Постанова

від 03.10.2018 по справі 522/2986/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 522/2986/16-ц

провадження № 61-19514св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал ,

треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Каштан , Інспекція з питань захисту прав споживачів в Одеській області, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2016 року у складі суді Домусчі Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2016 року в складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Кравця Ю. І., Фальчука В. П.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 звернулися до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал (далі - ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал ), треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Каштан (далі - ОСББ Каштан ), Інспекція з питань захисту прав споживачів в Одеській області, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, про визнання договору укладеним та зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що відповідачем припинено водопостачання у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку із заборгованістю. Водопостачання у будинку припинено 26 лютого 2016 року без попереднього повідомлення, крім цього аналогічне відключення будинку від водопостачання відбувалось також із 25 по 27 січня 2016 року, у зв'язку із заборгованістю, яку відповідач нараховує за нормами без врахування сплачених ними сум. Протягом 2015 року вони сплачували за спожиту воду без договору та неодноразово звертались до відповідача з пропозицією укласти прямі договори на послуги водопостачання та водовідведення з власником кожної квартири, який за формою та змістом має відповідати типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 19 , пункту 3 частини другої статті 21 , частин третьої та четвертої статті 29 Закону України Про житлово-комунальні послуги . Проте до теперішнього часу відповідні договори з мешканцями будинку не укладені та відповідач ухиляється від їх укладення, пред'являючи при цьому вимогу про стягнення боргу, розрахунок якого необґрунтовано.

Посилаючись на викладене, позивачі, з урахуванням уточнених вимог, просили зобов'язати відповідача відновити водопостачання та заборонити у подальшому припинення водопостачання в будинку за адресою: АДРЕСА_1, без законних підстав рішення суду або судового наказу; вважати договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення укладеним між відповідачем та з власником кожної квартири вказаного будинку; зобов'язати відповідача письмово на паперових носіях оформити договори з власником кожної квартири вказаного будинку.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Ухвалено вважати укладеними між ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал та з кожним окремо позивачем, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 , які є мешканцями будинку за адресою: АДРЕСА_1, договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.Зобов'язано ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал письмово на паперових носіях оформити договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з кожним із позивачів окремо. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачами спосіб захисту порушеного права в частині позовних вимог про визнання укладеним між ними та ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення ґрунтується на нормах статей 15 , 16 ЦК України , статей 1 , 3 , 15 ЦПК України 2004 року. При цьому з урахуванням того, що позивачі як споживачі отримують від виконавця житлово-комунальні послуги та відповідно сплачують кошти за їх користування, тобто споживачі знаходяться у фактичних договірних відносинах із виконавцем, який у свою чергу відмовляється укласти з ними окремі договори про надання послуг, то до спірних правовідносин за аналогією можливо застосувати як зустрічне зобов'язання виконавця, а саме укласти такі договори.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки закон передбачає те, що виконавець послуг має право звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії, то оскільки ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал відмовляється укласти з позивачами типові договори про надання послуг, ефективним та достатнім способом захисту порушених прав є застосування аналогії, яка передбачає визнання договору укладеним за позовом споживачів до виконавця послуг.

У грудні 2016 року ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2016 року, в якій просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказує на те, що вимога позивачів про те, щоб вважати договір про надання послуг укладеним, не відноситься до жодного із передбачених статтею 16 ЦК України способів захисту своїх прав. Крім того, типовий договір може бути застосований стовідсотково лише у випадку надання виконавцем усіх зазначених послуг, а саме: з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води водовідведення. Філія надає лише послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води. Таким чином, Типовий договір у будь-якому випадку не може у повному обсязі регулювати взаємовідносини між позивачами та філією, оскільки частково виходить за межі ліцензійної діяльності позивача. Філія ніколи не відмовляла мешканцям будинку в укладенні прямих договорів на послуги водопостачання та водовідведення, однак зазначала умови, за яких укладення таких договорів є можливим.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.

У квітні 2017 року представник позивачів подав заперечення на касаційну скаргу, згідно з якими відповідачем до цього часу не укладено прямих договорів навіть не надано пропозиції щодо укладення прямого договору з позивачами у справі, споживачі не мають можливості захистити свої права та охоронювані законом інтереси щодо безперебійності отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та сплати за послуги за показанням квартирних лічильників води, з урахуванням пільг, якщо такі є, з правом пред'являти претензії у випадку відхилення показників та норм надання послуги.

Ухвалою від 11 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення відповідають вимогам статей 213, 214 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що позивачі є мешканцями та власниками квартир у будинку за адресою: АДРЕСА_1, балансоутримувачем якого є ОСББ Каштан-Плюс .

Рішенням Одеської міської ради виконавцем послуг із централізованого постачання холодної води, послуг із водовідведення у м. Одесі визнано ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал , що підтверджується копією ліцензії серії АЕ № 287964, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 жовтня 2014 року, рішення Одеської міської ради від 17 грудня 2003 року № 2038-XXIV Про затвердження проекту договору оренди цілісного майнового комплексу КП Одесводоканал , копіями договорів оренди цілісного майнового комплексу КП Одесводоканал від 17 грудня 2003 року, купівлі-продажу оборотних матеріальних засобів КП Одесводоканал від 17 грудня 2003 року, кредитного договору від 17 грудня 2003 року, договору про співпрацю від 17 грудня 2003 року, укладеними між Одеською міською радою та ТОВ Інфокс .

06 серпня 2010 року між ОСББ Каштан-Плюс та ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал укладений договір про надання водопостачання та водовідведення № 179/1/3, згідно з яким виконавець надає послуги з подачі питної та холодної води, направленої на гаряче водопостачання у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач своєчасно сплачує наданні йому послуги. Строк дії договору в частині надання послуг водопостачання та водовідведення до 31 грудня 2014 року. Договір у частині надання послуг водопостачання та водовідведення вважається продовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до закінчення сторони не дійдуть згоди щодо внесення змін або припинення його дії.

04 березня 2012 року співвласники будинку члени ОСББ Каштан-Плюс на загальних зборах відповідно до протоколу від 04 березня 2012 року № 1 четвертим питанням вирішили укласти індивідуальні договори з ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал . При цьому у протоколі вказано, що квартири будинку обладнані засобами обліку водопостачання; жоден власник квартири будинку не уклав з ОСББ договору про сплату коштів за надані їм послуги з водопостачання на рахунок об'єднання для накопичення і наступного перерахунку Філії Інфоксводоканал ТОВ Інфокс , яка надає ці послуги; правлінню ОСББ не надано повноважень бути колективним замовником (абонентом) таких послуг.

Листом ОСББ Каштан Плюс від 26 квітня 2012 року № 45/12 повідомлено відповідача про проведення відповідних загальних зборів мешканців будинку та про прийняте ними рішення.

Позивачі неодноразово звертались до ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал із заявами щодо укладення договорів про надання послуг із водопостачання та водовідведення, зокрема, починаючи з 2012 року направляли на адресу відповідача типові договори (форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та які підписані ними як споживачами), колективні звернення.

Листамивід 03 квітня 2015 року №№ 2714, 2711, 2712, від 02 березня 2016 року №№ Б-52, И-72, О-50 відповідач повідомив мешканців, що для переходу на прямі розрахунки з укладаннями індивідуальних договорів з власниками квартир вказаного будинку необхідно: надати звернення мешканців будинку на перехід на прямі розрахунки та укладення прямих договорів з філією Інфоксводоканал з підписами всіх власників квартир; погасити заборгованість за послуги, надані протягом дії договору з ОСББ Каштан-Плюс до 31 грудня 2014 року; силами філії Інфоксводоканал буде встановлено загальнобудинковий прилад обліку води; укласти відповідний договір із ОСББ Каштан-Плюс , відповідно до якого ОСББ бере на себе відповідальність за стан мереж водопостачання та водовідведення та різницю в показниках загально будинкового приладу обліку та суми показників приладів обліку усіх квартир будинку;обстежити всі квартири багатоповерхового будинку на наявність приладів обліку, встановлених та прийнятих відповідно до вимог законодавства; за результатами обстеження і виявлення зауважень і порушеннь складання двостороннього спільного акта. І лише після виконання вищенаведеного порядку мешканцям будинку необхідно звернутись з відповідними заявами до філії Інфоксводоканал для укладання прямого договору.

Звертаючи до суду, позивачі вказували на те, що ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал відмовляється укласти із кожним із них договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а тому їхні права необхідно захистити шляхом укладення цих договорів, які відповідають типовому договору, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 .

Відповідно до статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон) (у редакції на день ухвалення рішення) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

У частині першій та другій Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; виконавцем відповідно до Закону є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно із частиною п'ятою статті 19 Закону виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Статті 20 , 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частиною третьою статті 20 Закону передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному пунктом 3 частини другої статті 21 цього Закону , підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Закон передбачає істотні (обов'язкові) умови договору на надання житлово-комунальних послуг між виконавцем/виробником та споживачем. Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним.

Так, істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Зміст договору про надання житлово-комунальних послуг не може суттєво відрізнятись від змісту типового договору.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 , яка регулює відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 8 Правил передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі Буланов та Купчик проти України від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутій проти Хорватії (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі НаталіяМихайленко проти України (пункт 32), визначає, щоКонвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Установивши, що ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал є виконавцем послуг із централізованого водопостачання та водовідведення та відмовляється укласти із кожним із споживачів - мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_1, типові договори про надання таких послуг, дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивачів у частині визнання їх укладеними.

При цьому безпідставними є доводи заявника про відсутність такого способу захисту, обраного позивачами, як визнання договорів укладеними, оскільки споживач, який отримує житлово-комунальні послуги, зобов'язаний укласти договір на їх надання, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному пунктом 3 частиною другою статті 21 Закону , підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що обов'язку споживача укласти договір на отримання житлово-комунальних послуг кореспондується обов'язок виконавця укласти цей договір, який буде відповідати типовому договору.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (статті 3 , 6 , 12-15 , 20 ЦК України , статті 3-5 ЦПК України 2004 року) можна дійти висновку про те, що в разі відмови виконавця на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Твердження заявника про те, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 типовий договір не є типовим договором щодо послуг, які надає ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал , а саме централізованого водопостачання та водовідведення, є безпідставними, оскільки сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Під таким відступом необхідно розуміти включення сторонами до господарського договору умов, які створюють регулювання, що за змістом прав і обов'язків сторін суперечить відповідному регулюванню, передбаченому типовим договором.

Таким чином, з огляду на те, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 типовий договір є договором про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, тоді як позивач надає послуги лише із централізованого водопостачання та водовідведення, не є підставою для скасування рішень судів, оскільки відповідач може виключити із договору положення про надання послуг централізованого опалення, що за своєю суттю та умовами договору, що притаманні саме послугам, які надає відповідач, не зміниться як типовий договір.

Розглядаючи зазначений позов, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які скаржник посилається в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 408, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І.Усик