Постанова

від 10.10.2018 по справі 183/4363/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 183/4363/16

провадження № 61-14104св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя - доповідач)

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія ,

представник позивача - Пономарьова ІринаВолодимирівна,

відповідач 1 - публічне акціонерне товариство Державний Ощадний банк України ,

відповідач 2 - товариство з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс , відповідач 3 - публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , відповідач 4 - ОСОБА_3,

треті особи: Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

представник Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - Рибак Ольга Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Городецького Д. І. від 10 квітня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І. від 23 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія (далі - ТОВ Українська факторингова компанія ) звернулося до суду з позовом, який у листопаді 2016 року уточнило, до публічного акціонерного товариства Державний Ощадний банк України (далі - ПАТ Ощадбанк ), товариства з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс (далі - ТОВ Кредекс Фінанс ), публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (далі - ПАТ РайффайзенБанк Аваль ), ОСОБА_3, треті особи: Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - Жовтневий ВДВС Дніпропетровського МУЮ), Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Новомосковський МВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області) про звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, що на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 24 квітня 2007 року, укладеного між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_3, останній за договором іпотеки від 24 квітня 2007 року № 5976/3153/305653 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,95 га, яка надана для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Орлівщинської сільської ради у с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області.

У зв'язку з тим, що постановою Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 29 січня 2015 року та постановами ВДВС Новомосковського МУЮ Дніпропетровської області від 18 січня 2012 року ВП № 30708400, від 21 серпня 2012 року ВП № 34063386, від 18 вересня 2012 року ВП № 34329182 накладено арешт на передану ПАТ Райффайзен Банк Аваль в іпотеку земельну ділянку, що є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач, посилаючись на укладений з правонаступником ПАТ Райффайзен Банк Аваль - публічним акціонерним товариством Вектор Банк (далі - ПАТ Вектор Банк ) договір про відступлення права вимоги № 2 від 26 травня 2016 року, просив звільнити вказану земельну ділянку з-під арешту.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року в задоволенні позову ТОВ Українська факторингова компанія відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право позивача не є порушеним, оскільки відповідно до статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Зазначивши, що позивач не надав доказів існування жодної із зазначених підстав, суд вважав, що спір між сторонами відсутній та позов пред'явлений позивачем передчасно.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ Українська факторингова компанія залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд зазначив, що оскільки постановою державного виконавця ВДВС Новомосковського МРУЮ Дніпропетровської області від 18 вересня 2012 року накладено арешт відносно виконання ОСОБА_3 кредитного зобов'язання, право вимоги за яким відповідно до статті 514 ЦК України перейшло до ТОВ Українська факторингова компанія , то право позивача як кредитора накладеним цією постановою арештом не є порушеним.

У лютому 2018 року ТОВ Українська факторингова компанія подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з'ясували належним чином всіх обставин справи та не врахували, що приписи статті 36 Закону України Про іпотеку передбачають звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Наявність накладених арештів на усе нерухоме майно боржника ОСОБА_3 (в тому числі й на земельну ділянку, яка є предметом іпотеки) унеможливлює посвідчення нотаріусом договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Зазначене порушує законне право іпотекодержателя на переважне, перед іншими кредиторами, право задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки в порядку, передбаченому статтею 36 Закону України Про іпотеку .

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що 24 квітня 2007 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/128731/3153/81, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 18 422 дол. США під 12,85 % річних, з терміном повернення до 24 квітня 2027 року (включно).

Цього ж дня, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ РайффайзенБанк Аваль та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 5976/3153/305653, відповідно до умов якого останній передав банку в іпотеку земельну ділянку площею 0,95 га, яка надана для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Орлівщинської сільської ради у с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області.

Вказаний договір іпотеки був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 281 в день його укладання - 24 квітня 2007 року.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2011 року у справі № 2-868/11 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2007 року № 014/1-28731/3153/81 у розмірі 173 533, 51 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Новомосковського МРУЮ Дніпропетровської області від 18 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 34329182 з примусового виконання виконавчого листа № 2-868, виданого 04 листопада 2011 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості у розмірі 173 533, 51 грн, у межах якого наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3

Арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3, також накладений постановою Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 29 січня 2015 року та постановами ВДВС Новомосковського МУЮ Дніпропетровської області від 18 січня 2012 року ВП № 30708400, від 21 серпня 2012 року ВП № 34063386.

26 травня 2016 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ Вектор Банк укладено договір відступлення права вимоги № 114/19, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором від 24 квітня 2007 року № 014/1-28731/3153/81, укладеним між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_3, перейшло до ПАТ Вектор Банк , а за договором про відступлення прав за договорами іпотеки від 27 травня 2016 року до ПАТ Вектор Банк перейшло право вимоги за договором іпотеки № 5976/3153/305653.

Цього ж дня, 26 травня 2016 року, між ПАТ Вектор Банк та ТОВ Українська факторингова компанія укладено договір про відступлення права вимоги № 2, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором від 24 квітня 2007 року № 014/128731/3153/81, укладеним між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_3, перейшло до ТОВ Українська факторингова компанія , а на підставі договору про відступлення права за договором іпотеки від 27 травня 2016 року до ТОВ Українська факторингова компанія перейшло право вимоги за договором іпотеки № 5976/3153/305653.

На підставі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України Про виконавче провадження в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку (частина восьма статті 54 Закону України Про виконавче провадження в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

За положеннями статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України Про іпотеку .

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України Про іпотеку в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому за змістом частини шостої статті 3 Закону України Про іпотеку в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України Про іпотеку пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи судові рішення у справі, не врахували вказані норми матеріального права та зробили помилковий висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки накладення арешту на спірну земельну ділянку - предмет іпотеки порушує права іпотекодержателя, тому така земельна ділянка підлягає звільненню з-під арешту, накладеного органом ДВС.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2018 року скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія до публічного акціонерного товариства Державний Ощадний банк України , товариства з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс , публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , ОСОБА_3, треті особи: Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Звільнити з-під арешту земельну ділянку площею 0,95 га, яка надана для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Орлівщинської сільської ради у с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_3 на праві власності, накладений постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 29 січня 2015 року та постановами відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області від 18 січня 2012 року ВП № 30708400, від 21 серпня 2012 року ВП № 34063386, від 18 вересня 2012 року ВП № 34329182.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Державний Ощадний банк України , товариства з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс , публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , ОСОБА_3 в рівних частинах на користь товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія 1,378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, 1,515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн 80 (вісімдесят) коп. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 2,756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат