, що: спір у справі № 908/1124/18 не є складним з правової точки зору і не містить необхідності виконання адвокатом дослідження нових питань; предмет позову (вимоги про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат) не потребує значного досвіду і ніяким чином не ускладнює виконання адвокатом доручення позивача.

При цьому, суд зважає на те, що відповідно до п. 2.3 Договору № 30/4/18 від 30.04.2018р. правова допомога згідно із Договором надається безпосередньо адвокатами Виконавця, а також іншими адвокатами, залученими в порядку, визначеному Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Правова допомога до 31.12.2018 р. може також надаватися фахівцями в галузі права, допущеними до представництва інтересів юридичних осіб у судах першої інстанції згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. &lв;…&?а; Адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах.

В даному випадку, як вбачається зі Звіту погодинної роботи на суму 3223,20 Євро, позивачу була надана правова допомога (з виготовлення позовної заяви і т.і.) юристами (ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8), а не адвокатами , як це передбачено умовами Договору № 30/4/18 від 30.04.2018р. При цьому, в матеріалах справи містяться докази приналежності до АО Арцінгер лише представника ОСОБА_4

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що розмір відшкодування витрат за послуги адвоката в сумі 119813,30 грн. не є співрозмірним, тобто є явно завищеним. За таких обставин суд обмежує цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Вказані обставини у їх сукупності свідчать, що процесуально виправданим є стягнення з відповідача на користь позивача суми 59906,65 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі судового збору в сумі 95926,76 грн., та у розмірі витрат на професійну правничу допомогу в сумі 59906,65 грн. - покладаються на відповідача

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вега Плюс" (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 74-А, код ЄДРПОУ 23878685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код ЄДРПОУ 37939396) в особі голови ліквідаційної комісії Райківського Станіслава Георгійовича (АДРЕСА_1) суму 5 936 905 (п'ять мільйонів дев'ятсот тридцять шість тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 40 коп. основного боргу, суму 227977 (двісті двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 17 коп. пені, суму 62459 (шістдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 50 коп. три відсотка річних, суму 167775 (сто шістдесят сім тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 71 коп. втрат від інфляції, суму 95926 (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 76 коп. судового збору та суму 59906 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шість) грн. 65 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 , пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 16 жовтня 2018 р.

Суддя М.В. Мірошниченко