Рішення

від 07.09.2018 по справі 826/6836/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2018 року м. Київ № 826/6836/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Стринадко О.Г., представника позивача Євсюкова В.В., представника відповідача Гайдая В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АБС-Центр" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

27.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АБС-Центр" (ТОВ "ТД "АБС-Центр") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 №0061931404 та №0061941404.

В обґрунтування позову зазначило, що висновки відповідача викладені в акті перевірки №811/26-15-14-04-03/39716780 від 13.11.2017 є безпідставними в частині встановлених в ході перевірки порушень ТОВ "ТД "АБС-Центр" вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ "Креатон Плюс" та ТОВ "Аседа".

Позивач зауважує, що правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені під час придбання товарів у ТОВ "Креатон Плюс" та ТОВ "Аседа", адже господарські операції ТОВ "ТД "АБС-Центр" із вказаними контрагентами є реальними та документально підтвердженими. При цьому, висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій з ТОВ "Креатон Плюс" та ТОВ "Аседа" позивач вважає необґрунтованими.

Позивач наголошує на принципі персональної відповідальності, тому можливі порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ "Креатон Плюс" та ТОВ "Аседа" не можуть беззаперечно свідчити про фіктивність господарських операцій вказаних товариств з ТОВ "ТД "АБС-Центр".

Оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0061931404 та №0061941404 прийняті на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №811/26-15-14-04-03/39716780 від 13.11.2017, позивач вважає вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.05.2018 відкрито провадження у справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ "ТД "АБС-Центр" посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки №811/26-15-14-04-03/39716780 від 13.11.2017, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ "ТД "АБС-Центр" з ТОВ "Креатон Плюс" та ТОВ "Аседа". Крім того, відповідач вказує про фіктивність діяльності вказаних контрагентів позивача.

В ході судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

В період з 31.10.2017 по 06.11.2017 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТД "АБС-Центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Креатон Плюс" за травень, червень, липень 2017 року, ТОВ "Аседа" за червень, липень 2017 року.

За результатами перевірки складено акт №811/26-15-14-04-03/39716780 від 13.11.2017.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення ТОВ "ТД "АБС-Центр" вимог пунктів 2, 3, 4 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 та пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 674223 грн, а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в червні 2017 року на суму 238468 грн.

29.11.2017 на підставі висновків акту №811/26-15-14-04-03/39716780 від 13.11.2017 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0061931404, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "ТД "АБС-Центр" за платежем податок на додану вартість на 842778,75 грн, в тому числі на 674223 грн за основним платежем та на 168555,75 грн за штрафними санкціями;

- №0061941404, яким зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 238468 грн.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями від 29.11.2017 №0061931404 та №0061941404 та оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.02.2018 №6067/6/99-99-11-01-02-25 скарга ТОВ "ТД "АБС-Центр" залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0061931404 та №0061941404 - без змін.

Позивач не погодився із результатами адміністративного оскарження, а тому звернувся до суду із даним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 №0061931404 й №0061941404.

Отже, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, суд виходить з того, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно положень статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Встановлено, що 27.03.2017 між ТОВ "ТД "АБС-Центр" (покупець) та ТОВ "Креатон Плюс" (постачальник) укладено договір поставки №ТМЦ/2703-17 за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього певну суму на умовах і строк, визначених договором. Ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються остаточно визначаються у видатковій накладній. Постачальник зобов'язується надати разом з кожним видом товару наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну. Постачальник зобов'язується здійснити поставку товару на склад покупця власним транспортом.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Креатон Плюс" поставило ТОВ "ТД "АБС-Центр" товари: вугілля деревне Jarrkoff (10 л., 15 л., 30 л.), брикети деревовугільні 10 л., дрова у в'язанці, тріски для розпалювання 2 дм, всього на суму 2619329 грн, в тому числі податок на додану вартість - 436554,90 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного договору ТОВ "ТД "АБС-Центр" надано видаткові та податкові накладні, інвентаризаційний опис від 31.12.2017, договір оренди нежитлових приміщень від 01.09.2017, оборотно-сальдову відомість по рахунку 281.

За результатом вказаних господарських операцій з ТОВ "Креатон Плюс" позивач включив до складу податкового кредиту у травні, червні, липні 2017 року податок на додану вартість на суму 436554,90 грн.

20.02.2017 між ТОВ "ТД "АБС-Центр" (покупець) та ТОВ "Аседа" (постачальник) укладено договір поставки №ТМЦ/2002-17 за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього певну суму на умовах і строк, визначених договором. Ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються остаточно визначаються у видатковій накладній. Постачальник зобов'язується надати разом з кожним видом товару наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну. Постачальник зобов'язується здійснити поставку товару на склад покупця власним транспортом.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Аседа" поставило ТОВ "ТД "АБС-Центр" товари: вугілля деревне Jarrkoff (10 л., 15 л., 30 л.), брикети деревовугільні 10 л., дрова у в'язанці, всього на суму 333 810,39 грн, в тому числі податок на додану вартість - 222301,70 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного договору ТОВ "ТД "АБС-Центр" надано видаткові та податкові накладні, інвентаризаційний опис від 31.12.2017, договір оренди нежитлових приміщень від 01.09.2017, оборотно-сальдову відомість по рахунку 281.

За результатом вказаних господарських операцій з ТОВ "Аседа" позивач включив до складу податкового кредиту у червні, липні 2017 року податок на додану вартість на суму 222301,70 грн.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, враховуючи специфіку спірних господарських операцій, судом встановлено, що вказані документи не мають суттєвих дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Суд звертає увагу на те, що згідно описової частини акту перевірки ТОВ "ТД "АБС-Центр" за наслідками господарських операцій з ТОВ "Креатон Плюс" та ТОВ "Аседа" включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 658856,60 грн (436554,90 грн по ТОВ "Креатон Плюс" та 222301,70 грн по ТОВ "Аседа"), однак у висновках вказаного акту перевірки вказано про заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 674223 грн.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність видаткової накладної від 13.05.2017 на поставку товарів ТОВ "Креатон Плюс" для ТОВ "ТД "АБС-Центр".

Так, відповідно до пункту 2.2 договору від 27.03.2017 №ТМЦ/2703-17 постачальник зобов'язується надати разом з кожним видом товару наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну.

З акту перевірки встановлено, що позивач за результатами господарських взаємовідносин із ТОВ "Креатон Плюс" не включав до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість вказані у податковій накладній, яка датована 13.05.2017. Тому, й відсутня податкова накладна від 13.05.2017 та відповідно й видаткова накладна за вказану дату.

Надаючи юридичну оцінку посиланням відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як факт, що свідчить про відсутність реальних господарських операцій, суд виходить із правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а (адміністративне провадження К/9901/8403/18).

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Тобто, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Крім того, відповідно до пунктів 2.3 та 4.4 договорів від 27.03.2017 №ТМЦ/2703-17 від 20.02.2017 №ТМЦ/2002-17 постачальник зобов'язується здійснити поставку товару на склад покупця власним транспортом, ціна товару включає в себе вартість доставки. Тобто, доставка товарів здійснювалась контрагентами позивача, а тому наявність у позивача товарно-транспортних накладних не є обов'язковою.

Посилання відповідача на те, що в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутня інформація щодо реєстрації ТОВ "Креатон Плюс" податкових накладних від 11.05.2017, 12.05.2017, 29.05.2017, 07.06.2017, в той час як в бухгалтерському обліку позивача наявна інформація про розрахунки за вказаними накладними, суд вважає такими, що не стосуються предмету розгляду по даній справі, адже матеріали справи не містять доказів, а відповідачем не доведено факту включення позивачем сум податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту. Тобто суми по ним не включені до кредиту.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні станом на здійснення господарських операцій з позивачем у його контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для здійснення поставок товарів чи надання послуг, обумовлених укладеними договорами з позивачем.

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Відповідач також зазначає про неможливість продажу ТОВ "Креатон Плюс" та ТОВ "Аседа" вищевказаних товарів ТОВ "ТД "АБС-Центр" з огляду на відсутність факту отримання вказаними контрагентами позивача відповідних товарів по ланцюгу взаємовідносин із контрагентами-постачальниками у досліджуваному та попередніх звітних періодах.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача в цій частині, суд враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14, згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (ч. 2 ст. 61 Конституції України).

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Разом з цим, позивачем надано до суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій ТОВ "ТД "АБС-Центр" з ТОВ "Креатон Плюс" та ТОВ "Аседа" .

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статі 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності оскаржуваних рішень, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 №0061931404 та №0061941404.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №2610824281 від 25.04.2018 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 16218,70 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 255 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АБС-Центр" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.11.2017 №0061931404 та №0061941404.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АБС-Центр" витрати зі сплати судового збору у розмірі 16218,70 грн (шістнадцять тисяч двісті вісімнадцять гривень сімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АБС-Центр" (адреса: 02160, м. Київ, пр-т. Соборності, 7-А, офіс 320; код ЄДРПОУ: 34875214).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ: 39439980).

Суддя О.М. Чудак