Рішення

від 10.10.2018 по справі 644/112/18

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя Саркісян О. А.

Справа № 644/112/18

Провадження № 2/644/820/18

10.10.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 року

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Саркісян О.А.,

при секретарі - Зоріній Н.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2,

представника відповідачки ОСОБА_3- ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа- міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м.Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області про зняття арешту з іпотечного майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав до суду позовну заяву, в якій просив зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, який було накладено на підставі: ухвали Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 12.11.2015 року за цивільною справою №644/10694/15-ц, постанови державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.11.2015 року №49427117, ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 22.09.2017 року по цивільній справі №636/2301/17.

В обґрунтування позову зазначив, що 15.07.2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, посвідчений нотаріусом ХМНО ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за №1294. За умовами договору ОСОБА_8 передав у власність ОСОБА_3, а остання прийняла грошові кошти в розмірі 79200,00 грн. ОСОБА_3 зобов'язалась повернути ОСОБА_8 позичені кошти в передбачений договором строк. В забезпечення виконання договору позики між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було укладено 15.07.2014 року договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за №1295, згідно якого в іпотеку було передано майно, належне на праві власності ОСОБА_3, а саме квартира АДРЕСА_2. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 вимог договору позики від 15.07.2014 року ОСОБА_8 як іпотекодержатель, уклав із ОСОБА_6 договір купівлі- продажу спірної квартири, посвідчений 18.02.2016 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9, зареєстрований у реєстрі за №181. За вказаним договором купівлі-продажу квартири від 18.02.2016 року ОСОБА_8 передав у власність ОСОБА_6, а останній прийняв у власність за обговорену грошову суму квартиру АДРЕСА_2. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.02.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_9 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та про визнання незаконними та протиправними дій приватного нотаріуса, скасування рішення про реєстрацію права власності, державної реєстрації було відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Харківського області від 12.10.2017 року зазначене рішення було скасовано. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 18.02.2016 року та посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 за реєстровим №181. Позивач зазначив, що в період наявності права власності на квартиру у ОСОБА_6, а саме 03.11.2015 року ОСОБА_7 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_3 з вимогами про стягнення з неї заборгованості за договором позики та одночасно подала заяву про забезпечення позову. Позивач зазначає, що 12.11.2015 року ухвалою суду було накладено арешт на спірну квартиру про що в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно 14.11.2015 року зроблено запис про обтяження №12049966. Крім того, Орджонікідзевським ВДВС ХМУЮ на виконання ухвали суду від 12.11.2015 року було винесено 23.11.2015 року постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №49427117, якою накладено арешт на спірну квартиру, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 року зроблено запис про обтяження №12172677. 22.09.2017 року Чугуївським міським судом Харківської області по справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про стягнення грошових коштів було прийнято ухвалу, якою зокрема, було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.10.2017 року зроблено запис про обтяження №22669718.

13.12.2017 року ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги за договором позики від 15.07.2014 року, яким ОСОБА_8 відступив на користь ОСОБА_1 право вимоги на суму 79200,00 грн. за договором позики від 15.07.2014 року, укладеного між ОСОБА_8 Та ОСОБА_3 13.12.2017 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права за договором іпотеки від 15.07.2014 року. Позивач зазначив, що заборгованість за договором позики ОСОБА_3 не сплачена та жодного платежу не здійснено. Позивач вважає, що має першочергове право, як іпотекодержатель, задовольнити свої вимоги за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки. Вважає зазначені вище обтяження такими, що порушують його права, як іпотекодержателя, та такими, що позбавляють його здійснити дії направлені на реалізацію іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що при зверненні з позовною заявою до суду, порушено порядок скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова було задоволено заяву ОСОБА_7 про забезпечення позову в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_3 Зазначив, що із заявою про скасування заходів забезпечення позову може звернутися лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Однак, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 не є стороною у вищезазначеній справі. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів якими визначено вартість предмету застави, а також належних та допустимих доказів, якими підтверджено розмір заборгованості боржника перед іпотекодержателем. Вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Представник третьої особи: Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Суд, вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши надані докази в їх сукупності, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що 15.07.2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харківської області ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за №1294. За умовами договору ОСОБА_8 передав у власність ОСОБА_3, а остання прийняла грошові кошти у вигляді в натурі на суму 79200,00 грн. ОСОБА_3 зобов'язалась повернути ОСОБА_8 грошові кошти не пізніше 15 липня 2017 року, у порядку та строки передбаченими договором. (а.с.7-8)

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за договором позики, між ОСОБА_8 (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки від 15.07.2014 року, згідно з яким з метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 за договором позики від 15.07.2014 року ОСОБА_3 було передано в іпотеку ОСОБА_8 нерухоме майно: квартиру №3, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Хотомлянська, 28. Квартира в цілому складається з двох жилих кімнат, житловою площею 25.2 кв.м., загальною площею 36,0 кв.м. На вищевказаний предмет іпотеки накладена заборона відчуження нерухомого майна. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Відділом приватизації КП Харківське районне бюро технічної інвентаризації 29.10.2012 року та зареєстроване у КП Харківське районне бюро технічної інвентаризації 29.10.2012 року, реєстраційний номер 38021372. Вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін становить 79200,00 грн. (а.с.9-10)

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 18.02.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9, реєстровий № 181, ОСОБА_8, що є іпотекодержателем за договором іпотеки від 15.07.2014 року укладеним між ним та ОСОБА_3, передав у власність ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_4. (а.с.11-12)

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 12.10.2017 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.11.2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, Приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_9 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та про визнання незаконними та протиправними дій приватного нотаріуса, скасування рішення про реєстрацію права власності, державної реєстрації скасовано. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартир №3 по вул. Хотомлянська, 28 у м. Харкові, укладений 18.02.2016 року та посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 за реєстровим № 181.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що на квартиру АДРЕСА_2 накладено арешт на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12.11.2015 року, номер запису про обтяження 12049966.

Крім того, Орджонікідзевським ВДВС ХМУЮ на виконання ухвали Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 12.11.2015 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №49427117, якою накладено арешт на зазначену квартиру, номер запису про обтяження 12172677.

Також, 04.10.2017 року накладено на арешт на зазначену квартиру, на підставі ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 22.09.2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про стягнення грошових коштів, номер запису про обтяження 22669718.(а.с. 19-20)

13.12.2017 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги за договором позики від 15.07.2014 року. За цим договором первісний кредитор здійснив права вимоги кредитора на суму 79200,00 грн. за договором позики від 15.07.2014 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (а.с.16)

Крім того, 13.12.2017 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, за яким первісний кредитор здійснив відступлення прав іпотекодержателя за іпотечним договором, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (а.с.17)

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначив у судовому засіданні представник позивача заборгованість за договором позики від 15.07.2014 рок ОСОБА_3 не сплачена та не було здійснено жодного платежу. Зазначив, що позивач вважає, що має першочергове право, як іпотекодержатель, задовольнити свої вимоги за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки, а самє квартири АДРЕСА_2, тому просить зняти арешт з іпотечного майна.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону .

Згідно з ч. 1ст. 60 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про виключення майна з опису , за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону України Про виконавче провадження , У разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості: у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Згідно правового висновку Верховного Суду України (справа № 6-124 цс-13 ) відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про іпотеку у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України Про іпотеку реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , з дотриманням вимог цього Закону.

Положеннями статті 51 Закону України Про виконавче провадження визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною сьомою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

Таким чином, примусова реалізацію майна, що знаходиться в іпотеці без відповідного судового рішення про звернення стягнення на це майно або виконавчого напису нотаріуса порушують норми чинного законодавства, зокрема положення ст.ст. 33 , 41 Закону України Про іпотеку та ст. 51 Закону України Про виконавче провадження .

Нормами Закону України Про виконавче провадження дозволяється державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, лише у разі наявності таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України Про іпотеку .

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 51Закону України Про виконавче провадження для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягування на заставлене майно боржника може бути звернуто в разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Тобто, зазначені норми закону передбачають можливість задоволення вимог кредитора, які не забезпечені заставою/іпотекою, проте за певних умов, визначених наведеною вище нормою права.

Частиною 3 ст. 51 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладання арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться в заставі, роз'яснює заставодержателю право звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Отже, заставодержатель має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно, але має довести, що заборгованість відповідача перед ним значно перевищує вартість предмета застави.

Згідно ст.59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.2 Постанови Про судову практику в справах про зняття арешту з майна № 5 від 03.06.2016 року, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судовим розглядом встановлено, що оскільки позивач не є власником квартири АДРЕСА_5, що є предметом іпотеки, тому не є власником чи володільцем арештованого майна, а лише іпотекодержателем, а тому права позивача як іпотекодержателя спірного майна, не пов'язані ні з правом власності на майно, ні з правом володіння ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача не ґрунтуються на законі, не обґрунтовані та не доведені доказами, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.16, 391, 526, 1046 ЦК України, ст.ст. 13, 76, 77, 81, 82, 259, 263-265 ЦПК України, Закону України Про іпотеку , Закону України Про виконавче провадження , суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації -61204, АДРЕСА_6) до ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_2, місце реєстрації- 61028, АДРЕСА_7), ОСОБА_5 ( ІПН невідоме, місце реєстрації в Харківській області та м.Харкові немає), ОСОБА_6 ( місця реєстрації в м.Харкові та області немає, паспорт серія МТ №418253, виданий Жовтневим РВ в м.Харкові ГУДМС України в Харківській області 02.09.2015 року), ОСОБА_7 ( місце реєстрації, 61075, АДРЕСА_8) третя особа - міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м.Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області ( ЄДРПОУ 34952498, місце знаходження 61007, м.Харків, вул.Біблика, 18) про зняття арешту з належної ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_9, накладеного:

1)ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 12.11.2015 року за цивільною справою №644/10694/15-ц,

2)постановою державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.11.2015 року №49427117,

3)ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 22.09.2017 року по цивільній справі №636/2301/17

- відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи Харківському апеляційному суду через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 18.10.2018 року.

Суддя О.А.Саркісян