Ухвала

від 19.10.2018 по справі 554/8373/18

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 19.10.2018 Справа № 554/8373/18

Провадження №2/554/3293/2018

УХВАЛА

Іменем України

19 жовтня 2018 року Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Чуванова А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс про визнання незаконним рішення; треті особи: Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області; приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3; Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк ; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 18.10.2018 року звернувся до Октябрського районного суду м.Полтавиз позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс про визнання незаконним рішення; треті особи: Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області; приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3; Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк ; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7, в якому просить визнати незаконним рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - громадську будівлю А-3 за адресою: м.Полтава проспект Першотравневий, буд.17б, загальною площею 931,6 кв.м за товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 585241153101, номер запису про право власності 16976306), проведену на підставі рішення від 19.10.2016 року ідн.№31938245 суб'єкта владних повноважень - державного реєстратора державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

В обґрунтування вимог про незаконність рішення державного реєстратора, позивач посилається на те, що неправомірними є дії приватного нотаріуса, який не мав відповідних повноважень державного реєстратора речових прав на здійснення реєстраційних дій, вказаним рішенням проігноровано волевиявлення співвласників майна, які набули його в законний спосіб, та це їх право підтверджується документально.

При вирішенні питання про відкриття провадження в даній цивільній справі встановлено, що у відкритті слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України , провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.19 ЦПК України , суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Правові відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , повноваження у сфері державної реєстрації прав здійснюють державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори), які є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України .

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до місцевого загального суду для вирішення в порядку цивільного судочинства позову про скасування реєстрації майнового права. При цьому, предмет спору стосовно майна або майнових прав відсутній, тобто заявлена вимога щодо реєстраційної дії є основною, а не похідною від спору стосовно такого майна або майнових прав.

У відповідності до пункту 7 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів , державна реєстрація є одним із способів впливу держави на формування та розвиток публічно-правових відносин.

Як роз'яснено у пункті 8 даної Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду, відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом статті 9 цього Закону, державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус. Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси. Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону, дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Зі змісту ст. 2 КАС України , слідує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України , юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, положеннями ч. 1 ст. 19 КАС України законодавець чітко визначив юрисдикцію загальних судів за предметним складом спірних правовідносин, зокрема те, що вимоги стосовно реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства за умови, якщо такі вимоги є похідними від основної вимоги щодо спору стосовно такого майна або майнових прав. Отже, при відсутності спору щодо майна або майнових прав самостійна вимога стосовно реєстраційних дій не може бути розглянута судом у порядку цивільного судочинства.

Оскільки, позивач просить суд захистити його порушене право шляхом визнання незаконним рішення державного реєстратора, тобто в даному випадку спірні правовідносини виникли виключно щодо реєстраційних дій та відповідна вимога в позовній заяві є основною, а не похідною від спору щодо такого права або майнових прав, то фактично за змістом позовних вимог подана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не заявлялись вимоги приватно-правового характеру, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Таким чином, у даній справі дослідженню будуть підлягати виключно владні, управлінські рішення та дії щодо державної реєстрації права власності, вчинені державним реєстратором як суб'єктом владних повноважень, а тому даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України , суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За змістом статей 19 , 20 КАС України розгляд вказаної категорії справ віднесено до юрисдикції Полтавського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 186 , 258 , 262 ЦПК України , суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс про визнання незаконним рішення; треті особи: Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області; приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3; Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк ; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7.

Роз'яснити позивачу його право на звернення до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання позивачем її копії.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: А.М.Чуванова