Постанова

від 10.02.2019 по справі 910/3744/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р. Справа№ 910/3744/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Хрипуна О.О.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Піцьків В.Я., адвокат, представник згідно ордеру серії ІФ №00928 від 27.12.18

від відповідача: Литвиненко С.В. довіреність № 55 від 22.01.19

від відповідача: Горбатюк П.М. - командир

прокурор: Шпірук М.В., посвідчення №049644 від 30.03.18

розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

на рішення Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2018 року (повний текст складено 16.10.2018 р.)

у справі № 910/3744/18 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд"

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України,

за участю Військової прокуратури Центрального регіону України

про стягнення 112 903,82 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 112 903,82 грн. (т.І, а.с.5-6).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/3744/18 позов задоволено частково, стягнуто з Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ТОВ "Вестєвробуд" суму основного боргу - 91 395,52 грн., 3% річних - 1 352,00 грн., інфляційні втрати - 6 199,20 грн. та судовий збір -1 544,18 грн. В іншій частині в задоволенні вимог відмовлено (т.IV, а.с. 29-40).

05 листопада 2018 року Військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2018 року у справі №910/3744/18, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2018 р. у справі №910/3744/18 скасувати та прийняти нове рішення у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2018 року, апеляційна скарга Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України у справі № 910/3744/18 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді Агрикова О.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2018 року у справі №910/3744/18 апеляційну скаргу Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2018 року залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

04 грудня 2018 року від Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшло клопотання про усунення недоліків.

12 грудня 2018 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду (головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді Агрикова О.В., Хрипун О.О.) відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3744/18 за апеляційною скаргу Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/3744/18, розгляд якої призначено на 22 січня 2019 року.

02 січня 2019 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу разом з клопотанням /в порядку п. 4 ч. 2 ст. 263 ГПК України/, у якому викладено прохання закрити апеляційне провадження з огляду на підписання апеляційної скарги не уповноваженою особою.

22 січня 2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 11 лютого 2019 року.

11 лютого 2019 року від відповідача надійшли пояснення до відзиву (відповідь на відзив) на апеляційну скаргу по справі №910/3744/18.

У судовому засіданні 11 лютого 2019 року представник ТОВ "Вестєвробуд" підтримав клопотання про закриття апеляційного провадження та просив його задовольнити.

Командир ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України та прокурор у судовому засіданні 11 лютого 2019 року проти задоволення клопотання про закриття заперечували.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання про закриття апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України слід зазначити наступне.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну гвардію України" національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України.

Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (п. 1 Положення про Міністерство внутрішній справ України, затвердженого постановою КМУ від 28.10.2015 р. №878).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону до складу Національної гвардії України входять в т.ч. військові частини.

Відповідно до наявної у ЄДРПОУ інформації відповідач має організаційно-правову форму "державна організація (установа, заклад)".

У п. 11 Перехідних положень Конституції України визначено, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Тобто до вказаного моменту представництво органів державної влади особою, яка не є адвокатом або прокурором не заборонена.

Апеляційну скаргу підписано представником військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії начальником юридичної служби Литвиненком С.В., уповноваженого командиром служби військової частини НОМЕР_1 Горбатюком П.М. на підстави довіреності № 62 від 19.01.2018.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ГПК України сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За приписами ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною 1 ст. 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу (ч. 2 ст. 58 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами зокрема є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 112903,82 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200 грн.) вказана справа є малозначною а представником у ній може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність.

Апеляційну скаргу підписано представником відповідача за довіреністю № 62 від 19.01.2018 якою вказаній особі, серед іншого, надано право на представництво інтересів відповідача у органах державної влади в з усіма правами які надані стороні у господарському процесу. Крім того, у судовому засіданні 22.01.2019 р. апеляційну скаргу підтримано командиром служби військової частини НОМЕР_1 Горбатюком П.М.

За таких обставин у задоволенні клопотання позивача про закриття апеляційного провадження слід відмовити.

Також у судовому засіданні 11 лютого 2019 року Командир ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України та прокурор підтримали клопотання про призначення експертизи та просили його задовольнити.

Представник ТОВ "Вестєвробуд" у судовому засіданні 11 лютого 2019 року проти задоволення клопотання про призначення експертизи заперечував.

Розглянувши клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України). Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 73 ГПК України ці дані встановлюються зокрема висновками експертів.

За приписами ч. 1 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Отже, експертний висновок є одним з доказів, які мають подаватися до суду учасниками судового процесу.

В ч. 1 ст. 99 ГПК України зазначено про те, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У клопотанні відповідач просить призначити експертизу для встановлення фактичних обсягів робіт, проведених за договором №010316/2, проте такі обсяги встановлюються іншими наявними в матеріалах справи доказами, що свідчить паро відсутність необхідності у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи

Крім того, відповідачем не визначено (не конкретизовано) об`єкт, що підлягає дослідженню та його місцезнаходження.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що у задоволенні клопотання про призначення експертизи слід відмовити.

Також у судовому засіданні 11 лютого 2019 року командир ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України та прокурор надали пояснення, в яких підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник ТОВ "Вестєвробуд" у судовому засіданні 11 лютого 2019 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

Гарантійним листом від 01.02.2016 р. підписаним в імені відповідача командиром Військової частини Нардековим М.М., Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України просила позивача продовжити виконання робіт та зазначала, що оплата заборгованості буде здійснюватись в термін до 20.12.2016 р. (т.І, а.с. 10).

01 березня 2016 року між ТОВ "Вестєвробуд" (далі - позивач), як виконавцем та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної Гвардії України в особі командира частини Нардекова М.М. (далі - відповідач), як замовником укладено Договір №010316/2 (далі Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати послуги з поточного ремонту дорожнього покриття (асфальт верхній шар) військової частини НОМЕР_1 НГУ за ДК:016-2010 та ДК021:2015, а саме: роботи будівельно-монтажні, інші (код. категорія відповідно до ДК 43.29.1) та будівельно-монтажні роботи (код категорія відповідно до ДК 45300000-0) на суму 91 395,52 грн. Замовник зобов`язується прийняти роботу та оплатити її у строк та розмірі, передбачених цим договором (т.І, а.с. 11-13).

На виконання умов договору сторонами складено та підписано дефектний акт (додаток №1) (т.І, а.с. 14), договірну ціну (додаток №2) (т.І, а.с. 15-16) та локальний кошторис (додаток №3) (т.І, а.с. 17-18).

Загальна сума договору складає 91 395,52 грн. (п. 2.1. Договору).

Згідно із п.п. 3.1, п. 3.2 Договору початок виконання робіт 01.03.2016. Закінчення виконання робіт не пізніше 20.12.2016.

Відповідно до п. 4.1. договору, робота вважається виконаною після підписання замовником акту виконаних робіт ПФ № КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт ПФ № КБ-3.

25 березня 2016 року сторонами підписано Акт №250316 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року форми №КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 25.03.2016 форми КБ-3, за якими вартість виконаних позивачем робіт по договору №010316/2 від 01.03.2016 визначено у розмірі 91 395,52 грн. Вказані Акт та Довідку підписано відповідачем без зауважень і заперечень та скріплено печаткою військової частини (т.І, а.с. 22-23, 24).

25 березня 2016 року сторонами підписано та скріплено печатками Акт огляду прихованих робіт №1 (т.І, а.с. 25)

Крім того сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з січня 2016 року по жовтень 2016 року, в якому в т.ч. зазначено про заборгованість згідно із актом № 250316 приймання виконаних будівельних робіт від 01.03.2016 у сумі 91395,52 грн. (т.І, а.с. 201).

У відповідності до п. 2.2. Договору замовник здійснює оплату виконавцю після виконання робіт у розмірі 100% не пізніше 5 (п`яти) робочих днів на підставі акту виконаних робіт ПФ № КБ-2 в та довідки про вартість виконаних робіт ПФ №КБ-3.

10 лютого 2018 року позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №52-1 від 09.02.2018 про сплату заборгованості, в тому числі за договором №010316/2 від 01.03.2016. (т.І, а.с. 26, 27).

Листом від 29.06.2017 №77/10/3-770 відповідач направив позивачу лист-відповідь на претензію від 01.06.2017 №010617/1, у якому зазначив про відсутність у нього підтверджень укладення в т.ч. договору №010316/1, а також про те, що реєстрація бюджетних зобов`язань за даним договором не здійснювалась, а тому просив надати завірені копії в т.ч. договору №010316/1 та всі документи, що підтверджують виконання робіт за ним та наявність заборгованості (т.І, а.с. 72-73).

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати робіт, виконаних позивачем за Договором №010316/2 від 01.03.2016 у розмірі 91 395,52 грн., у зв`язку з чим, позивачем також нараховано відповідачу 13 088,32 грн. пені, 1 352,00 грн. 3% річних та 7 067,98 грн. інфляційних витрат.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на невідповідність договору приписам законодавства, а також те, що спірні роботи проводились без затвердженої проектно-кошторисної документації. Крім того скаржник зазначив про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у проведенні експертизи та не враховано, що службовим розслідуванням, встановлено факт відсутності у апелянта оригіналу спірного договору та того, що він не реєструвався в управлінні Державної казначейської служби України як бюджетне зобов`язання, а відтак відповідач допускає, що колишній командир відповідача фактично не здійснював прийняття робіт за договором. Щодо акту огляду прихованих робіт, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , який в т.ч. підписав зазначений Акт не є представником технічного нагляду та у період з 25.03.2016 по 01.04.2016 перебував на лікуванні. Також відповідач вказує на наявність у матеріалах справи взаємно суперечливих доказів, а саме: Акту позапланової ревізії №09-30/429 від 24.04.2017 (в якому заборгованість перед контрагентами не встановлена) та довідки перевірки дотримання вимог законодавства по виконаних роботах із поточного ремонту дорожнього покриття ВЧ 3077 від 19.07.2018, в якій зазначено, що здійснювалась вибіркова перевірка.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що роботи виконувались у відповідності до кошторису (проектно-кошторисної документації), без допущення відступлення від умов договору та актів цивільного законодавства, про що свідчить довідка перевірки дотримання вимог законодавства від 19.07.2017 р. Заперечуючи проти доводів скаржника про залишення судом першої інстанції поза увагою висновків службового розслідування, призначеного наказом від 25.04.2018 р. №151, позивач вказує, що таке розслідування було ініційоване після отримання відповідачем претензії та позовної заяви. З посиланням на Заяву свідка ОСОБА_2 (колишнього командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ), у якій зазначено про особисте підписання гарантійного листа з проханням виконати відповідні роботи, а також те, що акт приймання виконаних робіт завірено печаткою військової частини, позивач вказує на реальність договірних відносин та виконаних робіт. Також позивач зазначив про необґрунтованість доводів відповідача щодо необхідності призначення експертизи, з огляду на наявність у матеріалах справи достатніх доказів для встановлення дійсних обставин справи.

З`ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 ЦК України).

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК України).

Заперечуючи проти позовних вимог та у апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що Договір є недійсним та у відзиві на позов просив визнати його недійсним з посиланням на те, що його укладено командиром Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 з порушенням приписів ст. 67 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 №548-XIV та ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Щодо посилань відповідача на те, що Договір не реєструвався в управлінні Державної казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області у 2016 році як бюджетне зобов`язання відповідно до Бюджетного кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах ДКС України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №309 від 02.03.2012 та те, що закупівля послуг за договором відсутня в додатку до річного плану закупівель на 2016 рік Військової частини НОМЕР_1 слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відносини, що регулюються Бюджетним кодексом України, визначені статтею 1 цього Кодексу, як відносини, які виникають у процесі затвердження, виконання бюджетів; звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства; питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства; правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Враховуючи те, що відносини, які склались між сторонами даної справи на підставі договору підряду є цивільно-правовими та регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, в той час як норми Бюджетного кодексу України не впливають на зобов`язання сторін по договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача на частини 3 статті 48 Бюджетного кодексу України, як на підставу недійсності укладеного сторонами договору.

Крім того, за приписами ГПК України при ухвалені рішення, суд має право визнати недійсним договір за відповідною заявою позивача (ч. 3 ст. 237 ГПК України), в той час як відповідач не позбавлений права на подання зустрічного позову (ст. 180 ГПК України) з вимогою про визнання недійсними Договору, яка підлягала б розгляду спільно з первісним позовом. Відтак, враховуючи те, що відповідач правом пред`явлення зустрічного позову про визнання недійсним Договору, на підставі якого позивачем заявлено вимоги у даній справі, не скористався, викладена у відзиві на позов вимога відповідача про визнання недійсним договору №010316/2 не підлягала розгляду у межах даного спору.

Стаття 204 ЦК України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів визнання Договору №010316/2 недійсним в судовому порядку, колегія суддів вважає недоведеним факт його недійсності та виходить з того, що такий правочин є правомірним.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, досудове розслідування в кримінальному провадженні №42016110340000194 від 25.10.2016, на яке посилається відповідач не є преюдиційною обставиною, яка не потребує доказуванню у розумінні ст. 75 ГПК України та не встановлює факт, у даному випадку, недійсності договору №010316/2.

Додані до відзиву матеріали службового розслідування (призначеного наказом від 25.04.2018 №151) по факту 9 позовних заяв (т.І, а.с. 162-172), також не підтверджують доводів відповідача про недійсність договору.

Відповідач вказує на те, що проект Договору не розроблявся начальником квартирно-експлуатаційної служби військової частини НОМЕР_1 відповідно до п. п. 5.7.2. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №300 від 16.07.1997, та окрім того, за результатами перевірок господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 , договір №010316/2 від 01.03.2016 не виявлявся, в підтвердження чого відповідач посилається на аудиторський звіт про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності Військової частини НОМЕР_1 за період її діяльності з 01.02.2013 по 31.07.2016 №27/35-308/11 від 16.09.2016 здійсненої перевірки відділом внутрішнього аудиту ГУ НГУ та акт № 09-30/429 від 24.04.2017 позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2015 по 31.11.2016, здійсненої Північним офісом Держаудитслужби). Крім того, відповідач зазначає про можливий факт підроблення підписів осіб, а саме командира Військової частини НОМЕР_1 полковника Нардекова М.М., який здійснював підписання договору та підпис заступника командира військової частини з матеріального забезпечення начальника тилу підполковника ОСОБА_1 , який підписував акти виконаних робіт.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головним завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Зі змісту наданого відповідачем аудиторського звіту №27/35-308/11 від 16.09.2016, складеного Відділом Внутрішнього аудиту Головного управління Національної гвардії України за наслідками проведеної протягом 2016 року у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України перевірки внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності військової частини НОМЕР_1 за період її діяльності з 01.02.2013 по 31.02016, вбачається, що під час перевірки цієї перевірки питання щодо обсягів виконаних робіт за договором №010316/2 від 01.03.2016 не досліджувалось (т.І, а.с. 118-136).

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що аудиторський звіт від 16.09.2016 р. № 27/35-308/11, не є належним доказом порушення законодавства внаслідок укладення договору, оскільки складений за результатами перевірки відділом внутрішнього аудиту Головного управління Національної Гвардії України, тобто є внутрішнім аудитом позивача та не створює жодних наслідків для третіх осіб суб`єктів господарювання, в даному випадку для позивача.

За таких обставин посилання відповідач на аудиторський звіт №27/35-308/11 від 16.09.2016 є необґрунтованим.

Натомість Північним офісом Держаудитслужби відповідно до ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 13.03.2017 у кримінальному провадженні №42016110330000089 від 28.10.2016 в термін з 27.03.2017 року по 14.04.2017 року проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, за результатами якої складено акт № 09-30/429 від 24.04.2017 позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2015 по 31.11.2016, здійсненої Північним офісом Держаудитслужби (т.ІІ, а.с. 73-96).

Як зазначено в акті № 09-30/429 від 24.04.2017 позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 під час позапланової ревізії Військової частини НОМЕР_1 з`ясуванню підлягали питання щодо: наявності тендерної документації; доцільності вибору об`єктів ремонту; наявності підстав на укладання договорів для здійснення видатків на закупівлю матеріальних цінностей, оплату робіт, послуг пов`язаних з ремонтно-будівельними роботами; наявності проектної, кошторисної документації на виконання робіт; дефектних актів, актів виконаних робіт КБ-2в; порядок приймання виконаних робіт та придбаних матеріалів; відображення результатів робіт та закупок в бухгалтерському обліку; перевірка відповідності застосування норм і розцінок діючим ДБН з фактичним обсягом виконаних робіт підрядником та оплаченими обсягами; наявність нецільового використання коштів; наявність прихованої дебіторської заборгованості за об`єктами будівництва Військової частини НОМЕР_1 та відображення її в бухгалтерському обліку та в матеріалах інвентаризації.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що під час перевірки фінансово господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в період з 27.03.2017 року по 14.04.2017 року питання щодо обсягів виконаних робіт за договором договір №010316/2 не досліджувалось.

За таких обставин посилання відповідач на акт № 09-30/429 від 24.04.2017 позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2015 по 31.11.2016 є необґрунтованим.

Крім того, Північним офісом Держаудитслужби за документами, в тому числі за договором №010316/2 від 01.03.2016, проведено перевірку, яка здійснювалась за період з 20.06.2017 по 04.07.2017, за результатами якої складено довідку перевірки дотримання вимог законодавства по виконаних роботах із поточного ремонту дорожнього покриття (Асфальт нижній та верхній шар), по виконанню військового будівництва об`єктів бойової підготовки (спортивна зала), по капітальному ремонту будівлі спеціального призначення (КТП), по капітальному ремонту будівлі спеціального призначення (передавального центру зв`язку) 1-го, 2-го і 3-го поверхів, по виконанню капітального ремонту будівлі спеціального призначення (ШТАБ), та по військовому будівництву навчальних класів зв`язку Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 19.07.2018 (т.ІІІ, а.с.9-33).

У відповідності до вказаної довідки під час перевірки первинної документації по договору №010316/2 від 01.03.2016 (в тому числі за актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року №250316 від 25.03.2018) Північним офісом Державної аудиторської служби України не було встановлено розбіжностей обсягів виконаних робіт ТОВ "Вестєвробуд" за договором №010316/2 від 01.03.2016, як і не було встановлено порушень вимог законодавства та порушень у виконаних роботах з ремонту дорожнього покриття (асфальт верхній шар) (т.ІІІ, а.с. 19-21).

При цьому, колегія суддів зазначає, що виявлені під час аудиту порушення порядку ведення фінансово-господарської діяльності (як зазначено у звіті "недотримання відповідними посадовими особами військової частини принципів економного витрачання бюджетних коштів") відповідачем не звільняють його від відповідальності за порушення грошового зобов`язання перед його контрагентами.

Крім того, відповідачем не надано до матеріалів справи доказів підроблення підписів посадових осіб відповідача. При цьому відсутність Договору та документів щодо його виконання у відповідача (на яке він посилається) не може беззаперечно свідчити про те, що такий договір не укладався, а роботи за ним не виконувались. При цьому про участь відповідача в укладенні та виконання Договору свідчить відтиск його печатки на договорі, додатках до нього, акті огляду прихованих робіт, а також акті приймання-передачі виконаних робіт та довідці про вартість виконаних робіт.

Враховуючи наведене, посилання відповідача на встановлені в результаті перевірки фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 невідповідності первинної документації обсягам виконаних позивачем робіт по договору №010316/2 від 01.03.2016 не відповідають дійсним обставинам справи та є необґрунтованими.

Посилання відповідача на Акт №349/2018 від 07.06.2018 проведення огляду асфальтного покриття, є абсолютно безпідставними оскільки у вказаному акті відображено огляд виконаних за договорами №285 від 15.12.2015, №293 від 16.12.2015, №304 від 17.12.2015 та №308 від 17.12.2015 робіт, в той час як у даному випадку є спірною заборгованість за договором №010316/2 від 01.03.2016 (т.І, а.с. 212-213).

Посилання відповідача на те, що дорога, на якій позивачем здійснювались підрядні роботи за Договором, знаходиться за межами військової частини 3077 перед КП та власником і користувачем земельної ділянки, на якій розташовується дана дорога, не є військова частина, не спростовують факт виконання робіт та їх здійснення саме на замовлення відповідача, як і не спростовують необхідність їх оплати. Більш того, доказів на підтвердження своїх доводів відповідачем не надано.

При цьому колегія суддів зазначає, що не є належним доказом того, що роботи за спірним договором не були виконані або були виконані в менших обсягах, наданий відповідачем висновок за результатами проведення експертного дослідження №30/15 від 30.07.2018, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 101, 105, 106, 107 ГПК України, не є висновком експерта, не містить даних про попередження спеціалістів (експертів) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, доказів того, що його виконано експертом (т.ІІ, а.с. 49-72).

Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява свідка ОСОБА_2 від 11.06.2018, у якій зазначено, що ОСОБА_2 як командиром Військової частини НОМЕР_1 підписано договір №010316/2 від 01.03.2016, додатки до договору, а саме: дефектний акт, договірну ціну на виконання робіт, а також по факту виконання - акт №250316 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за цей період від 25.03.2016 (т.І., а.с. 200).

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" та від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

На підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання (постанова від 15.05.2012 у справі №11/446 за позовом ТОВ "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи).

Отже відсутність бюджетного фінансування коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед зобов`язання зі сплати заборгованості по Договору у розмірі 91 395,52 грн., чим спростовуються доводи відповідача у вказаній частині.

Відповідно до акту №250316 від 25.03.2016 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 р. позивачем передано, а відповідачем прийнято без заперечень та зауважень виконані за Договором роботи вартістю 91 395,52 грн.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що відповідач здійснює оплату виконаних робіт не пізніше п`яти робочих днів на підставі акту виконаних робіт ПФ № КБ-2 в та довідки про вартість виконаних робіт ПФ №КБ-3.

Відтак, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.2. Договору відповідач зобов`язаний був оплатити прийняті згідно акту №250316 від 25.03.2016 роботи до 01.04.2018 включно.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів оплати боргу у розмірі 91395,52 грн. за виконані позивачем на підставі договору №010316/2 роботи, прийняті відповідачем за актом №250316, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у випадку виявлення в процесі експлуатації результату виконаних робіт їх дефектів, або невідповідності умовам договору, відповідач не позбавлений права пред`явити до позивача відповідну вимогу у судовому порядку.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 13 088,32 грн. (нарахована за період з 27.09.2017 по 26.03.2018), 3% річних в розмірі 1 352,00 грн. (нараховані за період з 27.09.2017 по 26.03.2018) та інфляційні втрати у розмірі 7067,98 грн. (нараховані за період з 27.09.2017 по 26.03.2018).

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку порушення відповідачем термінів платежів, зазначених у п. 2.2. Договору, позивач має право застосувати до відповідача штрафні санкції, у вигляді пені, в розмірі 0,5% від суми невиконаних платежів, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент підписання сторонами Актів виконаних робіт ПФ №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних робіт ПФ № КБ-3.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за прострочення грошового зобов`язання позивачем нарахована пеню за період з 27.09.2017 по 26.03.2018.

При цьому відповідачем у заяві від 23.07.2018 заявлено про застосування строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, з посиланням на те, що акт виконаних робіт підписано сторонами 25.03.2016, у зв`язку із чим, на думку відповідача, строк позовної давності щодо стягнення пені минув 05.04.2017.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості (Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові №3-23гс14 від 27.05.2014).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи не встановлення у договору іншого, ніж передбачений ч. 6 ст.232 ГК України порядку нарахування штрафних санкції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що нарахуванням пені мало здійснюватись позивачем у період з 02.04.2016 до 01.10.2016, з огляду на що нарахування за період з 27.09.2017 по 26.03.2018 пені та пред`явлення її до стягнення є необґрунтованим, що є підставою для відмови у задоволенні зазначених вимог та відповідно у застосуванні до них заявленої відповідачем позовної давності.

Згідно зі ч. 2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за період з 27.09.2017 по 26.03.2018, колегія суддів зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розрахунок 3% річних є арифметично вірним, у зв`язку із чим вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі (1 352,00 грн.). Натомість заявлені до стягнення інфляційні втрати за період з 27.09.2017 по 26.03.2018, за перерахунком, є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, у розмірі 6199,20 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 91 395,52 грн. основного боргу, 1 352,00 грн. 3% річних у розмірі та 6 199,20 грн. інфляційних втрат.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010), а також те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2018 року у справі №910/3744/18 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2018 року у справі №910/3744/18 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2018 року у справі №910/3744/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2018 року у справі №910/3744/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на Військову частину № НОМЕР_1 Національної гвардії України.

4. Справу №910/3744/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287- 289 ГПК України.

Головуючий суддяМ.Г. Чорногуз

СуддіО.В. Агрикова

О.О. Хрипун

Дата складення повного тексту 14.02.2019 р.