Рішення

від 08.10.2018 по справі 922/2226/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2226/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Бригадир" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 1, код 40342209) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 16, кв. 13, код 35579031) про розірвання договору та стягнення 215978,81 грн. за участю представників сторін:

позивача - Кулаковського О.М. згідно ордеру серії КР №57921 від 09.08.2018р.;

відповідача - Соколова Л.М. довіреність №6 від 01.06.18р.;

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Бригадир" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", в якій позивач просить розірвати договір поставки №12/05 від 12.05.2016р. укладений між позивачем та відповідачем. Також, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 190500,00 грн. та неустойку у розмірі 25474,81 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки №12/05 від 12.05.2016р., що був укладений між сторонами. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму судових витрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2018р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на "05" вересня 2018 р. о (об) 11:15.

05.09.2018р. до господарського суду надійшли письмові пояснення відповідача із клопотанням про долучення до матеріалів справи документів за вх.№25675, в яких відповідач зазначив, що проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити, оскільки здійснення поставки відбулося та відповідач поставив товар позивачу 08.04.2016р. та 19.04.2016р. за усною домовленістю між сторонами, у борг позивачу, після чого був укладений договір від поставки від 12.05.2016р. за №12/05 для приведення облікової документації по здійсненням поставки між сторонами. Також, відповідачем у справі надано через канцелярію суду відзив на позовну заяву 12.09.2018р. за вх.№26513, із викладенням аналогічних із письмовими поясненнями від 05.09.18р. обставин.

12.09.2018р. до господарського суду Харківської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" до Фермерського господарства "Бригадир" про стягнення 85294,46 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.09.2018р. зустрічний позов та додані до нього документи на 17-ти аркушах, в тому числі платіжне доручення №37 від 11.09.2018р. про сплату судового збору у розмірі 1762,00 грн. повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд".

Підготовче засідання у справі було відкладено на 19.09.2018р. о 11:30.

У судовому засіданні 19.09.2018р. судом було оголошено перерву до 01.10.2018р. о 11:15.

У судовому засіданні 01.10.2018р. відбулося підготовче засідання за правилами встановленими статтями 196-205 ГПК України, судом з'ясовано всі питання на стадії підготовчого провадження та згідно п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України, постановлено ухвалу, що внесено до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.10.2018р. о 11:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12 травня 2016 року між Фермерським господарством Бригадир (далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЗОТФОСТРЕЙД (далі по тексту - відповідач) було укладено договір поставки №12/05, згідно якого відповідач зобов'язувався поставити позивачу мінеральні добрива згідно Додатку №1 на склад покупця - позивача.

Позивач зазначає про домовленість між сторонами про поетапну оплату товару та зазначає, що 13.05.2016 р. позивач перерахував відповідачу 59980 грн.

Іншу частину вартості товару зобов'язувався перерахувати протягом 14 днів з моменту поставки. Однак, поставку товару відповідачем не виконано. Підставою для відмови в поставці був невиконаний обов'язок позивача сплатити 100% передплати за поставку.

При цьому п.4 додатку №1 до договору передбачено строки поставки товару протягом 2 (двох) робочих днів включно з дати надходження передоплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивачем оплачено 30.10.2017 та 12.12.2017 р. 100% передплати згідно платіжного доручення №66, №77.

Отже датою повного зарахування грошових коштів на рахунок відповідача є 12.12.2017.

Відповідно до умов договору та додатків до нього відповідач зобов'язався здійснити поставку товару до 13.12.2017 (п.4 Додатку №1: протягом двох робочих днів включно з дати надходження передоплати ).

Проте поставку товару відповідач не здійснив, у зв'язку із чим позивач зазначає про наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 100% переплати товару у розмірі 190500,00 грн.

Позивач зазначає про звернення до відповідача із претензією в порядку досудового врегулювання спору із вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі 190500,00 грн., яка залишилась без відповіді.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, зокрема про розірвання договору поставки №12/05 від 12.05.2016р., що укладений між позивачем та відповідачем. Також, у зв'язку із порушенням відповідачем строків поставки товару позивачем нараховано неустойку у розмірі 25474,81 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки згідно якого та в силу статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем виставлено за умовами договору позивачу до сплати рахунок - фактуру №СФ-0000488 від 12.05.2016р. на загальну суму 190500,00 грн.

Матеріали свідчать про повну оплату позивачем товару за договором, що укладений між сторонами, а саме згідно платіжних доручень: №1 від 13.05.2018р., № 66 від 30.10.2017р.; №77 від 12.12.2017 р.

Проте на виконання умов договору поставка товару відповідачем не здійснено.

Згідно вимог ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд позбавлений права самостійно збирати докази, а відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд, не приймає заперечень відповідача щодо здійснення поставки у квітні 2016 року до укладання договору, що є предметом розгляду, оскільки вказані відповідачем поставки могли здійснюватись в межах усної домовленості та доказів на спростування існування договору поставки №12/05 від 12.05.2016р., або невідповідності його вимогам закону.

Таким чином, з моменту укладання договору у відповідача виник обов'язок по поставці товару позивачу й попередні поставки, що здійснювались до укладання договору не можуть бути підтвердженням виконання умов даного договору.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 693 ЦК України, встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 190500,00 грн. (сума попередньої оплати) за умови відсутності доказів поставки відповідачем товару, правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь неустойку у розмірі 25474,81 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2. договору, за порушення строків поставки постачальник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми обладнання за кожний день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши нарахування позивачем неустойки, враховуючи те, що сторони при укладанні договору погодили таку міру відповідальності за невиконання своєчасної поставки товару, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить розірвати договір поставки №12/05 від 12.05.2016р. укладений між позивачем та відповідачем.

Суд вважає вказану позовну вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями ст. 665 ЦК України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу

Відповідно до ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Враховуючи вищенаведене та те, що неналежне виконання відповідачем умов договору щодо здійснення поставки товару за договором поставки №12/05 від 12.05.2016р. є очевидним, суд вважає за необхідне Розірвати договір поставки №12/05 від 12.05.2016р. укладений між Фермерським господарством "Бригадир" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд".

Також, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача суму судових витрат, та у мотивувальній частині позову зазначає про понесення позивачем витрати на понесення професійної правничої допомоги у розмірі 18000,00 грн., які складаються з: витрат на професійну допомогу у розмірі 4000,00 грн. та витрат пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до ії розгляду, участь у судових засіданнях (підготовка та направлення претензії) у розмірі 14000,00 грн. Позивач зазначає, що доказом понесених витрат є договір про надання правової допомоги, проте примірник договору позивачем до суду не надано.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також, суд зазначає, що на стадії підготовчого засідання суд з'ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат, проте позивачем під час проведення підготовчих засідань у справі не надано до суду обґрунтування заявлених до стягнення витрат на професійну допомогу, а також не надано належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а саме: детального опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг), договір про який позивач зазначає у позовній заяві.

Тим самим позивачем унеможливлено здійснення судом визначення дійсного розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених останнім, їх оцінку на предмет співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви позивача в частині покладення судових витрат у вигляді витрат, що понесені позивачем на правову допомогу, відповідно до цього у цій вимозі суд відмовляє.

Судовий збір у розмірі 5001,64 грн. із врахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 530, 611, 655, 693 Цивільного кодексу України, статтями 29, 42, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір поставки №12/05 від 12.05.2016р. укладений між Фермерським господарством "Бригадир" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 1, код 40342209) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 16, кв. 13, код 35579031).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 16, кв. 13, код 35579031) на користь Фермерського господарства "Бригадир" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 1, код 40342209) грошові кошти в розмірі 190500,00 грн. та неустойку у розмірі 25474,81 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 16, кв. 13, код 35579031) на користь Фермерського господарства "Бригадир" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 1, код 40342209) судовий збір у розмірі 5001,64 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В частині покладення судових витрат у вигляді витрат, що понесені позивачем на правову допомогу - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Позивач: Фермерське господарство "Бригадир" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 1, код 40342209).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 16, кв. 13, код 35579031).

Повне рішення складено 16.10.2018 р.

Суддя Ю.В. Светлічний