Постанова

від 12.12.2018 по справі 922/2226/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2018 р. Справа № 922/2226/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (вх. №991 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2018 у справі №922/2226/18 (м. Харків, суддя Светлічний Ю.В., повний текст підписано 16.10.2018)

за позовом Фермерського господарства "Бригадир" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 1, код 40342209),

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (61057, АДРЕСА_1, код 35579031),

про розірвання договору та стягнення 215978,81 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Фермерське господарство "Бригадир" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", в якій просить розірвати договір поставки №12/05 від 12.05.2016, укладений між позивачем та відповідачем. Також, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 190500,00 грн та неустойку у розмірі 25474,81 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань згідно договору поставки №12/05 від 12.05.2016, що був укладений між сторонами.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.10.2018 у справі № 922/2226/18 позов задоволено; розірвано договір поставки №12/05 від 12.05.2016, укладений між Фермерським господарством "Бригадир" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 1, код 40342209) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (61057, АДРЕСА_1, код 35579031); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (61057, АДРЕСА_1, код 35579031) на користь Фермерського господарства "Бригадир" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 1, код 40342209) грошові кошти в розмірі 190500,00 грн та неустойку у розмірі 25474,81 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (61057, АДРЕСА_1, код 35579031) на користь Фермерського господарства "Бригадир" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 1, код 40342209) судовий збір у розмірі 5001,64 грн; в частині покладення судових витрат у вигляді витрат, що понесені позивачем на правову допомогу - відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" з вказаним рішенням не погодилось та звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтуванні апеляційної скарги наголошує про:

-порушення судом першої інстанції приписів процесуального законодавства у вигляді не винесення ухвали про поновлення строку на подання відзиву та неврахування наданих ним доказів поставки продукції;

-порушення судом першої інстанції приписів процесуального законодавства у вигляді незаконного врахування наданих позивачем 08.10.2018 додаткових документів.

Зокрема, за твердженням відповідача, здійснення поставки відбулося 08.04.2016 та 19.04.2016 за усною домовленістю між сторонами, у борг позивачу, після чого був укладений договір від поставки від 12.05.2016 за №12/05 для складення облікової документації по здійсненим поставкам між сторонами.

11.12.2018 від Фермерського господарства "Бригадир" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2260), в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішенням Господарського суду Харківської області від 08.10.2018 у справі № 922/2226/18 без змін.

У судове засідання, яке відбулось 12.12.2018, з'явився представник позивача.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2018 у справі № 922/2226/18 відповідає в повній мірі вимогам законодавства з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 12.05.2016 між Фермерським господарством "Бригадир" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОТФОСТРЕЙД" було укладено договір поставки №12/05, згідно якого відповідач зобов'язувався поставити позивачу мінеральні добрива згідно Додатку №1 на склад покупця - позивача.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки згідно якого та в силу статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому п.4 додатку №1 до договору передбачено строки поставки товару протягом 2 (двох) робочих днів включно з дати надходження передоплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем виставлено за умовами договору позивачу до сплати рахунок - фактуру №СФ-0000488 від 12.05.2016 на загальну суму 190500,00 грн.

Матеріали свідчать про повну оплату позивачем товару за договором, що укладений між сторонами, а саме згідно платіжних доручень: №1 від 13.05.2018, № 66 від 30.10.2017; №77 від 12.12.2017.

Проте на виконання умов договору поставка товару відповідачем не здійснено.

Відповідно до статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу поставки обумовленого договором товару, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 190500,00 грн (сума попередньої оплати) обґрунтована, а тому підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає недоведеними твердження апелянта з приводу поставки товару позивачу 08.04.2016 та 19.04.2016 за усною домовленістю між сторонами, та документального оформлення даної операції у вигляді укладення в подальшому договору 12.05.2016 за №12/05, оскільки матеріали справи не містять:

-жодного належного доказу на підтвердження відповідної інформації. Так, відповідачем не надано документації, яка б свідчила про існування домовленості між сторонами на поставку товару в рахунок подальших договірних зобов'язань між сторонами;

-доказів отримання Фермерським господарством "Бригадир" товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд". Так, надані відповідачем товарно-транспортні накладні №014305 від 08.04.2016 (Том 1, а.с.53) №19/04 від 19.04.2016 (Том 1, а.с.49) не містять відомостей саме про отримання товару Фермерським господарством "Бригадир".

Окрім цього, позивач просить суд стягнути на його користь неустойку у розмірі 25474,81 грн.

Приписами ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В межах п. 6.2. договору визначено, що за порушення строків поставки постачальник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми обладнання за кожний день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши нарахування позивачем неустойки, враховуючи те, що сторони при укладанні договору погодили таку міру відповідальності за невиконання своєчасної поставки товару, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, розрахунок останнього є арифметично правильним, у зв'язку з чим підлягає стягненню неустойка у розмірі 25474,81 грн.

Одночасно погоджується колегія суддів з позицією суду в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору поставки №12/05 від 12.05.2016, укладеного між позивачем та відповідачем з огляду на таке.

Положеннями ст. 665 ЦК України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу

Відповідно до ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Враховуючи вищенаведене та неналежне виконання відповідачем умов договору щодо здійснення поставки товару за договором поставки №12/05 від 12.05.2016, колегія суддів вбачає правові підстави для розірвання договору поставки №12/05 від 12.05.2016 укладеного між Фермерським господарством "Бригадир" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд".

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" щодо порушення судом першої інстанції приписів процесуального законодавства у вигляді не винесення ухвали про поновлення строку на подання відзиву та не врахування наданих ним доказів поставки продукції, оскільки:

1)сама по собі вказана обставина не свідчить про незаконність судового рішення та не входить до переліку процесуальних порушень, вчинених судом першої інстанції, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення в порядку ч.3 статті 277 ГПК України;

2)зі змісту описової та мотивувальної частини рішення вбачається прийняття судом надісланого відповідачем відзиву (вх. від 05.09.2018, Том 1, а.с.38-57) та надання судом правової оцінки викладеної стороною позиції по справі та дослідження безпосередньо доказів відповідача на підтвердження проведеної ним поставки товару;

3)при прослуховуванні аудиозапису фіксування Господарським судом Харківської області судового засідання від 05.09.2018 колегією суддів встановлено, що в ході проведення судового засідання суддя Світличний Ю.В. дійшов висновку про можливість долучення до матеріалів справи відзиву відповідача від 05.09.2018 враховуючи усні пояснення відповідача з приводу несвоєчасності його подання, які в подальшому були викладені даною стороною в письмову вигляді (клопотання від 05.09.2018 вх.№25692). Відтак, питання поновлення строку на подання відзиву та його прийняття судом було вирішено Господарським судом Харківської області у судовому засіданні 05.09.2018 та має протокольну форму згідно п.7 ч.2 статті 223 ГПК України.

Не свідчить про незаконність оспорюваного рішення й доводи апелянта з приводу порушення судом першої інстанції приписів процесуального законодавства у вигляді незаконного врахування наданих позивачем 08.10.2018 додаткових документів з огляду на їх завчасне не направлення відповідачеві, оскільки зі змісту описової та мотивувальної частини рішення вбачається, що Господарським судом Харківської області не надавалась жодна правова оцінка даної документації, відтак остання не покладена в основу правової позиції суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2018 у справі № 922/2226/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів .

Повний текст постанови складено 13.12.2018.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя П.В. Тихий