Постанова

від 10.10.2018 по справі 182/46/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 182/46/14-ц

провадження № 61-1058св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І., Курило В.П.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,

відповідачі: ОСОБА_4 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката ОСОБА_8 як представника ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Соколан Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року публічне акціонерне товариство Укрсиббанк (далі - ПАТ Укрсиббанк , банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 31 730,23 дол. США та 66 116,17 грн - пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 04 серпня 2008 року банк та ОСОБА_4 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11390299000 (далі - кредитний договір), за умовами якого ОСОБА_4 отримав грошові кошти в сумі 26 тис. США, з строком повернення до 04 вересня 2023 року та сплатою 13,5 % річних за користування кредитом.

В забезпечення належного виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором 04 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 226959, між банком та ОСОБА_6 - договір поруки № 226958, між банком та ОСОБА_7 - договір поруки № 226957, за умовами яких поручителі несуть солідарну відповідальність з боржником за неналежне виконання умов кредитного договору.

ОСОБА_4 умови кредитного договору належним чином не виконує, в результаті чого станом на 28 квітня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 31 730,23 дол. США, що складається з 23 779,57 дол. США кредитної заборгованості, 7 950,66 дол. США заборгованості за процентами за користування кредитом, 21 151,87 грн пені за прострочення сплати кредиту, 44 964,30 грн пені за прострочення сплати процентів.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ УкрСиббанк про визнання кредитного договору від 04 вересня 2008 року № 11390299000 недійсним, посилаючись на те, що укладаючи оскаржуваний договір він помилявся щодо обставин, які мають істотне значення.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2015 року позов ПАТ УкрСиббанк задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 730,23 дол. США та 21 151,87 грн пені за прострочення сплати кредиту, 44 964,30 грн пені за прострочення сплати процентів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати у справі. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов укладеного кредитного договору виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника. Порука за укладеними договорами поруки припинена, оскільки банк звернувся з позовом до поручителів поза межами шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання. ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом поза межами позовної давності, про застосування якої просив банк.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2015 року в частині вирішення основного позову скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто на користь ПАТ УкрСиббанк солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_9, солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором, яка станом на 28 квітня 2015 року складає 31 730,23 дол. США, а також пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 21 151,87 грн та пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 44 964,30 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про сплив шестимісячного строку для звернення з позовними вимогами про стягнення заборгованості до поручителів є помилковим, оскільки банк звернувся до суду з цим позовом з дотриманням цього строку.

У касаційній скарзі, поданій 21 березня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, адвокат ОСОБА_8 як представник ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року та залишити в силі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2015 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та порушив норми процесуального права. Оскільки з 2011 року боржник не здійснював жодних дій на виконання умов укладеного кредитного договору, а банк звернувся з цим позовом у січні 2014 року, порука є припиненою з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України. Доказів про сплату боржником чергового платежу 06 грудня 2013 року, окрім власного розрахунку, банк не надав. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Судові рішення в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

01 липня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ПАТ УкрСиббанк на касаційну скаргу, мотивовані тим, що рішення апеляційного суду є законним, обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Перебіг шестимісячного строку для припинення поруки розпочинається з настанням строку виконання основного зобов'язання у повному обсязі (04 вересня 2023 року) або у разі застосування кредитором права на дострокове повернення кредитних коштів, яке банк використав 11 грудня 2013 року направивши боржнику і поручителям вимоги. З цим позовом банк звернувся 03 січня 2014 року тобто в межах передбаченого законом шестимісячного строку. Крім цього, позичальником з 25 квітня 2012 року до 13 лютого 2014 року вносилися грошові кошти, які банком були направлені на погашення відсотків за користування кредитними коштами. Невиконання свого обов'язку щодо виконання зобов'язання частинами не змінює строк основного зобов'язання, а свідчить про порушення порядку виконання зобов'язань.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

03 січня 2018 справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Предметом касаційного перегляду є рішення апеляційного суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованості за кредитним договором, оскільки апеляційний суд саме в цій частині вирішив питання про права та обов'язки особи, яка звернулася з касаційною скаргою.

Відповідно до статей 526, 530, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суди встановили, що 04 серпня 2008 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_4 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11390299000, за умовами якого ОСОБА_4 отримав 26 тис. дол. США зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами та терміном повернення не пізніше 04 вересня 2023 року.

Належне виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором забезпечено договорами поруки від 04 вересня 2008 року, укладеними між банком та ОСОБА_5 № 226959, між банком та ОСОБА_6 № 2269 58, між банком та ОСОБА_7 № 226957.

ОСОБА_4 неналежним чином виконує умови кредитного договору, в результаті чого станом на 28 квітня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 31 730,23 дол. США, яка складається з 23 779,57 дол. США кредитної заборгованості, 7 950,66 дол. США заборгованості за процентами за користування кредитом, 21 151,87 грн пені за прострочення сплати кредиту, 44 964,30 грн пені за прострочення сплати процентів.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (стаття 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України ).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Установлено, що за умовами кредитного договору ОСОБА_4 як позичальник зобов'язався повернути суму кредиту з процентами шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів - 04 числа кожного календарного місяця строку кредитування, згідно з графіком платежів.

Отже, разом із установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК Україниспливає у відповідне число останнього місяця строку.

Із наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості, що не заперечується і боржником, вбачається, що останній черговий платіж боржником здійснено 09 грудня 2011 року (а. с. 31 том 1).

За захистом свого порушеного права банк звернувся з позовом 03 січня 2014 року.

Ураховуючи наведене, переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції не врахував, що у разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо встановлення дати сплати останнього чергового платежу, апеляційний суд не зазначив які норми процесуального права були порушені місцевим судом при встановлені цього факту та, посилаючись на той самий розрахунок заборгованості, визначив іншу дату останнього внесення боржником чергового платежу, не спростувавши доводи боржника про те, що після 09 грудня 2011 року він не сплачував чергові платежі.

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції не з'ясував, в якій частині щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів порука за укладеними договорами поруки припинилася, а в якій частині ні, не встановив за який період та за якою сумою кредитної заборгованості кожен із поручителів несе солідарну відповідальність із позичальником.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Разом з тим суд апеляційної інстанції не перевірив наданий банком розрахунок, не дослідив його обґрунтованості та правильності, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують, з урахуванням встановлених обставин та вищевикладених норм матеріального права, достовірно не з'ясував розміру заборгованості за кредитним договором та не перевірив періоду, за який вона нарахована.

Перевірка доводів заявника, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК Українимежами перегляду справи в касаційному порядку.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України ).

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки апеляційним судом порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

Таким чином, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню в частині вирішення заявлених банком позовних вимог до ОСОБА_5 з направленням справи в скасованій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України .

Керуючись статтями 400 , 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_8 як представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В. І. Крат

В.П. Курило