Постанова

від 27.04.2020 по справі 330/375/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 330/375/18

провадження № 61-1751св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Барекян , треті особи: державний реєстратор Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області Колесников Денис Григорович, ОСОБА_6 , розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Барекян та ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів:

Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ

(далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Барекян (далі - ТОВ Барекян ) про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 06 листопада 2009 року

за ОСОБА_1 визнано право власності на будівлю механічної майстерні загальною площею 1 666,5 кв. м та адміністративну будівлю загальною площею 139,2 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 .

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 05 березня 2010 року у справі № 2-233/2010 позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до

ОСОБА_1 , Комунального підприємства Якимівське бюро технічної інвентаризації (далі - КП Якимівське БТІ ) про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно задоволено. Визнано дійсним договір купівлі продажу від 18 листопада 2009 року механічної майстерні та адміністративної будівлі, які розташовані на АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину А-1 механічної майстерні загальною площею 1 666,5 кв. м та Ѕ частину А-1 адміністративної будівлі загальною площею 139,2 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 . Зобов`язано КП Якимівське БТІ провести державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Ѕ частини А-1 механічної майстерні загальною площею 1 666,5 кв. м та Ѕ частини А-1 адміністративної будівлі загальною площею 139,2 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2017 року рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 05 березня 2010 року у справі № 2-233/2010 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , КП Якимівське БТІ про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

Позивач також зазначав, у процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що право власності на Ѕ частину механічної майстерні та адміністративної будівлі були внесені ОСОБА_4 до статутного капіталу ТОВ Барекян , що призвело до переходу до відповідача права власності на відповідну частину об`єктів нерухомості. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що об`єкти нерухомого майна вибули з володіння не з його волі та у подальшому були передані ТОВ Барекян у власність ОСОБА_4 на підставі правочину.

Посилаючись на те, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але у подальшому скасованого, отже, вибуло з володіння власника поза його волею, ОСОБА_1 просив суд:

- витребувати у ТОВ Барекян Ѕ частину механічної майстерні загальною площею Ѕ частин від 1 666,5 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину механічної майстерні загальною площею Ѕ частини від 1 666,5 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 ;

- витребувати у ТОВ Барекян Ѕ частину житлового приміщення, загальною площею Ѕ частин від 139,2 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового приміщення загальною площею Ѕ частин від 139,2 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 05 червня 2018 року залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору державного реєстратора Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області Колесникова Д. Г.,

ОСОБА_4 .

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 03 жовтня 2018 року (у складі судді Нестеренко Т. В.) у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх порушених прав, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізької області від 12 грудня 2018 року рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 03 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Витребувано у ТОВ Барекян на користь ОСОБА_1 Ѕ частину механічної майстерні, загальною площею Ѕ частин від 1 666,5 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину механічної майстерні, загальною площею Ѕ частини від 1 666,5 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту своїх порушених прав, а саме шляхом витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, оскільки воно вибуло з його володіння без його волі. Разом з тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що він є власником

Ѕ частини житлового приміщення загальною площею Ѕ частин

від 139,2 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 , а, відповідно, що має право на витребування останнього із незаконного володіння

ТОВ Барекян з наступним визнанням за ним права власності на це майно.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ТОВ Барекян просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ТОВ Барекян мотивована тим, що, ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 має право на витребування на свою користь у ТОВ Барекян нерухомого майна, а саме механічної майстерні, на підставі статей 387, 388 ЦК України.

Крім того, на вказані об`єкти нерухомості була проведена державна реєстрація права власності.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що за загальним правилом на підставі статті 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Крім того, положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Доводи інших учасників справи

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу ТОВ Барекян без задоволення.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзиви на касаційні скарги, заперечень щодо їх вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 06 листопада 2009 року є власником нерухомого майна: механічної майстерні загальною площею 1 666,5 кв. м та адміністративної будівлі - 139,2 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 .

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 05 березня 2010 року у справі № 2-233/2010 позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до

ОСОБА_1 , Комунального підприємства Якимівське бюро технічної інвентаризації (далі - КП Якимівське БТІ ) про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно задоволено. Визнано дійсним договір купівлі продажу від 18 листопада 2009 року механічної майстерні та адміністративної будівлі, які розташовані на АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Визнано за

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину А-1 механічної майстерні загальною площею 1 666,5 кв. м та Ѕ частину А-1 адміністративної будівлі загальною площею 139,2 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 . Зобов`язано КП Якимівське БТІ провести державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Ѕ частини А-1 механічної майстерні загальною площею 1 666,5 кв. м та Ѕ частини А-1 адміністративної будівлі загальною площею 139,2 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2017 року рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 05 березня 2010 року у справі № 2-233/2010 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , КП Якимівське БТІ про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

У справі № 2-233/2010 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про поворот виконання рішення, оскільки поворот виконання можливий, якщо майно не було відчужено стороною, яка набула його на підставі скасованого рішення.

Апеляційним судом у справі № 2-233/2010 встановлено, що станом

на 29 листопада 2017 року адміністративна будівля літ. А-1 площею

139,2 кв. м має інший статус та зазначена як житлова нерухомість на АДРЕСА_1 , та Ѕ частина її належить ТОВ Барекян , також Ѕ частка механічної майстерні також є власністю ТОВ Барекян .

Також суди встановили, що рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 21 січня 2011 року у справі № 2-83/2011 позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Володимирівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, КП Якимівське БТІ про визнання нерухомого майна житловим та зобов`язання до реєстрації права власності задоволено. Визнано адміністративну будівлю А-1 загальною площею 139,2 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 житловим приміщенням. Визнано за ОСОБА_5 , ОСОБА_4 право власності по Ѕ частині за кожним на житлове приміщення А-1 загальною площею 139,2 кв. м, яке розташоване на АДРЕСА_1 і. Зобов`язано КП Якимівське бюро технічної інвентаризації зареєструвати за ОСОБА_5 , ОСОБА_4 право власності по Ѕ частині за кожним житлового приміщення А-1 загальною площею 139,2 кв. м, яке розташоване на АДРЕСА_1 і.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ Барекян

від 15 липня 2017 року ОСОБА_4 передано до статутного фонду

Ѕ частину будівлі механічної майстерні загальною площею 1 666,5 кв. м

та Ѕ частини адміністративної будівлі - 139,2 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_2 .

15 липня 2017 року складено акт приймання-передачі вказаного майна.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу позовних вимог посилався на те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд вважав, що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза його волею на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2017 року в іншій справі

№ 2-233/2010, яким скасовано рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 05 березня 2010 року. Отже, відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Доран проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Встановивши, що ОСОБА_1 на підставі рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 06 листопада 2009 року є власником нерухомого майна - Ѕ частини механічної майстерні загальною площею 1 666,5 кв. м, яке розташоване на АДРЕСА_1 , та врахувавши, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею, а витребування вказаного нерухомого майна є ефективним способом захисту, який приведе до бажаних правових результатів, наслідків, що дають найбільший ефект для відновлення порушеного права, апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині витребування

Ѕ частини житлового приміщення загальною площею 139,2 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 , та визнання за ОСОБА_1 право власності на вказане нерухоме майно, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що останній є власником спірного нерухомого майна.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, апеляційний суд вірно установив, що ОСОБА_1

є власником лише Ѕ частини механічної майстерні площею 1 665,5 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Право власності на Ѕ частину адміністративної будівлі, яка стала житловим приміщенням, не підтверджено належними доказами.

Так, рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 21 січня 2011 року у справі № 2-83/2011 адміністративну будівлю загальною площею 139,2 кв. м визнано житловим приміщенням та визнано право власності по Ѕ частині за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Вказане рішення суду є чинним на час розгляду даної справи, право власності на спірне майно зареєстроване за відповідачами.

Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині витребування Ѕ частини житлового приміщення, загальною площею Ѕ частин від 139,2 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 , та визнання за ОСОБА_1 право власності на вказане нерухоме майно.

Доводи касаційної скарги ТОВ Барекян про те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 має право на витребування на свою користь у ТОВ Барекян нерухомого майна, а саме частини механічної майстерні, на підставі статей 387, 388 ЦК України, колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про застосування положень

статті 388 ЦК України до спірних правовіденосин є безпідставними, оскільки нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності.

Зокрема стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Виходячи з положень зазначених статей право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-327цс15.

Отже, наведенні в касаційній скарзі доводи ТОВ Барекян Верховним Судом відхиляються, оскільки апеляційним судом правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що він є власником також

Ѕ частини житлового приміщення загальною площею 139,2 кв. м, а відповідно має право на витребування цієї частини майна від відповідачів, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційним судом вірно встановлено обставини справи в цій частині позовних вимог.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку, що на підставі рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 21 січня 2011 року

у справі № 2-83/2011, яке набрало законної сили, змінено статус майна на житлове та визнано право власності за відповідачами. Тому задоволення позовних вимог в цій частині ОСОБА_1 у обраний ним спосіб, а саме - шляхом витребування не є можливим.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Постанова апеляційного суду є достатньо мотивованою та такою, що відповідає нормам закону.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Барекян

та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк