Постанова

від 16.10.2018 по справі 805/3967/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2018 року

Київ

справа №805/3967/15-а

адміністративне провадження №К/9901/196/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2015 (суддя - Кошкош О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (головуючий суддя - Василенко Л.А., судді: Гайдар А.В., Ханова Р.Ф.) у справі № 805/3967/15-а за позовом Державного підприємства Селидіввугілля до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Державне підприємство Селидіввугілля (далі - ДП Селидіввугілля ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Покровська ОДПІ) від 23.07.2015 №0000081500.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Покровська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2015, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Покровська ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Покровською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП Селидіввугілля з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 за операціями з платниками податків ТОВ Лювіс і К та ТОВ Оста-груп , про що складено акт від 10.07.2015 № 351/05-16-15-01/33426253.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ДП Селидіввугілля вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1-198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4 та 201.7 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ Лювіс і К та ТОВ Оста-груп товарно-матеріальних цінностей за нікчемними правочинами, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за січень 2015 року всього у сумі 106 539 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, Покровська ОДПІ,зокрема, посилалась інформацію Макіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 03.04.2015 № 568/05-18-22 щодо ТОВ Лювіс і К та ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22.06.2015 № 195/26-53-22-04-17 щодо ТОВ Оста-груп , в яких відображено висновок про відсутність у контрагентів позивача в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами. Також контролюючий орган посилався на те, що за ланцюгом між ТОВ Лювіс і К , ТОВ Оста-груп та їх попередніми контрагентами відсутні факти здійснення господарських операцій.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.07.2015 №0000081500, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 159809,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 106539 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 53270 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як з'ясовано судами, в період, що перевірявся, між постачальником ТОВ Лювіс і К та покупцем ДП Селидіввугілля укладено договори поставки від 02.01.2014 № 1/5 МТС-14, від 17.12.2013 № 152/1-2013, від 07.01.2015 № 1/3-15 УС, від 12.01.2015 № 1/6-15 УС, від 15.01.2015 № 1/8-15 УС.

Також, встановлено, що між постачальником ТОВ Оста-груп та покупцем ДП Селидіввугілля укладено договори поставки від 12.12.2014 № 159/1-2014, від 15.12.2014 № 160/1-2014, від 16.12.2014 № 161/1-2014, від 17.12.2014 № 162/1-2014.

Відповідно до умов зазначених вище договорів у період з 01.01.2015 по 31.01.2015 контрагенти передавали у власність позивача продукцію виробничо-технічного призначення, а останній приймав та сплачував за таку продукцію кошти у безготівковій формі.

Постачання продукції за вищевказаними договорами та подальше використання продукції у виробничій діяльності позивача підтверджується специфікаціями до договорів; рахунками на оплату продукції; видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваної операції.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ДП Селидіввугілля розглядуваної операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Покровської ОДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що згідно з висновком судового експерта №427/24 від 11.04.2017 року за результатами проведення судово-економічної експертизи, обґрунтованість висновків акту перевірки від 10.07.2015 №351/05-16-15-01/33426253 щодо виявлених порушення ДП Селидіввугілля наданими для дослідження бухгалтерськими документами не підтверджується.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій з протиправністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

ОСОБА_3 ,

Судді Верховного Суду