Постанова

від 15.01.2020 по справі 644/112/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 січня 2020 року

м. Харків

справа № 644/112/18

провадження № 22ц/818/551/20

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_5 ,

відповідач - ОСОБА_6 ,

третя особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 - представника ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2018 року в складі судді Саркісян О.А.,

у с т а н о в и в:

В січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, про звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, що на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 15 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , остання за договором іпотеки від 15 липня 2014 року передала в іпотеку ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 .

13 грудня 2017 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги за договором позики.

У зв`язку з тим, що ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 22 вересня 2017 року, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2015 року та постановою Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 23 листопада 2015 року накладено арешт на передану в іпотеку ОСОБА_8 квартиру, вартість якої є нижчою, ніж сума боргу, що є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, просив задовольнити позов.

05 березня 2018 року ОСОБА_10 - представник ОСОБА_9 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 накладено ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 22 вересня 2017 року в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за договором позики. За правилами статті 154 ЦПК України з заявою про скасування заходів забезпечення позову може звернутися особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито. ОСОБА_1 не є стороною даного спору. Крім того зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру заборгованості.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не є власником квартири АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки, тому не є власником чи володільцем арештованого майна. Отже, його права не пов`язані з правом володіння цим майном.

12 листопада 2018 року ОСОБА_7 - представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з`ясував належним чином всіх обставин справи та не врахував, що приписи частини 6 статті 3 Закону України Про іпотеку встановлюють правило, згідно з яким у разі порушення боржником основного зобов`язання відовідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровано у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Судом першої інстанції не взято до уваги виконавчий напис приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І., вчинений 22 серпня 2018 року, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки - вказану квартиру в рахунок погашення боргу за позикою в загальному розмірі 848 348 грн, із яких 79 200,00 грн - позика, 76 448,00 грн - пеня, 1 67700,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису.

Відповідачі та третя особа рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю абро частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що 15 липня 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_8 передав у власність, а ОСОБА_9 прийняла грошові кошти у вигляді в натурі на суму 79 200,00 грн з зобов`язанням повернути їх не пізніше 15 липня 2017 року згідно з графіком. Договір позики посвідчено приватним нотаріусом міського нотаріального округу Харківської області Вахрушевою О.О. за реєстровим номером 1294.

Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом міського нотаріального округу Харківської області Вахрушевою О.О. за реєстровим номером 1295 та накладена заборона відчуження цього майна за реєстровим номером 1296.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2016 року в задоовленні позову ОСОБА_9 відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_8 (іпотекодержателем) та ОСОБА_9 (іпотекодавцем) та ОСОБА_5 (покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вахрушевою О.О. за реєстровим номером 181. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Під час розгляду даної справи ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2015 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 листопада 2015 року внесено запис про обтяження за номером 12049966.

На виконання ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2015 року постановою Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову від 23 листопада 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження за номером 12172677.

Крім того, під час розгляду справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 про стягнення коштів ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 22 вересня 2017 року також накладено арешт на передану в іпотеку ОСОБА_14 квартиру.

13 грудня 2017 року між ОСОБА_8 , від імені якого та в інтересах якого діяв ОСОБА_15 , та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права за іпотечним договором, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором позики від 15 липня 2014 року, укладеним між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перейшло до ОСОБА_1 Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим номером 3384 (а. с. 7-10, 17, 19-20 т. 1).

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року з Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори витребувана інформація про осіб, які звертались з заявами про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 .

Із відповіді Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори від 14 січня 2020 року за № 158/01-16 вбачається, що до нотаріальної контори надійшли заяви-претензії: 20 травня 2019 року - від Акціонерного товариства Альфа-Банк , 11 червня 2019 року - від ОСОБА_1 . Інших заяв про прийняття або про відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило, свідоцтво про право власності на спадкове майно не видавалось.

На підставі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України Про виконавче провадження в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку (частина 8 статті 54 Закону України Про виконавче провадження в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

За положеннями статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодерожателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі У Закону України Про іпотеку .

Зокрема, частиною 1 статті 33 Закону України Про іпотеку в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено ?що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому за змістом частини 6 статті 3 Закону України Про іпотеку в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини 7 статті 3 Закону України Про іпотеку пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 183/4363/16 (провадження № 61-14104св18).

З огляду на викладене, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не врахував вказані норми матеріального права та зробив помилковий висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки накладення арешту на спірну квартиру - предмет іпотеки порушує права іпотекодержателя, тому така квартира підлягає звільненню з-під арешту, накладеного органом ДВС.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову в повному обсязі.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами пунктів б , в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судові витрати, понесені позивачем за подання позову, документально підтверджуються квитанцією від 07 листопада 2018 року № 0.0.1178860117.1 на а. с. 1 т. 2 в розмірі 3 171,60 грн.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, судовий збір в розмірі 3 171 грн. 60 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в частковому порядку - по 1057,20 грн з кожного.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - представника ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на праві власності, накладеного ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2015 року (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14 листопада 2015 року за номером 12049966), постановою Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 23 листопада 2015 року (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 12172677), ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 22 вересня 2017 року (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 22669718).

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір в загальному розмірі 3 171 грн. 60 коп. в частковому порядку - по 1057,20 грн (одна тисяча п`ятдесят сім грн 20 коп.) з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 17 січня 2020 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

О.Ю.Тичкова