Постанова

від 08.10.2019 по справі 826/6836/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №826/6836/18

адміністративне провадження №К/9901/18722/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

секретар судового засідання Кривда В. І.,

представники: позивача - Мелехова О.С., відповідача Борозна М.П.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АБС-Центр" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 (судді - Собків Я.М., Ісаєнко Ю.А., Файдюк В.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АБС-Центр" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року Товариствo з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АБС-Центр" (далі - позивач, ТОВ "ТД"АБС-Центр", Товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 №0061931404 та від 29.11.2017 №0061941404, якими Товариству зменшено від`ємне значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень 2017 року на 238`468,00 грн та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 842`778,75 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції - 168`555,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані доводами позивача, що реальність господарських операцій між Товариством та його контрагентами - ТОВ "Креатон плюс" та ТОВ "Аседа" підтверджена первинними документами, які не були враховані під час податкової перевірки, тоді як власне висновки перевірки зроблені лише на підставі співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту платників податків на рівні ДФС, що є неприпустимим.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 07.09.2018 адміністративний позов Товариства задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0061931404 та від 29.11.2017 №0061941404.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, перевіривши доводи контролюючого органу щодо безпідставного формування позивачем даних податкового обліку за господарськими операціями з придбання товару (вугілля деревне, брикети деревовугільні, дрова у в`язанці, тріски для розпалювання) у ТОВ "Креатон плюс" та ТОВ "Аседа" та надавши оцінку доказам Товариства на спростування цих доводів, дійшов висновку, що ці операції належним чином підтвердженні.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено.

Постанова вмотивована висновком суду апеляційної інстанції про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Креатон плюс" та ТОВ "Аседа" з огляду на відсутність факту придбання цими контрагентами товарів, які були поставлені позивачу, відсутність у позивача документів про перевезення товару.

Товариство подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену постанову повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, позивач посилається, зокрема на те, що оскаржувана постанова прийнята апеляційним судом без системної оцінки усіх обставин справи щодо постачання товару, яким суд першої інстанції надав належну оцінку. Вважає, що суд апеляційної інстанції помилково врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.03.2012 у справі №21-737во10, як таку, що не відповідає останній правовій позиції, що була висловлена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, згідно з якою документи про перевезення товарів не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують придбання та продаж товарно-матеріальних цінностей.

Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених обставин. Апеляційний суд дав правильну оцінку доказам, врахувавши обставини, що свідчать про неспроможність ТОВ "Креатон плюс" та ТОВ "Аседа" здійснити постачання товару у зв`язку з відсутністю у них для цього матеріально-технічних можливостей, а також не підтвердження за результатами заходів податкового контролю придбання цими контрагентами товару, на придбання якого позивач надав облікові документи; відсутність у Товариства документів про перевезення та оплату товару. Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції врахував правову позицію Верховного Суду про застосування норм матеріального права до подібних правовідносин у постанові від 28.02.2018 у справі №826/7986/13-а, у постанові від 11.09.2018 №826/4564/15, у постанові від 06.06.2018 у справі №П/811/2247/14, зробивши висновок, що наведені обставини свідчать про необґрунтованість податкової вигоди платника податків.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, були прийняті ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта від 13.11.2017 №811/26-15-14-04-03/39716780 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "АБС-Центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Креатон Плюс" за травень, червень, липень 2017 року та з ТОВ "Аседа" за червень, липень 2017 року". Згідно з висновками, викладеними в цьому акті перевірки, Товариство порушило норми пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, пунктів 2, 3, 4 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, завищивши суму податкового кредиту за травень - липень 2017 року, що призвело до заниження ПДВ за цей же період на 674' 223,00 грн та завищення від`ємного значення ПДВ за червень 2017 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 238' 468,00 грн.

Висновок ГУ ДФС у м. Києві про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що на формування податкового кредиту за вказаний період мали вплив задекларовані позивачем господарські операції із контрагентами ТОВ "Креатон плюс" (ПДВ - 436' 554,90 грн) та ТОВ "Аседа" (ПДВ - 222' 301,70 грн), які не мають реального характеру, а здійснені лише з метою незаконної податкової мінімізації. Обґрунтовуючи довід про безтоварність господарських операцій позивача з придбання товару у цих контрагентів, контролюючий орган послався на податкову інформацію щодо господарської діяльності ТОВ "Креатон плюс" та ТОВ "Аседа", як-то: 1) ТОВ "Креатон плюс" не має матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності; податкові накладні на поставку товару (вугілля деревне "Жарркофф") на адресу ТОВ "Креатон плюс" не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН); згідно з даними ЄРПН контрагенти-постачальники ТОВ "Креатон плюс" зареєстрували податкові накладні з іншою номенклатурою товару (тканина із синтетичних комплексних ниток, тканина полотняного переплетення, сітчасті полотна, суперваучер, стартові пакети, скретч-картки); розрахунок за поставку між позивачем і ТОВ Креатон плюс не проводився; 2) загальна вартість поставки товару (вугілля деревне "Жарркофф", брикети деревновугільні, дрова у в`язанці) від ТОВ "Аседа" у червні - липні 2017 року склала 1' 333' 810,39 грн, в тому числі ПДВ - 222' 301,70 грн, розрахунки за товар між сторонами здійснені частково, станом на 30.06.2017 кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Аседа" становила 633' 166,07 грн; податкові накладні від 13.05.2017 на поставку цього товару на адресу позивача не зареєстровані в ЄРПН, згідно з даними ЄРПН контрагенти-постачальники ТОВ "Аседа" зареєстрували податкові накладні з іншою номенклатурою товару (гідроакумуляторні баки, манометри, реле тиску, водяні насоси, акумулятори гелеві, сонячні модулі, скретч-картки, суперваучери, двірне полотно, ваучери, хребти лосося, інвертори, мобільні телефони, стартові пакети, тканини полотняного переплетення, тканини із синтетичних комплексних ниток тощо). Крім того, Товариство до перевірки не надало документи про перевезення товару від постачальників та документи на підтвердження відвантаження товару від ТОВ "Креатон плюс" - за податковими накладними від 13.06.2017, 14.06.2017 на суму ПДВ 54' 114,37 грн та видатковою накладною на поставку товарно-матеріальних цінностей на суму ПДВ 140' 715,07 грн, що відображена по рахунку бухгалтерського обліку 631; від ТОВ "Аседа" - за податковими накладними від 12.06.2017, 13.06.2017 на суму ПДВ 38' 684,46 грн.

Порядок формування платником ПДВ податкового кредиту врегульований нормами статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на червень, липень 2017 рік; далі -ПК).

Згідно з абзацами першим - третім пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацами першим-третім пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абзаци перший-третій пункту 201.10).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Отже, у податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Визнаючи юридичне значення за податковими накладними, видатковими накладними, виписаними ТОВ "Креатон плюс" та ТОВ "Аседа" на поставку товарів на адресу позивача, суд першої інстанції виходив з того, що достовірність інформації щодо операцій з поставки товару, зафіксованої в зазначених документах, підтверджується іншими доказами у справі, а саме: господарськими договорами між позивачем і вказаними юридичними особами, інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей, які є в розпорядженні Товариства, договором оренди нежитлових приміщень від 01.09.2017, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281. Відхиляючи доводи відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних або інших документів на перевезення товару як обставини, що свідчить про безтоварність (удаваність) господарських операцій, суд першої інстанції виходив з того, за умовами договорів із ТОВ "Креатон плюс" та ТОВ "Аседа" доставка товару здійснювалася цими контрагентами, а відтак у позивача не обов`язково повинні бути документи на транспортування товару. Суд також послався на позицію Верховного Суду в постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, що транспортна документація підтверджує операції з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару і його використання у господарській діяльності платника податків.

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу, що вище перелічені докази з урахуванням обставин щодо діяльності ТОВ "Креатон плюс" та ТОВ "Аседа", встановлених заходами податкового контролю, у своїй сукупності не спростовують заперечення контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з цими контрагентами.

Не викликали у суду сумніву при оцінці наданих позивачем облікових документів як достовірних доводи ГУ ДФС у м. Києві про те, що у ланцюгу постачання відсутні товари, у зв`язку з придбанням яких позивач задекларував податковий кредит; ТОВ "Креатон плюс" та ТОВ "Аседа" в ЄДРПН реєстрували не всі податкові накладні, у них відсутні матеріально-технічні, трудові ресурси, об`єктивно необхідні для здійснення господарських операцій з постачання товару в таких обсягах, що, зокрема робить неможливим доставку товару на адресу позивача, як це передбачено умовами господарських договорів з позивачем; розрахунок за придбаних товар позивач не здійснив. Оцінка судом першої інстанції договору оренди нежитлових приміщень як доказу наявності у позивача складських приміщень для зберігання придбаного товару зроблена без врахування тієї обставини, що в договір підписаний 01.09.2017, тоді як суми податкового кредиту по операціях з придбання вугілля деревного "Жарркофф", брикетів деревновугільних, дров у в`язанці відображені Товариством в податкових деклараціях за червень, липень 2017 року.

У пункті 65 рішення Європейського суду з прав людини "Булвес АД" проти Болгарії" від 22.01.2009, заява №3991/03, зазначено, що загальні інтереси спільноти полягають у підтриманні фінансової стабільності системи оподаткування ПДВ разом із її сукупністю нормам щодо нарахування ПДВ до сплати, податкових пільг, податкового кредиту та відшкодування ПДВ. Основними елементами підтримання такої стабільності слід визнати повне і своєчасне виконання усіма платниками ПДВ своїх зобов`язань щодо декларування та сплати ПДВ та, в кінцевому результаті, запобігання будь-яких видів шахрайських зловживань у вказаній системі. Щодо цього Суд визнає, що необхідно покладати край спробам зловживання у сфері оподаткування і що з метою попередження таких зловживань може бути розумним передбачати у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників ПДВ.

Відтак, обставини щодо операцій з поставки, за якими позивач задекларував податковий кредит, які суд першої інстанції вважав встановленими, правильно визнані судом апеляційної інстанції недоведеними, що у свою чергу, свідчить про наявність у апеляційного суду відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 349, 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АБС-Центр" залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду