Постанова

від 27.05.2019 по справі 826/6836/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6836/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.

за участю секретаря: Рагімової Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім АБС-Центр до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім АБС-Центр звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень № 0061931404 від 29.11.2017 року та № 0061941404 від 29.11.2017 року, винесені на підставі акту перевірки № 811/26-15-14-04-03/39716780 від 13.11.2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.11.2017 №0061931404 та №0061941404.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

04 квітня 2019 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від позивача на апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року, в якій представник товариства просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 31.10.2017 року по 06.11.2017 року посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТД "АБС-Центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Креатон Плюс" за травень, червень, липень 2017 року, ТОВ "Аседа" за червень, липень 2017 року.

За результатами перевірки складено акт №811/26-15-14-04-03/39716780 від 13.11.2017 року.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення ТОВ "ТД "АБС-Центр" вимог пунктів 2, 3, 4 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 та пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 674223 грн., а також завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в червні 2017 року на суму 238468 грн.

29 листопада 2017 року на підставі висновків акту №811/26-15-14-04-03/39716780 від 13.11.2017 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0061931404, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "ТД "АБС-Центр" за платежем податок на додану вартість на 842778,75 грн, в тому числі на 674223 грн. за основним платежем та на 168555,75 грн. за штрафними санкціями;

- №0061941404, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 238468 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх шляхом подання скарг до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.02.2018 року №6067/6/99-99-11-01-02-25 скарга ТОВ "ТД "АБС-Центр" залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім АБС-Центр вважаючи податкові повідомлення-рішення від 29.11.2017 року №0061931404 та №0061941404 протиправними, звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об`єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати до складу до складу прямих матеріальних витрат віднесено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2017 року між ТОВ "ТД "АБС-Центр" (покупець) та ТОВ "Креатон Плюс" (постачальник) укладено договір поставки №ТМЦ/2703-17 за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за нього певну суму на умовах і строк, визначених договором. Ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються остаточно визначаються у видатковій накладній. Постачальник зобов`язується надати разом з кожним видом товару наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну. Постачальник зобов`язується здійснити поставку товару на склад покупця власним транспортом.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Креатон Плюс" поставило ТОВ "ТД "АБС-Центр" товари: вугілля деревне Jarrkoff (10 л., 15 л., 30 л.), брикети деревовугільні 10 л., дрова у в`язанці, тріски для розпалювання 2 дм, всього на суму 2619329 грн., в тому числі податок на додану вартість - 436554,90 грн.

За результатом вказаних господарських операцій з ТОВ "Креатон Плюс" позивач включив до складу податкового кредиту у травні, червні, липні 2017 року податок на додану вартість на суму 436554,90 грн.

20.02.2017 року між ТОВ "ТД "АБС-Центр" (покупець) та ТОВ "Аседа" (постачальник) укладено договір поставки №ТМЦ/2002-17 за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за нього певну суму на умовах і строк, визначених договором. Ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються остаточно визначаються у видатковій накладній. Постачальник зобов`язується надати разом з кожним видом товару наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну. Постачальник зобов`язується здійснити поставку товару на склад покупця власним транспортом.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Аседа" поставило ТОВ "ТД "АБС-Центр" товари: вугілля деревне Jarrkoff (10 л., 15 л., 30 л.), брикети деревовугільні 10 л., дрова у в`язанці, всього на суму 333 810,39 грн, в тому числі податок на додану вартість - 222301,70 грн.

За результатом вказаних господарських операцій з ТОВ "Аседа" позивач включив до складу податкового кредиту у червні, липні 2017 року податок на додану вартість на суму 222301,70 грн.

Згідно описової частини акту перевірки ТОВ "ТД "АБС-Центр" за наслідками господарських операцій з ТОВ "Креатон Плюс" та ТОВ "Аседа" включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 658856,60 грн (436554,90 грн. по ТОВ "Креатон Плюс" та 222301,70 грн. по ТОВ "Аседа"), однак у висновках вказаного акту перевірки вказано про заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 674223 грн.

Неможливість здійснення господарських операцій ТОВ Креон Плюс та ТОВ Аседа по продажу товарів у зв`язку із відсутністю факту отримання ним відповідних товарів по ланцугу взаємовідносин із контрагентами-постачальниками у досліджуваному та попередніх звітніх періодах, засвідчує безпідставне формування ним відповідного активу та доказує відсутність фактичного постачання ТОВ Креон Плюс товару на адресу позивача.

Також позивачем не було надано до перевірки первинних документів, що підтверджують перевезення товарів від постачальника до ТОВ "ТД "АБС-Центр".

Крім того, правильність формування платником податків витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв`язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

У контексті викладеного колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати, що ці послуги безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Отже, на порушення п. 44.6 ст. 44 Кодексу, ТОВ ТД АБС-Центр не надано до перевірки документи, що підтверджують транспортування товарів від постачальників.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім АБС-Центр на те, що документи, які підтверджують реальність операцій були вилучені в рамках кримінального провадження № 32018100040000033, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як стверджує у додаткових поясненням сам позивач (подані до Шостого апеляційного адміністративного суду 22 травня 2019 року за вх. № 18345), дане вилучення відбувалось в червня 2018 року, а перевірку Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві здійснювало в період 31.10.2017 року по 06.11.2017 року.

У спірних правовідносинах колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену у спорах з подібними правовідносинами.

Так, у своїй постанові від 27 березня 2012 року в справі № 21-737во10 Верховний Суд України зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі № 2а-2717/11/2670 за позовом ТОВ Ампір СВ до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд України вказав, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також, оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання.

За наведених обставин, наданих доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності відображення даних у податковому обліку за спірними операціями, а тому оскаржуване позивачем податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 29.11.2017 року № 0061931404 та № 0061941404 є правомірними та необґрунтовано було скасовано судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог даного позову.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 243, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім АБС-Центр до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Ісаєнко Ю.А.

Суддя Файдюк В.В.

Повний текст постанови виготовлено - 30 травня 2019 року.