Постанова

від 16.10.2018 по справі п/811/639/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 жовтня 2018 року

справа №П/811/639/14

адміністративне провадження №К/9901/6512/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у складі судді Момонт Г.М. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2015 року у складі колегії суддів Малиш Н.І., Баранник Н.П., Щербак А.А. у справі №П/811/639/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зерно Дім до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

22 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Зерно Дім (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 11 лютого 2014 року №0000162206, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 432 155 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

12 січня 2015 року постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду, залишеного без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2015 року, у повному обсязі задоволений адміністративний позов Товариства, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 11 лютого 2014 року №0000162206.

02 липня 2015 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати у повному обсязі постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову Товариства.

Податковий орган доводить, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми пунктів 198.3, 198.6, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до взаємовідносин з Приватним підприємством Телеком парк , за якими сформований податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2013 року у сумі 3409085 грн., за відсутності реального здійснення господарських операцій.

03 липня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №П/811/639/14 з Кіровоградського окружного адміністративного суду.

04 липня 2016 року справа №П/811/639/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

22 січня 2018 року справа П/811/639/14 та матеріали касаційного провадження К/9901/6512/18 передані до Верховного Суду.

16 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №804/109/14 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

31 січня 2018 року справа № 804/109/14 надійшла на адресу Верховного Суду.

Заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу від Товариства не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 38268755, перебуває на обліку податкового органу, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у січні 2014 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень за жовтень 2013 року, результати якої викладені в акті перевірки від 30 січня 2014 року №20/11-23-22-06/38268755 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу на підставі акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України 11 лютого 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000162206, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 432 155 грн за жовтень 2013 року за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій установлено укладення договору давальницької переробки від 15 серпня 2013 року між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю Градолія та договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 08 жовтня 2013 року та від 14 жовтня 2013 року, за якими Товариством у жовтні 2013 року придбано у Приватного підприємства Телеком Парк соняшник на загальну суму 18 648 210,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 3409085,00 грн, що за позицією судів попередніх інстанцій підтверджується видатковими та податковими накладними, актами прийому-передачі товару.

Суди попередніх інстанцій встановили те, що транспортування придбаного товару здійснювалося за замовленням Приватного підприємства Телеком Парк до Товариства з обмеженою відповідальністю Градолія , з посиланням на товарно-транспортні накладні та факт оплати вартості придбаного товару у безготівковому порядку, з посиланням на платіжні доручення.

Товариством за господарськими операціями з Приватним підприємством Телеком Парк сума податку на додану вартість у розмірі 3409085,00 грн. віднесена до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року, у зв'язку з чим задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 2432155,00 грн., за вказаними господарськими операціями контрагентом позивача Приватним підприємством Телеком Парк задекларовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 3409085,00 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункті 201.11, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, за яким встановили, що вказаними нормами права визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства, до яких віднесено наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними та відсутність такої підстави як недодержання контрагентом платника податків норм податкового законодавства.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення статей 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14, судами попередніх інстанцій наведені обов'язкові реквізити первинних документів, а саме кожен з них має мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, встановили належними та допустимими доказами формування Товариством показників податкової звітності.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено використання придбаної Товариством продукції шляхом її переробки на олію та шрот, які у подальшому реалізовувалися позивачем своїм контрагентам.

Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про належність долучених до матеріалів справи світлокопій первинних документів, як підстав бухгалтерського обліку господарських операцій з огляду на те, що вони не утримують в собі місце їх складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак Суд визнає, що докази того, що податкові накладні прийняті позивачем до обліку та на підставі яких сформований податковий кредит сформовані за фактом здійснення господарських операцій, відсутні.

Долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі товару, видаткові накладні, платіжні доручення (без відбитку банку про перерахування коштів), відсутність складських квитанцій при прийняті товару в переробку виключають можливість прийняти висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо належності, допустимості та достатності доказів.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, долучені до матеріалів справи первинні документи не є оригіналами або засвідченими судами копіями, як того вимагали положення частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до 15 грудня 2017 року.

Відсутність належних доказів унеможливлює визнання Судом встановленими фактичні обставини у справі та прийняття (або не прийняття) доводів податкового органу про наявність складу податкового правопорушення, покладеного в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 52, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2015 року у справі №П/811/639/14 скасувати.

Направити справу №П/811/639/14 до Кіровоградського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер