Рішення

від 02.10.2018 по справі 910/3744/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2018Справа №910/3744/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" доВійськової частини 3077 Національної гвардії України простягнення 112 903,82 грн. за участю Військової прокуратури Центрального регіону України Суддя Бойко Р.В секретар судового засідання Баринова О.І. Представники учасників справи: від позивача:Піцьків В.Я. від відповідача:Литвиненко С.В. від прокуратури:Шпірук М.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Військової частини 3077 Національної гвардії України про стягнення 112 903,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 91 395,52 грн. з оплати виконаних позивачем згідно Договору №010316/2 від 01.03.2016 робіт з поточного ремонту дорожнього покриття. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 13 088,32 грн., 3% річних розмірі 1 352,00 грн. та інфляційні витрати у розмірі 7 067,98 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2018 (після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених в ухвалі від 03.04.2018) відкрито провадження у справі №910/3744/18 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

07.05.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Вказана заява мотивована тим, що Договір №010316/2 від 01.03.2016 не зареєстрований у фінансовій службі Військової частини 3077 та органах казначейської служби та відповідно у відповідача відсутній примірник спірного договору, а тому у Військової частини №3077 Національної гвардії України наявні сумніви щодо того, що на вказаному договорі містяться оригінали підписів посадових осіб Військової частини 3077.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.05.2018 у справі №910/3744/18 вирішено здійснювати розгляд справи №910/3744/18 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 22.05.2018.

22.05.2018 від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Військова частина 3077 вказує, що Договір №010316/2 від 01.03.2016 не відповідає вимогам статей 22, 23, 48 Бюджетного кодексу України, оскільки є вчиненим за відсутності бюджетних призначень та асигнувань на його укладення, у зв'язку з чим відповідач у своєму відзиві відповідно до ст. 116 Бюджетного кодексу України просить суд визнати цей договір недійсним.

Протокольною ухвалю господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/3744/18 задоволено заяву Військової прокуратури Центрального регіону України про вступ у справу та допущено прокурора до участі у справі №910/3744/18; встановлено прокурору строк для подачі письмових пояснень та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 19.06.2018.

Представником відповідача у підготовчому засіданні 19.06.2018 було надано суду клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, які пов'язані з укладенням спірного договору, в тому числі самого Договору №010316/2 від 01.03.2016, та оригіналів документів, які підтверджують виконання таких робіт.

В підготовчому засіданні 19.06.2018 представником позивача було надано суду відповідь на відзив (з відмітками про її одержання іншими учасниками справи на першому аркуші цього документу), за змістом якої вбачається, що позивач не погоджується з доводами відповідача щодо невідповідності Договору №010316/2 від 01.03.2016 вимогам статей 22, 23, 48 Бюджетного кодексу України, та вказує, що згідно з долученою до відповіді заяви свідка (керівника відповідача станом на дату укладення спірного договору та прийняття виконання робіт за цим договором) роботи виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" належним чином і в повному обсязі.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі №910/3744/18 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 12.07.2018.

В підготовчому засіданні 12.07.2018 представник позивача надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи незасвідченої копії довідки Північного офісу Держаудитслужби України від 19.07.2017, в якому також просив суд витребувати у Північного офісу Держаудитслужби України оригінал вказаної довідки.

Представники прокуратури та відповідача у підготовчому засіданні 12.07.2018 проти клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів та витребування доказів заперечували з тих підстав, що надана позивачем копія довідки Північного офісу Держаудитслужби України від 19.07.2017 є неналежним чином засвідченою та її походження невстановлене, а щодо витребування оригіналу вказаної довідки - з тих підстав, що даний документ віднесений до таємниці досудового розслідування.

Крім того представником відповідача було надано суду заперечення на відповідь на відзив, в яких Військова частина №3077 Національної гвардії України вказує, що заява колишнього керівника відповідача не є належним доказом по справі, акт звірки станом на 01.11.2016 зі сторони відповідача підписаний не уповноваженою на те особою, а позивачем було здійснено поточний ремонт асфальтного покриття на земельній ділянці, яка не належить відповідачу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2018 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" про витребування доказу частково та витребувано у Північного офісу Держаудитслужби України належним чином засвідчену копію довідки Північного офісу Держаудитслужби України від 19.07.2017, складеної за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності військової частини 3077 Національної гвардії України; попереджено Північний офіс Держаудитслужби України, що у відповідності до ч. 8 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд вправі застосувати заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом; підготовче засідання відкладено на 26.07.2018.

23.07.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 13 088,32 грн.

25.07.2018 через відділ діловодства суду надійшов лист №26-09-17-17/6806 від 24.07.2018, в якому Північний офіс Держаудитслужби України повідомляв суд, що звернувся до військової прокуратури Дарницького гарнізону Центрального регіону України з листом №26-09-17-17/6804 від 24.07.2018 для отримання дозволу для надання господарському суду міста Києва витребуваного ухвалою від 12.07.2018 доказу та після отримання відповіді від прокуратури невідкладно повідомить суд про прийняте рішення (а уразі надання дозволу - направить суду витребувану довідку).

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі №910/3477/18 повторно зобов'язано Північний офіс Держаудитслужби України виконати вимоги ухвали суду від 12.07.2018 у справі №910/3477/18 та відкладено підготовче засідання на 23.08.2018.

09.08.2018 до господарського процесуального кодексу України надійшов лист №26-16-17-17/7255 від 07.08.2018, в якому Північний офіс Держаудитслужби України вказує, що на виконання ухвали суду від 12.07.2018 ним було надано відповідь №26-09-17-17/6806 від 24.07.2018.

В підготовчому засіданні 23.08.2018 представником позивача надано суду клопотання про долучення до матеріалів справи акту позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини 3077 Національної гвардії України за період з 01.01.2015 по 31.11.2016 №09-30/429 від 24.04.2017 та про долучення до матеріалів справи висновку за результатами проведення експертного дослідження №30/15 від 30.07.2018.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 23.08.2018 у справі №910/3477/18 задоволено клопотання позивача та долучено до матеріалів справи висновок за результатами проведення експертного дослідження №30/15 від 30.07.2018, в задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи акту позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини 3077 Національної гвардії України за період з 01.01.2015 по 31.11.2016 №09-30/429 від 24.04.2017 відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.08.2018 у справі №910/3744/18 застосовано до Північного офісу Держаудитслужби України заходи процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнуто з Північного офісу Держаудитслужби України в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 1 762,00 грн.

10.09.2018 від Північного офісу Держаудитслужби України надійшла належним чином засвідчена копія довідки Північного офісу Держаудитслужби України від 19.07.2017, складеної за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності військової частини 3077 Національної гвардії України.

11.09.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення, в яких він зазначає, що наданий відповідачем висновок №30/15 від 30.07.2018 не є висновком експерта, оскільки не містить даних про попередження спеціалістів (експертів) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також не відповідає вимогам ст.ст. 101, 105, 106, 107 Господарського процесуального кодексу України.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2018 закінчено підготовче провадження у справі №910/3744/18 та призначено її до розгляду по суті на 02.10.2018.

02.10.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку за результатами проведення експертного дослідження №30/15 від 30.07.2018.

Представники учасників справи в судове засідання 02.10.2018 з'явились, надали пояснення по суті справи, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а прокурор та представник відповідача проти позовних вимог заперечували та просили відмовити в їх задоволенні.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 02.10.2018 прийнято клопотання відповідача та відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про виклик свідка.

В судовому засіданні 02.10.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" (виконавець) та Військовою частиною 3077 Національної Гвардії України (замовник), в особі командира частини ОСОБА_5 укладено договір №010316/2 (надалі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати послуги з поточного ремонту дорожнього покриття (асфальт верхній шар) військової частини 3077 НГУ за ДК: 016-2010 та ДК021:2015, а саме: роботи будівельно-монтажні, інші (код. категорія відповідно до ДК 43.29.1) та будівельно-монтажні роботи (код категорія відповідно до ДК - 45300000-0) на суму 91 395,52 грн. Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її у строк та розмірі, передбачених цим договором.

На виконання умов Договору сторонами складено та підписано дефектний акт (Додаток №1), договірну ціну (Додаток №2) та локальний кошторис (Додаток №3).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що загальна сума договору складає 91 395,52 грн.

У відповідності до п. 2.2 Договору замовник здійснює оплату виконавцю після виконання робіт у розмірі 100% не пізніше 5 (п'яти) робочих днів на підставі акту виконаних робіт ПФ № КБ-2 в та довідки про вартість виконаних робіт ПФ №КБ-3.

Згідно із п.п. 3.1, п. 3.2 Договору початок виконання робіт - 01.03.2016. Закінчення виконання робіт - не пізніше 20.12.2016.

Відповідно до п. 4.1 Договору робота вважається виконаною після підписання замовником акту виконаних робіт ПФ №КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт ПФ №КБ-3.

Згідно із актом №250316 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року від 25.03.2016 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 25.03.2016, вартість виконаних позивачем робіт по договору №010316/2 від 01.03.2016 становить 91 395,52 грн.

Акт №250316 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року від 25.03.2016 підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

10.02.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №52-1 від 09.02.2018 про сплату заборгованості, в тому числі за договором №010316/2 від 01.03.2016.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №010316/2 від 01.03.2016 оплату прийнятих робіт не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача за Договором становить

91 395,52 грн. та у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані відповідачу пеня у розмірі 13 088,32 грн., 3% річних розмірі 1 352,00 грн. та інфляційні витрати у розмірі 7 067,98 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а тому спірні правовідносини регулюються Главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено про визнання недійсним Договору з тих підстав, що договір укладений командиром Військової частини 3077 полковником ОСОБА_5 з порушенням приписів ст. 67 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В той же час, суд зазначає, що у відповідності до частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача , поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Разом з тим, норми ст. ст. 46, 180 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що відповідач має право подати до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Наведеними нормами процесуального закону визначено, що при ухвалені рішення, суд має право визнати недійсним договір за відповідною заявою позивача, в той час як відповідач не позбавлений права на подання зустрічного позову з вимогою про визнання недійсними договору, яка підлягала б розгляду спільно з первісним позовом.

З урахуванням наведеного, викладена у відзиві вимога відповідача про визнання недійсним Договору не підлягає розгляду судом у межах даного спору.

При цьому, судом враховано, що частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України (презумпція правомірності правочину) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однак, доказів визнання недійсним у судовому порядку чи оспорення договору №010316/2 від 01.03.2016 матеріали справи не містять.

Щодо посилань відповідача на досудове розслідування в кримінальному провадженні №42016110340000194 від 25.10.2016, то суд зазначає, що досудове розслідування не є преюдиційною обставиною, яка встановлює факт, у даному випадку, недійсності договору №010316/2 від 01.03.2016, які не потребують доказування у розумінні ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Додані до відзиву матеріали службового розслідування щодо використання бюджетних коштів, також не підтверджують доводів відповідача про недійсність Договору.

В той же час, в матеріалах справи міститься заява свідка - ОСОБА_5 від 11.06.2018, в якій ОСОБА_5 зазначає, що як командир Військової частини 3077 підписав договір №010316/2 від 01.03.2016, додатки до договору, а саме: дефектний акт, договірну ціну на виконання робіт, а також по факту виконання - акт №250316 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за цей період від 25.03.2016.

Окрім того, за висновками суду наданий відповідачем аудиторський звіт про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності Військової частини 3077 за період її діяльності з 01.02.2013 по 31.07.2016 від №27/35-308/11 16.09.2016, здійсненої перевіркою відділу внутрішнього аудиту Головного управління Національної Гвардії України, не є належним доказом порушення законодавства внаслідок укладення договору, оскільки вказаний аудит є внутрішнім аудитом позивача, не створює жодних наслідків для третіх осіб - суб'єктів господарювання, в даному випадку для відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд".

Посилання відповідача на приписи частини 3 статті 48 Бюджетного кодексу України, у відповідності до яких розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відносини, що регулюються Бюджетним кодексом України, визначені статтею 1 цього Кодексу, як відносини, які виникають у процесі затвердження, виконання бюджетів; звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства; питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства; правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Спірні відносини, які склались між сторонами даної справи на підставі договору підряду, є цивільно-правовими та регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, в той час як норми Бюджетного кодексу України не впливають на зобов'язання сторін по договору.

В обґрунтування своїх заперечень на позов відповідач також посилається на те, що Договір не реєструвався в управлінні Державної казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області у 2016 році як бюджетне зобов'язання відповідно до Бюджетного кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах ДКС України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №309 від 02.03.2012; закупівля послуг за договором відсутня в додатку до річного плану закупівель на 2016 рік Військової частини 3077.

Відповідач вказує на те, що проект Договору не розроблявся начальником квартирно-експлуатаційної служби військової частини 3077, який перебуває на посаді з 2011 року, майором ОСОБА_6, відповідно до п. п. 5.7.2. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №300 від 16.07.1997, та окрім того, за результатами перевірок господарської діяльності Військової частини 3077, договір №010316/2 від 01.03.2016 не виявлявся, в підтвердження чого відповідач посилається на аудиторський звіт про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності Військової частини 3077 за період її діяльності з 01.02.2013 по 31.07.2016 №27/35-308/11 від 16.09.2016 здійсненої перевірки відділом внутрішнього аудиту ГУ НГУ. Крім того, відповідач зазначає, що підписи посадових осіб Військової частини 3077, а саме підписи командира Військової частини 3077 полковника ОСОБА_5, який здійснював підписання договору та підпис заступника командира військової частини з матеріального забезпечення - начальника тилу підполковника ОСОБА_7, який підписував акти виконаних робіт, у порівнянні із аналогічним періодом не співпадають із дійсними підписами вказаних осіб, що на думку позивача вказує на можливий факт підроблення підписів.

Окрім того, Військовою прокуратурою Центрального регіону України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №42016110340000194 від 25.10.2016 за фактом недбалого ставлення військових службових осіб військової частини 3077 до служби, вчинене в умовах особливого періоду, та перевищення військовими службовими особами військової частини 3077 (Національна гвардія України, с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область) службових повноважень, вчинене в умовах особливого періоду, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 425 та ч. 4 ст. 426-1 Кримінального кодексу України.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головним завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Як вбачається із матеріалів справи, протягом 2016 року у Військовій частині 3077 Національної гвардії України було проведено перевірку внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності військової частини 3077 за період її діяльності з 01.02.2013 по 31.02016, за наслідками проведення якої Відділом Внутрішнього аудиту Головного управління Національної гвардії України складено аудиторський звіт №27/35-308/11 від 16.09.2016.

Зі змісту наданого відповідачем аудиторського звіту №27/35-308/11 від 16.09.2016 вбачається, що під час перевірки фінансово - господарської діяльності Військової частини 3077 Національної гвардії України в період з 27.03.2017 року по 31.07.2016 року питання щодо обсягів виконаних робіт за договором №010316/2 від 01.03.2016 не досліджувалось.

За таких обставин посилання відповідач на аудиторський звіт №27/35-308/11 від 16.09.2016 є необґрунтованим.

Натомість Північним офісом Держаудитслужби було проведено перевірку, яка здійснювалась за період з 20.06.2017 по 04.07.2017, було проведено за документами, в тому числі за договором №010316/2 від 01.03.2016.

За результатами вказаної перевірки Північним офісом Держаудитслужби складено довідку перевірки дотримання вимог законодавства по виконаних роботах із поточного ремонту дорожнього покриття (Асфальт нижній та верхній шар), по виконанню військового будівництва об'єктів бойової підготовки (спортивна зала), по капітальному ремонту будівлі спеціального призначення (КТП), по капітальному ремонту будівлі спеціального призначення (передавального центру зв'язку) 1-го, 2-го і 3-го поверхів, по виконанню капітального ремонту будівлі спеціального призначення (ШТАБ), та по військовому будівництву навчальних класів зв'язку Військової частини 3077 Національної гвардії України від 19.07.2018, копія якої разом з додатками надана на вимогу суду Північним офісом Державної аудиторської служби України.

У відповідності до вказаної довідки під час перевірки первинної документації по договору №010316/2 від 01.03.2016 (в тому числі за актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року №250316 від 25.03.2018) Північним офісом Державної аудиторської служби України не було встановлено розбіжностей обсягів виконаних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" за договором №050216/2 від 05.02.2016, як і не було встановлено порушень вимог законодавства та порушень у виконаних роботах з ремонту дорожнього покриття (асфальт верхній шар).

Крім того в матеріалах справи наявні докази виконання позивачем (зокрема, окрім акту №250316 від 25.03.2018 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт №1 огляду прихованих робіт від 25.03.2016, акт №349/2018 проведення огляду асфальтного покриття території військового містечка військової частини 3077 Національної гвардії України з долученими до нього схемою та фотографіями такого покриття) підрядних робіт за Договором.

Враховуючи наведене, посилання відповідача на встановлені в результаті перевірки фінансово-господарської діяльності Військової частини 3077 невідповідності первинної документації обсягам виконаних позивачем робіт по договору №010316/2 від 01.03.2016 не відповідають дійсним обставинам справи та є необґрунтованими.

Посилання відповідача на те, що дорога, на якій позивачем здійснювались підрядні роботи за Договором, знаходиться за межами військової частини 3077 - перед КП, та власником і користувачем земельної ділянки, на якій розташовується дана дорога, не є військова частина, не спростовують факт виконання робіт та їх здійснення саме на замовлення відповідача, як і не спростовують необхідність їх оплати.

З урахуванням встановлених судом обставин, оскільки належних та достатніх доказів в спростування того, що сторони договору №010316/2 від 01.03.2016 досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, посилання відповідача щодо недійсності договору не відповідають дійсним обставинам справи, враховуючи те, що заперечення відповідача щодо невідповідності первинної документації обсягам виконаних позивачем робіт по договору №010316/2 від 01.03.2016, як встановлено судом, є необґрунтованими, даний договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до акту №250316 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року від 25.03.2016 позивачем передано, а відповідачем прийнято виконані на підставі Договору роботи вартістю 91 395,52 грн.

Відповідач підписав вказаний акт та прийняв виконані позивачем роботи без заперечень та зауважень.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що відповідач здійснює оплату виконаних робіт не пізніше п'яти робочих днів на підставі акту виконаних робіт ПФ № КБ-2 в та довідки про вартість виконаних робіт ПФ №КБ-3.

Відтак, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.2. Договору відповідач зобов'язаний був оплатити прийняті згідно акту №250316 від 25.03.2016 роботи до 01.04.2018 включно.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки станом на дату розгляду даної справи відповідачем не надано суду доказів оплати вказаної суми заборгованості, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 91 395,52 грн.

При цьому, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 2 статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" та від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

На підставі ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова від 15.05.2012 у справі №11/446 за позовом ТОВ "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відсутність бюджетного фінансування коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов'язання зі сплати заборгованості по Договору у розмірі 91 395,52 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 13 088,32 грн. (нарахована за період з 27.09.2017 по 26.03.2018), 3% річних в розмірі 1 352,00 грн. (нараховані за період з 27.09.2017 по 26.03.2018) та інфляційні втрати у розмірі 7 067,98 грн. (нараховані за період з 27.09.2017 по 26.03.2018).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку порушення відповідачем термінів платежів, зазначених у п. 2.2. Договору, позивач має право застосувати до відповідача штрафні санкції, у вигляді пені, в розмірі 0,5% від суми невиконаних платежів, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент підписання сторонами Актів виконаних робіт ПФ №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних робіт ПФ № КБ-3.

З доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що за прострочення грошового зобов'язання позивачем нарахована пеня у сумі 13 088,32 грн. за період з 27.09.2017 по 26.03.2018.

Відповідачем у заяві від 23.07.2018 заявлено про застосування строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 13 088,32 грн., з посиланням на те, що акт виконаних робіт підписаний сторонами 25.03.2016, а тому позивачу стало відомо про порушення свого права 04.04.2016, у зв'язку із чим, на думку відповідача, строк позовної давності щодо стягнення пені минув 05.04.2017.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В той же час, за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013).

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові №3-23гс14 від 27.05.2014.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як встановлено судом, сторони, укладаючи Договір, не встановили іншого порядку нарахування штрафних санкції, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Отже, нарахуванням пені мало здійснюватись позивачем у період з 02.04.2016 до 01.10.2016.

Оскільки шестимісячний строк від дня, коли відповідач мав виконати зобов'язання з оплати за виконанні позивачем роботи за договором сплив 02.10.2016, то нарахування позивачем пені за період з 27.09.2017 по 26.03.2018 є необґрунтованим.

У зв'язку із наведеним, суд відмовляє у задоволенні позовних вимоги в частині стягнення пені у сумі 13 088,32 грн.

У зв'язку з необґрунтованістю вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 13 088,32 грн. застосування строку позовної даності до зазначеної вимоги позивача не здійснюється.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за заявлений позивачем до нарахування період (з 27.09.2017 по 26.03.2018) за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок 3% річних у розмірі 1 352,00 грн. є арифметично вірним, у зв'язку із чим вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Водночас, за розрахунками суду інфляційні втрати позивача період з 27.09.2017 по 26.03.2018 становлять 6 199,20 грн., а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Пронін проти України" від 18.07.2006 зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що інші доводи відповідача судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" підлягають частковому задоволенню, а з Військової частини №3077 Національної гвардії України підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 91 395,52 грн., 3% річних у розмірі 1 352,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 199,20 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини №3077 Національної гвардії України (01133, м. Київ, вулиця Євгена Коновальця, буд. 38, ідентифікаційний код 08803804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" (78276, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Великий Ключів, вулиця Відродження, буд. 15, ідентифікаційний код 37638224) суму основного боргу у розмірі 91 395 (дев'яносто одна тисяча триста дев'яносто п'ять) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 1 352 (одна тисяча триста п'ятдесят два) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 199 (шість тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 1 544 (одна тисяча п'ятсот сорок чотири) грн. 18 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 16.10.2018.

Суддя Р.В. Бойко