Рішення

від 03.10.2018 по справі 330/375/18

ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/375/18

2/330/263/2018

"03" жовтня 2018 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Нестеренко Т.В.

при секретарі - Корнієнко М.М.

за участю представника позивача -адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ Барекян , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Якимівської районної державної адміністрації ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся з позовом до ТОВ Барекян про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 06 листопада 2009 року за ним було визнано право власності на будівлю механічної майстерні, загальною площею 1666,5 кв.м. та адміністративну будівлю, загальною площею 139,2 кв.м., які розташовані по вулиці Зелена, 79-а у с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області. Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області по цивільній справі № 2-233/2010 від 05 березня 2010 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_5 до нього та за ними у рівних частках було визнано право власності на об'єкти вищевказаного майна. Рішенням судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 30.11.2017 року рішення Якимівського районного суду Запорізької області по цивільній справі № 2-233/2010 від 05 березня 2010 року було скасовано. В процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що право власності на ? частину механічної майстерні та адміністративної будівлі були внесені ОСОБА_5 до статутного капіталу ТОВ БАРЕКЯН , що призвело до переходу до відповідача права власності на відповідну частину об'єктів нерухомості. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що об'єкти нерухомого майна вибули з володіння не з його волі та в подальшому були передані ТОВ БАРЕКЯН у власність ОСОБА_5Н на підставі правочину. У зв'язку з тим, що передача майна у статутний капітал товариства передбачає отримання корпоративних прав, у тому числі права на отримання дивідендів та інших матеріальних вигод. Правочин, на підставі якого майно було передано у власність ТОВ БАРЕКЯН є відплатним. Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правої підстави заволоділа ним. Частиною 3 ст. 388 ЦК України передбачено, що одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі. За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. За таких обставин вважає за можливе звернутися з цим позовом. Іншого позову до ТОВ БАРЕКЯН та ОСОБА_5 за тим самим предметом та з тих самих підстав ним не подавалося. Виходячи зі змісту позовних вимог, які полягають у чотирьох вимогах та загальної вартості майна, про витребування якого та визнання права власності на яке заявлені позовні вимоги - 70000 гривень, сума судового збору складає - 2819,20 грн. (704,80 х 4 = 2819,20грн.). Таким чином, попередній розрахунок суми судових витрат становить витрати по сплаті судового збору - 2819,20 грн., витрат на правову допомогу адвокатом на ведення справи, згідно розрахунку, який буде надано за результатами тривалості розгляду справи. Таким чином позивач просить задовольнити позов. Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю Барекян (ЄДРПОУ 41462703) ? частину механічної майстерні, загальною площею 1/2 частин від 1666,5 кв.м., яка розташована по вулиці Зелена (вул. Ватутіна), будинок 79 у с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області. Визнати за ним, ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1) право власності на 1/2 частину механічної майстерні, загальною площею 1/2 частини від 1666,5 кв.м., яка розташована по вулиці Зелена (вул. Ватутіна), будинок 79 у с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області. Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю Барекян (ЄДРПОУ 41462703) 1/2 частину житлового приміщення, загальною площею 1/2 частин від 139,2 кв.м., яка розташована по вулиці Зелена (вул. Ватутіна), будинок 79-А у с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області. Визнати за ним, ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1) право власності на 1/2 частину житлового приміщення, загальною площею 1/2 частин від 139,2 кв.м., яка розташована по вулиці Зелена (вул. Ватутіна), будинок 79-А у с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Барекян (ЄДРПОУ 41462703) на його користь усі понесені по справі судові витрати - по сплаті судового збору - 2819,20 грн. та за надання правової допомоги адвокатом, згідно розрахунку, який буде надано за результатом судового розгляду справи.

Представник відповідача по справі ТОВ Барекян - ОСОБА_2 надав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що відповідач не погоджується та не визнає позовні вимоги позивача з наступних підстав. Станом на 06.11.2009 року власником механічної майстерні та адміністративної будівлі, які розташовані по вул. Ватутіна, 79 в с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області був ОСОБА_3. 17.11.2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили купити у ОСОБА_3 ці об'єкти нерухомості, тому 18.11.2009 року заплатили йому 140000 грн., про що ОСОБА_3 написав розписку про отримання грошей, а також передав їм оригінали документів, які підтверджують право власності на механічну майстерню та адміністративну будівлю по вул. Ватутіна, 79 в с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області. ОСОБА_3 завірив, що у строк до 20.12.2009 року договір купівлі-продажу буде укладений нотаріально, однак в подальшому став відмовлятися від укладення договору та його нотаріального посвідчення. Вони звернулись до нотаріальної контори в смт. Якимівка Запорізької області з розпискою ОСОБА_3 про отримання ним коштів в рахунок продажу зазначеного нерухомого майна для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, але їм було повідомлено про необхідність особистої присутності продавця при укладенні договору купівлі-продажу. Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 05.10.2010 року був визнаний дійсним договір купівлі продажу від 18 листопада 2009 року механічної майстерні та адміністративної будівлі, які розташовані по вул. Ватутіна, 79 в с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області, укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину механічної майстерні А-1 загальною площею 1666,5 кв. м та на 1/2 частину адміністративної будівлі А-1 загальною площею 139,2 кв. м, які розташовані по вул. Ватутіна, 79 в с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області. Визнано за ОСОБА_5 право власності па 1/2 частину механічної майстерні А-1 загальною площею 1666,5 кв. м та на 1/2 частину адміністративної будівлі А-1 загальною площею 139,2 кв. м, які розташовані по вул. Ватутіна, 79 в с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області. Зобов'язано Комунальне підприємство Якимівське бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - за кожним на 1/2 частину А-1 механічної майстерні загальною площею 1666,5 кв. м та на 1/2 частину А-1 адміністративної будівлі загальною площею 139,2 кв. м, які розташовані по вул. Ватутіна, 79 в с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області. Крім цього, у рішенні апеляційного суду Запорізької області зазначено, що як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 29.11.2017 року адміністративна будівля літ. А-1 площею 139 кв. м. має інший статус та зазначена як житлова нерухомість за адресою: Запорізька область, Якимівський район, с. Володимирівка, вул. Ватутін, 79-А, та 1/2 частина її належить ТОВ Барекян ; в 1/2 частці механічна майстерня також є власністю ТОВ Барекян . З цих підстав у повороті виконання рішення суду першої інстанції було відмовлено. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Згідно з п. 5 Постанови Пленуму ВСУ від 07.02.2014 №5, вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається па підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК). З урахуванням викладеного, позовні вимоги він вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ БАРЕКЯН ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_2, третя особа по справі, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5, заперечували проти задоволення позовних вимог.

Суд дослідив надані сторонами докази та наведені доводи і дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи .

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області по цивільній справі № 2-233/2010 від 05 березня 2010 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_5, був визнаний дійсним договір купівлі продажу від 18 листопада 2009 року механічної майстерні та адміністративної будівлі, які розташовані по вул. Ватутіна, 79 в с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області, укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину механічної майстерні А-1 загальною площею 1666,5 кв. м та на 1/2 частину адміністративної будівлі А-1 загальною площею 139,2 кв. м, які розташовані по вул. Ватутіна, 79 в с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області. Визнано за ОСОБА_5II. право власності па 1/2 частину механічної майстерні А-1 загальною площею 1666,5 кв. м та на 1/2 частину адміністративної будівлі А-1 загальною площею 139,2 кв. м, які розташовані по вул. Ватутіна, 79 в с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області. Зобов'язано Комунальне підприємство Якимівське бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - за кожним на 1/2 частину А-1 механічної майстерні загальною площею 1666,5 кв. м та на 1/2 частину А-1 адміністративної будівлі загальною площею 139,2 кв. м, які розташовані по вул. Ватутіна, 79 в с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області.

1 липня 2004 року прийнято Закон України № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Закон № 1952-ІV).

Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України Закон № 1952-IV викладено в новій редакції. Цим Законом розширено перелік речових прав, що підлягають державній реєстрації, визначено новий орган державної влади з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, створено єдину систему органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та єдину державну інформаційну систему відомостей про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав - Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частин 1,2 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 1952-ІV державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Таким чином підставою для державної реєстрації прав та їх обтяжень слугує рішення судів, що набрали законної сили, що закріплено пунктом п'ятим частини першої статті 19 Закону № 1952-ІV.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області по цивільній справі № 2-233/2010 від 05 березня 2010 року набрало законної сили 16 березня 2010 року.

Під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями та приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Право власності на нерухоме майно за законом підлягає державній реєстрації і виникає з моменту такої реєстрації. Це передбачено ч. 2 ст. 331 ЦК України.

Рішення суду першої інстанції про визнання права власності на неру хоме майно, що набрало законної сили, є належною правовою підставою для внесення запису до Державного реєстру прав про реєстрацію такого права.

Оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було надане рішення суду, яке набуло законної сили, 18.06.2010 року була проведена державна реєстрація.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У ст. 328 ЦК України зазначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Таким чином, підставою для набуття права власності є укладення правочину або винесення судового рішення про визнання права власності, а державна реєстрація права власності є лише формою фіксації його набуття чи припинення.

Рішенням судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 30.11.2017 року рішення Якимівського районного суду Запорізької області по цивільній справі № 2-233/2010 від 05 березня 2010 року було скасовано.

У рішенні апеляційного суду Запорізької області зазначено, що як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 29.11.2017 року адміністративна будівля літ. А-1 площею 139 кв. м. має інший статус та зазначена як житлова нерухомість за адресою: Запорізька область, Якимівський район, с. Володимирівка, вул. Ватутін, 79-А, та 1/2 частина її належить ТОВ Барекян ; в 1/2 частці механічна майстерня також є власністю ТОВ Барекян . З цих підстав у повороті виконання рішення суду першої інстанції було відмовлено.

Відсутність реєстрації рішення суду як правовстановлюючого документа в органах державної реєстрації не впливає на правовий статус майна, не позбавляє власника права власності на майно, володіння, користування чи розпорядження ним.

Тобто державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав.

При цьому, відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним її на праві власності майном.

А тому відсутність реєстрації рішення суду як правовстановлюючого документа у відповідному державному реєстрі, як і скасування такої реєстрації, що була здійснена, за умов чинності судового рішення не впливає на правовий статус відповідного майна, не позбавляє фактичного власника права володіння, користування чи розпорядження ним та законних інтересів стосовно такого майна.

Разом з тим, згідно з вимогами статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. За приписами ч.1 статті 182 цього Кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. А ч. 2 статті 331 наведеного Кодексу визначено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що право власності на нерухоме майно виникає у особи з моменту його державної реєстрації.

Із приписів статті 392 ЦК України вбачається, що лише власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а із встановлених судом обставин справи позивач не довів, що в нього відсутні правовстановлюючі документи, та ним не доводилось що такі документи були ним отримані і втрачені.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1952-РУ у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Однак відповідно до п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141, особа повинна надати рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.

Пунктом 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року №3502/5, передбачено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав, заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили .

Таким чином, діючим законодавством закріплено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності. Відтак, для скасування запису про реєстрацію права власності в будь-якому випадку необхідно звертатися з окремим позо вом до суду.

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ Барекян від 15.07.2017 року ОСОБА_5 було передано до статутного фонду ? частини будівлі механічної майстерні, загальною площею 1666,5 кв.м. та ? частини адміністративної будівлі, загальною площею 139,2 кв.м., які розташовані по вулиці Ватутіна, 79 та Ватутіна, 79 а у с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області.

В цей же день був складений акт приймання-передачі вказаного майна.

21.07.2017 року та 30.08.2017 року відповідно була проведена держана реєстрація виникнення права власності на ? частини будівлі механічної майстерні, загальною площею 1666,5 кв.м. та ? частини житлового приміщення, загальною площею 139,2 кв.м., які розташовані по вулиці Ватутіна, 79 та Ватутіна, 79 а у с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області.

Крім того, позивач просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового приміщення, загальною площею 1/2 частин від 139,2 кв.м., яка розташована по вулиці Зелена (вул. Ватутіна), будинок 79-А у с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 06 листопада 2009 року за позивачем ОСОБА_3 було визнано право власності на будівлю механічної майстерні, загальною площею 1666,5 кв.м. та адміністративну будівлю, загальною площею 139,2 кв.м., які розташовані по вулиці Зелена, 79-а у с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області по цивільній справі № 2-83/2011 від 21 січня 2011 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_5 до Володимирівської сільської ради Якимівського району, комунального підприємства Якимівське бюро технічної інвентаризації про визнання нерухомого майна житловим та зобов'язання реєстрації права власності нього, було визнано адміністративну будівлю, загальною площею 139,2 кв.м., яка розташовані по вулиці Ватутіна, 79-а у с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області житловим приміщенням, та право власності на по ? частині за вказаними особами на житлове приміщення А-1 загальною площею 139,2 кв.м., яке розташовані по вулиці Ватутіна, 79-а у с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області, та зобов'язання комунального підприємства Якимівське бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрації цього майна.

Таким чином, як встановлено у судовому засіданні позивач ОСОБА_3 не приймав участі в створенні та придбанні житлового приміщення А-1 загальною площею 139,2 кв.м., яке розташовані по вулиці Ватутіна, 79-а у с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області.

Оцінюючи посилання ОСОБА_3 на встановлення судом апеляційної інстанції того, що об'єкти нерухомого майна вибули з володіння не з його волі та в подальшому були передані ТОВ БАРЕКЯН у власність ОСОБА_5Н на підставі правочину, суд виходить з наступного.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Позивачем не було надано належних і допустимих доказів та не встановлювалось рішенням судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 30.11.2017 року про те, що майно, відносно якого відбувається спір, вибуло з його володіння без його волі.

Проаналізувавши усі надані суду докази, суд вважає, що позивачем ОСОБА_3 невірно обраний спосіб захисту своїх прав, в зв'язку з чим необхідно роз'яснити його право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними реєстрації майнових прав на будівлю механічної майстерні, загальною площею 1666,5 кв.м. та адміністративну будівлю, загальною площею 139,2 кв.м., які розташовані по вулиці Ватутіна, 79 та Ватутіна, 79 а у с. Володимирівка Якимівського району Запорізької області.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 316 , 317 , 319 , 346 , 387, 388, 391 ЦК України , ст.ст.. 1 , 2 , 5 , 11 , 76-80 , 81 , 241 , 247 , 258 , 263-265 , 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ Барекян , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Якимівської районної державної адміністрації ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовязки) повністю або частково шляхом подання до Апеляційного суду Запорізької області апеляційної скарги у письмовій формі з дотриманням вимог ст.356 ЦПК України , - протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.В.Нестеренко