Постанова

від 10.10.2018 по справі 820/3546/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Заічко О.В.

10 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3546/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Калиновського В.А. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - Акопян М.О., відповідача - Гуди К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 03.07.2018 (14:46 год., повний текст складено 12.07.18) по справі № 820/3546/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Главмаш (далі по тексту - ТОВ ТД Главмаш ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, прийнятих судом, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.11.2017 № 0000881412, № 0000891412 та № 0000901412.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 по справі № 820/3546/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" (вул. Василя Мельникова, буд. 9/3, кв. 4, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ32759608) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська,46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0000881412 від 29.11.2017 р., № 0000891412 від 29.11.2017 р., № 0000901412 від 29.11.2017 р., які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ".

Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" (вул. Василя Мельникова, буд. 9/3, кв. 4,м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ32759608) у розмірі 13897,83 грн ( тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім грн 83 копійки).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 по справі № 820/3546/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не надано оцінки недолікам в оформленні первинних документів по відносинам ТОВ ТД Главмаш (в актах приймання виконаних будівельних робіт відсутня дата підписання, у договірних цінах та підсумкових відомостях ресурсів відсутні номер і дата, у полі керівник підрядної організації відсутня печатка, на локальних кошторисах та в підсумковій відомості ресурсів у полі склав та перевірив міститься підпис невстановленої особи та відсутня печатка), неможливості встановити, які саме особи виконували роботи підряду з урахуванням значного обсягу затрат трудоміскості, тобто, не оцінено первинні документи на предмет реальності здійснення господарської операції, а також не досліджено, яку саме економічну вигоду отримав позивач від здійснення цих операцій. Вважає, що вирок Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/33900/17к від 17.08.2017 відносно керівника ТОВ ТОП Стрім Трейд ОСОБА_3, є належним доказом недійсності правочину та нереальності відповідних господарських операцій, оскільки цим вироком підтверджено, що вказана особа не укладала правочинів з суб'єктами господарювання, не користувалася печаткою підприємства, не використовувала банківські рахунки. З огляду на викладене, податкові накладні, виписані від імені вказаної особи, яка заперечує свою участь у створенні і діяльності контрагента позивача, зокрема, у підписанні будь-яких первинних документів, не є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту. Також зазначив про неможливість виконання ТОВ ТОП Стрім Трейд підрядних робіт, обумовлених договором із позивачем по справі, з огляду на відсутність необхідних трудових ресурсів. Крім того, стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ ТД Главмаш та ТОВ Індіго Фінанс з посиланням на недоліки первинних документів (у рахунках-фактурах відсутня розшифровка підпису осіб, які підписали документ, товарно-транспортні накладні не містять податкового номеру перевізника, номеру посвідчення водія, неточно зазначено номер моделі автомобіля та реєстраційний номер, не вказано точної адреси пунктів навантаження та розвантаження, відсутня інформація про навантажувально-розвантажувальні роботи), ненадання до перевірки видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та рахунків-фактур до окремих податкових накладних, наявність у ІС Податковий блок щодо ТОВ Індіго Фінанс відомостей про порушення кримінального провадження за ст.205 КК України, пояснення засновника ТОВ Індіго Фінанс ОСОБА_4 щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності підприємства, дані узагальненої податкової інформації від 13.09.2017 № 65/7/16-31-14-05 щодо неправомірного визначення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, неподання звіту за формою 1-ДФ, відмінність номенклатури придбання від номенклатури товарів, реалізованих позивачеві. Враховуючи викладене, вважає обґрунтованими висновки акту перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту за рахунок відносин із вказаними контрагентами та не вбачає підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 по справі № 820/3546/18 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач в надісланому до суду письмовому відзиві та його представник у судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Стверджують, що господарські операції з ТОВ "Топ Стрім Трейд" та ТОВ "Індіго Фінанс" повністю підтверджено первинними документами, окремі недоліки в оформленні яких не спростовують реальності господарських операцій, зафіксованих цими документами. Результати спірних господарських операцій використані позивачем у власній господарській діяльності. Вважають, що вирок Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/33900/17к від 17.08.2017 відносно керівника ТОВ ТОП Стрім Трейд ОСОБА_3 не є належним доказом відсутності реального характеру господарських операцій із вказаним контрагентом, оскільки не містить посилань на підписаний позивачем із ТОВ ТОП Стрім Трейд договір підряду та встановлення протиправності дій позивача або недійсності договору підряду № 02/12-16 від 02.12.2016. Ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 23.03.2017 щодо надання тимчасового доступу та вилучення документів щодо поточних рахунків ТОВ Індіго Фінанс на момент перевірки вже була недійсною, посадові особи ТОВ Індіго Фінанс до кримінальної відповідальності не притягнуті, отже, посилання відповідача на вказану вище ухвалу не є доказом безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Враховуючи викладене вище, вважає, що позивачем цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ТОВ ТОП Стрім Трейд та ТОВ Індіго Фінанс , а відповідачем безпідставно зменшено позивачеві від'ємне значення з ПДВ, донараховано грошове зобов'язання з ПДВ та застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДФС у Харківській області №6156 від 27.10.2017 фахівцями відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Торговий дім "Главмаш" (податковий номер 32759608) з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "Топ Стрім Трейд" (податковий номер 40921310) за грудень 2016 року, ТОВ "Індіго Фінанс" (податковий номер 39854964) за червень-серпень 2016 року, та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки складено акт № 18961/20-40-14-12-11/32759608 від 09.11.2017, яким зафіксовано наступні порушення:

1. завищення податкового кредиту на загальну суму 748601 грн, у тому числі, за червень 2016 року у сумі 13816 грн, за липень 2016 року у сумі 299161 грн, серпень 2016 року у сумі 189891 грн, за грудень 2016 року у сумі 245733 грн, чим порушено пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України;

2. завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 38 956 грн за грудень 2016 року, чим порушено пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України;

3. заниження суми податку на додану вартість до сплати на суму 709645 грн, у тому числі, за червень 2016 року на суму 13816 грн, за липень 2016 року на суму 299161 грн, за серпень 2016 року на суму 189891 грн, за грудень 2016 року на суму 206777 грн, чим порушено пп. "а" п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України;

4. п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України - не надано документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки ( т.1 а.с.23-38).

Позивачем було подано заперечення на акт перевірки (т.1 а.с.39-40), які за результатами їх розгляду відповідачем були залишені без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

На підставі наведених висновків акту перевірки 29.11.2017 Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000881412 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 887056,25 грн, у т.ч. за основним платежем - 709645 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 177411,25 грн;

№ 0000891412 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 38956 грн,

№ 0000901412 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 510,00 грн (т.1 а.с.20-22).

Позивач, не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся до суду з даним позовом про їх оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами відносин із ТОВ "Топ Стрім Трейд" та ТОВ "Індіго Фінанс", та, відповідно, відсутності підстав для зменшення позивачеві від'ємного значення ПДВ, збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Так, судом першої інстанції встановлено, що підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало твердження відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ ТД Главмаш та контрагентами ТОВ "Топ Стрім Трейд" та ТОВ "Індіго Фінанс", та безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по відносинам із вказаними контрагентами.

З приводу такого твердження відповідача колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.200.1-200.4 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі по тексту - ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 02 грудня 2016 між позивачем (Замовник) та ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД" (Підрядник) укладено Договір підряду № 02/12-16, за умовами якого ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД" зобов'язувалось виконати роботи з капітального ремонту складу, розташованого за адресою : Харківська область, смт. Андріївка. Термін виконання робіт - з 02.12.2016 по 19.12.2016. Загальна вартість робіт склала 1 474 400,00 грн Додатково сторони підписали до Договору підряду довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 16.12.2016.

Склад, розташований за адресою : Харківська область, смт. Андріївка, загальною площею 50 м.кв., був орендований позивачем за договором оренди складу № 01/01 від 01.03.2016, орендодавець - ОСОБА_5 (т.1, а.с. 41-45).

На підтвердження реальності господарських операцій з виконання ТОВ ТОП Стрім Трейд підрядних будівельних робіт позивачем надано до матеріалів справи копії актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року від 14 грудня 2016 року № 1 на суму 298 800,00 грн, від 14 грудня 2016 року № 2 на суму 296 400,00 грн, від 15 грудня 2016 року № 3 на суму 294 000,00 грн, від 16 грудня 2016 року № 4 на суму 278 200,00 грн, від 16 грудня 2016 року № 5 на суму 100 000,00 грн, від 16 грудня 2016 року № 6 на суму 207 000,00 грн, до яких додано документи: "Договірна ціна", "Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1", "Підсумкова відомість ресурсів", "Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1" (т.1, а.с.49-103).

Оплату робіт проведено в безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями № 682 від 27.12.2016 на суму 174 400,00 грн, № 16 від 16.01.2017 на суму 250000,00 грн, № 14 від 16.01.2017 на суму 250000,00 грн, № 18 від 16.01.2017 на суму 250000,00 грн, № 17 від 16.01.2017 на суму 250000,00 грн, № 24 від 19.01.2017 на суму 300000,00 грн, копії яких надані до матеріалів справи (т.1, а.с.46-48).

Як свідчать матеріали справи, акти приймання виконаних будівельних робіт та договірні ціни на будівництво Капітальний ремонт складу Харківської області смт. Андріївка підписано від імені ТОВ ТОП Стрім Трейд директором ОСОБА_6

Разом з тим, як зазначено в акті перевірки та підтверджено в суді апеляційної інстанції, вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2017 по справі № 757/33900/17-к затверджено угоду від 06 лютого 2017 року між прокурором Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва Каніковським В.І. та обвинуваченою ОСОБА_6 про визнання винуватості. ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, та призначено їй узгоджене покарання у виді 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 грн.

Як встановлено вказаним вироком, після створення ТОВ ТОП СТРІМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40921310) та перереєстрації ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ ГРАТО (код ЄДРПОУ 40818751) на ім'я ОСОБА_6 виступивши засновником та директором підприємств самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала, ніколи не укладала правочини з суб'єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, не користувалася печаткою підприємства, не використовувала банківські рахунки підприємства, не здійснювала перерахування безготівкових грошових коштів по рахунки підприємств, не формувала податкові зобов'язання та податковий кредит прикриваючись фактом державної реєстрації ТОВ ГРАТО (код ЄДРПОУ 40818751), ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ ТОП СТРІМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40921310), а реєстраційні та установчі документи зазначених підприємств передала невстановленим слідствам особам.

Надання ОСОБА_6 особистих даних, документів, підписання реєстраційних документів ТОВ ГРАТО (код ЄДРПОУ 40818751), ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ ТОП СТРІМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40921310) дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, в тому числі: укладати правочини з суб'єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, користуватися печатками підприємств, використання банківських рахунків підприємств, здійснювати перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємств, формувати податкові зобов'язання та податковий кредит, що в свою чергу є фіктивним підприємством.

Таким чином, первинні документи, видані позивачеві його контрагентом ТОВ ТОП Стрім Трейд , складені не по факту здійснення господарської діяльності, підписані особою, яка не підтверджувала та не мала наміру підтверджувати факт здійснення господарських операцій.

Згідно з ч.6 ст.78 КАС України, якою встановлено підстави для звільнення від доказування, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Визнання винною особи, що підписує первинні документи від імені підприємства-контрагента, у вчиненні злочину, пов'язаного з фіктивністю підприємства, за наявності вироку, що набрав законної сили, яким встановлено, зокрема, відсутність факту підписання первинних документів такою особою від імені підприємства, на думку колегії суддів, виключає відповідність таких документів вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Крім того, колегія суддів відмічає, що інші первинні документи, додані до актів приймання виконаних будівельних робіт - локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, підписані від імені ТОВ ТОП Стрім Трейд невстановленою особою, оскільки не містять розшифровки підпису (прізвища, імені та по батькові власника підпису), а тому також не можуть бути підтвердженням здійснення господарських операцій за участю позивача та вказаного підприємства.

Також, слід вказати, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту по відносинам із ТОВ ТОП Стрім Трейд , виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності зазначеного контрагента позивача, зокрема, у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належним чином оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до складу податкового кредиту є безпідставним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту в сумі 245733 грн по відносинам із ТОВ ТОП Стрім Трейд , у зв'язку з чим погоджується з правомірністю зменшення позивачеві від'ємного значення з ПДВ на суму 38956 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.11.2017 № 0000891412 та донарахування грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 258471,25 грн (у т.ч. за основним платежем - 206777 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 51694,25 грн) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.11.2017 № 0000881412.

Надаючи оцінку правомірності податковому повідомленню-рішенню від 29.11.2017 № 0000881412 в частині збільшення ТОВ ТД Главмаш грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 628585 грн (у т.ч. за основним платежем - 502868 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 125717 грн), а також податковому повідомленню-рішенню від 29.11.2017 №0000901412, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2016 між позивачем та ТОВ "ІНДІГО ФІНАНС" укладено договір поставки № 25/06, згідно з яким позивачем було придбано будівельні матеріали на підставі видаткових накладних : від 03 червня 2016 року № РН-0000068 (рахунок-фактура № СФ-000045) на загальну суму з ПДВ 5893,20 грн; від 29 червня 2016 року № РН-0000063 (рахунок-фактура № СФ-000046) - на загальну суму з ПДВ 75597,80 грн; від 03 липня 2016 року № РН-039 (рахунок-фактура № СФ-044) - на загальну суму з ПДВ 18443,81 грн; від 04 липня 2016 року № РН-040 (рахунок-фактура № СФ-042) на суму з ПДВ 45508,84 грн; від 04 липня 2016 року № РН-041 (рахунок-фактура № СФ-043) - на загальну суму з ПДВ 12966,30 грн; від 04 липня 2016 року № РН-042 (рахунок-фактура № СФ-045) - на загальну суму з ПДВ 93474,20 грн; від 10 липня 2016 року № РН-059 (рахунок-фактура № СФ-051) на загальну суму з ПДВ 14941,14 грн; від 10 липня 2016 року № РН-058 (рахунок-фактура № СФ-052) на загальну суму з ПДВ 14054,30 грн; від 14 липня 2016 року № РН-043 (рахунок-фактура № СФ-046) на загальну суму з ПДВ 97489,62 грн; від 14 липня 2016 року № РН-045 (рахунок-фактура № СФ-047) на загальну суму з ПДВ 84408,50 грн; від 15 липня 2016 року № РН-046 (рахунок-фактура № СФ-048) на загальну суму з ПДВ 113259,38 грн; від 15 липня 2016 року № РН-047 (рахунок-фактура № СФ-049) на загальну суму з ПДВ 95804,76 грн; від 22 липня 2016 № РН-060 (рахунок-фактура № СФ-053) на загальну суму з ПДВ 909780,43 грн; від 22 липня 2016 № РН-061 (рахунок-фактура № СФ-054) на загальну суму з ПДВ 294836,40 грн; від 09 серпня 2016 року № РН-048 (рахунок-фактура № СФ-061) на загальну суму з ПДВ 139065,26 грн; від 10 серпня 2016 року № РН-050 (рахунок-фактура № СФ-059) на загальну суму з ПДВ 74082,23 грн; від 11 серпня 2016 року № РН-051 (рахунок-фактура № СФ-056) на загальну суму з ПДВ 21331,96 грн; від 10 серпня 2016 року № РН-049 (рахунок-фактура № СФ-057) на загальну суму з ПДВ 16667,38 грн; від 11 серпня 2016 року № РН-052 (рахунок-фактура № СФ-058) на загальну суму з ПДВ 76792,69 грн; від 11 серпня 2016 року № РН-053 (рахунок-фактура № СФ-060) на загальну суму з ПДВ 46105,82 грн; від 25 серпня 2016 року № РН-054 (рахунок-фактура № СФ-062) на загальну суму з ПДВ 49486,40 грн; від 25 серпня 2016 року № РН-055 (рахунок-фактура № СФ-063) на загальну суму з ПДВ 390097,69 грн; від 25 серпня 2016 року № РН-056 (рахунок-фактура № СФ-064) на загальну суму з ПДВ 86423,44 грн; від 25 серпня 2016 року № РН-057 (рахунок-фактура № СФ-065) на загальну суму з ПДВ 239293,98 грн (т.1, а.с.104-108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 123, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 147, 149, 151, 153).

