Рішення

від 04.10.2018 по справі 910/9483/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2018Справа № 910/9483/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/9483/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл"

до акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ділетра"

про зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: Галушко С.І., ордер №006370 від 30.08.2018р.;

від відповідача: Гронь М.А., довіреність № 357 від 17.01.2018р.;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Ділетра" за кредитними договорами №4Д13318И від 21.05.2013р., № 4Д13720И від 12.11.2013р., № 4Д13721И від 13.11.2013р., №4Д14328И від 14.10.2014р., № 4Д16009Д від 30.03.2016р., укладених між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ділетра", між позивачем та відповідачем було укладено Договір поруки №4Д13318И/П від 17.11.2016р.

18.11.2016р. позивач, як поручитель, виконав обов'язок боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Ділетра", перед кредитором (відповідачем) за вказаними кредитними договорами, а саме сплатив заборгованість у загальному розмірі 1312025592,98 грн., у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач повинен передати позивачу документи, які підтверджують обов'язок боржника щодо повернення кредиту та документи, якими забезпечувались вказані кредитні договори.

Однак, всупереч умовам договору поруки відповідач не передав належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами. Вказана бездіяльність ПАТ КБ "Приватбанк" перешкоджає праву позивача на звернення до боржника в порядку регресу, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про зобов'язання відповідача передати оригінали кредитних договорів №4Д13318И від 21.05.2013р., № 4Д13720И від 12.11.2013р., № 4Д13721И від 13.11.2013р., №4Д14328И від 14.10.2014р., № 4Д16009Д від 30.03.2016р. та інші документи, які засвідчують обов'язок боржника щодо повернення кредиту та документи, якими забезпечувались вказані кредитні договори.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2018р. справу № 910/9483/18 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 30.08.2018р. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Ділетра".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.08.2018р. розгляд справи відкладено на 04.10.2018р. за усним клопотання представника відповідача, який просив надати додатковий час для підготовки відзиву на позов. При цьому, судом було враховано положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

21.09.2018р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, зазначаючи, про відсутність порушення прав позивача публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", а також, що надані позивачем платіжні доручення не є належним доказом того, що останній виконав у повному обсязі всі обов'язки боржника за кредитними договорами.

Присутній у судовому засіданні 04.10.2018р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з посиланням на правові підстави та докази, зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.10.2018р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" (далі - поручитель) та публічним акціонерним товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - кредитор) укладено Договір поруки № 4Д13318И/Л (далі - договір поруки).

Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Ділетра" (код за ЄДРПОУ 33858392) (далі - боржник) своїх зобов'язань за:

- Кредитним договором від 21.05.2013р. № 4Д13318И (далі - Кредитний договір - 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1;

- Кредитним договором від 12.11.2013р. № 4Д13720И (далі - Кредитний договір - 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2;

- Кредитним договором від 13.11.2013р. № 4Д13721И (далі - Кредитний договір - 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3;

- Кредитним договором від 14.10.2014р. № 4Д14328И (далі - Кредитний договір - 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 4;

- Кредитним договором від 30.03.2016р. № 4Д16009И (далі - Кредитний договір - 5), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 5.

Відповідно до п. 2 та п. 3 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно з пунктами 4, 5 та 6 Договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

У випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього Договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього Договору (п. 7 Договору поруки).

За умовами пункту 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

У відповідності до п. 9 Договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим Договором.

Згідно з п. 10 Договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим Договором (п. 11 Договору поруки).

Цей Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 25.07.2016р., укладеної сторонами (п. 17 Договору поруки).

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

- електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

- під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

- особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Позивачем надано копії платіжних доручень:

№32 від 18.11.2016р. на суму 71 927 727,69 грн., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "виконання зобов'язань по кред. договору № 4Д13318И від 21.05.13 згідно договору поруки № 4Д13318И /П від 17.11.16";

№33 від 18.11.2016р. на суму 367 576 980,33 грн., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "виконання зобов'язань по кред. договору № 4Д13720И від 12.11.13 згідно договору поруки № 4Д13318И /П від 17.11.16";

№34 від 18.11.2016р. на суму 151 928 166,45 грн., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "виконання зобов'язань по кред. договору № 4Д13721И від 13.11.13 згідно договору поруки № 4Д13318И /П від 17.11.16";

№35 від 18.11.2016р. на суму 40 910 627,97 грн., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "виконання зобов'язань по кред. договору 4Д14328И від 14.10.14 згідно договору поруки № 4Д13318И /П від 17.11.16";

№36 від 18.11.2016р. на суму 679 682 090,54 грн., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "виконання зобов'язань по кред. договору № 4Д16009И від 30.03.16 згідно договору поруки № 4Д13318И /П від 17.11.16".

08.08.2017р. позивач направив відповідачу лист-вимогу №1, у якому повідомив виконання свої зобов'язань за договором поруки, у зв'язку із чим просив надати оригінали кредитних договорів та розрахунок розміру зобов'язань боржника за ними.

Як зазначає позивач, він як поручитель виконав обов'язок боржника за Кредитними договорами, а саме сплатив заборгованість в розмірі 1 312 025 592,98 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а тому ПАТ КБ "Приватбанк" у відповідності до умов Договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинно передати ТОВ "Денвер-Оіл" оригінали документів, які засвідчують обов'язок боржника ТОВ "Ділетра" за Кредитними договорами від 21.05.2013р. № 4Д13318И, від 12.11.2013р. № 4Д13720И, від 13.11.2013р. № 4Д13721И, від 14.10.2014р. № 4Д14328И, від 30.03.2016р. № 4Д16009И, а також документи, якими забезпечувалось їх виконання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як встановлено судом, 17.11.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" та публічним акціонерним товариства Комерційний банк "Приватбанк" укладено Договір поруки № № 4Д13318И/Л, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Ділетра" своїх зобов'язань за кредитними договорами від 21.05.2013р. № 4Д13318И, від 12.11.2013р. № 4Д13720И, від 13.11.2013р. № 4Д13721И, від 14.10.2014р. № 4Д14328И, від 30.03.2016р. № 4Д16009И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Якщо в договорі не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, кредитор має право, керуючись ст. 543 ЦК України, звернутися як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя; як разом, так і окремо; як повністю, так і в частині боргу. Таким чином, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Відповідно до платіжних доручень №32 від 18.11.2016р. на суму 71 927 727,69 грн., №33 від 18.11.2016р. на суму 367 576 980,33 грн., №34 від 18.11.2016р. на суму 151 928 166,45 грн., №35 від 18.11.2016р. на суму 40 910 627,97 грн., №36 від 18.11.2016р. на суму 679 682 090,54 грн. товариством з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" перераховано відповідачу кошти у сумі 1 312 025 592,98 грн. на виконання зобов'язань по кредитним договорам від 21.05.2013р. № 4Д13318И, від 12.11.2013р. № 4Д13720И, від 13.11.2013р. № 4Д13721И, від 14.10.2014р. № 4Д14328И, від 30.03.2016р. № 4Д16009И.

Згідно п. 10 договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Тож, як зазначає позивач, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" як поручитель виконало обов'язок боржника за Кредитними договорами від 21.05.2013р. № 4Д13318И, від 12.11.2013р. № 4Д13720И, від 13.11.2013р. № 4Д13721И, від 14.10.2014р. № 4Д14328И, від 30.03.2016р. № 4Д16009И, а саме сплатило заборгованість у розмірі 1 312 025 592,98 грн., у зв'язку з чим позивач став кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "Ділетра" по вказаним Кредитним договорам, а тому ПАТ КБ "Приватбанк" у відповідності до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинно передати ТОВ відповідальністю "Денвер-Оіл" оригінали документів, які підтверджують обов'язок товариства з обмеженою відповідальністю "Ділетра" по Кредитними договорами від 21.05.2013р. № 4Д13318И, від 12.11.2013р. № 4Д13720И, від 13.11.2013р. № 4Д13721И, від 14.10.2014р. № 4Д14328И, від 30.03.2016р. № 4Д16009И, укладеним між публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ділетра".

Разом з тим, суд відзначає, що пунктом 5 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником обов'язку п.1. цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.

Відповідно до абз. 2 п. 4.1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору).

Згідно п. 6 договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

Таким чином, суд зазначає, що сторони у договорі чітко передбачили обов'язок кредитора направити поручителю вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором, включаючи сплату основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п. 1 договору поруки, як і передбачили обов'язок поручителя виконати зобов'язання зазначене в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

Проте, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази направлення публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" на адресу позивача (поручителю за договором) письмової вимоги, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до п. 1 договору поруки, предметом останнього є надання поруки поручителем перед кредитором за виконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Ділетра" своїх зобов'язань за Кредитними договорами від 21.05.2013р. № 4Д13318И, від 12.11.2013р. № 4Д13720И, від 13.11.2013р. № 4Д13721И, від 14.10.2014р. № 4Д14328И, від 30.03.2016р. № 4Д16009И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Однак, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд не може дійти до беззаперечного висновку, що на момент сплати позивачем грошових коштів у розмірі 1 312 025 592,98 грн. на виконання зобов'язань за договором поруки № 4М1209И /П від 08.11.2016р., заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Ділетра" за Кредитними договорами від 21.05.2013р. № 4Д13318И, від 12.11.2013р. № 4Д13720И, від 13.11.2013р. № 4Д13721И, від 14.10.2014р. № 4Д14328И, від 30.03.2016р. № 4Д16009И щодо сплати основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом становила саме 1 312 025 592,98 грн., як підставу для припинення поруки, у зв'язку з повним виконання поручителем зобов'язання боржника за кредитним договором.

Так, відповідно ч.ч. 1-2 ст. 556 Цивільного кодексу України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 року у справі № 6-932цс15.

При цьому, законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Судом встановлено, що ані умовами договору поруки, ані чинним законодавством України, не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії не підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 09.10.2018р.

СуддяА.І. Привалов