Постанова

від 03.10.2018 по справі 178/2057/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 178/2057/14-ц

провадження № 61-34414св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. ,

учасники справи:

позивач - Селянське (фермерське) господарство Лемко - Матвія Петра Васильовича,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_6, Фермерське господарство ОСОБА_7 ,

треті особи: Криничанське районне управління юстиції Дніпропетровської області, Відділ Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області, Центр надання адміністративних послуг Криничанської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Лемко Матвія Петра Васильовича в особі представника ОСОБА_5 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2016 року, у складі головуючого-судді Цаберябого Б. М., та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року у складі суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Селянське фермерське господарство Лемко (далі - СФГ Лемко Матвія П. В. ) Матвія П. В. в особі представника ОСОБА_5 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, Фермерського господарства ОСОБА_7 (далі - ФГ ОСОБА_7 ), треті особи: Криничанське районне управління юстиції Дніпропетровської області, Відділ Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області, Центр надання адміністративних послуг Криничанської районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 11 квітня 2011 року між СФГ Лемко МатвіяП. В. та ОСОБА_6 був укладений договір оренди № 6 розташованої на території Світлогірської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області земельної ділянки загальною площею 6,0000 га, кадастровий номер 1222081000:01:002:0069, яка належить ОСОБА_6 на підставі права власності. Договір укладено на строк десять років. В жовтні 2014 року СФГ Лемко Матвія П. В. стало відомо, що стосовно тієї ж земельної ділянки був укладений і зареєстрований ще один договір оренди землі, між ОСОБА_6 та ФГ ОСОБА_7. , що порушує його права, оскільки, укладаючи договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_6, він розраховував на використання цієї земельної ділянки до 2021 року.

Посилаючись на те, що згідно договору оренди укладеного між ОСОБА_6 та СФГ Лемко МатвіяП. В. до останнього перейшло строкове право володіння та користування землею і припинити це право в односторонньому порядку ОСОБА_6 не може, просив визнати недійсним договір оренди від 22 липня 2014 року № 194 укладений між ОСОБА_6 та ФГ ОСОБА_7. про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 6,0000 га, кадастровий номер 1222081000:01:002:0069, яка розташована на території Світлогірської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

У червні 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до СФГ Лемко Матвія П. В., третя особа - Відділ Держземагенства у Криничанському районі Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що примірник договору, що знаходиться у СФГ Лемко та акт передачі земельної ділянки вона не підписувала, цей договір належним чином не зареєстрований, тому не може бути чинним. Вищевикладене стало їй відомо у 2014 році при зверненні до відділу Держземагенства у Криничанському районі, 22 липня 2014 року вона уклала договір оренди № 194 належної їй земельної ділянки з ФГ ОСОБА_7. .

У зв'язку з вищевикладеним ОСОБА_6 просила суд визнати недійсним договір оренди № 6 укладений між нею та СФГ Лемко Матвія П. В. 11 квітня 2011 року про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 6,0000 га, кадастровий номер 1222081000:01:002:0069, яка розташована в адміністративних межах Світлогірської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2016 року в задоволенні позовних вимог СФГ Лемко Матвія П. В. до ОСОБА_6, ФГ ОСОБА_7 , треті особи: Криничанське районне управління юстиції Дніпропетровської області, Відділ Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області, Центр надання адміністративних послуг Криничанської районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6 до СФГ Лемко Матвія П. В., третя особа - Відділ Держземагенства у Криничанському районі Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки задоволено.

Визнано недійсним договір оренди від 11 квітня 2011 року № 6 укладений між ОСОБА_6 та СФГ Лемко Матвія П. В. про надання в оренду строком на 10 років земельної ділянки загальною площею 6,0000 га, кадастровий номер 1222081000:01:002:0069, яка розташована в адміністративних межах Світлогірської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Виіршено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2017 року стягнуто з СФГ Лемко Матвія П. В. на користь ОСОБА_6 3072,00 грн витрат, пов'язаних з проведенням почеркознавчої експертизи.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при підписанні договору оренди землі № 6, так і при його реєстрації були порушені вимоги норм чинного законодавства, що свідчить про недоведеність СФГ Лемко Матвія П. В. чинності договору № 6 і наявності встановлених ним прав і обов'язків. Тому цей договір не може бути перешкодою для укладення договору оренди від 22 липня 2014 року № 194 земельної ділянки загальною площею 6,0000 га, кадастровий номер 1222081000:01:002:0069, яка розташована в адміністративних межах Світлогірської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області на розсуд орендодавця.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції належним чином визначив фактичні та правові підстави позову, внаслідок чого вірно встановив, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню.

19 червня 2017 року СФГ Лемко Матвія П. В. в особі представника ОСОБА_5 подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що на підтвердження державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 11 квітня 2011 року № 6 укладеного між ОСОБА_6 та СФГ Лемко Матвія П. В. останнім було надано суду першої інстанції докази, які судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не оцінено, а саме: договір оренди земельної ділянки від 11 квітня 2011 року № 6, оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні та лист Відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року № М-88/0-94/6-16. Вказаний лист та відмітка на договорі підтверджують те, що його було зареєстровано Відділом Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області від 20 квітня 2011 року, про що вчинено реєстраційний запис № 122200004000799.

Також визнаючи договір оренди № 6 недійсним суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, посилався на статтю 639 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначав, що всі примірники договору повинні відповідати один одному. Неспівпадіння підписів орендодавця у примірниках СФГ Лемко МатвіяП. В. і Відділі Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області є підставою для визнання такого договору недійсним. Однак з такими висновками не можна погодитися, оскільки судом установлено, що примірник спірного договору, який зберігається у Відділі Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області підписаний ОСОБА_6 Тому висновок суду про невідповідність його примірників один одному в частині підпису орендодавця не може бути підставою для визнання його недійсним.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У серпні 2017 року ОСОБА_6 подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

У серпні 2017 року ФГ ОСОБА_7 подало заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 червня 2018 року справу № 178/2057/14-ц та матеріали касаційного провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями частини першої статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ДП, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 113, що виданий Світлогірською сільською радою 27 березня 1998 року, належить земельна ділянка площею 6,000 га призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

11 квітня 2011 року між ОСОБА_6 та СФГ Лемко Матвія П. В. укладений договір № 6 вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років. На примірниках цього договору є посвідчена печаткою відділу Держкомзему у Криничанському районі відмітка про реєстрацію договору 20 квітня 2011 року.

22 липня 2014 року між ОСОБА_6 та ФГ ОСОБА_7 був укладений договір оренди № 194 тієї ж земельної ділянки строком на 10 років. ОСОБА_6 передала ФГ ОСОБА_7. вказану земельну ділянку в натурі, загальною площею 6,0000 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень даний договір зареєстрований 11 серпня 2014 року.

Як вбачається з висновку від 11 березня 2016 року № 6450-15 судової почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_6 в графі Орендодавець договору № 6 оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_6 та ФГ Лемко та в графі Земельну ділянку передав акту прийому-передачі земельної ділянки, наданої в оренду СФГ Лемко для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 11 квітня 2011 року - виконані не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що при підписанні договору оренди землі № 6 між позивачем за первісним позовом та ОСОБА_6 були порушені вимоги норм чинного законодавства, що свідчить про недоведеність СФГ Лемко Матвія П. В. дійсності цього договору, а тому укладений договір оренди від 22 липня 2014 року № 194 між ОСОБА_6 та ФГ ОСОБА_7 є дійсним.

Згідно з положеннями статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із частиною п'ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 2 та підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням статейстатей 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Договір оренди № 194 від 22 липня 2014 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 11 серпня 2014 року.

Натомість згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який сформований 24 липня 2014 року, тобто до дати реєстрації спірного договору оренди № 194, відомості щодо реєстрації договору оренди від 11 квітня 2011 року № 6 відсутні.

Таким чином суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, оцінюючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову СФГ Лемко МатвіяП. В. до ОСОБА_6, ФГ ОСОБА_7 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та про задоволення позову ОСОБА_6 до СФГ Лемко Матвія П. В. про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, а доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок судів про невідповідність примірників договору № 6 один одному в частині підпису орендодавця не може бути підставою для визнання його недійсним є необґрунтованими, оскільки суди вірно визначили характер спірних правовідносин, правильно застосували норми матеріального права та належним чином дослідивши докази без порушень норм процесуального права дійшли висновку про те, що оскільки договір підписаний не орендодавцем ОСОБА_6, а іншою особою такий договір не може вважатися чинним.

Доводи касаційної скарги про те, що на підтвердження державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 11 квітня 2011 року № 6 укладеного між ОСОБА_6 та СФГ Лемко Матвія П. В. останнім було надано суду першої інстанції докази, які підтверджують його реєстрацію Відділом Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області від 20 квітня 2011 року, про що вчинено реєстраційний запис № 122200004000799, які судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не оцінено, не дають підстав для скасування оскаржуваних рішень суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Сама по собі реєстрація договору оренди землі який не підписаний орендодавцем не надає йому статус дійсного за відсутності волевиявлення орендодавця.

Інші аргументи касаційної скарги є аналогічними викладеним в апеляційній скарзі та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуСелянського (фермерського) господарства Лемко Матвія Петра Васильовича в особі представника ОСОБА_5 залишити без задовлення.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов А. С. Олійник О. В. Ступак Г. І. Усик