Постанова

від 16.01.2019 по справі 910/9483/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2019 р. Справа№ 910/9483/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 16.01.2019

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Денвер-Оіл

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 (повний текст складено 09.10.2018)

у справі № 910/9483/18 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Денвер-Оіл

до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Ділетра ,

про зобов'язання вчинити дії,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Денвер-Оіл (далі - ТОВ Денвер-Оіл ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (далі - АТ КБ Приватбанк ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Ділетра (далі - ТОВ Ділетра ) про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо передачі ТОВ Денвер-Оіл оригіналів документів, які засвідчують обов'язок боржника, а саме: оригінали кредитних договорів № 4Д13318И від 21.05.2013, № 4Д13720И від 12.11.2013, № 4Д13721И від 13.11.2013, №4Д14328И від 14.10.2014, № 4Д16009Д від 30.03.2016; зобов'язання відповідача вчинити дії щодо передачі ТОВ Денвер-Оіл оригіналів документів, що забезпечували виконання кредитних договорів.

Позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії обґрунтовано тим, що в забезпечення виконання ТОВ Ділетра за наступними кредитними договорами: №4Д13318И від 21.05.2013, № 4Д13720И від 12.11.2013, № 4Д13721И від 13.11.2013, №4Д14328И від 14.10.2014, № 4Д16009Д від 30.03.2016, укладеними між ПАТ КБ Приватбанк та ТОВ Ділетра , між позивачем та відповідачем було укладено Договір поруки №4Д13318И/П від 17.11.2016.

18.11.2016 позивач, як поручитель, виконав обов'язок боржника - ТОВ Ділетра , перед кредитором (відповідачем) за вказаними кредитними договорами, а саме сплатив заборгованість у загальному розмірі 1 312 025 592, 98 грн, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач повинен передати позивачу документи, які підтверджують обов'язок боржника щодо повернення кредиту та документи, якими забезпечувались вказані кредитні договори.

Однак, всупереч умовам договору поруки відповідач не передав належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами. Вказана бездіяльність ПАТ КБ Приватбанк перешкоджає праву позивача на звернення до боржника в порядку регресу, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення обґрунтовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази направлення ПАТ КБ Приватбанк на адресу позивача (поручителю за договором) письмової вимоги, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором.

Суд першої інстанції, також, не встановив, що на момент сплати позивачем грошових коштів у розмірі 1 312 025 592,98 грн на виконання зобов'язань за договором поруки № 4М1209И /П від 08.11.2016, заборгованість ТОВ Ділетра за кредитними договорами щодо сплати основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом становила саме 1 312 025 592,98 грн, як підставу для припинення поруки, у зв'язку з повним виконання поручителем зобов'язання боржника за кредитним договором.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

07.11.2018 ТОВ Денвер-Оіл звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Денвер-Оіл на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/9483/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 відкладено розгляд апеляційної скарги ТОВ Денвер-Оіл до 16.01.2019.

В судове засідання 16.01.2019 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином в порядку ст. 120, 242 ГПК України. 20.12.2018 розгляд справи відкладався, зокрема, у зв'язку з неявкою третьої особи. Згідно з відомостей з офіційного веб-сайту Укрпошти за трек-номерами 0411621751093 та 0411625973600 (направлялись ухвали про призначення судового засідання на 20.12.2018 та 16.01.2019, відповідно) відправлення знаходиться у точці видачі / доставки. Кореспонденція надсилалась на офіційну адресу третьої особи, що розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштова кореспонденція (ухвала від 19.11.2018, призначення засідання на 20.12.2018) повернулась до суду з відміткою: вибули . А тому, на підставі п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України третя особа вважається такою, що належним чином повідомлена про час, дату та місце судового засідання.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

ТОВ Денвер-Оіл в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що добросовісно виконав зобов'язання за договором поруки, у зв'язку з чим відповідач має виконати свої зобов'язання та передати позивачу оригінали договорів.

Скаржник зазначає, що поза увагою суду залишилось те, що відповідно до п. 3 договору поруки, поручитель був ознайомлений з умовами кредитних договорів, у тому числі із сумою заборгованості боржника по кредитним договорам. Відповідач повідомив ТОВ Денвер-Оіл суму заборгованості боржника. Тому заявник вважає, що суд не врахував, що підтвердити наявність заборгованості може відповідач.

Також скаржник посилається на п. 7 договору поруки та вказує, що відповідач мав право в односторонньому порядку здійснити списання з рахунків позичальника, а тому відсутність такого списання, на переконання позивача, свідчить про згоду банку із сумою виконаного позивачем зобов'язання та відсутність претензій до останнього.

Помилковим також скаржник вважає висновок суду першої інстанції про те, що законодавством не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, посилаючись на приписи ст. 556 Цивільного кодексу України.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відзиви на апеляційну від АТ КБ Приватбанк та ТОВ Ділетра не надійшли. Заяв про продовження процесуального строку в порядку ч. 2 ст. 119 ГПК України не подано. У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що відзив не буде надаватися.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

17.11.2016 між ТОВ Денвер-Оіл (поручитель) та ПАТ КБ Приватбанк (кредитор) укладено договір поруки № 4Д13318И/Л (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ Ділетра (боржник) своїх зобов'язань за наступними договорами: кредитним договором від 21.05.2013 № 4Д13318И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору; кредитним договором від 12.11.2013 № 4Д13720И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору; кредитним договором від 13.11.2013 № 4Д13721И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору; кредитним договором від 14.10.2014 № 4Д14328И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору; кредитним договором від 30.03.2016 № 4Д16009И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Згідно з п. 2, 3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Відповідно до п. 4, 5 та 6 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

У випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ Приватбанк . Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті: Призначення платежу якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору (п. 7 договору поруки).

Пунктом 8 договору поруки сторони погодили, що до поручителя, який виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним у цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 9 договору поруки у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 11 договору поруки).

Цей договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ Приватбанк в порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 25.07.2016р., укладеної сторонами (п. 17 договору поруки).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України).

Суд першої інстанції встановив, що позивач надав наступні копії платіжних доручень: №32 від 18.11.2016 на суму 71 927 727, 69 грн, в графі призначення платежу якого зазначено: виконання зобов'язань по кред. договору № 4Д13318И від 21.05.13 згідно договору поруки № 4Д13318И /П від 17.11.16 ; №33 від 18.11.2016 на суму 367 576 980,33 грн, в графі призначення платежу якого зазначено: виконання зобов'язань по кред. договору № 4Д13720И від 12.11.13 згідно договору поруки № 4Д13318И /П від 17.11.16 ; №34 від 18.11.2016 на суму 151 928 166,45 грн, в графі призначення платежу якого зазначено: виконання зобов'язань по кред. договору № 4Д13721И від 13.11.13 згідно договору поруки № 4Д13318И /П від 17.11.16 ; №35 від 18.11.2016 на суму 40 910 627,97 грн, в графі призначення платежу якого зазначено: виконання зобов'язань по кред. договору 4Д14328И від 14.10.14 згідно договору поруки № 4Д13318И /П від 17.11.16 ; №36 від 18.11.2016 на суму 679 682 090,54 грн, в графі призначення платежу якого зазначено: виконання зобов'язань по кред. договору № 4Д16009И від 30.03.16 згідно договору поруки № 4Д13318И /П від 17.11.16 .

08.08.2017 позивач направив відповідачу лист-вимогу №1, у якому повідомив про виконання свої зобов'язань за договором поруки, у зв'язку із чим просив надати оригінали кредитних договорів та розрахунок розміру зобов'язань боржника за ними.

Як зазначає позивач, він, як поручитель, виконав обов'язок боржника за кредитними договорами, а саме сплатив заборгованість в розмірі 1 312 025 592,98 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а тому ПАТ КБ Приватбанк у відповідності до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинно передати ТОВ Денвер-Оіл оригінали документів, які засвідчують обов'язок боржника ТОВ Ділетра за наступними кредитними договорами від 21.05.2013р. № 4Д13318И, від 12.11.2013р. № 4Д13720И, від 13.11.2013р. № 4Д13721И, від 14.10.2014р. № 4Д14328И, від 30.03.2016р. № 4Д16009И, а також документи, якими забезпечувалось їх виконання.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Порука, як спосіб забезпечення зобов'язань врегульована нормами параграфу 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Скаржник стверджує, що оскільки ТОВ Денвер-Оіл як поручитель виконало обов'язок боржника за кредитними договорами, а саме сплатило заборгованість у розмірі 1 312 025 592, 98 грн., позивач став кредитором ТОВ Ділетра по кредитним договорам, а тому ПАТ КБ Приватбанк у відповідності до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинно передати ТОВ Денвер-Оіл оригінали документів, які підтверджують обов'язок ТОВ Ділетра по кредитними договорами, укладеним між ПАТ КБ Приватбанк та ТОВ Ділетра .

