Постанова

від 10.10.2018 по справі 682/1719/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 682/1719/15-ц

провадження № 61-8795св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Славутський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державного підприємства Славутське лісове господарство ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Нагорна Тетяна Володимирівна,

треті особи: Славутське міськрайонне управління юстиції, Славутська районна державна адміністрація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2016 року у складі судді Зеленської В. І. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Федорової Н. О., Карпусь С. А., Матковської Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Славутський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державного підприємства Славутське лісове господарство (далі - ДП Славутське лісове господарство ) звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Нагорної Т. В., треті особи: Славутське міськрайонне управління юстиції, Славутська районна державна адміністрація, про визнання незаконними і скасування наказів, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку, витребування і повернення земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Славутський міжрайонний прокурор посилався на те, що наказом Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області (далі - ГУ Держземагентства) від 18 липня 2013 року № ХМ/6823984000:03:011/00000096 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, яка розташована за межами населених пунктів Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області. Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації від 30 жовтня 2013 року № 346/2013-р надано дозвіл ДП Славутське лісове господарство на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які знаходяться за межами населених пунктів на території Славутського району Хмельницької області, у тому числі Крупецької сільської ради. Наказом ГУ Держземагенства від 20 червня 2014 року № 22-1427/14-14-сг затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий № НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області. На підставі зазначених наказів 07 липня 2014 року реєстраційною службою Славутського міськрайонного управління юстиції зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку. 14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т. В. Вказана земельна ділянка не могла передаватися у приватну власність громадян, оскільки належить до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП Славутське лісове господарство . Славутським районним виробничим відділом Хмельницької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру проведено роботи із співставлення планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та матеріалів геодезичної зйомки, наданих ДП Славутське лісове господарства , із каталогами координат на вищезазначену земельну ділянку. За результатом проведених робіт встановлено, що дана земельна ділянка накладається на землі, що перебувають у постійному користуванні ДП Славутське лісове господарство . Площа накладення, відповідно до план-схеми розташування земельних ділянок, становить 1,4735 га. При прийнятті вищевказаних наказів ГУ Держземагентства перевищило надані йому законом повноваження, оскільки вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, лісів для нелісогосподарських потреб, а також розпорядження землями лісогосподарського призначення, відповідно до статей 122, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 27 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), не належать до його компетенції. Окрім того, при прийнятті зазначених наказів ГУ Держземагентства допущено порушення вимог частини третьої статті 186-1, частини сьомої статті 20 ЗК України, оскільки запроектована до відведення у власність ОСОБА_1 земельна ділянка передана для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства і використання лісових ресурсів, що фактично свідчить про зміну її цільового призначення. Рішення про вилучення спірної земельної ділянки в ДП Славутське лісове господарство як у постійного землекористувача не приймалося, вказана земельна ділянка із земель державної власності не вилучалася, а згоду або інші погодження підприємство на її вилучення не надавало. Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та подальша передача їх у приватну власність грубо порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики із забезпечення охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Порушення вимог законів, які регулюють право користування природними об'єктами суперечить інтересам ДП Славутське лісове господарство як постійного землекористувача спірної земельної ділянки. Враховуючи викладене, Славутський міжрайонний прокурор просив визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держземагенства від 18 липня 2013 року № ХМ/6823984000:03:011/00000096; визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держземагенства від 20 червня 2014 року № 22-1427/14-14-сг; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 жовтня 2014 року № 1358; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16474043 від 14 жовтня 2014 року, щодо земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1; витребувати земельну ділянку площею 2 га з кадастровим № НОМЕР_1, у ОСОБА_2, 1,4735 га з яких зобов'язати повернути державі - в користування ДП Славутське лісове господарство .

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2016 року позов задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано накази ГУ Держземагенства від 18 липня 2013 року № ХМ /6823984000:03:011/ 00000096 Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою та від 20 червня 2014 року №22-1427/14-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16474043, від 14 жовтня 2014 року щодо земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_1. Витребувано земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_1 у ОСОБА_2 та зобов'язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 1,4735 га в користування держави в особі ДП Славутське лісове господарство . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що набуття ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки відбулося з порушенням статей 20, 116 ЗК України та з перевищенням ГУ Держземагенства наданих йому повноважень, тому наявні правові підстави для визнання недійсними і скасування наказів ГУ Держземагенства від 18 липня 2013 року № ХМ /6823984000:03:011/ 00000096 Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою та від 20 червня 2014 року №22-1427/14-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний договір є нікчемним правочином, а відчужена на його підставі земельна ділянка підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача ОСОБА_2 відповідно до положень статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки вибула з володіння власника (держави) та особи, якій власник передав її у володіння (ДП Славутське лісове господарство ) не з їхньої волі іншим шляхом. Тому слід зобов'язати ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку в розпорядження держави в особі ДП Славутське лісове господарство , якому вона передана на законних підставах у користування.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 30 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

У вересні 2016 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 серпня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що відповідно до вимог чинного законодавства витребувати майно у добросовісного набувача, яким він є, може лише власник. Власником спірної земельної ділянки є держава в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, а ДП Славутське лісове господарство є лише користувачем цієї земельної ділянки, тому позов в інтересах підприємства підлягає відхиленню. Підписанням акта прийому-передачі межових знаків суміжної земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_2 на зберігання ДП Славутське лісове господарство без будь-яких застережень прийняті межові знаки на зберігання, а в пункті 2 акта вказано, що користувач земельної ділянки, яким є ДП Славутське лісове господарство , не має претензій щодо меж та конфігурацій земельної ділянки, тобто суміжна земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_1 була надана йому на законних підставах. Правом на звернення до суду з позовом про скасування наказів ГУ Держземагенства наділена прокуратура Хмельницької області, а не Славутська міжрайонна прокуратура. Суди не врахували, що відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 19 лютого 2016 року площа накладення його земельної ділянки на земельну ділянку, що перебуває у користуванні ДП Славутське лісове господарство , становить 1,4735 га, тоді як за рішенням суду у нього витребувано всю земельну ділянку площею 2 га, чим протиправно позбавлено його права власності на земельну ділянку площею 0,5265 га. Спірна земельна ділянка є об'єктом спільної сумісної власності, оскільки придбана ним у шлюбі, чого не було враховано судом. У процесі розгляду справи Славутська міжрайонна прокуратура була ліквідована, належних і допустимих доказів того, що Шепетівська місцева прокуратура є її правонаступником, суду не надано, заміна неналежного позивача не проведена, тому відповідно до положень статті 205 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), цивільна справа підлягала закриттю, оскільки задоволено позов неіснуючої установи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 13 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У грудні 2016 року ДП Славутське лісове господарство подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило її відхилити, посилаючись на те, що земельні ділянки з кадастровими №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 суміжних меж не мають, відстань між ними приблизно 2 метри. На спірну земельну ділянку ДП Славутське лісове господарство не виготовляло державних актів на право постійного користування. Тому при вирішенні питання щодо перебування спірної земельної ділянки в користуванні слід керуватися планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

У січні 2017 року перший заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що під час набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку були чинними матеріали лісовпорядкування 2011 року. Земельні ділянки з кадастровими №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 не є суміжними. При оформленні права постійного користування державним підприємством на земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_2 межі ділянки в натурі (на місцевості) з ОСОБА_2 не погоджувалися, що підтверджується протоколом погодження меж, у зв'язку з об'єктивною відсутністю такої необхідності. Відповідно до статті 92 ЗК України саме ДП Славутське лісове господарство , а не Хмельницька обласна державна адміністрація є законним володільцем та землекористувачем спірної земельної ділянки, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, які відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України є документами, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками. Таким чином, незаконним вилученням земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальшою передачею у приватну власність порушено інтереси держави саме в особі ДП Славутське лісове господарство , яке в свою чергу може вимагати усунення будь-яких порушень його прав. Посилання у касаційні скарзі на те, що предмет спору є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_4, не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи міститься Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна, згідно з якою рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято відносно одного власника - ОСОБА_2

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

06 лютого 2018 року справу № 682/1719/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що наказом ГУ Держземагенства від 18 липня 2013 року № ХМ /6823984000:03:011/00000096 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, яка розташована за межами населених пунктів Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області.

30 жовтня 2013 року розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації № 346/2013-р надано дозвіл ДП Славутське лісове господарство на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок державної власності в натурі (на місцевості), які знаходяться за межами населених пунктів на території Славутського району Хмельницької області.

Наказом ГУ Держземагенства від 20 червня 2014 року № 22-1427/14-14-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий № НОМЕР_1) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області.

07 липня 2014 року реєстраційною службою Славутського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_1.

14 жовтня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1358, ОСОБА_1 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_2

11 червня 2015 року розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації за № 267/2015-р затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) ДП Славутське лісове господарство для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, які розташовані за межами населених пунктів на території Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області. Надано в постійне користування ДП Славутське лісове господарство земельні ділянки державної власності загальною площею 928,4233 га, у тому числі земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_2.

30 липня 2015 року реєстраційною службою Славутського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області зареєстровано за ДП Славутське лісове господарство право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим № НОМЕР_2.

Земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_1 загальною площею 2 га на території Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області, що належить ОСОБА_2, накладається на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП Славутське лісове господарство відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2011 року, розроблених Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням міста Ірпеня на підставі дозволу Укрдержліспроекту . Площа накладення становить 1,4735 га. Зазначене підтверджується висновком від 19 лютого 2016 року № 004/16 судової земельно-технічної експертизи, даними планшету № 1 матеріалів лісовпорядкування 2011 року Славутського лісництва ДП Славутський лісове господарство , листом Славутського районного виробничого відділу Хмельницької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру від 10 вересня 2014 року № 95.

Згідно зі статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Статтею 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з частиною першою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (частина перша статті 56 ЗК України).

Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з частиною першою статті 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Частинами першою, п'ятою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частина друга статті 149 ЗК України).

Пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до частин першої, п'ятої статті 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на викладене суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушення вимог закону під час надання земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1 у власність ОСОБА_1, яка в подальшому була відчужена ОСОБА_2, оскільки на час вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у 2013 році спірна земельна ділянка вже перебувала на праві постійного користування у ДП Славутське лісове господарство згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2011 року. Накази ГУ Держземагенства та рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку порушують права ДП Славутське лісове господарство щодо володіння та користування належною йому згідно із законом земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння держави в особі ДП Славутське лісове господарство не з його волі іншим шляхом, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про витребування її з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача ОСОБА_2 на підставі статті 388 ЦК України.

Суди правильно визнали незаконними і скасували накази ГУ Держземагенства від 18 липня 2013 року № ХМ /6823984000:03:011/ 00000096 Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою та від 20 червня 2014 року №22-1427/14-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16474043, від 14 жовтня 2014 року щодо спірної земельної ділянки та витребували її у ОСОБА_2 на користь держави.

Судами повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дано їм належну правову оцінку згідно зі статтями 57-60, 212-215, 303, 304, 315 ЦПК України 2004 року, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що власником спірної земельної ділянки є держава в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, а ДП Славутське лісове господарство є лише користувачем цієї земельної ділянки, тому позов в інтересах підприємства підлягає відхиленню, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації від 11 червня 2015 року № 267/2015-р ДП Славутське лісове господарство надано в постійне користування земельні ділянки державної власності. Отже, власником спірної земельної ділянки є Держава Україна, а розпорядником - Хмельницька обласна державна адміністрація. Тому прокурор правильно пред'явив позов до суду в інтересах держави в особі ДП Славутське лісове господарство як законного користувача земельної ділянки.

Посилання у касаційній скарзі на те, що відсутність претензій ДП Славутське лісове господарство щодо меж та конфігурації земельної ділянки під час прийняття на зберігання 30 березня 2015 року межових знаків суміжної із спірною земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_2 підтверджує відсутність протиправного вибуття від землекористувача земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1, є безпідставними.

Згідно з планом-схемою взаємного розташування земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_2, земельних ділянок ДП Славутське лісове господарство з кадастровими №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3 та земель лісогосподарського призначення, розташованих на території Крупецької сільської ради Славутського району Хмельницької області, які визначені на підставі матеріалів лісовпорядкування 2011 року в системі координат 1963 року, спірна земельна ділянка ОСОБА_2 та земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_2 не є суміжними, між ними чітко прослідковується відстань, а тому необхідності у погодженні меж цих земельних ділянок не було. Доказів про таке погодження матеріали справи не містять. Окрім того, відсутність зауважень у ДП Славутське лісове господарство щодо меж земельної ділянки не є належним доказом законності набуття ОСОБА_2 права власності на іншу земельну ділянку.

Аргументи щодо незаконності витребування у ОСОБА_2 всієї земельної ділянки площею 2 га, а не лише її частини площею 1,4735 га, яка накладається на землі ДП Славутське лісове господарство , є неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

При наданні ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки площею 2 га було порушено порядок, встановлений законом, зокрема щодо зміни цільового призначення, що у свою чергу потягнуло визнання незаконними наказів ГУ Держземагенства.

Підтвердженням того, що зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не відбулося, є лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання Укрдержліспроект від 01 жовтня 2014 року № 326, у якому зазначено, що згідно з матеріалами безперервного лісовпорядкування станом на 01 жовтня 2014 року земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_1 розміщена у кварталі НОМЕР_4, категорія земель - лісові культури 10Сз 10 років (захисна реміза).

Згідно з листом Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 14 жовтня 2014 року № 02-1173 впродовж 2010-2014 років рішень про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення на території Славутського лісництва квартал НОМЕР_5 та вилучення їх з постійного користування ДП Славутське лісове господарство не приймалося; жодних звернень впродовж 2010-2014 років від фізичних або юридичних осіб щодо зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок або передачі їх у власність чи користування не надходило; впродовж 2013-2014 років управлінням не надавалися погодження про затвердження проектів землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1.

Доводи касаційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що Шепетівська місцева прокуратура є правонаступником Славутської міжрайонної прокуратури, також не заслуговують на увагу.

Відповідно до Додатку до Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII в редакції Закону від 02 липня 2015 року № 578-VIII Перелік і територіальна юрисдикція місцевих та військових прокуратур територіальна юрисдикція Шепетівської місцевої прокуратури поширюється на Ізяславський район, місто Нетішин, Полонський район, місто Славута, Славутський район, місто Шепетівка, Шепетівський район.

Наказом Генеральної Прокуратури України від 28 травня 2015 року № 6 гн Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень передбачено, що позови в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та інших органів центральної влади пред'являються Генеральною прокуратурою України та прокуратурами обласного рівня (пункт 6.4). Участь у розгляді цивільних та адміністративних справ у місцевих загальних судах забезпечують прокурори районного рівня за місцем розташування суду (пункт 11.2).

Посилання ОСОБА_2 у касаційній скарзі на те, що спірна земельна ділянка є об'єктом спільної сумісної власності, оскільки придбана ним у шлюбі, відхиляються у зв'язку з тим, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 16474043 було прийнято відносно власника ОСОБА_2 Саме у нього судами витребувана земельна ділянка. Питання про майнові взаємовідносини між відповідачем та його дружиною ОСОБА_4 виходять за межі даного спору, однак можуть бути вирішені подружжям в установленому законом порядку.

Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися встановленого статтею 212 ЦПК України 2004 року принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Заперечень щодо висновків судів про відмову в задоволенні позову прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 14 жовтня 2014 року у касаційній скарзі не наведено. Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов О. В. Ступак Г. І. Усик