Ухвала

від 16.10.2018 по справі 922/2673/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"16" жовтня 2018 р.Справа № 922/2673/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву ТОВ "Новий асфальт" про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 29553 від 11 жовтня 2018 року) по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий асфальт", м. Вишгород

до Приватного підприємства "Харківспецпостач", м. Харків

про стягнення 4 220 794,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий асфальт" 27.09.2018 р. звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Харківспецпостач" заборгованість у розмірі 4220794,52 грн., яка згідно з позовною заявою складається з 2000000,00 грн. основного боргу та 220794,52 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди майна № 2018.02/05 від 02.05.2017 р.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2018р. відкрито провадження у справі № 922/2673/18, розглядати якої призначено в порядку загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання суду.

11 жовтня 2018 року на адресу суду від позивач надійшла заява про забезпечення позову (вх. 29553), в якій заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти в розмірі 4220794,52 грн., які знаходяться на всіх поточних/розрахункових рахунках Приватного підприємства "Харківспецпостач".

За твердженням позивача внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань за договором оренди майна № 2018.02/05 від 02.05.2017 р. у відповідача перед позивачем виник основний борг зі сплати орендних платежів у розмірі 4000000,00 грн., на який позивачем нараховано пеню у розмірі 220794,52 грн.

Вказана заборгованість не була погашена відповідачем ані у строки обумовлені договором, ані після звернення позивача до відповідача з претензією з вимогою про сплату коштів, що вказує на ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань, що і стало підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав до суду.

Положення ч. 2 ст.136 ГПК України передбачають, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.п.3, 4, 6 ч.1 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, слід відзначити, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів тощо.

В обґрунтування поданої заяви позивач послався на те, що ТОВ "НОВИЙ АСФАЛЬТ", в межах правовідносин які склались між позивачем та відповідачем, опинилося в ситуації, коли навіть у випадку задоволення позову про стягнення заборгованості з відповідача, товариство не зможе отримати результат виконання такого рішення за рахунок коштів, які складають статутний капітал боржника або його майна, оскільки: загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає значну суму, що має суттєве значення для вирішення питання про забезпечення позову; відповідно до відомостей з офіційного сайту судової влади України існують інші господарські спори, в яких ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" також є відповідачем у справах про стягнення заборгованості, що свідчить про складний фінансовий стан відповідача та вказує реальну складність виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позову; відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розмір статутного капіталу відповідача складає 50,00 грн., тобто статутного капіталу підприємства у грошовому виразі недостатньо для гарантування інтересів позивача у цій справі, а тому, виконання будь-якого майбутнього рішення у справі може бути утрудненим або неможливим; згідно з інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 139092061 від 25.09.2018, у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно у власності, натомість в довідці вказано, що згідно з постановою про арешт майна боржника від 20.09.2018 № 57266573, виданою Приватним виконавцем ОСОБА_1, на даний час накладено арешт на все нерухоме майно ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у розмірі 188746,30 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, у зв'язку із недостатністю статутного капіталу у грошовому виразі та будь-якого майна, накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову, може досягнути мети забезпечення позову - гарантування задоволення законних вимог позивача. При цьому, обраний захід забезпечення позову не матиме наслідком повне припинення господарської діяльності відповідача та погіршення його фінансового стану, оскільки заявлений захід забезпечення позову не позбавляє відповідача його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, не перешкоджає займатись господарською діяльністю, а лише обмежує його право на період дії відповідного заходу вільно користуватись грошовими коштами лише в межах ціни позову.

Надавши оцінку підставам застосування запропонованого позивачем способу забезпечення позову, господарський суд вважає за необхідне задовольнити подану заяву як обґрунтовану з урахуванням наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Також, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному, гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, мас відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі "Горнсбі проти Греції" виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Так, право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19 березня 1997 року. п. 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке мас обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд. - і. водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

По суті, забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим. щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

З урахуванням викладених та доведених позивачем обставин, а саме з огляду на значний розмір заборгованості, тривале ухилення відповідача від добровільного погашення заборгованості, відсутність зареєстрованого за відповідачем нерухомого майна, за рахунок якого можливе задоволення вимог, та враховуючи розмір статутного капіталу відповідача, який складає 50,00 грн., суд визнає, що невжиття заходів забезпечення позову по вказаній справі шляхом накладення арешту на рахунки відповідача в межах ціни позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду по даній справі у разі задоволення позовних вимог, натомість накладення арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача буде обґрунтованим, адекватним та ефективним способом забезпечення збалансованості інтересів сторін.

При цьому, вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог та сприятимуть його виконанню. Тоді як невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів Позивача.

Окрім цього, суд констатує, що позивачем на виконання вимог п. 6 ст. 139 ГПК України, зазначено, що в межах зустрічного забезпечення заявник має можливість внести на депозитний рахунок суду суму, що не буде перевищувати 0,5 відсотку від ціни позову, що складає 21 104,00 грн. та буде достатнім, на думку останнього, або вчинити інші дії, визначені судом для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Згідно ч. 4 ст. 141 ГПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Суд, приймаючи до уваги досліджені судом матеріали та враховуючи відсутність клопотання учасників справи про зустрічне забезпечення, розцінює вищезазначену заяву позивача як пропозицію позивача щодо зустрічного забезпечення, проте не вбачає обставин, які б свідчили про можливість спричинення відповідачу збитків, у зв'язку із забезпеченням позову.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову без повідомлення учасників справи, та не вбачає підстав для зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 42, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 232, 233, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ТОВ "Новий асфальт" про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 29553 від 11 жовтня 2018 року) задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову по справі № 922/2673/18 за позовом ТОВ "НОВИЙ АСФАЛЬТ" до ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" про стягнення заборгованості за договором оренди майна та пені за прострочення сплати платежів за договором, шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 4 220 794,52 грн., які знаходяться на всіх поточних/розрахункових рахунках приватного підприємства "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" (61044, Харківська обл., м. Харків, пр.-т. Московський, буд. 259; ідент. код 31436081).

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили 16 вересня 2018 року, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 17 жовтня 2021 року.

Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. В силу ст. 129-1 Конституції України та ст. 144 ГПК України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ АСФАЛЬТ" (07300, Київська область, м. Вишгород, пр-т. Мазепи, 8, к. 204; ідент. код 41625572).

Боржником за даною ухвалою є: Приватне підприємство "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" (61044, Харківська обл., м. Харків, пр.-т. Московський, буд. 259; ідент. код 31436081).

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання ухвали суддею, відповідно до ст.ст. 255-257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Повний текс ухвали складено 16 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_2

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.