Рішення

від 09.10.2018 по справі 391/671/17

КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/671/17

Провадження № 2/391/18/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10.2018р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області:

головуюча суддя - Мумига І.М.

за участю секретаря - Качинської О.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права на земельну частку, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2017 року позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом видане на ім я ОСОБА_4 на земельні ділянки в с. Наглядівка Компаніївського району Кіровоградської області, які залишилися після смерті ОСОБА_6, померлої 03.01.1996 року та ОСОБА_7, померлого 12.12.1998 року.

Ухвалою суду від 17.10.2017 року відкрито провадження у справі та справа призначена до судового розгляду.

06.02.2018 року представник позивача надав до суду доповнену позовну заяву, ціна позову 89 345,00 грн. в якій просив:

встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_7 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6, померлої 03 січня 1996 року;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку в с. Наглядовка Компаніївського району Кіровоградської області загальною площею 10,9 га, яка залишились після смерті ОСОБА_6 померлої 03 січня 1996 року;

визнати право власності на 1/3 частину земельної ділянки в с. Наглядовка Компаніївського району Кіровоградської області загальною площею 10.9 га, яка залишились після смерті ОСОБА_6, померлої 03 січня 1996 року.

16.03.2018 року представник позивача подав до суду уточнену позовну заяву, ціна позову 29 625,18 грн. в якій просив:

встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_7 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6, померлої 03 січня 1996 року;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане 10 жовтня 2002 року державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №1046 на ім'я ОСОБА_4 на 1/3 частину земельної частки (паю), що знаходиться в колективній власності колективної-дольової спілки селянських господарств ім. Петровського в селі Наглядовка Компаніївського району Кіровоградської області розміром 10,9 га и умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі на місцевості та належного спадкодавцеві ОСОБА_6 на підставі сертифікату КР №0181868, виданого Компаніївською райдержадміністрацією 01.03.1999 року по р. 435.;

визнати право власності за ОСОБА_3 на 1/3 частину земельної частки (паю), що знаходиться в колективній власності колективної-дольової спілки селянських господарств ім. Петровського в с. Наглядовка Компаніївського району Кіровоградської області розміром 10,9 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі на місцевості та належали спадкодавцеві ОСОБА_6 на підставі сертифікату КР №0181868, виданого Компаніївською райдержадміністрацією 01.03.1999 року по р. 435.

20.04.2018 року представником позивача подано до суду повторно доповнену позовну заяву, ціна позову 163 784,77 грн. в якій він просить:

встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_7 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 померлої 03 січня 1996 року;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане 10 жовтня 2002 року державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори зареєстровано в реєстрі за №1046 на ім'я ОСОБА_4 на земельну частку (пай), що знаходиться в колективній власності колективної- дольової спілки селянських господарств ім. Петровського в с. Наглядовка Компаніївського району Кіровоградської області розміром 10,9 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі на місцевості та належного спадкодавцеві ОСОБА_6 на підставі сертифікат) КР №0181868, виданого Компанїївською райдержадміністрацією 01.03.1999 року по р. 435;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 31 серпня 2005 року серії КР № 119978 виданий на ім'я ОСОБА_4 загальною площею 8,04 га. яка розташована на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області;

визнати за ОСОБА_3 право на 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 5.45 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натур; на місцевості, що знаходиться в колективній власності колективної-дольової спілки селянських господарств ім. Петровського в с. Налядовка Компаніївського району Кіровоградської області та належного спадкодавцеві ОСОБА_6 на підставі сертифікату КР № 0181868 виданого Компаніївською райдержадміністрацією 01.03.1999 року по р. 435, яка розташована на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

В судовому засіданні до початку судового розгляду справи по суті представником позивача подано заяви від 20.04.2018 року про залишення без розгляду позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва та заяву про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом видане на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку в с. Наглядівка Компаніївського району Кіровоградської області, яка залишилася після смерті ОСОБА_7.

03.05.2018 року ухвалою суду залишено без розгляду вимоги позовної заяви ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом видане на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку в с. Наглядівка Компаніївського району Кіровоградської області, яка залишилася після смерті ОСОБА_7.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення згідно останнього уточненого позову.

Відповідач в судове засідання не з'явився, але надав до суду відзив на уточнену позовну заяву, в якому пояснив, що позивач ОСОБА_3 07.02.2002 року склала нотаріальну заяву, якою посвідчила свої наміри не приймати спадщину, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_6 та підтвердила , що не заперечує проти отримання ним свідоцтва про право на цю спадщини за законом. Також він вважає, що позивачем не доведено протиправність набуття ним у власність земельних ділянок, та що позивачем пропущено строк позовної давності,тому просив суд застосувати при вирішенні спору наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити в позові .

Представник відповідача позов не визнала, підтримала позицію відповідача та додатково пояснила, що позивач виконувала лише обов'язки по догляду за своїми батьками-спадкодавцями, що не є фактичним прийняттям спадщини, не є утриманням та розпорядженням спадковим майном, яке входить до складу спадщини. Просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Допитані судом свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомили суду, що ОСОБА_3 опікувалася своїми батьками, постійно приїздила до них у село Наглядівку Компаніївського району, допомогала по господарству, поралася на городі, прала білизну, мазала та білила хату.

Заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази в їх сукупності суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно повторно виданого свідоцтва про смерть серії 1-ОЛ № 237208 від 17.05.2017 року встановлено, що ОСОБА_6 померла 03.01.1996 року. (а.с.7)

Згідно повторно виданого свідоцтва про смерть серії 1-ОЛ № 226442 від 04.05.2016 року встановлено, що ОСОБА_10 помер 25.04.2016 року. (а.с.8)

З свідоцтва про народження серії встановлено, що ОСОБА_11 приходиться донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_6. (а.с.9)

З свідоцтва про народження серії 1-ОЛ від 24.07.1975 року встановлено, що ОСОБА_12 приходиться донькою ОСОБА_10 та ОСОБА_13. (а.с.10)

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії 1-ОЛ № 297032 від 18.05.1974 року встановлено, що 18.05.1974 року ОСОБА_11 уклала шлюб з ОСОБА_14 та змінила прізвище на Школа . (а.с.31)

Як вбачається з відповіді Компаніївської державної нотаріальної контори головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області № 932/01-16 від 28.10.2017 року після смерті ОСОБА_7 заведена спадкова справа № 129/1998 та після смерті ОСОБА_6 заведена спадкова справа № 213, видано свідоцтва про право на спадщину 10.10.2002 року. (а.с.36)

Зі спадкової справи № 129 від 23.12.1998 року встановлено, що після смерті ОСОБА_7, померлого 13.12.1998 року спадкоємцями на спадщину являються сини ОСОБА_4 та ОСОБА_15, спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з права на земельну частку (пай), що знаходиться в колективній власності колективно-дольової спілки селянських господарств ім. Петровського розміром 10,9 га без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості та належного спадкодавцеві на підставі сертифіката серії КР № 0131412, виданого Компаніївською райдерадміністрацією 05.03.1997 року по р. 412. (а.с. 72-82)

Зі спадкової справи № 213 від 10.10.2002 року, відкритої після смерті спадкодавця ОСОБА_6, померлої 03.01.1996 року, встановлено, що її спадкоємцем являється син ОСОБА_4, спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з права на земельну частку (пай), що знаходиться в колективній власності колективно-дольової спілки селянських господарств ім. Петровського розміром 10,0 га без визначення меж цієї частки в натурі на місцевосці та належного спадкодавцеві на підставі сертифіката серії КР № 0181868, виданого Компаніївською райдерадміністрацією 01.03.1999 року по р. 435. (а.с. 83-88)

З дослідженого свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.05.2017 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 87168917 від 16.05.2017 року, встановлено, що спадкоємцем майна ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 23.04.2016 року є його дочка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме спадщина, на яку видане свідоцтво складається з земельної ділянки, кадастровий номер 3522581200:02:000:0199, площею 2,5000 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Великосеверинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. (а.с.91-92)

З довідки Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області від 19.03.2018 року № 02-20/119 судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_6 разом з нею проживав та входив до складу її сім'ї чоловік ОСОБА_7 (а.с. 178, 238).

Із нотаріально посвідченої заяви позивача ОСОБА_3 від 07 лютого 2002 року встановлено, що позивач ОСОБА_3 не бажає звертатися до суду з позовом за продовженням строку на прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 та батька ОСОБА_7, не заперечує проти отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) ОСОБА_4. Повідомляє нотаріуса, що постійним місцем проживання померлих батьків було: Кіровоградська область, Петрівський р-н, с. Тернуватка (а.с. 237)

Оскільки спадщина відкрилася в 1996 році, то відповідно п.5 Прикінцевих та перехідних положень, правила книги шостої Цивільного Кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.ст. 1217 , 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування одержують особи, зазначені у статтях 1261-1265 ЦК України .

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки. Відповідно до ст.1268 ч.3 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину….

Факт, що позивач являється донькою спадкодавця ОСОБА_6 підтверджується матеріалами справи, не заперечується відповідачем.

Згідно з положеннями ст. ст. 548 , 549 , 554 ЦК УРСР 1963 р . для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу ).

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Статтею 553 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець за законом може відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Пунктом. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними передбачено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК (435-15) правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Позовні вимоги щодо встановлення факту прийняття спадщини суд вважає доведеними, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Пояснення представника відповідача, що позивач піклувалася про своїх батьків похилого віку та виконувала свої обов'язки по їх утриманню, що регулюється нормами СК України, суд сприймає критично, оскільки вважає, що активні дії позивача були спрямовані на фактичне прийняття спадщини, вони регулюються нормами спадкового права та є предметом судового розгляду у даному позовному провадженні.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Позбавлення відповідача права власності, яке набуте ним правомірно на спадщину, призведе до порушення, гарантованого ст. 41 Конституцією України право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та призведе до порушень основних засад та завдань цивільного судочинства.

Частина 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч. 3 ст. 263 ЦПК України судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд критично оцінює пояснення представника позивача ОСОБА_1, щодо незаконного отримання ОСОБА_4 сертифіката на право земельної частки (пай), виданого на ім'я його матері ОСОБА_6, після її смерті, оскільки жодних позовних вимог про визнання недійсним даного правовстановлюючого документа в позові не заявлено.

Відтак суд не приймає як доказ зазначені пояснення представника позивача, відхиляє їх як такі, що надані поза межами позовних вимог та не пов'язані з предметом судового розгляду.

У відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд приймає до уваги, що 07.02.2002 року позивач повідомила органи нотаріату про свої наміри не отримувати свідоцтва про прийняття спадщини за законом на право на земельні частки(паї), належні її батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та не заперечувала щодо отримання таких свідоцтв відповідачем. Тому суд прийшов до висновку про визначення дати 07.02.2002 року датою початку перебігу строку позовної давності у спорі між сторонами.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач не надав суду доказів щодо поновлення пропущеного строку позовної давності, не заявляв такої вимоги до суду, тому зазначене питання судом не вирішувалося.

Суд констатує, що має місце сплив позовної давності, тому у задоволенні позову в частині:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане 10 жовтня 2002 року державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори зареєстровано в реєстрі за №1046 на ім'я ОСОБА_4 на земельну частку (пай), що знаходиться в колективній власності колективної- дольової спілки селянських господарств ім. Петровського в с. Наглядовка Компаніївського району Кіровоградської області розміром 10,9 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі на місцевості та належного спадкодавцеві ОСОБА_6 на підставі сертифікат) КР №0181868, виданого Компанїївською райдержадміністрацією 01.03.1999 року по р. 435;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 31 серпня 2005 року серії КР № 119978 виданий на ім'я ОСОБА_4 загальною площею 8,04 га. яка розташована на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області;

- визнати за ОСОБА_3 право на 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 5.45 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натур; на місцевості, що знаходиться в колективній власності колективної-дольової спілки селянських господарств ім. Петровського в с. Налядовка Компаніївського району Кіровоградської області та належного спадкодавцеві ОСОБА_6 на підставі сертифікату КР № 0181868 виданого Компаніївською райдержадміністрацією 01.03.1999 року по р. 435, яка розташована на території Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області має бути відмовлено з цих підстав.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права на земельну частку задовольнити частково.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_7 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 померлої 03 січня 1996 року.

В іншій частині позову відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеними сторонами.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду через Компаніївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Мумига