Постанова

від 09.10.2018 по справі 518/832/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6965/18

Номер справи місцевого суду: 518/832/17

Головуючий у першій інстанції Палій С. А.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Заїкіна А.П., Калараша А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Фермерського господарства Попович на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 02 липня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства Попович про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду до Фермерського господарства „Попович" з позовом про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати, мотивуючи це тим, що відповідач з часу набуття нею права власності на орендовану земельну ділянку - 28.05.2015 року не виплачує їй орендну плату, не надає сільськогоподарську продукцію або інших послуг в рахунок орендної плати, що призвело до виникнення простроченої заборгованості і стало підставою для нарахування пені у розмірі передбаченому договором - 2% від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пропозицію позивача про припинення договору оренди у зв'язку з невиконанням умов договору, відповідач відхилив.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 02 липня 2018 року у позові задоволено частково. Розірвано договір оренди без номеру і дати, укладений між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Попович щодо земельної ділянки на теориторії Новосвітівської сільської ради Ширяївського району Одеської області: масив № 5 зареєстрований 15.07.2013 року в реєстраційний службі Ширяївського районного управління юстиції в Одеської області. Стягнуто з Фермерського господарства Попович на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 106 993 грн. 04 коп.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, Фермерське господарство Попович звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 02 липня 2018 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1)неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права,

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково, розриваючи договір про оренду землі, стягуючи з Фермерського господарства Попович на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 106 993 грн. 04 коп., суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідачем не спростовано подання належних доказів доводів позивача про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати внаслідок систематичного невиконання орендарем відповідних умов договору оренди та покладених цим договором обов'язків щодо орендної плати у передбачені строки;

- внаслідок виникнення з вини орендаря прострочення орендної плати згідно з умовами договору оренди передбачено нарахування пені у розмірі 2% за кожний день прострочення.

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна.

З матеріалів справи вбачається, що:

- згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 07.07.2005 року на підставі розпорядження Ширяївської районної державної адміністрації № 271 від 31.03.1995 року ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 5,44 га. на території Новосвітівської сільської ради Ширяївського району Одеської області (а. с. 91);

- відповідно до договору оренди земельної ділянки без номеру та дати укладеного між ОСОБА_3 та ФГ Попович в особі директора Попович Ніни Олександрівни, ОСОБА_3 передала в оренду належну їй земельну ділянку площею 5,44 га, яка розташована на території Новосвітівської сільської ради Ширяївського району, масив № 5, ділянка НОМЕР_2 строком на 10 років, зареєстрований реєстраційною службою Ширяївського РУЮ Одеської області. Відповідно до п. 9 зазначеного Договору оренди землі - орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі Грошова форма: 3% 3388 грн. (в т.ч. 15% податок на прибуток з фізичних осіб 508,176 грн.) або: сільськогосподарською продукцією та послугами в рахунок орендної плати за згодою обох сторін. Згідно з умовами Договору розмір орендної плати на землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься один раз у рік по 25 грудня кожного року. В п. 39 зазначеного договору вказано, що розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається. Згідно п. 38 дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом (а. с. 12-16);

-ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла (а. с. 17);

-згідно зі свідоцтвом про право власності від 28.05.2015 року спадкоємцем майна ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року є її дочка ОСОБА_2. Спадщина на яку видано це свідоцтво складається з земельної ділянки НОМЕР_2 масив 5, земельної ділянки площею 5,44 га. на території Новосвітівської сільської ради Ширяївського району Одеської області, яке належало спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 07.07.2005 року на підставі розпорядження Ширяївської районної державної адміністрації № 271 від 31.03.1995 року (а. с. 32).

Позивач стверджує, що з 2015 року та до сьогодні ФГ "Попович" систематично порушує умови договору оренди земельної ділянки і не виплачує позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого позивач вимушена звернутися за захистом своїх прав до суду і просить розірвати договір оренди без номеру і дати, укладений між ОСОБА_3 та ФГ Попович , а також стягнути з відповідача заборговність з орендної плати та пеню.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач стверджує про відсутність з боку відповідача оплати за оренду земельної ділянки.

Відповідач заперечуючи проти заяявлених належних, допустимих та достатніх доказів на спростування доводів позовної заяви та на обгрутування своїх заперечень проти позову до суду не надав.

Суд першої інстанції вірно візначившись з правовідносинами, які виникли між сторонами та правильно застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють - ст. ст. 24, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", вірно встановивши, що несплата орендної плати носить систематичний характер, врахувавши наявність відповідних умов у договорі оренди, дійшов до обгрунтованого висновку про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Обгрунтованим є висновок районного суду і про наявність підстав для стягнення пені за прострочення зобов'язання зі сплати орендних платежів із розрахунку 2% за кожний день прострочення, оскільки вказана відповідальність визначена п. 39 договору оренди земельної ділянки власником якої є ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про те, що у суду першої інстанції не було підстав для повторного розгляду позову ОСОБА_2 до ФГ Попович про розірвання договору оренди, оскільки рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 05.05.2017 року в задоволенні такого самого позову ОСОБА_2 було відмовлено є неспроможними, оскільки згаданим рішенням районного суду від 05.05.2017 року розглядались вимоги про визнання договору оренди недійсним, в той час як у справі, рішення по якій переглядається апеляційним судом, ОСОБА_2 заявила вимоги до відповідача про розірвання договору оренди.

Доводи апеляційної скарги про наявність листів від чоловіка спадкодавця ОСОБА_3 щодо наявності спору зі спадкоємцем ОСОБА_2 відносно спадкового майна і в тому числі земельної ділянки з проханням не сплачувати позивачу орендну плату, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки право власності позивача на земельну ділянку судом у встановленому порядку недійсним не визнавалось та сама по собі наявність спору не звільняє орендаря від сплаті орендної плати власнику земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про те, що за 2015 рік орендна плата була позивачці виплачена з посиланням на копію ордеру від 21.10.2015 року та зазначенням, що позивач отримала гроші і відмовилась від підпису, не приймаються до уваги, оскільки сам позивач це категорично заперечує, а відповідач не надав доказів яким чином вказані кошти були проведені документально, так як ордер без підпису отримувача не є документом, який документально підтверджує витрати. Тобто підприємством мало заявити вимоги до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих нею коштів або звернутися з відповідною заявою до правоохоронних органів. Проте таких доказів відповідачем не надано.

Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так вбачається, що суд стягнув заборгованість у розмірі 106 993 грн. 04 коп., навівши відповідний розрахунок у мотивувальній частині рішення.

Зі змісту вказаного розрахунку вбачається, що 106 993 грн. 04 коп. є сумою пені розрахованою судом першої інстанції з простроченої суми орендної плати за 2015, 2016 та 2017 роки за період з часу прострочення за кожним орендним платежем (26 грудня відповідного року) та до 04.06.2018 року.

Таким чином, задовольнивши вимоги частково - в сумі 106 993 грн. 04 коп., суд стягнув лише пеню та залишив при цьому без фактичного задоволення вимоги про стягнення самої заборгованості з орендної плати за 2015-2017 роки, яка в загальній сумі становить 12 228 грн. 74 коп. і яка була позивачем заявлена до стягнення.

Тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а зазначена сума заборгованості з орендної плати - стягненню в межах заявлених вимог 12 228 грн. 74 коп.

Крім того, за положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1-3 ст. 549 ЦК України).

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що за змістом частини третьої статті 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Таким чином, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд задля усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.

Проте наведеного суд першої інстанції не врахував і дані обставини не встановлював.

Між тим положення ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у реалізації їхніх прав, дає право апеляційному суду виходячи з принципу розумності та справедливості, зменшити розмір неустойки за умови, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Як вбачається з розрахунку заборгованості пеня нарахована на суму заборгованості за орендною платою - 12 228 грн. 74 коп. Сума пені, що заявлена до стягнення складає 123 208,82 грн., що становить 1 007 % від суми основного боргу та сума пені, яка фактично стягнута судом - 106 993 грн., що становить 875%, що є істотним перевищенням розміру збитків, з якого нарахована пеня.

При таких обставинах, сума пені підлягає зменшенню з 106 993 грн. 04 коп. до 13 000 грн., оскільки такий розмір пені дотримує реальний баланс інтересів обох сторін, так як незначно (несуттєво) перевищує основний борг - 12 228 грн. 74 коп. При цьому судова колегія враховує, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості, яка була спрямована на зменшення пені, а також приймає до уваги відносну незначність прострочення у виконанні зобов'язання .

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення розміру орендної плати пені за прострочення зобов'язання щодо сплати орендної плати - зміні шляхом стягнення розміру заборгованості за орендною платою та зменшення пені з 106 993,80 грн. до 13 000 грн. та зменшенню загальної суми стягнення заборгованості з 106 993,04 грн. до 25 228, 74 грн. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

У відповідності до ст. 141 ч. 13 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 892,28 грн. (640 грн. за задоволення немайнової вимоги про розірвання договору оренди землі - 640 грн. та 1% від задоволених вимог за майновою вимогою - 252, 28 грн.).

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Попович - задовольнити частково.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 02 липня 2018 року - змінити.

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково

Стягнути з Фермерського господарства Попович (ЄДРПОУ 24542875) на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 12 228 грн. 74 коп. та пеню в розмірі 13 000 грн., а всього стягнути 25 228 грн. 74 коп.

В решті позовних вимог про стягнення пені - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Фермерського господарства Попович (ЄДРПОУ 24542875) на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 892 грн. 28 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16.10.2018 року

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

А.А. Калараш