Оплату придбаного товару здійснено згідно з платіжними дорученнями № 279 від 30.06.2016 на суму 500000,00 грн, № 287 від 30.06.2016 на суму 179000,00 грн, № 292 від 04.07.2016 на суму 190000,00 грн, № 291 від 04.07.2016 на суму 190000,00 грн, № 316 від 14.07.2016 на суму 270000,00 грн, № 337 від 18.07.2016 на суму 100000,00 грн, № 336 від 18.07.2016 на суму 200000,00 грн, № 335 від 18.07.2016 на суму 250000,00 грн, № 356 від 21.07.2016 на суму 141763,00 грн, № 358 від 26.07.2016 на суму 57500,00 грн, № 370 від 01.08.2016 на суму 71000,00 грн, № 396 від 26.08.2016 на суму 342000,00 грн, № 438 від 30.08.2016 на суму 487000,00 грн, № 446 від 30.08.2016 на суму 130000,00 грн, № 459 від 06.09.2016 на суму 104450,00 грн, № 458 від 06.09.2016 на суму 200000,00 грн, № 161 від 15.09.2016 на суму 195103,15 грн, про що свідчать надані до матеріалів справи копії банківських виписок ( т.1, а.с.155-164).

Придбаний товар було доставлено автомобільним транспортом зі складу постачальника (автомобільний перевізник ТОВ "Стройтрансавто"), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.109, 111, 113, 115, 117, 119, 121-122, 124, 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145-146, 148, 150, 152, 154).

У подальшому придбаний товар позивачем був використаний при виконанні будівельних робіт за договорами підряду, укладеними із контрагентами-замовниками Комунальним закладом "Балаклійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів", Савинською селищною радою, Комунальним закладом "Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості", Комунальним закладом "Харківська обласна станція юних туристів" Харківської обласної ради, Комунальним закладом "Обласна спеціалізована школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів "Обдарованість" Харківської обласної ради, Управлінням економічного розвитку Первомайської районної державної адміністрації, Комунальним підприємством "Харківводоканал", ТОВ УНВЦ "Охорона праці", Миколаївською сільською радою, а також частково придбаний товар був реалізований ТОВ "СтройТрансАвто", про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договорів підряду, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів списання будівельних матеріалів, довідок про вартість виконаних робіт та витрати, підсумкових відомостей ресурсів, видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних (т.1, а.с. 165-233, т.2 а.с. 1-170).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, складених в ході господарських операцій між ТОВ ТД Главмаш та ТОВ Індіго Фінанс вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, далі за текстом - Положення № 88).

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на невідповідність наданих товарно-транспортних накладних вимогам п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару.

При цьому, факт отримання ТМЦ підкріплено іншими первинними документами, зокрема, видатковими накладними, рахунками-фактурами, до яких зауваження у перевіряючих були відсутні, а також документами про списання придбаних ТМЦ при провадженні господарської діяльності.

Отже, окремі недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних не спростовують факту доставки ТМЦ та не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Індіго Фінанс підтверджено первинними документами, а їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності, що не заперечується відповідачем по справі.

Разом з цим, відповідач стверджує про безтоварність відносин із вказаним контрагентами з посиланням на наявність зареєстрованого кримінального провадження, у якому фігурує вказаний контрагент позивача, пояснення засновника ТОВ Індіго Фінанс ОСОБА_4 щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутність контрагента за юридичною адресою, відсутність інформації про чисельність працюючих на підприємстві, наявність власних або орендованих основних фондів та транспортних засобів, неподання звітів за формою 1-ДФ, невідповідність номенклатури придбанні за червень-серпень 2016 року номенклатурі товарів, реалізованих позивачеві.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наведені вище норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Посилання відповідача на пояснення ОСОБА_4, зафіксовані у протоколі допиту свідка в рамках кримінального провадження № 32017100110000009 від 30.01.2017, щодо непричетності до фінансового-господарських операцій, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.74 КАС України).

Згідно зі ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Таким чином, пояснення посадових осіб контрагента, зафіксовані в поясненнях, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак, вони не є належним документом, який встановлює відповідні юридичні факти.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведена процесуальна норма встановлює обов'язковість для врахування адміністративним судом фактів, наведених у вироку, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

В обґрунтування твердження про відсутність реального характеру господарських операцій із ДП СДІ-Україна , відповідач в акті перевірки послався на пояснення ОСОБА_4

В рамках розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача надано копію протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 30.01.2016 в рамках кримінального провадження № 32017100110000009.

Разом з тим, як підтвердив представник відповідача в судовому засіданні, вироку по даному кримінальному провадженню ані станом на час проведення перевірки позивача, ані станом на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій не винесено.

На підставі вищенаведеного можна дійти висновку, що надані пояснення керівника ТОВ Індіго Фінанс ОСОБА_4 відповідно до протоколу допиту свідка в межах кримінального провадження, не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 72-78 КАС України, а тому не є належним доказом по справі.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова по справі № 1-кс/642/456/17 від 23.03.2017 року колегія суддів зазначає, що дана ухвала суду була прийнята слідчим суддею за клопотанням ст. слідчого з ОВС СУФР Офісу ВПП ДФС про надання тимчасового доступу та вилучення у ПАТ "Державний ощадний банк України" оригіналів документів, які стосуються поточних рахунків ТОВ "Індіго Фінанс".

Таким чином, вказана вище ухвала лише надає слідчим органам можливість для отримання доказів у кримінальних провадженнях, однак, вона не є належним документом, який встановлює відповідні юридичні факти.

Вказані вище ухвала є ухвалою слідчого судді, постановленою на стадії досудового розслідування, яка процесуально не може встановлювати вчинення особами відповідного кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, та доводити вину осіб у їх вчиненні.

Отже, в контексті пп.83.1.4. п.83.1 ст.83 ПК України за відсутності вироку, що набрав законної сили, відомості, набуті слідчими органами в рамках їх розслідування, мають доказове значення виключно в рамках цих кримінальних проваджень, та не є належним і допустимим доказом відсутності реального характеру між ТОВ ТД Главмаш та його контрагентом ТОВ Індіго Фінанс .

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

На підставі вищенаведеного можна дійти висновку, що ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 23.03.2017 по справі № 1-кс/642/456/17 не є допустимим та належним у справі доказом у розумінні вимог ст. ст. 72-78 КАС України, а тому посилання на вказану ухвалу не беруться до уваги.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору поставки, укладеного з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

При цьому, слід відмітити, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

З приводу тверджень відповідача про відсутність ТОВ Індіго Фінанс за юридичною адресою, колегія суддів відмічає, що виходячи зі змісту акту перевірки відповідач вважає податковою адресою вказаного підприємства: Полтавська область, м. Кременчук, Крюківський район, вул. Івана Приходька, 69. Між тим, у виписаних даним постачальником видаткових накладних наявна інша адреса - м. Київ, пр. Маршала Рокосовського, 3, офіс 5, однак, відповідач не звернув уваги на цю розбіжність.

Також, слід відмітити, що такі твердження відповідача обґрунтовуються виключно з посиланням на узагальнену податкову інформацію від 13.09.2017 № 65/7/16-31-14-05.

Однак, відомості такої податкової інформації не можуть бути взяті до уваги, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Крім того, згідно з абз. 5 п. 86.7 ст. 86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Отже, законодавець чітко і однозначно вказав, що навіть той офіційний письмовий документ, складання якого прямо передбачено законом, а саме акт перевірки, не може бути доказом вчинення податкового правопорушення у разі, коли за ним не винесено податкового повідомлення-рішення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки акт перевірки без факту винесення податкового повідомлення - рішення не є доказом скоєння податкового правопорушення, то у силу ч. 7 ст. 9 КАС України таким доказом не може бути і письмовий документ у вигляді узагальненої податкової інформації.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що узагальнена податкова інформація не є належним та допустимим доказом відсутності у позивача правоа на фопмування податкового кредиту по відносинам із ТОВ Індіго Фінанс .

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платник податків, в даному випадку позивач ТОВ ТД Главмаш , не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.9 КАС України не виявлено.

Враховуючи встановлені вищенаведені обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій між ТОВ ТД Главмаш та ТОВ Індіго Фінанс не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товарів у ТОВ Індіго Фінанс сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.02.2018 по справі № 813/1974/17, ід 13.03.2018 по справі № 801/6934/13-а, від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 15.05.2018 по справі № 810/4391/16.

Разом з тим, колегія суддів відмічає, що позивачем не надано до перевірки видаткові накладні та рахунки-фактури, а також товарно-транспортні накладні до податкових накладних від 10.06.2016 № 3 та від 29.06.2016 № 18.

Факт ненадання видаткових накладних та рахунків-фактур підтверджено також поясненнями директора ТОВ ТД Главмаш від 02.11.2017 № 1/11-2, зміст яких наведено в акті перевірки (т.1, а.с.32) та копію яких надано до матеріалів справи (т.3, а.с.49).

Відповідно до цих пояснень у зв'язку з великим документообігом та стислим терміном проведення позапланової документальної перевірки ТОВ ТД Главмаш не має можливості подати видаткові накладні та рахунки-фактури в кількості двох штук по взаємовідносинам із ТОВ Індіго Фінанс .

Слід вказати, що вищезазначених документів не було надано позивачем і під час подання заперечень на акт перевірки, що унеможливило врахування їх відповідачем під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, надана позивачем копія видаткової накладної від 29.06.2016 № РН-0000063 на суму 75597,80 грн, у т.ч. ПДВ - 12599,63 грн, не береться колегією суддів до уваги.

При цьому, копію видаткової накладної до податкової накладної від 10.06.2016№ 3, а також копії рахунків-фактури до вказаних видаткових накладних не надано і до суду першої та апеляційної інстанцій.

За приписами п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п.85.2 ст.85 ПК України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п.44.6 ст.44 ПК України).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що податковий кредит в розмірі 12833,82 грн, сформований позивачем на підставі податкових накладних від 10.06.2016 № 3 та від 29.06.2016 № 18, на момент перевірки не був підтверджений первинними документами, а тому висновок відповідача про завищення податкового кредиту позивачеві на цю суму є правомірним.

Згідно з п.121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 0000881412 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 612542,72 грн, у т.ч. за основним платежем - 490034,18 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 122508,54 грн, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення у зазначеній частині.

Разом з тим, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 № 0000891412 про зменшення від'ємного значення ПДВ, № 0000901412 про застосування адміністративного штрафу в розмірі 510 грн та податкового повідомлення-рішення 0000881412 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 274513,53 грн, у т.ч. за основним платежем - 219610,82 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 54902,71 грн, діяв обґрунтовано, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, підстави для його скасування в цій частині, а також для скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 № 0000891412 та № 0000901412 відсутні.

Відповідно до ст.317 КАС України порушення норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 по справі № 820/3546/18 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ТОВ ТД Главмаш про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 № 0000891412 та № 0000901412, а також податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 0000881412 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 274513,53 грн, у т.ч. за основним платежем - 219610,82 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 54902,71 грн, з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову.

У відповідності до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.139 КАС України).

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні частини позовних вимог ТОВ ТД Главмаш , колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 по справі № 820/3546/18 підлягає скасуванню також в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області на користь ТОВ "ТД Главмаш судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 4709 грн 69 коп.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 по справі № 820/3546/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 № 0000891412 та № 0000901412, а також податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 0000881412 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 274513,53 грн., у т.ч. за основним платежем - 219610,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54902,71 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 № 0000891412 та № 0000901412 - повністю, а також податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 0000881412 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 274513,53 грн., у т.ч. за основним платежем - 219610,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54902,71 грн. - відмовити.

Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 по справі № 820/3546/18 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 4709 (чотири тисячі сімсот дев'ять) грн. 69 коп.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 по справі № 820/3546/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.А. Калиновський О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 16.10.2018.