Постанова

від 22.04.2011 по справі 4-186/11

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4-186/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2011 р. суддя Подільського районного суду міста Києва Бородій В.М., при секретарі Домшевській Г.В., за участю прокурора Ладного С.О., адвоката Усика Є.С., а також ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу ОСОБА_2 на постанову оперуповноваженого ВДСБЕЗ Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві Жеребчука С.В. про відмову в порушенні кримінальної справи від 08 лютого 2011 року,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою оперуповноваженого ВДСБЕЗ Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві Жеребчука С.В. від 24 лютого 2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 по факту неправомірних з її боку дій під час оформлення кредитного договору у ПАТ КБ Приватбанк за відсутністю складу злочину.

ОСОБА_4 у своєму зверненні від 07.07.2010 року в Подільське РУ ГУ МВС України у місті Києві стверджувала, що у 2007 році вона надала ОСОБА_5 ксерокопії свого паспорту, ідентифікаційного коду та відповідні документи для введення в експлуатацію будинку, що перебуває у її власності.

Натомість ОСОБА_5 не виконала своїх зобов язання та не повернула ксерокопії документів.

05.07.2010 року вона отримала від ПАТ КБ Приватбанк лист (вих. № 1072 від 29.06.2010 р.), відповідно до якого її повідомили, що між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_5 укладено Кредитний договір № 200203 від 28.12.2007 року і вона є поручителем і виступає гарантом погашення кредиту в сумі 40 000 грн. на термін 24 місяці, до 25.12.2009 року включно, зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 31 % річних.

Вона стверджувала, що ОСОБА_5 не повідомляла її і не отримувала її згоди на використання особистих документів для укладення кредитного договору із ПАТ КБ Приватбанк . Вона наполягає, що ніколи не вступала у будь-які цивільно-правові відносини із ПАТ КБ Приватбанк та жодних договорів, у тому числі і договору поруки, не підписувала.

Стосовно того, що вона є поручителем за Договором поруки, дізналася лише 05.07.2010 року, отримавши лист від ПАТ КБ Приватбанк .

Після її звернення до ПАТ КБ Приватбанк вона отримала інформацію, що за кредитним договором існує заборгованість у розмірі 64 316,09 грн. і банком прийнято рішення про вирішення питання стосовно стягнення заборгованості у примусовому порядку.

ПАТ КБ Приватбанк вимагає від неї виплатити заборгованість, яка виникла за кредитним договором у розмірі приблизно 80 000 грн.

Відмовляючи в порушенні кримінальної справи, оперуповноважений ВДСБЕЗ Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві Жеребчук С.В. прийшов до висновку, що оскільки на час прийняття рішення ПАТ КБ Приватбанк не виконано запит Подільського РУ ГУ МВС України про надання оригіналу договору поруки для проведення експертного дослідження та не надано даних щодо ОСОБА_6, який підписав окремі документи під час оформлення кредиту, то на даний час недостатньо даних, які б вказували на наявність ознак складу злочину передбаченого ст.190 КК України.

ОСОБА_4 оскаржила вказану постанову, яку просить скасувати, а матеріали направити для проведення додаткової перевірки у зв язку з її неповнотою та необ єктивністю.

При цьому скаржниця посилається, що перевірку проведено неповно, невірно застосовано норми процесуального кримінально-процесуального закону.

Неповнота проведеної працівниками Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві перевірки на її погляд полягає у наступному.

Приймаючи рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, о/у ВДСБЕЗ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві дійшов хибного висновку, що в матеріалах справи, які на даний час є в наявності, недостатньо даних, які б вказували на наявність ознак злочину передбаченого ст. 190 КК України.

Її заява, яка відповідно до ст. 94 КПК України є одним із приводів до порушення кримінальної справи містить достатньо інформації щодо наявності у діях ОСОБА_5 ознак складу злочину передбаченого ст. 190 КК України.

Що стосується наявності підстав до порушення кримінальної справи, то із фактичних обставин справи вбачається, що є достатні дані вважати, що в діях ОСОБА_5 наявні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

Здійснюючи перевірку її заяви про вчинення злочину о/у ВДСБЕЗ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві відібрав пояснення у ОСОБА_5, ОСОБА_7 та працівника банку ОСОБА_8

В своїх поясненнях ОСОБА_5 підтвердила обставини викладені у її заяві та пояснила, що вона ( ОСОБА_4) не була присутня в ПАТ КБ Приватбанк під час укладення кредитного договору та договору поруки, а також не подавала жодних документів (паспорт та ідентифікаційний код) для їх оформлення, а вона це зробила особисто.

Договір поруки від 28.12.2007 року від імені поручителя вона не підписувала та оскільки підпис ОСОБА_5 є схожий із її підписом і вона не заперечує факт подання від її імені документів (паспорт та ідентифікаційний код) для оформлення кредиту, то є всі підстави вважати, що саме вона, з корисливих мотивів, незаконно, підробила її підпис на договорі, який забезпечує виконання зобов'язань за Кредитним договором, стороною якого вона є.

Вона вважає, що і працівники банку обізнані в тому, що вона була відсутня у ПАТ КБ Приватбанк під час укладання Кредитного договору № 200203 від 28.12.2007 року та всіх договорів, які забезпечують його виконання, а це свідчить лише про те, що вона не поручалася за виконання ОСОБА_5 кредитних зобов'язань та її підпис було підроблено зацікавленими особами з корисливих мотивів.

В оскаржуваній постанові зазначено, що у зв'язку з неотриманням документів з банку надано повторний запит до ПАТ КБ Приватбанк , але відповідь станом на момент прийняття постанови про відмову в порушенні кримінальної справи не надійшла.

Отже, зі змісту вищезазначених документів та оскаржуваної постанови випливає, що основною підставою для прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи є саме невиконання ПАТ КБ Приватбанк вимог викладених у запитах Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві, оскільки відсутність оригіналу Договору поруки унеможливлює направлення на дослідження моїх зразків підпису.

Проте із такими висновками органу дізнання заявниця погодитися не може, оскільки у КПК України відсутня така підстава відмови у порушенні кримінальної справи, як неможливість одержання органом дізнання або досудового слідства будь-якого документа, який має значення для справи.

Заявниця стверджує, що о/у ВДСБЕЗ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві повинен був у порядку ст. 98 КПК України порушити кримінальну справу, визначити дальше її спрямування та на підставі ст. 113 КПК України почати досудове слідство, витребувати необхідні документи, а вразі необхідності провести їх виїмку та отримавши після цього оригінал Договору поруки № 200203 від 28.12.2007 року направити її зразки підпису до експертної установи для проведення почеркознавчої експертизи.

Приймаючи рішення про відмову в порушенні кримінальної справи о/у ВДСБЕЗ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві майор міліції Жеребчук С.В. порушив положення ч. 1 ст. 22 КПК України, якою передбачено, що прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Заявниця стверджує, що оскаржувана постанова є такою, що прийнята із порушенням ст.ст. 2, 4, 22, 94, 98, 99 КПК України, а тому підлягає скасуванню.

Розглянувши скаргу по суті, вивчивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, перевіривши, що заявницею дотримано строки звернення до суду, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Стаття 22 КПК України вимагає від слідчого чи органу дізнання вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин, які перевіряються та прийняти рішення відповідно до вимог ст.97 КПК України.

Вказані вимоги закону не виконані. В порушення вимог ст.97 та ст.99 КПК України належним чином не перевірено наявність підстав для порушення кримінальної справи. Перевірка проведена неповно, доводи заявниці в повному обсязі не перевірено і оцінка цим доводам у повному обсязі у постанові не дана. Посилання на невиконання запитів органу дізнання, як на підставу для відмови в порушенні кримінальної справи не ґрунтується на законі.

У зв'язку з цим, під час проведення додаткової перевірки необхідно:

Опитати додатково заявницю щодо її доводів по заяві. Всі її доводи ретельно перевірити під час перевірки. Отримати її пояснення по доводах ОСОБА_5, що ОСОБА_4 дала усну згоду на використання її документів для поручительства. Вияснити за яких умов таке могло бути.

Встановити та опитати всіх осіб, які мали відношення до подій викладених в заяві ОСОБА_4

Не обмежуватись дослідженням можливої наявності ознак злочину передбаченого ст. 190 КК України. Необхідно під час перевірки досліджувати також можливу наявність ознак злочину передбаченого ст. 358 КК України та ст. 222 КК України (шахрайство із фінансовими ресурсами), оскільки ОСОБА_5 у своїх поясненнях посилається, що отримувала кредит як громадянин-підприємець. Також необхідно ретельно перевірити дії посадових осіб та спеціалістів банківської установи, які оформляли та підписували відповідні документи по поручительству під час отримання кредиту ОСОБА_5 та можливу наявність в їх діях складів злочинів передбачених ст. ст.. 190, 358, 366, 367 чи 364 КК України.

Як вбачається із досліджених матеріалів, ОСОБА_5 опитана вкрай поверхово. Її пояснення про усну згоду ОСОБА_4 є поверховими. Не вияснено, чому, на яких умовах, ОСОБА_4 могла дати таку згоду.

Зібрати більш повні характеризуючі дані як на ОСОБА_5, так і ОСОБА_4, щодо поведінки в минулому, характеру стосунків, чи були подібні дії ОСОБА_5 по відношенню інших громадян.

Опитати ОСОБА_9, яка згідно пояснень ОСОБА_5 також виступала поручителем. Ретельним чином вияснити у неї, яким чином вона стала поручителем, що їй відомо про поручительство ОСОБА_4

У повному обсязі виконати вказівки заступника прокурора Подільського району ( а.м.17).

Якщо не буде встановлено підстав для порушення кримінальної справи, в постанові про прийняте рішення необхідно викласти доводи заявниці, докази на які вона посилається, якими доказами та чому її доводи спростовуються. При цьому в постанові повинен бути відображений кожен довід заявниці та результати його перевірки.

Виконати інші дії направлені на встановлення як обставин події так і мотивів дії кожної з осіб, після чого прийняти аргументоване рішення по суті по всіх доводах у порядку ст.97 КПК України.

Необхідно врахувати, що якщо під час дослідчої перевірки є недостатньо повноважень органу дізнання на витребування відповідних документів, необхідно визначитись з необхідністю порушення кримінальної справи, для усунення неповноти перевірки за допомогою слідчих дій та оперативних заходів.

На підставі викладеного, керуючись ст.236-1, ст.236-2 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_4 на постанову оперуповноваженого ВДСБЕЗ Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві Жеребчука С.В. від 08 лютого 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 - задовольнити.

Постанову оперуповноваженого ВДСБЕЗ Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві Жеребчука С.В. від 08 лютого 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5В - скасувати.

Матеріали перевірки по заяві ОСОБА_4 направити прокурору Подільського району міста Києва для організації додаткової перевірки та виконання вказівок суду.

Копію постанови направити ОСОБА_4, оперуповноваженому ВДСБЕЗ Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві Жеребчуку С.В., прокурору Подільського району міста Києва.

Постанова може бути оскаржена на протязі семи діб з дня її винесення до Апеляційного суду міста Києва через Подільський райсуд міста Києва.

Суддя В.М.Бородій.