Постанова

від 13.02.2019 по справі 908/1124/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2019 року м.Дніпро Справа № 908/1124/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Вечірка І.О., Березкіної О.В.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вега Плюс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2018 (повне рішення складено та підписано 16.10.2018, суддя Мірошниченко М.В.) та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2018 (повне рішення складено та підписано 19.10.2018, суддя Мірошниченко М.В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна", м.Київ в особі голови ліквідаційної комісії Райківського Станіслава Георгійовича, м.Київ

до Приватного акціонерного товариства "Вега Плюс", м. Запоріжжя

про стягнення суми.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Вега Плюс" про стягнення заборгованості в розмірі 6395117,78 грн., з яких: сума 5936905,40 грн. основного боргу, сума 227977,17 грн. пені, сума 62459,50 грн. 3% річних та сума 167775,71 грн. втрати від інфляції.

Зазначені позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки № VEGA-HOE-4/2017 від 20.04.2017 щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2018 у даній справі позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Вега Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" в особі голови ліквідаційної комісії Райківського Станіслава Георгійовича суму 5 936 905 (п'ять мільйонів дев'ятсот тридцять шість тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 40 коп. основного боргу, суму 227977 (двісті двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 17 коп. пені, суму 62459 (шістдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 50 коп. три відсотка річних, суму 167775 (сто шістдесят сім тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 71 коп. втрат від інфляції, суму 95926 (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 76 коп. судового збору та суму 59906 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шість) грн. 65 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Згадане рішення мотивовано посиланням на те, що невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів підтверджено матеріалами справи.

Додатковим рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" в особі голови ліквідаційної комісії Райківського Станіслава Георгійовича задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Вега Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" в особі голови ліквідаційної комісії Райківського Станіслава Георгійовича суму 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. інших витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погодившись із вказаними рішенням та додатковим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Вега Плюс" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення та додаткове рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" в особі голови ліквідаційної комісії Райківського Станіслава Георгійовича відмовити у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що позивачем умови договору виконані не в повному обсязі, зокрема, не поставлено "свічку запалювання" (9 позиція специфікації) у кількості 160 шт., "кільце ущільнююче 22 мм під свічку" (10 позиція специфікації) у кількості 400 шт.

Без товару, який не поставлений, ввести в експлуатацію вже поставлений товар неможливо, оскільки він вироблений одним виробником і працездатність товару в цілому залежить в тому числі від його складових (тобто визначеного специфікацією асортименту).

Таким чином, на думку апелянта, оскільки позивач свого обов'язку поставити товар, обсяг якого узгоджений у специфікації №1, не виконав, то й обов'язку відповідача оплатити всі 100% вартості товару не настало.

Позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків внаслідок несплати підприємством відповідача частини суми за цим договору, а також доказів погіршення матеріального стану підприємства позивача.

У даній конфліктній ситуації присутні обставини, які свідчать про те, що даний випадок є винятковим, і інтереси підприємства відповідача порушені не менш, ніж інтереси підприємства позивача, зокрема, позивач порушив взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, в кількості та асортименті, передбаченому договором та не виконав цей обов'язок до цього часу.

Відтак, скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно залишено без задоволення клопотання скаржника щодо зменшення розміру неустойки на 50% до суми 113 988,58, що призвело до ухвалення несправедливого судового рішення, яке не відповідає завданню господарського судочинства.

Стягнута судом першої інстанції сума судових витрат у розмірі 79 906,56 грн. є необґрунтованою, так як, в ухвалених судових рішеннях не вбачається з чого саме дані витрати складаються. Так, у рішенні від 11.10.2018 мова йде про відшкодування витрат розміром 59 906,56 грн. за послуги осіб, які не мають статусу адвоката, відшкодування яких передбачено нормами законодавства, а у рішенні від 17.10.2018 мова йде про участь у судових засіданнях адвоката Янчик М.І., за що в якості відшкодування судом стягнуто 20 000,00 грн., що на думку скаржника, є явно завищеним та необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення та додаткове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Позивач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними, а рішення суду першої інстанції законними.

13.02.2019 відповідач не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

13.02.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши апеляційну скаргу дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи таке.