Водночас, п. 5 договору поруки сторони узгодили, що у випадку невиконання боржником обов'язку п.1. цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.

Згідно з п. 6 договору поруки поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

Враховуючи викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що сторони у договорі чітко передбачили обов'язок кредитора направити поручителю вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором, включаючи сплату основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п. 1 договору поруки, як і передбачили обов'язок поручителя виконати зобов'язання, зазначене в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, вказане в п. 5 цього договору.

Проте, доказів направлення ПАТ КБ Приватбанк на адресу позивача (поручителю за договором) письмової вимоги, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором, матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до п. 1 договору поруки, предметом останнього є надання поруки поручителем перед кредитором за виконанням ТОВ Ділетра своїх зобов'язань за наступними кредитними договорами: від 21.05.2013 № 4Д13318И, від 12.11.2013 № 4Д13720И, від 13.11.2013 № 4Д13721И, від 14.10.2014 № 4Д14328И, від 30.03.2016 № 4Д16009И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що за наявними документами (доказами) у матеріалах справи, не може дійти до беззаперечного висновку, що на момент сплати позивачем грошових коштів у розмірі 1 312 025 592,98 грн на виконання зобов'язань за договором поруки № 4М1209И /П від 08.11.2016, заборгованість ТОВ Ділетра за вищевказаними кредитними договорами щодо сплати основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом становила саме 1 312 025 592,98 грн, як підставу для припинення поруки, у зв'язку з повним виконання поручителем зобов'язання боржника за кредитним договором. Будь-яких інших доказів в підтвердження виконання позивачем умов договору в повному обсязі, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції (на підставі наявних в матеріалах справи документів), не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

До поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитними договорами, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання (п. 8 договору поруки).

За приписами ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Вказані умови сторони врегулювали у п. 10 договору поруки, яким передбачено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів з моменту виконання обов'язку належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач неправомірно відмовляється надати позивачу оригінали документів, спростовуються обґрунтованим висновком суду першої інстанції, з яким погоджується Північний апеляційний господарський суд. Так, ні умовами укладеного між сторонами договору поруки, ні положеннями чинного законодавства України (в тому числі нормами ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач) не передбачено обов'язок кредитора в межах договору поруки передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Укладеним між сторонами договором поруки передбачено у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю саме належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, а не їх оригінали. Позивачем не наведено жодного акту чинного законодавства України, з якого б безпосередньо виникав обов'язок відповідача виконати дії, про зобов'язання вчинення яких просить позивач, а також не доведено існування будь-яких інших підстав виникнення у відповідача обов'язку передати позивачу оригінали відповідних документів (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/14022/17).

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо передачі ТОВ Денвер-Оіл оригіналів документів, які засвідчують обов'язок боржника, а саме: оригінали наступних кредитних договорів: № 4Д13318И від 21.05.2013, № 4Д13720И від 12.11.2013, № 4Д13721И від 13.11.2013, №4Д14328И від 14.10.2014, № 4Д16009Д від 30.03.2016; зобов'язання відповідача вчинити дії щодо передачі ТОВ Денвер-Оіл оригіналів документів, що забезпечували виконання кредитних договорів було правильно визнано судом першої інстанції необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками Господарського суду міста Києва про відсутність підстав для задоволення позову.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позову ТОВ Денвер-Оіл .

Таким чином, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Денвер-Оіл на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/9483/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/9483/18 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом рішення в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю Денвер-Оіл .

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/9483/18, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018.

5. Матеріали справи № 910/9483/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 24.01.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз