Рішення

від 26.06.2007 по справі 41/432-17/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/432-17/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

№  41/432-17/157

26.06.07

За позовом     Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг”

                      Оболонського району у м. Києві  

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Український правничий центр"

Про                 визнання договору №1/03 від 02.05.2003 недійсним

Суддя  

Представники :

Від позивача:       Степанов О.Л. (довіреність №785 від 19.07.2006)

Від відповідача:  не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору №1/03 від 02.05.2003, укладеного між позивачем та відповідачем.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2006 по справі №41/432 в задоволенні позову відмовлено повністю.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 №41/432 рішення суду від 22.09.2006 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2007 №41/432 касаційну скаргу КП “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у місті Києві задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 №41/432 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2006 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2007 справу прийнято до розгляду з присвоєнням №41/432-17/157.

Позовні вимоги мотивовані тим, що п.3.4. спірного договору, яким встановлено винагороду відповідачу в розмірі 10%, суперечить цілям діяльності позивача, а п.4.4 договору, яким визначено розмір відповідальності відповідача, не відповідає  вимогам законодавства, а тому договір №1/03 від 02.05.2003 підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 48, 50 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинним на момент укладання договору.

При новому розгляді справи позивачем було подано обґрунтування позовних вимог від 26.06.2007, в яких позивач просить суд визнати договір доручення недійсним на підставі ст.50 ЦК УРСР.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та просить суд в їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач  посилається на те, що до спірного договору повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004; а посилання позивача на те, що договір суперечить цілям його діяльності відповідач вважає безпідставними, оскільки укладення договорів та створювання для себе прав та обов'язків визначено п.4.6 Статуту позивача.

Представник відповідача в судове засідання 26.06.2007 не з'явився, ніяких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило, тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній документами.   

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2003 між Комунальним підприємством “Управління житлового господарства” Оболонського району м. Києва, правонаступником якого згідно з рішенням Оболонської районної у м. Києві ради від 17.02.2005 №27/2 “Про реформування житлового господарства Оболонського району у місті Києві” є Комунальне підприємство “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району у м. Києві  (позивач по справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю “Український правничий центр” (відповідач по справі) було укладено договір доручення №1/03 (далі по тексту –Договір), згідно з розділом 1 якого позивач (довіритель) поручив, а відповідач (повірений) прийняв на себе зобов'язання в межах цієї угоди здійснювати комплекс юридичних та фактичних дій від імені Довірителя, за його рахунок та у відповідності до його вказівок та письмових заявок з метою представництва та захисту законних інтересів Довірителя в судах, або інших державних органах та організаціях, при реалізації Довірителем своїх основних статутних завдань, а саме: при організації та контролі Довірителем надходження коштів від квартирної плати та плати за надання комунальних та інших послуг; при здійсненні Довірителем контролю за виконанням квартиронаймачами обов'язків, які покладені на них договорами найму житлових приміщень, та при вжитті Довірителем заходів, що передбачені діючим законодавством, до порушників; при формуванні Довірителем його майна через доходи одержані від квартирної плати, та при відшкодуванні витрат на утримання внутрішньо будинкових мереж; при відшкодуванні збитків завданих Довірителю в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами.

Відповідно до п.1.2 Договору  позивач приймає від відповідача послуги та виплачує його винагороду на умовах цього Договору та на підставі відповідних актів виконаних робіт.      

Згідно з п.3.2 Договору винагорода (гонорар) відповідача виплачується позивачем по кожній заявці окремо і складається з трьох частин, які виплачуються незалежно одна від іншої. Перша частина винагороди розмір якої складає 10 гривень за кожну заявку виплачується разом з поданням  заявки позивачем (п.3.3). Друга частина винагороди складає 10% від суми задоволених вимог позивача і виплачується у разі, якщо після підписання Договору та подання позивачем заявки, після проведеної відповідачем роботи по досудовому врегулюванню справи, третя особа самостійно виконає вимоги позивача без врахування винагороди відповідача. Друга частина винагороди виплачується відповідачу щомісячно до десятого числа місяця наступного за звітним, згідно з актами прийняття виконаних робіт. Третя частина винагороди виплачується а випадках, визначених в п. 3.6 Договору.

Згідно з п.3.1 Договору цей Договір вступає в силу з 02 травня 2003р. та діє до 02 травня 2005р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.  

Господарським судом міста Києва в справі №8/385 від 27.04.2005, яке набрало законної сили, за позовом ТОВ “Український правничий центр” та КП “Управління житлового господарства” Оболонського району у м. Києві про стягнення 629 296,03 грн.  було встановлено, що сторонами виконувались зобов'язання за Договором №1/03 від 02.05.2003, зокрема, судом було встановлено, що Повіреним за Договором були виконані роботи, але Довіритель неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати, через що виникла заборгованість.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.  

Таким чином, судом приймаються до уваги обставини, які були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва у справі №8/385 щодо виконання сторонами умов спірного Договору.

За твердженням позивача, Договір доручення суперечить цілям діяльності позивача, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 48, 50 Цивільного кодексу УРСР.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.     

          У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” та Роз'яснення  Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, факт недійсності угоди визначається на підставі того законодавства, яке діяло на момент укладення оспорюваного договору.

          Оскільки позивачем оспорюється договір, укладений 02.05.2003, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР.            

Згідно зі ст.50 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності.  

Твердження позивача про суперечність умов п.3.4 Договору обґрунтовані положеннями Статуту та поданням Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України “Попередні висновки за результатами збирання та налізу доказів у справі №5-6/04.2003” (залучено до матеріалів справи).   

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України “Про підприємства в Україні” в редакції, чинній на момент укладення договору, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про господарські товариства” в редакції, чинній на момент укладення договору, підприємства, установи, організації можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України, з метою одержання прибутку. Згідно зі ст.9 цього Закону  підприємство діє на підставі статуту.

Як вбачається зі Статуту КП “Управління житлового господарства” Оболонського району м. Києва, затвердженого Управлінням майном Оболонського районної у місті Києві державної адміністрації, Управління є господарською, госпрозрахунковою організацією, що створено з метою забезпечення виконання функцій замовника –Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації по утриманню житлового фонду, що віднесений до комунальної власності району, обслуговування населення з питань житлово-комунального напрямку.  

Предметом діяльності Управління є технічне обслуговування житлового фонду та інженерного обладнання, санітарне обслуговування будинків і прибудинкових територій, ремонт житлових і нежитлових будівель, озеленення і благоустрій району (п.3.2 Статуту).   

Згідно з п.4.3 Статуту Управління здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту. Управління має право укладати договори та угоди, набувати майнові та немайнові права, нести обов'язки (п.4.6 Статуту).

Відповідно до п.5.3 Статуту джерелами формування майна Управління, зокрема,  є доходи, одержані від квартирної плати, відшкодування витрат на утримання внутрішньо-будинкових мереж. Майно Управління є комунальною власністю територіальної громади Оболонського району у м. Києві. Управління, здійснюючи право оперативного управління, володіє і користується зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо  нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту.

Судом встановлено, що кошти, які позивач отримує на свій рахунок завдяки діяльності ТОВ “Український правничий центр” за договором дорученням №1/03 від 02.05.2003, - це сплата мешканцями району боргів за житлово-комунальні послуги та квартирну плату.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації “Про встановлення розмірів квартирної плати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків і прибудинкових територій” від 19.05.2000 №748 встановлено, що розмір відшкодувань витрат на виконання робіт, пов'язаних зі збором, обліком та розщепленням платежів населення за житлово-комунальні послуги для житлово-експлуатаційних організацій становить 4% від сум, сплачених населенням на користь підприємств-постачальників житлово-комунальних послуг.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір винагороди, яку отримує позивач за роботу, пов'язану зі збором та обліком житлово-комунальних платежів, відповідно до вказаного розпорядження складає лише 4% від сум сплачених населенням, тоді як винагорода відповідача за виконання подібних робіт для позивача згідно з п.3.4 Договору доручення №1/03 від 02.05.2003 становить 10%, тобто внаслідок укладення між сторонами спірної угоди позивач замість отримання прибутку навпаки, в рахунок оплати робот, виконаних відповідачем повинен витрачати кошти, які підлягають використанню для належного обслуговування житлового фонду у відповідності до встановлених Статутом цілей створення та діяльності позивача.  

Такий висновок суду також підтверджується Поданням Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України “Попередні висновки за результатами збирання та налізу доказів у справі №5-6/04.2003”, яким дії позивача у сплаті відповідачу 10% винагороди за аналогічними договорами-дорученнями визнано порушенням п.2 ст.50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та такими, що призвели до ущемлення інтересів споживачів (населення).

Заперечення відповідача проти тверджень позивача не приймаються судом до уваги оскільки спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає договір доручення №1/03 від 02.05.2003, укладений між позивачем та відповідачем, таким, що суперечить встановленим цілям  діяльності позивача, а тому позовні вимоги про визнання вказаного договору недійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо твердження відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, останній надав наступні пояснення.

Про порушення свого права позивач дізнався з моменту отримання подання Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України “Попередні висновки за результатами збирання та налізу доказів у справі №5-6/04.2003”, а саме з 03.06.2003, тому строк позовної давності обчислюється саме з цієї дати і закінчується 03.06.2006. З позовом до суду позивач звернувся до 23.05.2005, а тому позивач вважає  посилання відповідача про пропуск строку позовної давності безпідставними і такими, що не заслуговують уваги.

Відповідно до ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Суд погоджується з твердженнями позивача, а тому вважає встановлений ст.71 ЦК УРСР загальний строк позовної давності не пропущеним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання недійсним договору доручення №1/03 від 02.05.2003 на підставі ст.50 ЦК УРСР.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір доручення № 1/03 від 02.05.2003, укладений між Комунальним підприємством “Управління житлового господарства” Оболонського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю “Український правничий центр”.

Суддя                                                                                Кролевець О.А.