Місцевим господарським судом встановлено, що 20.04.2017 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № VEGA-HOE-4/2017 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, яким є обладнання в кількості і асортименті та за ціною відповідно до Специфікацій до цього договору, які після підписання сторонами стають невід'ємною частиною договору (далі - Специфікація або Додаток № 1).

Відповідно до п.2.1 договору ціна товару, що продається за цим договором, зазначається в національній валюті України та змінюється згідно порядку, передбаченого у пункті 3.2 цього договору.

Загальна вартість товару, що продається за цим договором, - сума договору, визначається ціною всього товару, згідно всіх Специфікацій, підписаних між сторонами протягом дії цього договору, збільшеної у випадках, передбачених умовами п. 3.2 договору (п.2.2 договору).

Згідно із п.2.3 договору загальна вартість відповідної партії товару (сума Специфікації), ціна кожної одиниці партії товару, що продається за цим Договором, зазначаються сторонами у Специфікації на відповідну партію товару та змінюються у випадках, передбачених умовами п. 3.2 договору.

За умовами п. 3.1.1 договору оплата за товар по цьому договору здійснюється покупцем у наступному порядку: оплата за товар по відповідній Специфікації, повинна бути перерахована покупцем на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 13 "Місцезнаходження, реквізити та підписи Сторін" цього договору, в строк та порядку, що зазначені сторонами у відповідній Специфікації.

Ціна товару, що вказана в Специфікації до договору, та розмір зобов'язання з оплати змінюються на умовах, які погоджені та зазначені сторонами у Специфікації. Сторони узгодили, що зміна ціни товару, розміру зобов'язання з оплати, суми Специфікації та відповідно суми договору на умовах визначених у відповідній Специфікації не потребує обов'язкового внесення змін до договору або Специфікації та відображається у видатковій накладній чи змінах до неї та, за необхідності, у розрахунках коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної (п. 3.2 договору).

За змістом Специфікації № 1, сторони узгодили наступні умови: перелік Товару, що поставляється загальною вартістю 18 834 104,01 грн. з ПДВ; умови оплати: 100% загальної вартості товару оплачуються не пізніше 60 банківських днів з дати передачі товару за видатковою накладною згідно з п. 4.3 договору на підставі рахунку на оплату, наданого постачальником; строк та умови поставки: DDР - м. Запоріжжя, Інекотермс-2000, 180 робочих днів з дати підписання цієї Специфікації обома Сторонами.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що форма розрахунків: безготівкова.

Відповідно до п. 3.4 договору зобов'язання покупця з оплати товару за цим договором вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Термін і порядок передачі товару узгоджено в розділі 4 договору:

4.1 Товар по відповідній Специфікації до цього договору має бути доставлений на склад покупця або постачальника не пізніше строку, зазначеного сторонами у Специфікації до відповідної партії товару.

4.2 Адреса пункту (ів) передачі партій товару зазначаються сторонами у Специфікації (ях) до цього договору.

4.3 Датою фактичної передачі товару покупцю є дата зазначена в видатковій накладній про приймання-передачу товару, підписаній сторонами або належним чином уповноваженими представниками сторін.

4.4. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару відповідно до 4.3 цього договору.

Згідно із п. 5.2 договору товар передається у кількості та асортименті, що вказані у Специфікаціях до цього договору та видаткових накладних.

За умовами п.7.1 договору прийом - передача товару по якості, комплектності, кількості та асортименту здійснюється у пункті передачі товару на підставі видаткової (их) накладної (их) до цього договору та за іншими супровідними документами, у присутності представників двох сторін в день доставки товару у пункт передачі товару або прибуття представників покупця у пункт передачі для прийняття товару.

Відповідно до п.7.2 договору при прийомі товару покупець має відкрити тару (упаковку) та оглянути весь товар у присутності представника Постачальника, у строк, що не перевищує 4 (чотирьох) годин, на предмет ушкоджень та претензій по зовнішнім дефектам комплектності, якості, кількості та асортименту товару та підтвердити підписом належно уповноваженої особи прийом товару.

Підписом у видатковій накладній покупець підтверджує факт отримання товару, його при належностей документів (технічний паспорт та/або інструкція з експлуатації та/або гарантійний талон та/або копія сертифікату якості виробника та/або копія сертифікату походження виробника тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, а також відповідність якості, комплектності, кількості, асортименту прийнятого товару вимогам цього договору (п. 7.3 договору).

Згідно п. 10.4 договору за порушення строків оплати, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує на користь постачальника неустойку в розмірі 0,03% від суми заборгованості за кожний день затримки оплати, але не більше загальної суми за весь час прострочення, що дорівнює 5 % від загальної вартості товару по відповідній Специфікації.

20.04.2017 сторонами було складено та підписано Специфікацію № 1 до договору, якою були визначені: перелік товару, що поставляється загальною вартістю 18 834 104,01 грн. з ПДВ; умови оплати: 100% загальної вартості товару оплачуються не пізніше 60 банківських днів з дати передачі товару за видатковою накладною згідно з п. 4.3 договору на підставі рахунку на оплату, наданого постачальником; строк та умови поставки: DDР - м. Запоріжжя, Інекотермс-2000, 180 робочих днів з дати підписання цієї Специфікації обома сторонами.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 11873810,80 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами первинними документами: видатковою накладною № 36 від 02.11.2017, товарно-транспортною накладною № Р36 від 02.11.2017.

Товар отримано відповідачем за Довіреністю на отримання товару № 160 від 02.11.2017. (виданої на ім'я ОСОБА_4.).

За отриманий Товар відповідач 05.03.2018 розрахувався частково в сумі 5936905,40 грн., що підтверджується банківською випискою від 31.05.2018.

Решта боргу в сумі 5936905,40 грн. залишилась не сплаченою.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" в особі голови ліквідаційної комісії Райківського Станіслава Георгійовича до Приватного акціонерного товариства "Вега Плюс" про стягнення заборгованості за договором поставки, яка складається з суми основного боргу 5 936 905,40 грн., пені у розмірі 227977,17 грн., 3% річних у розмірі 62459,50 грн. та втрат від інфляції у розмірі 167 775,71 грн.

За змістом ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні", засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

За приписами ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що з урахуванням умов оплати, узгоджених сторонами в Специфікації № 1 та положень п. 4.3 договору, 60-тиденний термін оплати поставленого товару є таким, що сплинув.

Встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо повного розрахунку за поставлений товар, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав про стягнення заборгованості за спірним договором у розмірі 5 936 905,40 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлене вище прострочення Приватним акціонерним товариством "Вега Плюс" грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм, суд першої інстанції правомірно зазначив про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції за період лютий - квітень 2018 року в сумі 167775,71грн. та 3% річних за період з 31.01.2018 по 07.06.2018 в сумі 62459,50 грн.

При цьому, розрахунки інфляційних втрат та 3% річних перевірені судом апеляційної інстанції.

У разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки (ст.611 ЦК України).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч.1 ст.216 ГК України).

У відповідності з ч.1 ст.230, ч.4 ст.231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 10.4 договору, яким передбачено, що за порушення строків оплати, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує на користь постачальника неустойку в розмірі 0,03% від суми заборгованості за кожний день затримки оплати, але не більше загальної суми за весь час прострочення, що дорівнює 5 % від загальної вартості товару по відповідній Специфікації.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за період з 31.01.2018 по 07.06.2018 в сумі 227977,17 грн. у повному обсязі.

Під час розгляду даної справи місцевим господарським судом, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені на 50% до суми 113 988, 58 грн.

Зазначене клопотання обґрунтовано посиланням на те, що по-перше, позивач не заявив та не обґрунтував наявність жодних збитків, які він поніс у зв'язку з неотриманням оплати 100% партії товару. Дотримання ж інтересів позивача щодо відшкодування знецінення гривні та отримання плати за користування його коштами враховані у вимогах про стягнення інфляційних витрат та 3% річних. По-друге, позивач порушив взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару в кількості та асортименті передбаченому договором та не виконав цей обов'язок до цього часу, незважаючи на численні письмові вимоги відповідача. По-третє, позивач одразу після поставки частини партії товару 02.11.2017, незважаючи на прийняті на себе зобов'язання здійснювати гарантійне обслуговування протягом 12 місяців з моменту вводу товару в експлуатацію та 18 місяців з моменту поставки товару, того ж місяця, 28.11.2017, прийняв рішення про припинення - чим фактично в односторонньому порядку відмовився від гарантійного обслуговування.

Також, відповідач посилався на укладений 26.04.2017 між ним та філією Газопромислового управління Полтавагазвидобування ПАТ Укргазвидобування договір будівельного підряду під ключ № 452/17, щодо облаштування УСП Тимофіївка, технічного переоснащення агрегатної автоматики КЦ-2 УСП Тимофіївка. Зазначав, що для виконання вказаних робіт підприємству відповідача необхідно отримати від позивача весь товар обумовлений у специфікації від 20.04.2017 № 1.

Листом від 16.01.2017 № 403 позивач гарантував виконання сервісних робіт для кінцевого користувача зі збереження усіх гарантійних зобов'язань, що стало важливим чинником вирішення питання закупки товару саме у позивача.

Проте, вже листом від 19.06.2018 позивач повідомив про самоусунення від виконання гарантійного зобов'язання за укладеним між сторонами договором.

Також, розпочато процедуру припинення ТОВ Хьорбігер Сервіс Україна , наслідком якої буде ліквідація товариства, відповідач значним чином позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору - а саме своєчасного гарантійного обслуговування за рахунок постачальника товару.

Тобто, за твердженням відповідача, поведінка позивача ставить підприємство відповідача в несприятливе положення, адже ПрАТ Вега Плюс взяло на себе зобов'язання з гарантійного обслуговування поставленого позивачем устаткування відповідно до договору з філією Газопромислового управління Полтавагазвидобування ПАТ Укргазвидобування .

На думку відповідача, сукупність викладених обставин свідчить по те, що даний випадок є винятковим, і інтереси відповідача порушені не менш, ніж інтереси позивача.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17).

Приймаючи до уваги відсутність виняткових обставин для зменшення пені, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення відповідного клопотання відповідача.

При цьому, місцевим господарським судом правомірно враховано, що в даному випадку, у відносинах з відповідачем позивач діяв відповідно до умов договору. Неустойка, що заявлена до стягнення з відповідача, складає 227 977,17 грн., отже є значно меншою.

Договір будівельного підряду від 26.04.2017, укладений між відповідачем та ПАТ Укргазвидобування , без участі позивача і не має відношення та/або посилань на договір, що є предметом даного спору та не створює окремі права та обов'язки для позивача та відповідача у справі.

Відтак, будь-які правовідносини за договором будівельного підряду від 26.04.2017, укладений між відповідачем та ПАТ Укргазвидобування , не впливає на обов'язок відповідача сплатити товар, отриманий ним за договором.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про те, що строк оплати отриманого ним товару не наступив, оскільки позивач не здійснив поставку товару в кількості та асортименті відповідно до Специфікації № 1, приймаючи до уваги наступне.

За змістом положень ч. 1 ст. 669 ЦК України та ч. 1 ст. 671 ЦК України кількість та асортимент товару, що поставляється, визначається договором.

У пункті 5.2. договору зазначено, що товар передається у кількості та асортименті, що вказані у Специфікаціях до цього договору та у видаткових накладних.

Відповідно до п.3.2 договору зміна ціни товару, суми договору та Специфікації відображається у видатковій накладній.

У пункті 10.8 договору сторони погодили, що у разі якщо під час прийому-передачі товару будуть виявлені недоліки по кількості та/або асортименту товару, постачальник має надати товар, якого не вистачає, покупцеві протягом стандартного строку поставки товару від виробника, при цьому покупець не має право відмовитися від іншого товару, передача якого узгоджена у Специфікації.

Наведене узгоджується з приписами ч.1 ст. 670 ЦК України та ч.1 ст.672 ЦК України, якими передбачено, що в разі порушення продавцем умов про кількість/асортимент надають покупцеві право: вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, та прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару, або відмовитися від усього товару, або вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором, або прийняти весь товар.

Термін "стандартний строк поставки" передбачений розділом "Строк та умови передачі товару" Специфікації № 1 від 20.04.2017 та складає 180 робочих днів з дати її підписання.

У розділі "Умови оплати" Специфікації № 1 від 20.04.2017 також визначено, що 100 % загальної вартості товару оплачуються протягом 60 банківських днів з дати передачі товару за видатковою накладною.

Отже, кількість та асортимент товару, що поставляється позивачем відповідачу, вказується у видатковій накладній (п. 5.2 договору); під "100 % загальної вартості товару" (розділ "Умови оплати" Специфікації № 1 від 20.04.2017) слід розуміти повну вартість товару, визначену у видатковій накладній (п. 3.2 договору)

При цьому, у разі наявності у відповідача претензій щодо кількості/асортименту товару, він мав вказати про це у видатковій накладній під час прийому товару та вимагати від позивача у стандартний строк поставити відсутні товари (п. 10.8 договору, розділ "Строк та умови передачі товару" Специфікації № 1 від 20.04.2017).

Про неналежність кількості/асортименту/вартості товару під час його прийняття, відповідачем вказано не було.

Матеріали справи містять лист-повідомлення (вих. № 0220-VP-1 від 20.02.2018), згідно якого, відповідач повідомив позивача про порушення останнім умов Договору та пропонував зустрітися для вирішення питань, які виникли. 23.05.2018 за вих. № 0523- VP-1 відповідачем позивачу було направлено лист-пропозицію щодо врегулювання спірних питань виконання договору.

Разом з тим, відповідних письмових доказів того, що відповідач вимагав від позивача поставки інших товарів за Специфікацією № 1, з дати отримання товару (02.11.2017) та протягом стандартного строку поставки, матеріали справи не містять.

З Виписки по банківському рахунку ПАТ "Укрсоцбанк" від 31.05.2018 вбачається, що 05.03.2018 відповідач частково оплатив вартість отриманого від позивача товару, що без заперечень був прийнятий ним за видатковою накладною № 36 від 02.11.2017. Такі дії відповідача свідчать про визнання ним належності поставки та наявності обов'язку таку поставку оплатити.

Судом першої інстанції досліджено обидві версії Специфікацій № 1 та встановлено, що кількість, асортимент, вартість, умови поставки та оплати цих позицій є однаковими в обох версіях Специфікації № 1. Єдина відмінність між двома Специфікаціями № 1 - це товарна позиція без артикулу (кільце ущільнююче 22 мм під свічку у кількості 500 шт.). Разом з тим, згідно видаткової накладної № 36 від 02.11.2017 даний товар за вказаною накладною позивачем відповідачу не поставлявся, а тому не є предметом даного спору.

Таким чином, всі товарні позиції, щодо оплати яких відповідачем виник спір, є однаковими в обох Специфікаціях № 1, а їх поставка підтверджується належно складеними та підписаними зі сторони відповідача первинними документами: видатковою накладною № 36 від 02.11.2017, товарно-транспортною накладною № Р36 від 02.11.2017, та довіреністю на отримання товару № 160 від 02.11.2017.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що без товару, який не поставлений, ввести в експлуатацію вже поставлений товар неможливо, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Стаття 184 ЦК України визначає, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Згідно зі ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (ст. 187 ЦК України).

Статтею 188 ЦК України передбачено, що якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку, укладений між сторонами договір не свідчить, що він вчинений щодо складної речі (кілька речей, які утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням).

До матеріалів справи не надано доказів того, що перелічені у Специфікації позиції товару є комплектом обладнання і не можуть використовуватися окремо.

Господарським судом обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на комерційну пропозицію позивача від 02.03.2016, з якої, нібито, вбачається про можливість експлуатувати поставлений товар тільки за умови поставки повного обсягу товару, оскільки за змістом п. 13.2 договору після підписання цього договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри, факсимільні копії документів, в т.ч. копії самого договору, та інші документи, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу.

Згідно предмету договору, позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар, а не партію товару. Також, сторонами узгоджено, що оплаті підлягає товар, а не партія товару.

Зі змісту Договору не вбачається, що оплата товару здійснюється після прийняття покупцем повноїпартії товару.

При цьому, судом першої інстанції правомірно враховано, що протягом всього часу з моменту отримання товару і до звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач жодного разу не заперечував проти існування заборгованості за отриманий товар.

Щодо заявлених позивачем у справі судових витрат, суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги заперечення відповідача щодо розміру та обґрунтованості заявлених судових витрат, враховує наступне.

Відповідно до приписів ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) та такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 30/4/18 від 30.04.2018, додаткову угоду № 4 від 30.05.2018, Рахунок-фактуру № 1051/31-1 від 08.06.2018 на суму 119813,30 грн.; Звіт погодинної роботи юристів на суму 3223,20 Євро; банківську виписку від 11.07.2018 про сплату за юридично-консультативні послуги згідно РФ № 1051/31-1 від 08.06.2018 на суму 119813,30 грн.

За умовами договору № 30/4/18 від 30.04.2018, укладеного між позивачем (замовник) та Адвокатським об'єднанням Арцінгер (виконавець), виконавець зобов'язався надавати замовникові правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором та додатковими угодами до нього, що укладаються сторонами окремо.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Вартість послуг було погоджено в п.2 додаткової угоди № 4 від 30.05.2018 до договору в розмірі 9000,00 Євро, що становить 271440,00 грн.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В даному випадку, судом першої інстанції враховано наступні фактори в їх сукупності: об'єм позовної заяви; ціну позову; обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; складність та новизна правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; відсутність вірогідності того, що прийняття доручення перешкоджає прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнює їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт.

Так, спір у справі № 908/1124/18 не є складним з правової точки зору і не містить необхідності виконання адвокатом дослідження нових питань; предмет позову (вимоги про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат) не потребує значного досвіду і ніяким чином не ускладнює виконання адвокатом доручення позивача.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції, відповідачем у поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначено про заперечення щодо визначеної суми заявлених позивачем суми судових витрат на оплату послуг адвоката.

Встановивши наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про зменшення витрат, понесених позивачем, у зв'язку з отримання юридичних послуг до 29 953,32 грн., оскільки витрати у розмірі 119 813,30 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, а також завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 2.3 договору № 30/4/18 від 30.04.2018 правова допомога згідно із договором надається безпосередньо адвокатами Виконавця, а також іншими адвокатами, залученими в порядку, визначеному Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Правова допомога до 31.12.2018 може також надаватися фахівцями в галузі права, допущеними до представництва інтересів юридичних осіб у судах першої інстанції згідно з чинним законодавством.

Нормами ст.15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах.

Як вбачається зі Звіту погодинної роботи на суму 3223,20 Євро, позивачу була надана правова допомога (з виготовлення позовної заяви і т.і.) юристами (Молчановим А.О., ОСОБА_6, ОСОБА_7.), а не адвокатами, як це передбачено умовами Договору № 30/4/18 від 30.04.2018. При цьому, в матеріалах справи містяться докази приналежності до АО Арцінгер лише представника Молчанова А.О.

Колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктом 11 пунктом 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України представництво відповідно до статті 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший).

Отже, наведені положення Основного Закону до 01.01.2019 гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.

Гарантії дотримання та захисту, зокрема заборону скасування конституційних прав і свобод закріплені у статті 22 Конституції України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Отже, Конституцією України закріплено не лише основні права і свободи людини і громадянина, а й передбачено відповідні конституційно-правові гарантії їх дотримання та захисту, зокрема заборону скасування конституційних прав і свобод, неможливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, крім обмежень певних прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану, забезпечення кожному судового захисту його прав і свобод, у тому числі гарантування звернення до суду безпосередньо на підставі Конституції України, та надання при цьому можливості використання будь-яких інших не заборонених законом засобів захисту своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань (частина третя статті 8, частини друга, п'ята статті 55).

Оскільки Основним Законом не допускається звуження змісту та обсягу права кожного на отримання правової допомоги, а вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, підстави обмежувати сторону на відшкодування витрат, понесених на отримання правової допомоги, що була отримана від інших суб'єктів, фахівців у галузі права, ніж адвокат, відсутні.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги заперечення відповідача щодо суми заявлених позивачем судових витрат, дійшовши висновку про наявність підстав для зменшення суми витрат на оплату послуг з надання правової допомоги, колегія суддів приходить до висновку, що правові послуги, надані Молчановим А.О. підлягають відшкодуванню у розмірі 29 953,32 грн.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2018, колегія суддів враховує таке.

Місцевим господарським судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" в особі голови ліквідаційної комісії Райківського Станіслава Георгійовича подано заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вега Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 211533,35 грн.

Заява мотивована тим, що до закінчення судових дебатів в судовому засіданні з розгляду справи по суті (11.10.2018) представником позивача - адвокатом Янчик М.І. в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України, було зроблено відповідну заяву щодо подання доказів відносно витрат позивача на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду по даній справі. 11.10.2018 під час оголошення вступної і резолютивної частини рішення судом було вирішено стягнути з відповідача 59906,65 грн. витрат на професійну правничу допомогу у даній справі. Позивач вважає, що протягом розгляду даної справи ним були понесені інші витрати на професійну правничу допомогу, що також підлягають примусовому стягненню з відповідача з огляду на наступне. Так, з дотриманням правил ч. 3 ст. 126 ГПК України, АО "Арцінгер" був підготовлений детальний опис наданих послуг та виконаних робіт, що були виконані Об'єднанням відповідно до договору про надання правової допомоги № 30/4/18 від 30.04.2018 та Додаткової угоди № 4 від 30.05.2018 до нього. Відповідно до цього розрахунку позивач отримав професійну правничу допомогу від адвокатів та інших фахівців в галузі права АО "Арцінгер" в загальному обсязі 54 годин. Зокрема, на підставі доручення, наданого АО "Арцінгер" адвокату Янчик М. І. (п. 16 ст. 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), останньою були надані наступні послуги: підготовка позовної заяви (від 07.06.2018), підготовка відповіді на відзив відповідача (від 12.07.2018), підготовка письмових пояснень (від 22.08.2018, від 06.09.2018, від 01.10.2018), підготовка інших заяв з процесуальних питань (заяви, клопотання) (від 03.07.2018, від 26.07.2018, від 26.07.2018), представництво інтересів позивача в судових засіданнях (07.08.2018, 13.09.2018, 11.10.2018). Повна вартість послуг (розмір гонорару) АО "Арцінгер" за надання позивачеві професійної правничої допомоги в даній справі (271440,00 грн.) підтверджується наступними документами: к-фактура № 1051/31-1 від 08.06.2018 р., акт про надання юридичних послуг від 10.07.2018 р. та рахунок-фактура № 1051/31-2 від 11.10.2018, акт про надання юридичних послуг від 11.10.2018. Відтак, віднімаючи від загальної вартості професійної правничої допомоги (271440,00 грн.) вже присуджену судом компенсацію (59 906,65 грн.), позивач вважає, що за приписами ст. 126 ГПК України йому має бути додатково присуджено 211533,35 грн. Посилаючись на вищевикладене та приписи ст.ст.126, 129 ГПК України, позивач просить заяву задовольнити.

Відповідно до ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

В даному випадку, представником позивача адвокатом Янчик М.І. у судовому засіданні 11.10.2018 до закінчення судових дебатів, було зроблено заяву про необхідність стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з розглядом справи - на професійну (правничу) допомогу та щодо подання доказів відносно витрат позивача на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду по даній справі.

Звернувшись із заявою про розподіл інших витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначив, що ним отримано професійну правничу допомогу від адвокатів та інших фахівців в галузі права АО "Арцінгер" в загальному обсязі 54 годин.

На підтвердження повної вартості послуг (розміру гонорару) АО "Арцінгер" за надання позивачеві професійної правничої допомоги в даній справі (271440,00 грн.), позивачем надано: рахунок-фактуру № 1051/31-1 від 08.06.2018, акт про надання юридичних послуг від 10.07.2018, рахунок-фактуру № 1051/31-2 від 11.10.2018, акт про надання юридичних послуг від 11.10.2018.

Згідно наданого позивачем опису послуг, наданих Адвокатським об'єднанням "Арцінгер" на підставі Договору про надання правової допомоги № 30/4/18 та Додаткової угоди № 4 до нього у зв'язку з розглядом справи № 908/1124/18, позивачу були надані наступні послуги: аналіз письмових доказів: Договору поставки № УЕСА-НОЕ-4/2017 від 20.04.2017, Специфікацій та первинних документів до нього (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна та інші). Аналіз судової практики ВСУ, ВГС та ВС у спорах, що стосуються неоплачених поставок товарів (6 годин); підготовка та подання позовної заяви (5 годин); підготовка та подання відповіді на відзив (3 години); підготовка та подання письмових пояснень (3 години); підготовка та подання інших заяв з процесуальних питань (заяви, клопотання) (1 година); підготовка та участь в підготовчому судовому засіданні 07.08.2018 (з урахуванням часу на відрядження з м. Києва до м. Запоріжжя) (12 годин); підготовка та участь в підготовчому судовому засіданні 13.09.2018 (з урахуванням часу на відрядження з м. Києва до м. Запоріжжя) (12 годин); підготовка та участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті 11.10.2018 (з урахуванням часу на відрядження з м. Києва до м. Запоріжжя) (12 годин).

При цьому, позивачем визначено, що зокрема, адвокатом Янчик М.І. були надані такі послуги: підготовка позовної заяви (від 07.06.2018р.), підготовка відповіді на відзив відповідача (від 12.07.2018), підготовка письмових пояснень (від 22.08.2018, від 06.09.2018, від 01.10.2018), підготовка інших заяв з процесуальних питань (заяви, клопотання) (від 03.07.2018, від 26.07.2018), та представництво інтересів позивача в судових засіданнях (07.08.2018, 13.09.2018, 11.10.2018).

Дослідивши надані позивачем докази та опис послуг, наданих Адвокатським об'єднанням "Арцінгер" на підставі Договору про надання правової допомоги № 30/4/18 та Додаткової угоди № 4 до нього у зв'язку з розглядом справи № 908/1124/18 (в т.ч. Звіт погодинної роботи юристів і письмове пояснення щодо надання послуг безпосередньою адвокатом Янчик М.І.), судом першої інстанції встановлено при винесенні рішення по даній справі, зокрема, при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, судом було враховано надання певних послуг Адвокатським об'єднанням "Арцінгер" позивачу (в т.ч. підготовка позовної заяви юристами).

Разом з тим, у своїй заяві від 12.10.2018, позивач просить відшкодувати послуги адвоката Янчик М.І., в т.ч. за підготовку позовної заяви.

Також, позивач вказує, що адвокат Янчик М.І. надав послуги з підготовки відповіді на відзив відповідача (від 12.07.2018), підготовки письмових пояснень (від 22.08.2018, від 06.09.2018, від 01.10.2018), підготовки інших заяв з процесуальних питань (заяви, клопотання) (від 03.07.2018, від 26.07.2018).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що такі твердження позивача не знаходять свого підтвердження. Так, наявні в матеріалах справи відповідь на відзив відповідача (від 12.07.2018), письмові пояснення (від 22.08.2018, від 06.09.2018, від 01.10.2018), заяви (від 03.07.2018, від 26.07.2018), на які посилається позивач, підписані не адвокатом Янчик М.І., а представником позивача за довіреністю Молчановим А.О. та ОСОБА_7 Докази того, що адвокат Янчик М.І. приймала участь у підготовці та виготовленні вказаних документів, відсутні.

При цьому, судом першої інстанції прийнято до уваги, що адвокат Янчик М.І. приймала участь у судових засіданнях 07.08.2018, 13.09.2018, 11.10.2018.

Відповідно до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 та практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Приймаючи до уваги складність справи та участь адвоката у судових засіданнях, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про зміну оскаржуваних судових рішень в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вега Плюс" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2018 у справі № 908/1124/18 змінити, виклавши в наступній редакції Позов задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вега Плюс" (69005, м.Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 74-А, код ЄДРПОУ 23878685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код ЄДРПОУ 37939396) в особі голови ліквідаційної комісії Райківського Станіслава Георгійовича (АДРЕСА_1) суму 5 936 905 (п'ять мільйонів дев'ятсот тридцять шість тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 40 коп. основного боргу, суму 227977 (двісті двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 17 коп. пені, суму 62459 (шістдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 50 коп. три відсотка річних, суму 167775 (сто шістдесят сім тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 71 коп. втрат від інфляції, суму 95926 (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 76 коп. судового збору та суму 29 953 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 32 коп. витрат на професійну правничу допомогу .

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2018 у справі № 908/1124/18 змінити, виклавши в наступній редакції: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна", м. Київ в особі голови ліквідаційної комісії Райківського Станіслава Георгійовича, м. Київ - задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вега Плюс" (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 74-А, код ЄДРПОУ 23878685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код ЄДРПОУ 37939396) в особі голови ліквідаційної комісії Райківського Станіслава Георгійовича (АДРЕСА_1) суму 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. інших витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви - відмовити .

Видачу наказів доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 21.02.2019.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Суддя І.О.Вечірко

Суддя О.В.Березкіна